Модуль іv

Історія культури України

середини ХХ ст. – початку ХХІ ст.

(лекції – 14 год., семінари – 14 год., індивідуальна робота – 12 год.)

Тема 10.

Проблеми збереження українських культурних надбань в роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови.

(лекції – 6 год., семінари – 6 год., індивідуальна робота – 4 год.)

Вивчення даної теми рекомендуємо здійснювати за планом:

Заняття 1.

1. Значення возз’єднання західноукраїнських земель з Центральною та Південно-Східною Україною для подальшого розвинення української культури.

2. Становище української культури під час німецько-фашистської окупації.

Заняття 2.

1. Внесок українських письменників, акторів, художників, кінематографістів у перемогу над Німеччиною та її союзниками.

2. Кіномистецтво в роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови.

Заняття 3.

1. Відбудова матеріальної бази культури.

2. Архітектура й живопис у роки післявоєнної відбудови.

3. Ідеологізація культурного життя країни у післявоєнний період.

Додаткові питання:

• Внесок українських науковців у перемогу над фашизмом.

• Театральне мистецтво в роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови.

• Народне декоративне мистецтво. Твори К. Білокур, М. Приймаченко, В. Павленко.

• ЗНАЧЕННЯ ВОЗЗ’ЄДНАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ З ЦЕНТРАЛЬНОЮ ТА ПІВДЕННО-СХІДНОЮ УКРАЇНОЮ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Возз'єднання західноукраїнських земель з Центральною та Південне-Східною Україною 1939-1940 рр. поклало край насильницькій полонізації, румунізації української школи, культури.

Школи всіх ступенів (від початкових до вищих) були переведені на українську мову навчання відповідно до національного складу населення. Українська мова стала офіційною у Львівському університеті.

Проте з приходом на ці землі Червоної армії впроваджувалась радянська система освіти і науки. Перестали діяти культурні, наукові товариства, зокрема «Просвіта», наукове товариство імені Т. Шевченка, жіночі, кооперативні, наукові, музичні, краєзнавчі товариства та організації. Видавництва та друкарні контролювалися новою владою. Однак пресу було переведено на українську мову.

• РАДЯНСЬКА ОСВІТА ТА НАУКА В РОКИ ВІЙНИ ТА У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

Під час німецько-фашистської окупації становище української культури було різним:

• Західно-українське населення - входило до Генерального Губернаторства Польщі, мало кращі умови для культурної діяльності:

• працював Львівський оперний театр;

• у Тернополі існував театр під керівництвом Б. Саримани.

• Населення Центральної і Східної України підпорядковувалось так званому рейхскомісаріату “Україна”:

• закрито наукові установи, бібліотеки, музеї і театри.

• з дозволу окупаційної влади активізувалося релігійне життя.

• Рейхкомісар Е. Кох дозволив відкрити тільки початкові 4-річні школи для дітей віком від 9 до 12 років.

• 13 грудня 1941 р. заарештовано групу національне свідомої інтелігенції – І. Рогача, П. Олійника та ін.

• 21 лютого 1942 р. розстріляно у Києві в Бабиному Яру поетесу Олену Телігу, поета І. Ірлявського, журналіста В. Кошика.

• з квітня 1942 р. в Києві припинилось театральне життя.

• В умовах німецької окупації в Києві почали виходити щоденна газета «Українське слово», літературний журнал «Літаври». В Галичині - газета «Краківські вісті» та кілька журналів.

Відповідно до спеціальної директиви рейхміністра східних територій Розенберга для вивезення культурних цінностей з окупованих територій було створено спеціальні робочі групи «Україна», які розміщувалися у місті Києві і при міністерстві закордонних справ — батальйон СС спеціального призначення. Окупанти:

• зруйнували 151 музей,

• вивезли з них близько 40 тис. найцінніших експонатів.

• Був пограбований культурно-історичний заповідник Києво-Печерська лавра. Вивезені унікальна колекція зброї часів Запорозької Січі, нумізматична колекція, стародавні рукописи, золоті та срібні вироби і прикраси.

• знищили і пошкодили 9 тис. клубних приміщень, 660 кінотеатрів, викрали і спалили понад 50 млн книг.

Частина художніх культурних цінностей після війни була повернута в СРСР, але залишена в музеях Москви і Ленінграда (тепер Санкт-Петербург).

• ВНЕСОК УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ, АКТОРІВ, ХУДОЖНИКІВ, КІНЕМАТОГРАФІСТІВ У ПЕРЕМОГУ НАД НІМЕЧЧИНОЮ ТА ЇЇ СОЮЗНИКАМИ

• В тилу працювало понад 70 вищих закладів освіти, евакуйованих з України.

• Президія АН УРСР, і основна частина членів академії перебувала в Уфі. Інші працювали безпосередньо на базі промислових підприємств азіатського регіону СРСР.

• Вчені Інституту електрозварювання, очолюваного Є. Патоном, впровадивши в практику нові методи електрозварювання, зробили внесок у виробництво найкращого танка другої світової війни Т-34.

• Науковці Інституту біохімії АН УРСР, що перебував в Уфі, очолюваного академіком О. Палладіним, створили хімпрепарат, який сприяв зсіданню крові.

• В Інституті клінічної фізіології під керівництвом академіка О. Богомольця було винайдено препарати для швидкого загоєння ран, переломів кісток.

