- •1. Загальні принципи побудови систем
- •1.1 Поняття системи, її властивості та їх співвідношення. Прості та ієрархічні системи
- •1.3. Класифікації систем
- •Відкриті і закриті системи.
- •Цілеспрямовані системи.
- •Класифікації систем по складності.
- •1.4 Визначення й основні принципи системного підходу
- •1. Принцип пріоритету глобальної мети і послідовного просування
- •2. Принцип модульності систем
- •3. Принцип узгодження зв'язків
- •4. Усталеність систем
- •5. Принцип відсутності конфліктів між цілями окремих елементів чи підсистем і цілями всієї системи
- •1.5 Порівняльна характеристика класичного та системного підходів до формування системи
- •1.6 Основні задачі створення і дослідження систем
- •1.7. Основні етапи розробки систем
- •2. Термінологія і класифікація моделей об'єктів та систем
- •2.1 Закон і модель, їх співвідношення. Види моделей.
- •2.2 Побудова і аналіз статистичних моделей
- •2.2.1. Проведення експерименту відсіювання (вибір значущих факторів)
- •2.2.2. Вибір форми функціональної залежності
- •2.2.3. Визначення коефіцієнтів (параметрів) моделі
- •2.2.3.1 Метод найменших квадратів (мнк)
- •3. Регресійні моделі з однією змінною
- •3.1. Оцінка надійності коефіцієнтів моделі лінійної регресії
- •3.2 Приклад побудови моделі лінійної регресії
- •4. Моделі множинної лінійної регресії
- •4.1 Матрична форма моделі множинної регресії
- •4.2 Приклад побудови рівняння множинної регресії
- •4.3 Аналіз моделі множинної регресії
- •4.4 Визначення довірчих інтервалів коефіцієнтів множинної регресії
- •5. Композиція і декомпозиція складних об'єктів і систем
- •5.1 Еквівалентні перетворення моделей систем
- •1.Модель без додаткових зв’язків
- •2. Послідовне підключення моделей підсистем
- •7. Синтез оптимальних систем на основі динамічного
- •7.1 Визначення методу дп
- •7.2 Знаходження най коротшої відстані між двома вузлами на мережі доріг
- •7.3 Задачі розподілу ресурсів
- •Рішення
- •Рішення
- •9. Аналіз і синтез систем на основі імітаційного моделювання
- •9.1 Загальні питання імітаційного моделювання
- •9.2. Метод Монте-Карло
- •9.3 Види випадкових потоків
- •9.5 Імітаційне моделювання транспортних систем масового обслуговування
- •9.6 Алгоритм імітаційного моделювання смо
- •Підпрограма "Моделювання вхідного потоку"
- •Підпрограма "Моделювання вихідного потоку"
- •Підпрограма "Сортування каналів"
- •Підпрограма " Побудова діаграми №2 розподілу часових інтервалів вихідного потоку"
- •9.7. Приклад застосування програми імітаційного моделювання
- •10. Управління в організаційних системах. Принцип зворотного зв'язку
- •10.1 Основні принципи управління
- •10.1.1. Принцип управління по збуренню
- •10.1.2. Принцип управління по відхиленню (принцип зворотного зв'язку)
- •10.1.3. Принцип комбінованого управління
- •10.2 Приклад аналізу систем управління об'єктами економічного характеру
10.1.3. Принцип комбінованого управління
Аналізуючи й порівнюючи роботу систем, які реалізують обидва розглянуті принципи, можна зробити деякі основні висновки.
1. Принцип управління по збуренню являється більш швидкодіючим по відношенню до контролюємого збурення. Це пояснюється тим, що при правильно вибраному значенні коефіцієнту регулятора kр=k2/k1 при kλ=1) система взагалі не відчуває впливу збурення і залишається в тому ж режимі.
Але цьому принципу є притаманним один суттєвий недолік, який полягає в тому, що при наявності інших (неконтрольованих) збурень (як, наприклад λ1 в розглянутому вище прикладі), величина φ буде змінюватися, а регулятор (kр) не буде впливати на ці зміни, тому що дане збурення ним не контролюється.
Принцип регулювання по відхиленню є більш точним, оскільки зміна величини φ, яка може бути викликана будь-яким збуренням (як тим, що контролюється, так і тим, що не контролюється), призводить до реакції регулятора та зміни управляючого впливу з метою компенсації, виниклих аномалій.
4. З іншого боку, принцип зворотного зв'язку являється більш інерційним порівняно з принципом управління по збуренню. Дійсно, для того, щоб kр змінив μ з метою корегування величини φ, необхідно, щоб система спочатку вийшла із стійкого стану, а вже потім регулятор її поверне в старий (або новий) стійкий стан, що вимагає певних витрат часу на здійснення управління, особливо для інерційних об'єктів.
Звичайно, виникає думка поєднати в одне ціле переваги обох принципів і послабити їх недоліки. Це досягається застосуванням так званого комбінаційного принципу управління, де основні (головні) збурення контролюються й їх вплив компенсується зв'язком по збуренню, а вплив другорядних збурень (які, можливо, мають місце), усувається зворотнім зв'язком. Відмітимо, що для нормального функціонування будь-якої системи зі зворотним зв'язком необхідно, щоб відхилення ε являло собою різницю між заданим Ψ і реальним значенням φ (тобто ε = Ψ - φ), тому зворотній зв'язок в системах управління називають від'ємним зворотнім зв'язком.
Розглянемо більш детально комбінаційну систему, яка має в загальному випадку 2 збурення (контрольоване та неконтрольоване) і один управляючий вплив \х.
Нехай об'єкт управління описується лінійною моделлю виду
де k1; k2; k3 - коефіцієнти чутливості (або коефіцієнти передачі) вихідної величини до відповідних вхідних.
Тоді узагальнена структура комбінованої системи управління може бути представлена у вигляді рис. 10.4.
Рис. 10.4. Узагальнена реалізація комбінованого принципу управління
Для даної системи існують наступні відношення:
З урахуванням моделі об'єкту маємо:
звідки:
(10.5)
де k0=kр-k1- kзз - коефіцієнт передачі системи в замкненому стані.
Вибираючи kλ =(k2 /k1),можна забезпечити незалежність φ від збурення, що контролюється (λ1). Вплив же збурення λ2, яке не контролюється, на величину φ завжди має місце. Але його можна послабити за рахунок збільшення kр. Як і в системі, яка реалізує принцип зворотного зв'язку, величина φ визначається лише величиною Ψ, вплив же збурень, що не контролюються → 0 при kр → ∞. При цьому вплив збурень, що контролюються усувається повністю за рахунок відповідного вибору kλ.
Зауважимо, що подібні структури знайшли найбільш широке застосування як у технічних, так і в організаційних системах управління.