
- •1. Предмет курсу " Історія української культури". Поняття "культура"?
- •2 .1 Основні функції культури?
- •2.2 Особливості функціонування культури в суспільств?
- •3.1 Типи та рівні культури
- •4.Національна культура як складова частина світової культури.
- •5.Первісні релігійні вірування. Язичництво як перша релігія Київської Русі.
- •6.Значення культури первісного суспльства для розвитку людства.
- •7. Етапи розвитку культури первісного суспільства та їх характеристика.
- •8. Досягнення в матеріальній та духовній сферах за часи первісного суспільства.
- •9. Виникнення рас. Формування мов та мовних сімей.
- •10.Функції релігії. Світові релігії та їх характеристика.
- •11. Православна церква в Україні та її діяльність.
- •12. Релігійні крнфесії в україні.
- •13. Створення та діяльність уніатської церкви в Україні.
- •14. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •15.. Розвиток освіти і літератури в Київській Русі.
- •16. Мистецькі здобутки за часів Київської Русі.
- •17. Характеристика театрального митстецтва. Типи, види театру.
- •18. Український театр 16218 ст. Шкільний театр. Вертеп.
- •19. Український театр 19ст. Створення професійного тетру. Театр "корифеїв"
- •20. Театральне мистецтво України 20 ст. Основні напрямки театрально мистецтва на поч. 20ст.
- •21. Модерновий театр Леся Курбаса.
- •22. Виникнення кінематографу. Основні види та жанри кіно.
- •23.Розвиток укр. Кіномистецтва. О.Довженко, с.Параджанов, і.Миколайчук класики українського кіна.
- •24. Загальна характеристика музичного мистецтва. Групи музичних інструментів.
- •25. Особливості українського музичного мистецтва. "Знаменний розпів", "партесний" та "акапельний" спів.
- •26. Козацькі думи і пісні та їх виконавці.
- •27. Творчість українських композиторів 18ст. Д.Бортнянський, м. Березовський, а.Ведель.
- •28. Створення національної музичної школи: с.Гулак-Артемовський, м.Лисенко та їх внесок в розвиток української музики.
- •XIX — початок XX століття
- •29. Розвиток укрїнського музичного мистецтва в Радянській Україні.
- •31. Мистецтво архітектури, її основні риси.
- •33.Архітекура Київської Русі.
- •34. Українське бароко. Видатні архітектури. Конструктивізм.
- •35. Класицизм та модерн в Україні. Творчість с.Городецького.
- •36. Радянський період розвитку архітектури. Коструктивізм.
- •38. Іконопис як вид живопису. Заснування Київської школи іконопису.Особливості іконопису14-18ст. Сюжети ікон. Видатні іконописці.
- •39. Розвиток портретного живопису. Видатні художники-портретисти.
- •40. Реалізм як основний напрямок живопису 19ст. Творчість т.Шевченка, і.Сошенка та інш.
- •41. Модернізм на поч. 20ст., його прихильники в Україні.
- •42. Радянський період образотворчоно мистецтва в Україні. М.Бойчук і його школа.
- •43. Художники "шестидисятники". Сучасне українське малярство.
- •44. Українська література. Періодизація літературного процесу в Україні, його характеристика.
- •45. Основні напрямки розвинку літератури за часів Київьскої Русі.
- •47. Нова уркаїнська література 14-20ст. Основні літературні напрямки. Корифеї української літератури та їх творчість.
- •48.Радянський етап в українській літературі. Література "ліквідованих".
- •49. Розвиток освіти в Україні 10-14ст.
- •50. Створення та діяльність братських шкіл в Україні.
- •51. Розвиток вищої освіти в Україні у 14-20ст.
- •52. Декоратичвно-ужиткове мистецтво.
- •53. Українська кіультура 20ст.. В контекстісвітової культури.
- •54. Становлення і розвиток національної науки. Видатні вчені нан України.
- •55. Мазепівська доба в розвитку культури України.
- •56. Українська автокефальна церква та її доля.
- •57. Книгодрукування в Україні. Перші друкарні.
