7. Етапи розвитку культури первісного суспільства та їх характеристика.

Первісна культура відіграла значну роль у наступному розвитку

людства. Звідси починається історія людської цивілізації, формується

людина. Первісність – дитинство людства. Цей відтинок історії люд_

ства історики найчастіше називають первіснообщинним ладом або

кам’яним віком.

Первісне суспільство було найтривалішим в історії людства,

більша частина якої припадає якраз на період первісності. За най_

новішими даними воно (суспільство) бере початок не менше ніж

півтора мільйона років тому – від появи людини, а закінчується в

межах останніх 5 тисяч років до виникнення перших цивілізацій.

Приблизно 5 тисяч років тому серед величезного моря первісних

суспільств і архаїчних культур з’являються перші суспільства –

цивілізації. Дві перші цивілізації виникли приблизно одночасно (на

межі IV і III тис. до н.е.) на Близькому Сході (Шумер) і в Північній

Африці (Стародавній Єгипет), третя – в Південній Азії (індійська

цивілізація) в III тис. до н.е., четвертий і п’ятий цивілізаційні цент_

ри – відповідно в Китаї та в басейні Егейського моря (в II тис. до

н.е.). В останні століття до н.е. і перші століття н.е. вони утворюють

вже майже суцільну зону стародавніх цивілізацій. Вона простягала_

ся від Атлантичного океану на Заході (Римська імперія) до Тихого

океану на Сході (імперія Хань в Китаї). В Америці перші цивілізації

виникли в І тис. н.е.

Величезне значення для життя стародавнього населення мало

оволодіння близько 100 тисяч років тому вогнем. Він забезпечував

надійний захист від холоду та звірів_хижаків, давав можливість осво_

ювати нові райони, заселяти все більші території, які раніше були

недоступними. Людина почала використовувати вогонь для приготу_

вання їжі. Вогнища горіли безперервно, вдень і вночі. Археологи

знайшли місця, де вогнища горіли сотні років.

8. Досягнення в матеріальній та духовній сферах за часи первісного суспільства.

У період становлення первісного суспільства виникають почат_

кові форми його організації, починає зароджуватись як матеріальна,

так і духовна культура. Початкова форма організації суспільства

називається «первісним людським стадом» або «праобщиною». Для

первісного суспільства характерні три кам’яні віки: палеоліт (700–12

тис. років тому), мезоліт (Х–VІ тис. до н.е.) і неоліт(VІ–III тис. до

н.е.). «Палео» (грецького походження) означає давній, «мезо» – се_

редній, «нео» – новий, «літ» – камінь.

Кам’яний вік — період в історії людства, під час якого знаряддя праці та зброя виготовлялася з каміння, дерева та кісток. Він поділяється на три періоди:

палеоліт — давній кам'яний вік, який характеризується використанням кременевих знаряддь праці, основні заняття — полювання та збиральництво.

мезоліт — середній кам'яний вік, котрий тривав від 10 тис. до 7 тис. років до н. е.

неоліт — новий кам'яний вік, характеризується появою людини сучасного типу, використанням виключно кременевих, кам'яних, кістяних знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням кераміки, ткацтва. (так звана неолітична революція). Тривав від 6 до 4 тис. років до н. е., період переходу від риболовства до полювання, землеробства та скотарства.

Бронзова доба — перехідному періоду після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, полівного землеробства, писемності. Змінився залізною добою у I тисячолітті до н. е.

Залізний вік — історичний період, який характеризується початком обробки заліза та виготовленням з нього зброї і знарядь праці. Починається з початку 1-го тис. до н. е. і продовжується до сьогодення

Як видно, палеоліт – найбільш значний у часовому вимірі період

історії людства. Саме тоді почалося масове розселення людини з Аф_

риканського континенту на нові території – в різні кінці ойкумени.

Близько 40 тисяч років тому з’явився сучасний тип людини – «Ноmо

sаріеns» або «людина розумна», яку за місцем першої знахідки її кісток

у печері Кроманьйон (Франція) називають кроманьйонцем. Фізичною

будовою він нічим істотно не відрізнявся від сучасної людини.

Для первісного стада був властивий ще невпорядкований, так зва_

ний ендогамний шлюб, що укладався між членами однієї й тієї ж

общини, в тому числі й між досить близькими родичами. Природно,

що все це призводило до кровозмішування та фізичного вироджен_

ня людства.

Пізньопалеолітична «людина розумна» створює родову орга_

нізацію з більш впорядкованою системою екзогамного шлюбу. Всту_

пати в шлюбні відносини тепер в межах одного роду заборонялось.

Але екзогамія, як правило, не поширювалась на таку суспільну гру_

пу, як плем’я. В межах останнього людина була вільною вступати в

шлюбний зв’язок.

За етнографічними матеріалами відомо, що екзогамія мала нерід_

ко груповий характер, коди всі жінки одного роду виходили заміж за

чоловіків іншого роду. Родичі визначались по материнській лінії, ад_

же через групові статеві стосунки часто відома була тільки мати ди_

тини. Жінка виступала також як берегиня сімейного вогнища, відала

харчовими запасами. Все це обумовлювало виникнення матріархату.