• Відомий хірург-офтальмолог академік В. Філатов, перебуваючи Ташкенті, удосконалив методи лікування, пов'язані з пересадкою рогів ока як засобом боротьби із сліпотою.

• Великий внесок в розробку зброї нового покоління вніс С. Корольов.

Умови другої світової війни змусили партійно-радянське керівництво СРСР і УРСР помітно зменшити тиск на українське національно-культурне життя. У радянському тилу працювали школи, класи з українською мовою навчання. Активізувався випуск книжок і часописів українською мовою. У період з червня 1941 р. по січень 1944 р. видавництвом АН УРСР, що перебувало у м. Уфі, було видано близько 40 назв книг і брошур з історії України, української культури тощо.

Патріотизм став провідною темою творів українських поетів, прозаїків М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, М. Нагнибіди, П. Воронька, Л. Первомайського, В. Бичка, та ін.

В евакуації працювали колективи майже 50 театрів з України:

З 1942 р. на сході СРСР розпочинається видання українських газет «Радянська Україна», «Правда України», «Література і мистецтво», «Українська література» та «Перець».

У 1942 р. у м. Саратові розпочинає роботу радіостанція ім. Т. Шевченка.

Основними видами образотворчого мистецтва стали плакати, листівки, «агітвікна», проте, продовжували плідно працювати О. Шовкуненко, Т. Яблонська, С. Строщенко, Г. Беркович.

У 1939-41 рр. було побудовано стадіон “Динамо” відкриття якого було призначено на 22 червня 1941 р. Деякі вболівальники зберегли квитки і прийшли на стадіон після війни.

• ВІДБУДОВА МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ КУЛЬТУРИ ТА ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ КРАЇНИ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

Україна була однією з республік СРСР, що найбільше постраждала в роки війни.

На звільнених від німців територіях:

• Проводилась реорганізація шкільної справи. На кінець 1945 р. Україні діяло понад 30 тис. Шкіл, де навчалось 2,4 тис. школярів, а в 150 вищих закладах освіти, що повернулися з евакуації й поновили роботу, навчалися майже 140 тис. студентів.

• У березні 1944 р., після повернення до Києва почала роботу АН УРСР.

• 103 театри поновили роботу після повернення з радянського тилу.

В західноукраїнських регіонах розширилася мережа початкової, середньої та вищої освіти, велась активна боротьба з неграмотністю. Початковою освітою було охоплено всіх дітей шкільного віку. Кількість учнів у 5—10-х класах збільшилася майже у 3 рази. У 1950 р. в Західній Україні діяло 25 вишів — у 1,5 разу більше, ніж 1940 р. Кількість студентів за цей час зросла у 10 разів.

Після війн загиблим героям поставлено пам’ятники у Києві

• Пам’ятник морякам Дніпровської військової флотфлії (автори: М.Вронський, О.Скобликов, І.Ланько) на Набережно-Хрещатицькій;

• Пам’ятник громадянам, розстріляним в Бабиному Яру (М,Лисенко, О.Вітрик, В.Сухенко та ін.)

• Композиція “Форсування Дніпра” в Парку Слави (Є.Вучетич, В.Бородай, Г.Кислий та ін.)

Проте, наприкінці 40-х рр. ХХ ст. посилюється ідеологічний наступ в сфері культури та суспільно-політичного життя., який отримав назву "ждановщина" (походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) Жданова, який був ідеологічним провідником цієї політики).

Прийнято постанови ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б) УКРАЇНИ (1946 р.)

• "Про журнал "Звезда" і "Ленинград", спрямована проти творчості А. Ахматової та М. Зощенко.

• "Про оперу "Велика дружба" М. Мураделі".

• "Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в "Нарисі історії української літератури".

• "Про журнал сатири та гумору "Перець".

• "Про політичні помилки та незадовільну роботу Інституту історії Академії наук УРСР"

• "Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи його поліпшення" та ін.

Посилилась "боротьба проти націоналізму", яка торкнулась:

• відомого українського письменника-гумориста Остапа Вишню, який нещодавно повернувся зі сталінських таборів.

• М Рильського (за твори "Мандрівка в молодість", "Київські октави");

• Ю. Яновського (за роман "Жива вода");

• І. Сенченка (за повість "Його покоління");

• В. Сосюра ("Любіть Україну");

• О. Довженка (за кіносценарій "Україна в огні") та ін.

Почалася боротьба проти "низькопоклонства" перед Заходом, проти "космополітизму".

• Космополітизм — прибічники цієї теорії вважають себе громадянами всього світу, тому радянська (і не тільки) ідеологія стверджувала, що ця теорія проповідує байдуже ставлення до історії Батьківщини, свого народу, національної культури.

В серпні 1948 р. було піддано нищівній критиці генетику. В Україні жертвами "лисенківщини" стали академік М. Гришко, професор С. Гершензон та ін.

Теми доповідей та рефератів:

• Українська преса в роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови.

• Олександр Довженко і тоталітарна система.

• Пам’ятники воїнам-визволителям в Україні.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання:

• Внесок українських науковців у перемогу над фашизмом.

• Кіномистецтво в роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови.

• Архітектура й живопис у роки післявоєнної відбудови.

• Театральне мистецтво в роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови.

• Народне декоративне мистецтво. Твори К. Білокур, М. Приймаченко, В. Павленко.

Рекомендована література: 2, 17, 18, 19, 30, 31, 32, 33, 39, 40, 42, 43, 54, 61, 66, 75, 79, 84, 89, 100, 106, 130, 138, 170.