Тема 3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства у контексті загальноєвропейського культурного розвитку (іх-хііі ст.)

(лекції – 8 год., семінари – 6 год., індивідуальна робота – 6 год.)

Вивчення даної теми рекомендуємо здійснювати за планом:

Заняття 1.

1. Історичні умови розвитку культури Київської Русі. Запровадження християнства

(988 р.) та його значення для розвитку культури.

2. Література Київської Русі:

• Усна народна творчість. Билини.

• Виникнення східнослов’янської писемності.

• Книжна справа.

• Перекладна та оригінальна література церковного та світського спрямування.

• Літописання.

3. Освіта та наукові знання Київської Русі:

• Мислителі Київської Русі.

• Природничі та математичні знання.

• Зародження і розвиток шкільної освіти.

• Бібліотеки і архіви.

Заняття 2.

1. Ремесла Київської Русі.

2. Архітектура Київської Русі.

3. Образотворче мистецтво:

• іконопис,

• фреска,

• мозаїка.

4. Музична творчість.

Заняття 3.

1. Феодальна роздробленість та її негативний вплив на культурні процеси. Характеристика культурної та соціально-політичної ситуації в Галицькій і Волинській землях у XII—XIII століттях.

2. Розвиток освіти, літератури та книжної справи в Галицько-Волинському князівстві.

3. Особливості архітектури, живопису і художніх ремесел у Галицько-Волинському князівстві.

4. Значення культурних зв'язків Галицько-Волинського князівства з іншими землями Стародавньої Русі та західними державами.

• ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Існування Київської Русі охоплює період з IX по 40-і роки XIII ст. Русь являла собою історично важливу контактну зону між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією.За формою правління була ранньофеодальною монархією з елементами федералізму. В 30-ті роки XII ст. Русь вступила в період феодальної роздрібненості.

Чинники, що впливали на розвиток культури Київської Русі.

• Культурні надбання попередніх епох

• Контакти Київської Русі з Візантією, країнами Європи та Сходу.

• Прийняття християнства.

• Успіхи слов'ян у господарському розвитку і розбудові міст.

• Постійні війни з кочівниками (печенігами, половцями).

• ЗАПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА

988 р. – запровадження християнства на Русі як державної релігії

Причини прийняття християнства:

1. Потрібна нова єдина релігія для об’єднавчої політики київського князя.

2. Єдина державна релігія сприяла б зміцненню єдності чисельних племен, що входили до складу Київської Русі.

3. Потрібна була нова релігія, щоб піднести авторитет князя.

4. Нова релігія вчила терпінню та покорі, що посилювало князівську владу.

5. Вплив країн Європи.

Причини прийняття візантійського обряду:

1. Такий вибір вже був здійснений раніше - Аскольдом і княгинею Ольгою.

2. Візантія на той час була найбільш могутнім та розвиненим сусідом.

3. У візантійському обряді світська влада домінувала над релігійною.

4. Мова богослужіння - церковнослов'янська.

Особливості впровадження християнства в Київській Русі.

1. Активна взаємодія християнства і язичництва, поступове злиття народної релігії та церковного християнства.

2. Ведення богослужіння старослов’янською мовою.

3. Обрання власного (руського) митрополита.

Значення прийняття християнства на Русі.

1. Християнство стало основою для створення могутньої централізованої Київської держави.

2. Сприяло політичному і культурному об'єднанню східнослов'янських племен, а значить і формуванню українського етносу.

3. Прийняття християнства сприяло подоланню політичної і культурної ізольованості країни, посиленню політичних і культурних зв'язків з Візантією та іншими християнськими державами Європи.

4. Зріс авторитет Київського князя та міжнародний авторитет Київської Русі.

5. Християнство сприяло розвитку освіти, писемності, науки, літератури, мистецтва, пов'язало Русь з великою культурою Візантії.

6. Релігія зміцнила панування князів і бояр, сприяла розвитку феодальних відносин.

• УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Билини – пісні лицарського, героїчного характеру. У билинах оспівувалась постать Володимира Великого, якого називають "Красним Сонечком". Найбільшою любов'ю користувалися фольклорні твори про Вольгу Святославича та Микулу Селяниновича, Святогора, Вернигору, Прудивуса, Вирвидуба, Добриню Нікітичата, Микиту Кожум'яку, Альошу Поповича, Іллю Муромця. Народ складав й перекази (наприклад, про Золоті ворота). Поширювалися також казки, пісні (святкові і буденні), легенди, приповідки, загадки.

• ПИСЕМНІСТЬ

У ІХ-ХІ ст. користувались кирилицею та глаголицею

Письмо "кирилиця" виникло у IX ст. на основі грецької абетки. Створили його брати Кирило і Мефодій - монахи з Болгарії, які у м. Солуні (Солоніках) жили в слов’янському оточенні. За основу взято грецьку абетку та “роусьскы письмены” знайдені у Херсонесі.

Написи надряпані на стінах, глечиках, знаряддях праці – графіті. Понад 300 написів відкрито у Софійському соборі. Найбільш ранній - запис про смерть Ярослава Мудрого у 1054 році. Інтерес становить Софійська абетка – алфавіт, надряпаний на стіні Михайлівського вівтаря у Софійському соборі. Це зразок давнього алфавіту (27 літер) на основі алфавіту грецького (23 літери) із суто слов'янськими літерами Б, Ш, Щ, Ж.

Після введення на Русі християнства "кирилиця" поступово витіснила глаголицю.

• КНИЖНА СПРАВА

Книги писались при монастирях. Переписувачі книжок використовували три різновиди написання літер: устав — каліграфічне письмо, напівустав — з елементами округлення літер, та найближчий до сучасного письма від руки – скоропис.

Початкові букви прикрашалися різними орнаментами: звіриним, геометричним, рослинним. Існувала книжкова мініатюра.

Книги коштували дорого. Так Володимир Василькович за один молитовник заплатив 8 гривень, а ціле село купив за 50 гривень. Обкладинку книги робили з тонко стругані дошки, покривали шкірою, оздоблювали золотом, сріблом і дорогоцінним камінням.

• ЛІТЕРАТУРА

Виділяється два напрями: перекладна та оригінальна література.

На дохристиянське походження претендує лише один широковідомий твір під назвою "Велесова книга", знайдений у XIX ст. на Слобожанщині, але більшість дослідників вважають цей твір підробкою.

До нас дійшли такі книги періоду Київської Русі:

"Остромирове євангеліє" (1056-1057 рр.), написане в Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира.

"Ізборники Святослава" (1073 і 1076 рр.). Це книги для домашнього читання сім'ї князя Святослава Ярославича. У збірнику 1076 р. вміщено перший календар в Україні.

"Слово о законі і благодаті" Іларіона (XI ст. між 1037-1050 рр.) - першого українського митрополита .

Серед авторів виділяються: Феодосій Печерський (XI ст.) - писав повчання та послання. Кирило Туровський (XII ст.) - писав церковні проповіді, повчання, молитви. Клим Смолятич (XII ст.) - це другий українець після Іларіона, який став митрополитом. Написав "Послання до смоленського священика Томи" (1147-1154 рр.).

Широко розповсюджуються агіографічні твори. Агіографія – опис житій давніх отців церкви та “власних” святих і мучеників: Бориса, Гліба, Феодосія Печерського.

"Києво-Печерський Патерик" (XII ст.) - це збірка оповідань про Києво-Печерський монастир, про його будівництво та засновників.

Світські твори: "Повчання дітям" (1117 р. прибл.) Володимира Мономаха, "Слово о полку Ігоревім" невідомого автора.

• ЛІТОПИСИ

Перші давньоруські літописні зведення з'явилися вже в XI ст. і вочевидь спиралися на ще більш давні записи. Найдавніші з літописів - Київський (близько 1037), Києво-Печерський (1073), Новгородський (1079¹ за ін. даними 1050 р.²) — відомі за згадками, але до наших часів не збереглися. Значною мірою вони ввійшли до складу Початкового, або Києво-Печерського зведення (1093), з якого виникла "Повість времінних літ" - укладено близько 1110 р. (1113 р.), ймовірно, ченцем лаври Нестором. Твір дійшов до нас у двох найповніших списках XV ст.: Іпатіївському та Лаврентіївському.