Модуль і історія культури україни від найдавніших часів до хііі ст.

(лекції – 16 год., семінари – 12 год., індивідуальна робота – 12 год.)

Тема 1.

Вступ. Теоретичні аспекти культури. Періодизація розвитку української культури. Історіографія української культури. Джерела.

(лекції – 4 год., семінари – 2 год., індивідуальна робота – 2 год.)

Вивчення даної теми рекомендуємо здійснювати за планом:

1. Предмет “Історія української культури”.

2. Особливості формування української культури та її періодизація.

3. Історіографія “Історії української культури”.

• Українська культура – складова частина світової культури, що включає матеріальні й духовні цінності, вироблені українським народом.

Термін "культура" вперше зустрічається в одному з творів римського оратора Цицерона (45 р. до н.е.) і спочатку означав обробку ґрунту. Як самостійна наукова категорія цей термін вперше зустрічається у працях німецького юриста С. Пуфендорфа (1632-1694) для визначення різноманітних результатів діяльності людини.

У сучасному розумінні культура– сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом її історії. У широкому (загальному) виглядікультура — це сукупний результат продуктивної діяльності людей. У вузькому (особистісному) розуміннікультура - це певні цінності та норми поведінки людини в соціальному і природному оточенні.

Культуру поділяють на матеріальну і духовну. Матеріальнакультура – сукупність матеріальних благ та різноманітних засобів їх виробництва.Духовна– сукупність отриманих людиною знань, уподобань і пріоритетів, які проявляються через всі форми суспільної свідомості: філософію, науку, мораль, право, мистецтво.

• Мистецтво– складова частина культури, специфічна творча форма суспільної свідомості і людської діяльності, яка найбільш цілісно і комплексно, відповідно до особливостей місця й часу створення, відбиває дійсність у художніх образах (в речовині, звуці, русі тощо).

Для визначення відмінностей всередині певного суспільства використовується поняття "субкультура" – наявність специфічних для певних соціальних груп культурних ознак (спосіб, стиль життя за професійними, етнічними, соціально-груповими критеріями).

• ФУНКЦІЇ КУЛЬТУРИ:

• Людинотворча. Культура формує внутрішній світ людини, змінює форми та види її діяльності та відносин.

• Пізнавальна. Виражається у фіксації в кожну конкретну історичну епоху результатів пізнання навколишнього світу.

• Інформативна. Результати пізнання і самопізнання передаються у вигляді досвіду, життєвої мудрості від покоління до покоління.

• Регулятивна – культура створює і відтворює сукупність норм і правил поведінки, а відтак, певним чином, регулює відносини у суспільстві.

• Аксіологічна (оціночна). Рівень культурного розвитку людини дає можливість тим чи іншим чином сприймати та оцінювати навколишній світ, розпізнавати позитив та негатив.

• Виховна. Культура виступає універсальним фактором саморозвитку людини, людства.

• Світоглядна. Формує світогляд людини, через який вона включається в різні сфери соціокультурної регуляції.

• ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЄ СВОЇ ОСОБЛИВОСТІ:

• українська культура є єдиним цілим, витвореним у галузі матеріального і духовного виробництва українським народом як в Україні, так і в близькому й далекому зарубіжжі;

• розвиток української культури довгий час йшов у період колонізації України за відсутності її державності, соборності території;

• культура українців включає у себе різноманітні ідейно-протилежні течії і напрямки устворенні якої брали участь усі класи, усі соціальні верстви нашого суспільства;

• українська культура часто запозичувала в культурах інших народів певні риси, що асимілювались в нашій культурі й повною мірою слугували нашому народові, як своє, національне.

• існувала нерівномірність розвитку різних галузей української культури у різні історичні періоди.

• культура українців була одним з головних чинників єдності нації у періоди бездержав`я.

Періоди розвитку української культури як правило співвідносять з історичними періодами розвитку українського народу. Існує декілька варіантів періодизаціїісторії української культури. Наведемо один з них:

1. Культура первісного суспільства на теренах України та східнослов'янських племен дохристиянської доби. (Найдавніші часи – ІХ ст.).;

2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (ІХ – ХІІІ ст.).

3. Українська культура литовсько-польської доби (ХІV– сер. ХVІІ ст.).

4. Культура українців козацько-гетьманського періоду (сер. XVII – кінець XVIII ст.).

5. Українська національна культура у період втрати державності (кінець XVIII ст. – поч. ХХ ст.).

6. Державне відродження української культура у 1917-1920 рр.

7. Українська культура в радянський період (1920-1990).

8. Культура України в період державної незалежності (1991 р. – до сьогодення).

• ІСТОРІОГРАФІЯ “ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”.

Початком історіографії історії української культури можемо вважати українську культурологічну думку в XVI ст. та її подальший період.

Дослідниками історії розвитку української культури були К. Сакович, Г. Сковорода, М. Костомаров, П. Куліш, члени “Руської трійці” М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький та ін.

З шістдесятих років XIX ст. відбувається наукове осмислення українства, його специфіки порівняно з іншими національними культурами. Етнографи, історики, фольклористи (М. Драгоманов, В. Антонович, Ф. Вовк, І. Рудченко, О. Потебня, О. Русов,

П. Житецький, М. Лисенко), спираючись на теорії компаративістики (запозичення та взаємовпливу) й міфологічної європейської школи, виділяють національно-специфічні особливості культури.

Досліджували питання історії розвитку української культури І. Франко та М. Грушевський.

Відомим богословом, культурологом, філософом і письменником був І. Огієнко, який сформував концепцію історії культури українців від найдавніших часів. З-під його пера вийшла фундаментальна праця "Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу".

У праці за редакцією І. Крип'якевича "Історія української культури" (1937 р.) було зроблено глибокий аналіз побуту, літератури, музики й театру на теренах України.

Широко розгорнулися дослідження української культури в діаспорі. Найвизначнішими авторами були Д. Антонович, Є. Маланюк, М. Семчишин та ряд інших.

Вагомий вклад у сучасні дослідження розвитку української культури вносять М. Закович, М. Попович та ін.

Теми доповідей та рефератів:

• Індоєвропейська та слов’янська проблеми. Культурологічний погляд.

• “Субкультура” – поняття, причини появи, історичні приклади.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання:

• Основні структурні елементи культури.

• Українська культура в світовому контексті.

• Українські дослідники історії культури.

Рекомендована література:1, 2, 29, 30, 33, 34, 39, 40, 42, 44, 45, 52, 61, 76, 79, 80, 84, 97, 106, 121, 132,144,162.