
- •1. Загальні принципи побудови систем
- •1.1 Поняття системи, її властивості та їх співвідношення. Прості та ієрархічні системи
- •1.3. Класифікації систем
- •Відкриті і закриті системи.
- •Цілеспрямовані системи.
- •Класифікації систем по складності.
- •1.4 Визначення й основні принципи системного підходу
- •1. Принцип пріоритету глобальної мети і послідовного просування
- •2. Принцип модульності систем
- •3. Принцип узгодження зв'язків
- •4. Усталеність систем
- •5. Принцип відсутності конфліктів між цілями окремих елементів чи підсистем і цілями всієї системи
- •1.5 Порівняльна характеристика класичного та системного підходів до формування системи
- •1.6 Основні задачі створення і дослідження систем
- •1.7. Основні етапи розробки систем
- •2. Термінологія і класифікація моделей об'єктів та систем
- •2.1 Закон і модель, їх співвідношення. Види моделей.
- •2.2 Побудова і аналіз статистичних моделей
- •2.2.1. Проведення експерименту відсіювання (вибір значущих факторів)
- •2.2.2. Вибір форми функціональної залежності
- •2.2.3. Визначення коефіцієнтів (параметрів) моделі
- •2.2.3.1 Метод найменших квадратів (мнк)
- •3. Регресійні моделі з однією змінною
- •3.1. Оцінка надійності коефіцієнтів моделі лінійної регресії
- •3.2 Приклад побудови моделі лінійної регресії
- •4. Моделі множинної лінійної регресії
- •4.1 Матрична форма моделі множинної регресії
- •4.2 Приклад побудови рівняння множинної регресії
- •4.3 Аналіз моделі множинної регресії
- •4.4 Визначення довірчих інтервалів коефіцієнтів множинної регресії
- •5. Композиція і декомпозиція складних об'єктів і систем
- •5.1 Еквівалентні перетворення моделей систем
- •1.Модель без додаткових зв’язків
- •2. Послідовне підключення моделей підсистем
- •7. Синтез оптимальних систем на основі динамічного
- •7.1 Визначення методу дп
- •7.2 Знаходження най коротшої відстані між двома вузлами на мережі доріг
- •7.3 Задачі розподілу ресурсів
- •Рішення
- •Рішення
- •9. Аналіз і синтез систем на основі імітаційного моделювання
- •9.1 Загальні питання імітаційного моделювання
- •9.2. Метод Монте-Карло
- •9.3 Види випадкових потоків
- •9.5 Імітаційне моделювання транспортних систем масового обслуговування
- •9.6 Алгоритм імітаційного моделювання смо
- •Підпрограма "Моделювання вхідного потоку"
- •Підпрограма "Моделювання вихідного потоку"
- •Підпрограма "Сортування каналів"
- •Підпрограма " Побудова діаграми №2 розподілу часових інтервалів вихідного потоку"
- •9.7. Приклад застосування програми імітаційного моделювання
- •10. Управління в організаційних системах. Принцип зворотного зв'язку
- •10.1 Основні принципи управління
- •10.1.1. Принцип управління по збуренню
- •10.1.2. Принцип управління по відхиленню (принцип зворотного зв'язку)
- •10.1.3. Принцип комбінованого управління
- •10.2 Приклад аналізу систем управління об'єктами економічного характеру
Рішення
Представимо функціональну модель задачі у наступному вигляді (рис.7.2).
Рис.7.2 Функціональна модель задачі ДП
Вузловими крапками моделі є крапки розподілу суми коштів Kі між підприємствами. Практично це початок кожного календарного року. Таких кроків буде 5. Далі для спрощення виразимо уі через хі тобто уі = кі— хі. Записуємо функцію переходу ψі виграш zі для кожного з етапі починаючи, як це витікає з методу ДП, з п'ятого (останнього) етапу.
Етап 5
З огляду на те, що у5=к5-х5 і враховуючи а=0,4 β=0,5 γ=0,8 θ=0,75 запишемо рівняння переходу:
ψ5=γх5+ θу5=(γ-θ)х5+θК5=0,05х5+0,75К5
За умовою цей залишок у прибуток не включається.
Величина отриманого прибутку протягом цього року:
z5=αx5+βy5=(α-β)x5+βx5=-0,1x5+0,5y5.
Шукаємо максимум цього прибутку:
Z5 =max [-0,1х5+0,5у5]=0,5К5,
якщо х5=0, у5=К5.
Етап 4.
Робимо аналогічні дії:
ψ4=γх4+θу4=(γ-θ)х4+θК4=0,05х4+0,75К4=К5,
оскільки це те, що залишилося після 4го року).
z4=αx4+βy4=z5max=(α-β)x4+βK4+z5max,
тому що прибуток за четвертий рік додається до прибутку 5-го року. Враховуючи , що z5max=0,5K5:
Z4=max (-0,1x4+0,5K4+0,5K5).
