Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
юля соціологія.doc
Скачиваний:
20
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
124.42 Кб
Скачать

6. Діти в структурі суспільства

Євроінтеграційні процеси та глобалізація наклали свій відбиток на трансформацію українського суспільства, що історично збіглася з набуттям державної незалежності України. Продовжуються процеси перетворення суспільних структур і відносин з авторитарно-бюрократичних на демократичні, плюралістичні засади, побудовані на гуманістичній основі. Об'єктивні чинники, грубі прорахунки в суспільному врядуванні негативно вплинули на соціально-політичний устрій України та зумовили глибоку економічну кризу, знизили якість життя людей, створили соціальну атомізацію, спричинили посттоталітарний синдром.

Перелічені чинники вплинули на духовну сферу, спровокували кризові явища у сфері освіти, виховання, деформували процес соціалізації особистості. З кінця 80-х рр. ХХ ст. з'явилися зовсім інші покоління дітей та молоді, що виховувались в умовах жорстких соціальних змін і соціальної взаємодії. Їм притаманні такі риси, як критичнее мислення, прагматизм, раціоналізм, інші соціокультурні цінності та моделі поведінки.

Саме на історичному зламі тисячоліть з'являється нове покоління дітей - “діти епохи змін” з іншими цінностями, сформованими жорстокою реальністю та новими адаптаційним механізмами, життєвими стратегіями.

У сучасній соціології не простежується наукового інтересу до вивчення соціальних змін та новоутворень, що відбуваються в епоху трансформації суспільства в дитячому середовищі. Не приділяється увага проблемам адаптації сучасних дітей до швидкоплинних соціальних змін.

7. Вікові характеристики дитинства

Якщо за законами України вік молоді починається з 14 років, то вік дитинства будемо вважати від 0 до 14 років, тобто від початку пренатального до початку підліткового періоду і переходу до юнацтва. Як специфічна соціально-демографічна група дитинство визначається не лише віковими межами, а й місцем в соціальній структурі суспільства та особливостями соціального розвитку. Серед особливостей виділимо основні та другорядні. До основних належать анатомо-фізіологічні, психолого-педагогічні, вікові, соціальні характеристики. До другорядних - місце проживання, суспільно-корисна діяльність, ціннісні орієнтації.

Життя дитини передбачається поділити на такі основні періоди, в основу визначення яких покладено концепцію психологічного віку як етапу, стадій дитячого розвитку, що характеризуються своєю структурою та динамікою (періодизація дитячого розвитку за Л.С. Виготським): 0-2 місяці - період новонародження;

2 місяці - 1 рік - вік немовляти1-3 роки - раннє дитинство; 3-6-7 років - дошкільний вік;

7-11 років - молодший шкільний вік; 11-14 років - шкільний вікСоціальний вік являє собою набір нормативно-рольових характеристик, похідних від вікового поділу діяльності та належність до соціальної структури (дошкільний, шкільний вік і т.д.).

8. Становлення соціології дитинства як спеціальної соціологічної теорії

Соціологію дитинства потрібно розглядати як часткову соціологічну теорію, або, якщо дотримуватись термінології Р. Мертона, як теорію «середнього рангу». Остання, як відомо, використовується переважно для методологічного забезпечення емпіричних досліджень, які вже накопичились у достатній кількості. У сучасному суспільстві зростає потреба в наукових знаннях про дітей і дитинство. Даний факт свідчить про те, що одних лише емпіричних досліджень недостатньо, необхідні теоретичні узагальнення. У соціології дитинства узагальнення має місце, адже вона досліджує сутність, структуру, загальні закономірності функціонування і розвитку дитинства, як структурного компонента суспільства, який свідчить про соціальні й культурні зміни, що відбуваються.

Соціологія дитинства належить до галузевих теорій. Але в сучасній соціологічній науці поки не існує єдиної думки щодо чіткого розмежування галузевих і спеціальних соціологій. Вирішуючи питання про виокремлення соціології дитинства в самостійну галузь соціологічного знання, слід враховувати «сучасні тенденції в соціологічних науках, де, як припускається, жодна теорія не претендує на універсальність і вважається прийнятним існування взаємовиключних теорій».

У літературі звертається увага на те, що соціологія дитинства повинна спиратись на основні загальнотеоретичні підходи, котрі слід конкретизувати стосовно вивчення дитинства. До таких підходів відносять структурний функціоналізм, марксистську соціологію, символічний інтеракціонізм і феноменологію.

Розгляд дитинства в рамках основних соціологічних теорій характеризується як макрорівневими, так і мікрорівневими стратегіями. На макрорівні домінують розуміння й опис дитинства як структурної одиниці в рамках цілісної соціальної системи. Дитинство представлене у даному випадку через сукупність інституцій. На мікрорівні досліджуються специфіка соціалізації дитини, значущість спілкування для становлення особистості.

Структурний функціоналізм дає можливість розглянути функції дитинства як певного вікового періоду: відтворення особистості в суспільстві.

З позицій марксизму виявляються соціальні детермінанти становлення особистості; обумовленість типів дитинства соціально-класовими відносинами.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.