23.3.4 Обробка результатів випробуван­ня

Зерновий склад мінеральної частини су­міші після випалювання із неї бітуму визнача­ють у відповідності з 23.2.

Масову частку в'яжучого q_б, %, обчислю­ють з точністю до другого десяткового знака за формулами:

- при дозуванні в'яжучого, що включене в 100 % складу асфальтобетонної суміші

- при дозуванні в'яжучого понад 100 % міне­ральної частини суміші

, (31)

де G - маса лотка, г;

G₁ - маса лотка з наважкою суміші до ви­палювання, г;

G₂ - маса лотка з наважкою суміші після випалювання, г;

Масову частку в'яжучого визначають за результатами двох паралельних випробувань. Розходження між результатами паралельних визначень не повинно бути більше 0,2 % (за абсолютною величиною).

23.3 Метод выжигания вяжущего

23.3.1 Средства контроля и вспомогатель­ное оборудование

Печь муфельная.

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Лотки керамические или металлические огнеупорные.

Щипцы.

23.3.2 Порядок подготовки к проведению испытания

Два лотка взвешивают, помещают в них смесь в количестве по 300-400 г, после чего лотки со смесью вновь взвешивают.

23.3.3 Порядок проведения испытания

Лотки со смесью помещают в муфельную печь, температуру в печи доводят до (500±10)°С и выдерживают при этой температуре 1,5 ч. После прокаливания лотки вынимают щип­цами из печи и охлаждают на толстой ме­таллической плите до комнатной температу­ры. После охлаждения лотки взвешивают и вновь прокаливают при (500±10)°С в течение одного-двух 30-минутных периодов до посто­янной массы.

23.3.4 Обработка результатов испыта­ния

Зерновой состав минеральной части смеси после выжигания из нее битума определяют в соответствии с 23.2.

Массовую долю вяжущего q_б, %, вычис­ляют с точностью до второго десятичного зна­ка по формулам:

- при дозировке вяжущего, включенного в 100 % состава асфальтобетонной смеси

- при дозировке вяжущего сверх 100 % мине­ральной части смеси

где G - масса лотка, г;

G₁ - масса лотка с навеской смеси до вы­жигания, г;

G₂ - масса лотка с навеской смеси после выжигания, г.

Массовую долю вяжущего определяют по результатам двух параллельных испыта­ний. Расхождение между результатами парал­лельных определений не должно быть более 0,2 % (по абсолютной величине).

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.37

23.4 Метод відмивання в'яжучого розчин­ником

Цей метод використовують при контролі якості приготування тільки асфальтобетон­них сумішей. Метод не допускається вико­ристовувати при визначенні вмісту розрідже­них бітумів.

23.4.1 Засоби контролю і допоміжне об­ладнання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го кла­су точності.

Стакан металевий заввишки 15 см, діамет­ром 10 см з кришкою, що герметично закри­вається.

Набір сит з отворами потрібного розміру за ГОСТ 6613.

Шафа сушильна.

Чашки фарфорові за ГОСТ 9147 діамет­ром 15-25 см.

Циліндр скляний мірний (градуйований) за ГОСТ 1770 місткістю 0,5 - 1 л.

Ложка металева.

Піпетка скляна за ГОСТ 1770 місткістю 50 см³.

Щітка.

Баня піщана.

Кристалізатор за ГОСТ 23932 діаметром 30 - 40 см.

Розчинник (гас, бензин і т. ін.).

23.4.2 Порядок підготовки до випробуван­ня

Пробу суміші, вирубку (керн) з покриття кладуть в сушильну шафу і нагрівають до тем­ператури 70-80°С, грудки ретельно роздріб­нюють ложкою і шпателем. З підготовленої суміші в залежності від максимального роз­міру зерен беруть наважку не менше, г:

500 - для піщаної суміші;

1000 - для дрібно- і крупнозернистої су­міші.

23.4.3 Порядок проведення випробування

Наважку суміші переносять у металевий стакан і заливають розчинником. Рівень роз­чинника над сумішшю повинен бути не менше 1 см. Стакан герметично закривають криш­кою і інтенсивно струшують протягом 10-15 хв. Розчин в'яжучого із завислими част­ками мінерального матеріалу, який одержа­ли, залишають у спокійному стані на 10 хв., а потім зливають крізь сита в піддон.