Підставимо значення К5 і отримаємо для сумарного прибутку за 4-й і 5-й роки:
Z4=max [-0,1х4+0,5К4+0,5(0,05х5 +0,75К4)] ( при 0<х4<К4)→
Z4=max [0,875К4 - 0,095х4] →
Z4max=0,875К4,
якщо х4=0 і у4-К4
Етап 3.
ψ3=К4=0,05х3+0,75К3
z3=(α -β)х3+βу3+z4тах.
З урахуванням , що z4max=0!87 5 К4 одержимо:
Z3=(-0,1x3+0,5K3+0,875K4).
Враховуючи К4=0,05х3+0,75К3, одержимо:
Z3=(1,1K3+ 0,02х3) (при 0<х3<К3) →
Z3max,=1,12K3 ,
якщо х3=К3 (максимально можливе значення) y3=0/
Етап 2.
Робимо як завжди:
ψ2=К3=0,05х2+0,75К2;
z2=0,4x2+0,5(K2-x2)+z3max →
Z2Max = мах [1,34до2 - 0,044x2] (при 0<х2<К2) →
Z2max,=1,34K2,
якщо x2=0 і y2=K2
Етап 1.
По аналогії з попередніми етапами:
ψ 1=0,05x1+0,75K1=K2
z1=0,4xi+0,5(K1-x1)+z2max
Z1max=max[1,505K1 - 0,023x1] (npu 0<x1< K1) →
Z1max=1,505K}=1,505K,
при х1=0 і у1=К (тому що K1=K).
Отже: максимальний прибуток діяльності 2-х підприємств за 5 років буде дорівнювати 1,505 від суми первісного вкладення, якщо на 1 і 2 роки усю суму капіталовкладень вкладати в друге підприємство, на 3-му році в перше, а на 4 і 5 роках - знову в друге підприємство.
Така стратегія оптимального управління розвитком 2х підприємств.
Досі ми розглядали простий випадок, коли α і β однакові для всіх етапів. Зустрічаються задачі, де α і β на кожному етапі різні (це є задача розподілу ресурсів з неоднорідними етапами). Рішення цієї задачі практично не відрізняється від розглянутої раніше і вирішується аналогічно із застосуванням поточних значень αi і βi на кожному i-му розвитку підприємства.
Зустрічаються також задачі розподілу ресурсів, коли отриманий прибуток відчисляється не повністю, а частково вкладається в розвиток виробництва. У цьому випадку відрахований прибуток на будь-якому і-му кроці записується у виді:
Zimax=max[αxi+β (Кi – xі] - r[αхі+β(Кi-xi)],
де r - коефіцієнт, який характеризує частину прибутку, що вкладається
розвиток виробництва.
Основне функціональне рівняння при цьому приймає вид:
Zimax=max[αxi+β (Кi – xі) - r[αхі+β(Кi-xi))+Z(i+1)max].
при 0≤xi≤ Кi.
В подальшому процедура рішення залишається незмінною.
Якщо розглядається задача розподілу ресурсів між п об'єктами господарської діяльності, то приходиться на кожнім кроці мати п оптимальних рішень (але не 2, як ми розглядали). Тоді ui =(xi(1), xi(2)…… xi(n)) – вектор вкладень в підприємства на початок і-го року.
Процес
пошуку оптимальної стратегії управління
вкладеннями на кожному кроці також
зважується поетапно. Стан системи перед
початком кожного етапу як і раніше буде
характеризуватися одним числом (Кi)
(,m
–число
етапів). Складніше буде с вибором
управлінь (капіталовкладень в к-е
підприємство
на кожному і-му
етапі
xik).
Необхідно виконати наступні умови на i-му кроці:
При цьому основне функціональне рівняння матиме вид:
Це вже класична задача ЛП, розв'язання якої вже розглядалося у попередньому розділі, що має вирішуватися для кожного i-го кроку.
Досить часто в практиці приходиться вирішувати задачу розподілу ресурсів із вкладенням прибутку в розвиток виробництва. Подібні задачі називаються виродженими. Особливістю їх є те, що вони вирішуються з першого до останнього кроку, (тільки вперед), що значно спрощує процедуру рішення.
Наприклад, для закупівлі устаткування 2-х типів, виділена сума 20000грн.. Ефективність вкладення цих засобів в устаткування оцінюється тим прибутком, що одержить підприємство, використовуючи це устаткування.
Нехай
для устаткування 1-го типу коефіцієнт
ефективності (прибутку) складає
α1=
0,4;
для 2-го типу α2=0,42.
Наприкінці звітного періоду використане
устаткування реалізується за ціною 0,7
і 0,6 первісної вартості (коефіцієнти
амортизації відповідно β1=0,7
і
β2=0,6).
Отримані
від продажу кошти, а також отриманий
прибуток знову вкладаються в придбання
устаткування 1-го і 2-го типів.
Ставиться задача знайти оптимальний розподіл коштів для їх ^купівлі протягом 3-х років.