- •58. Просвітницька, художня та поетична діяльність т. Шевченка.
- •59.Радянський етап в українській культурі.
51. Розвиток вищої освіти в Україні у 14-20ст.
52. Декоратичвно-ужиткове мистецтво.
Декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашувальне».Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.
Головне завдання декоративно-ужиткового мистецтва — зробити гарним речове середовище людини, її побут.
Краса творів ужиткового мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність є єдино можливим засобом вираження змісту та художньої образності. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета — меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання — різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом — дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза, тобто використання природних матеріалів; метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін., тобто використання штучних, винайдених людиною матеріалів.
53. Українська кіультура 20ст.. В контекстісвітової культури.
Кожна з більш ніж двох тисяч національних культур, що існують у світі, має свою специфіку, яка і робить її неповторною й унікальною. Ця своєрідність виникає на основі впливу географічного чинника, особливостей історичного шляху народу, взаємодії з іншими етнокультурами.
У будь-якій національній культурі основоположною і базисною є народна культура. Потім на її основі поступово формуються професійні наука, література, мистецтво. Внаслідок труднощів історичного шляху України (монголо-татарське завоювання в XIII ст., польсько-литовська експансія в XIV — XVI ст., залежність від Російської та Австрійської імперій в XIX — ХХ ст.) у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. І в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівка козацької старшини русифікувалася, українське суспільство розвивалося значною мірою без повноцінної національної культурної еліти. Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися низи суспільства. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київської Русі, став можливим підйом української культури і в XVI — XVII ст., і культурне відродження в XIX ст. У той же час відчутні і негативні наслідки такого характеру розвитку української національної культури. Протягом тривалого часу багато талановитих людей, які народилися і виросли в Україні, потім покидали її, зв'язували своє подальше життя і творчість з російською, польською, іншими культурами. Крім того, прогрес у сфері природничих наук був виражений слабше, ніж у гуманітарній.
Разом з тим, самобутня і старовинна система освіти, яка досягла свого розквіту в добу Козаччини і забезпечила практично суцільну грамотність населення, давня традиція книгописання, орієнтованість на провідні центри Європи, зокрема на Візантійську культурну традицію, роль України-Руси як центру християнства в східнослов'янському світі, а також як центру наук і вищої освіти в добу Козаччини завдяки розвинутій мережі колегіумів, Острозькій та Києво-Могилянській академії, меценатство та державна підтримка культури рядом визначних державників — К.Острозьким, П.Конашевичем-Сагайдачним, І.Мазепою та ін. — все це дозволило піднести українську культуру до рівня світового явища, створити ряд класичних шедеврів у галузі друкарства, архітектури, мистецтва, досягти значних успіхів у науці.
Відомий дослідник української культури І. Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії (боязні чужого) і гуманізм. Говорячи про гуманістичну суть української культури, потрібно відзначити і те, що сама система цінностей даної культури в період її активного розвитку (XVII — XIX ст.) була досить специфічною. Багатий матеріал для такого висновку дає творча спадщина Г. Сковороди, Ф. Прокоповича, П. Куліша. У своїх філософських творах вони вирішували питання про сутність та умови людського щастя, про значення людського існування. На відміну від філософської думки інших європейських країн, де проблеми бідності, хвороб і безкультур'я мислилося подолати шляхом технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, за допомогою зусиль освічених монархів і соціального експериментування, українські мислителі закликають до іншого. «Споріднена праця» і самопізнання, свобода, заради якої не шкода розлучитися з благополуччям, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним — ось ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі. Сьогодні такі підходи набувають особливого значення для всього людства.
У Посланні Президента України до Верховної Ради України від 22 лютого 2000 р. висловлена така думка: «Загальносвітові тенденції і власний досвід підводять до принципового висновку: індустріальний, промисловий та економічний поступ значно більше залежить від духовної, культурної складової, ніж від суто технічних нововведень». Майбутнє незалежної України тісно пов'язане з розвитком гуманітарної сфери, продовженням національних культурних традицій.