Тема 12. Розвиток культури України в умовах державної незалежності.

(лекції – 2 год., семінари – 4 год., індивідуальна робота – 2 год.)

Вивчення даної теми рекомендуємо здійснювати за планом:

Заняття 1.

1. Історичні умови розвитку культури в незалежній Україні. Основні риси нової соціально-культурної ситуації в Україні в сучасних умовах.

2. Основні напрямки відродження української культури.

3. Стан та проблеми освіти.

4. Наука незалежної України.

Заняття 2.

1. Сучасна українська література.

2. Здобутки мистецтва України.

3. Фізична культура, спорт.

4. Інтеграція української культури до загальноєвропейського та світового культурного простору.

• Здобутки і проблеми сучасної україни у сфері культури

ЗМІНИ УМОВ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ

19 лютого 1992 р. Верховна Рада України схвалила "Основи законодавства про культуру", в якому культура розглядається як один із головних чинників:

а) національного відродження;

б) подолання соціально-економічної та політичної кризи;

в) збереження національної самобутності українців і національних меншин, що населяють Україну.

• ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДУХОВНО-КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ

1. Плюралізм, що гарантує кожній людині або соціально-політичній групі вибір ідеології; забезпечує гарантію прав людини; забезпечує свободу людини в духовному розвитку, сприяє задоволенню власних культурних потреб.

2. Повернення народові історичної правди.

3. Активізація культурно-національних товариств.

4. Утвердження державного статусу української мови.

Вересень 1991 р. У Києві відбувся форум інтелігенції України, який поставив завдання перед інтелігенцією брати участь у державотворчому процесі. Листопад 1991 р. В Одесі відбувся перший всеукраїнський міжнаціональний конгрес із проблем духовного відродження народів, які живуть в Україні.

Лютий 1992 р. — на нараді глав держав СНД у Мінську підписано угоду про повернення в Україну її культурних та історичних цінностей.

В Україні створено урядову Комісію з питань повернення культурних цінностей. На сьогодні є вже деякі успіхи:

1. З Чехії в Україну передано архів Олександра Олеся та Олега Ольжича.

2. До відділу рукописів Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника надійшли рукописи Б. Антоновича.

3. У 1994 р. з ФРН передано колекцію з 82 предметів (мідного віку, трипільського і скіфського періодів), що були вивезені з України.

4. На жаль, не повертаються цінності, вивезені до Росії, які в основному знаходяться в музеях Москви і Санкт-Петербурга. Верховна Рада України схвалила важливі Закони України: "Про бібліотеки", "Про музеї".

Нині діє Український центр культурних досліджень, Інститут пам'ятко-охоронних досліджень та Національний науково-реставраційний центр.

• ВАДИ В РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ

1 За умов економічної кризи зменшуються можливості державної допомоги культурі, бракує фінансування.

2 Культура потрапила в жорсткі лещата фінансової залежності. Зростає комерціалізація культури.

4 Діячі освіти, науки, культури залишаються однією з найменш соціально захищених суспільних верств.

5 Часто зі зміною назви навчального закладу його зміст не змінюється.

• ОСВІТА

Освіта в Україні є світською, релігійні дисципліни в державних освітніх закладах не викладаються. Конституція У країни гарантує кожному громадянину право на освіту.

Держава створює систему доступної та безоплатної дошкільної, повної загальної, професійно-технічної та вищої освіти, а також систему підвищення кваліфікації та перепідготовки.

Діяльність установ освіти, здобуття освіти в нашій країні регулюються:

1 Законом України "Про освіту" (1991 р.).

2 Програмою "Освіта (Україна XXI століття)" (1993 р.).

3 Законом України "Про загальну середню освіту" (1999 р. )

Згідно із Законом України "Про освіту" освіта має бути:

• доступною, • гуманною, • незалежною від політичних партій; • незалежною від громадянських і релігійних організацій, • забезпечувати рівні можливості для всіх людей; • забезпечувати зв'язок з національною культурою і традиціями, відповідати світовому рівневі.

Система освіти в Україні криє в собі:

• дошкільні заклади;

• загальноосвітню школу, яку поділяють на: • першого ступеня (початкову, 1 — 4 класи); • другого ступеня (5 — 9 класи); • третього ступеня (10 — 11 класи);

• професійну освіту;

• вищу освіту (вирізняють чотири рівні залежно від кваліфікації випускників). Вищу освіту здобувають у технікумах, коледжах, інститутах, академіях, університетах. Здійснюється перехід на ступеневе підготування:

• кваліфікований робітник; • молодий спеціаліст; • бакалавр; • спеціаліст; • магістр.

Головною ланкою середньої освіти є школи різних типів:

• загальноосвітні школи; • гімназії; • ліцеї; • школи з поглибленням вивченням окремих предметів; • школи-інтернати: • для дітей, які залишилися без піклування батьків; • спеціальні інтернати для хворих дітей та дітей-інвалідів.

Поряд із державними формами освіти набули поширення вищі навчальні заклади з оплатою навчання приватними особами та підприємствами.

На початку 90-х рр. було запроваджено систему державного, ліцензування (надання дозволу на освітню діяльність) та акредитації (визначення професійного рівня діяльності вишів).

• ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ" (підписаний Президентом України Л. Кучмою 13 травня 1999 р.)

У законі вказується, що загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості через навчання й виховання, які ґрунтуються на принципах: науковості; полікультурності; світського характеру освіти; системності; єдності навчання й виховання; на загальнолюдських цінностях. На засадах гуманізму; демократія громадянської свідомості; взаємоповаги між націями і народами; в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

1. Виховання громадянина України.

2. Формування особистості учня, розвиток його здібностей та обдарувань, наукового світогляду.

3. Виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина.

4. Реалізація права учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань.

5. Виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій, звичаїв, державної української мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй.

6. Виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності.

Згідно з Законом загальноосвітні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.

Установлено термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах І — III ступенів: 12 років.

З 1 вересня 2001 р. наповнюваність класів не повинна перевищувати 30 учнів.

У загальноосвітніх навчальних закладах забороняється утворення і діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань.

• НАУКА

Національна академія України — провідний науковий центр. На початку 90-х рр. чисельність науковців становила 220 тис. В умовах незалежності України створено нові наукові та науково-дослідні організації:

1. Інститут української мови.

2. Інститут сходознавства.

3. Інститут української археографії імені М. Грушевського.

4. Інститут світової економіки і міжнародних відносин та ін.

У лютому 1992 р. створено Вищу атестаційну комісію України (ВАК).

За 5 років існування ВАК України присуджено наукові ступені більш як 13 тис. осіб, у тому числі більш як 2600 докторам наук.

Хиби у розвитку науки:

1. Пріоритет прикладних досліджень на шкоду фундаментальним.

2. Понад 90% технологічних розробок не впроваджується у виробництво.

3. Недостатня матеріально-технічна база науки, низька технічна оснащеність наукових лабораторій.

4. Відставання від Заходу в рівні наукових розробок.

5. Багато наукових установ припинили свої дослідження за браком фінансування.

6. Українські вчені від'їжджають до інших держав, понад 20% науковців перейшли до комерційних структур.

7. Окремі інститути за останні роки втратили 50 — 60% свого кадрового потенціалу.

8. Втрата професіоналізму частиною наукових співробітників. через відсутність здорового суперництва, творчих дискусій, чесного і відкритого обміну думками.

9. Зменшилася кількість наукових шкіл і напрямів.

10. Зниження життєвого рівня і соціальна незахищеність науковців.

• ЛІТЕРАТУРА

Утверджується плюралізм, що передбачає відмову від єдиного підходу в поцінуванні дійсності.

Напередодні дня народження Т. Г. Шевченка щорічно указом Президента присуджується Державна премія ім. Т. Г. Шевченка письменникам України. Першими лауреатами Шевченківської премії незалежної України стали Іван Багряний, автор широкомасштабного твору про злочини тоталітаризму "Сад Гетсиманський", Павло Мовчан, М. Колесник, літературознавець М. Жулинський, поет Петро Скунць за збірку поезій "Спитай себе". В літературу влився гурт молодих майстрів. "Паростками нового" назвав Олесь Гончар появу на літературному просторі України часопису "Тернопіль", журналів "Борисфен" на Дніпропетровщині, "Степ" на Кіровоградщині, "Холодний Яр" у Черкасах, "Хортиця" в Запоріжжі.

ЛІНА КОСТЕНКО

(нар. 1930 р.)

Впевненим поступом ввійшла Ліна Костенко в поезію "шістдесятників", її ім'я стало поруч таких поетів, як М. Вінграновський, В. Симоненко, І. Драч та ін.

Видатна українська поетеса Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в м.Ржищів на Київщині в учительській сім'ї. Родина Костенків зазнала суворих переслідувань в роки сталінщини. Батько був репресований, десять років поневірявся в жахливих концтаборах.

У 1952 р. вступила до Московського літературного університету ім. Горького, якого закінчила у 1956 р.

Ще з дитинства Ліна почала писати. Поезія стала її життям, її долею. Перша збірка "Промінь землі" була опублікована в 1957 р., друга, "Вітрила", — в 1958 р. і третя, "Мандрівки серця", — в 1961 р. Ліна Костенко — глибоко українська поетеса.

Її творам притаманні простота, чіткість, виваженість написаного. Письменниця ставить гострі проблеми буття: про роль митця в суспільстві, про мистецтво і його значення в житті кожної людини, про історичну пам'ять народу, філо­софське осмислення життя.

Використавши літописні та історичні матеріали, авторка створила героїчні образи українських патріотів, оборонців рідного краю.

У романі "Маруся Чурай", який побачив світ 1979 р., Ліна Костенко зобразила життя міст і сіл періоду Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького, відтворила їхню боротьбу за визволення і повернення втраченої державності.

Літературна критика назвала цей роман енциклопедією духовного життя України XVII ст.

Образ талановитої дівчини, обдарованої чарівним голосом співачки Марусі Чурай хвилює всіх. Ліна Костенко показує драму окремої особистості, а висвітлює трагедію всього народу. Роман не залишає нас байдужими ні до долі героїв, ні до руїн, спричинених війнами, ні до багатостраждальної рідної землі. На історичних прикладах він учить нас мужності, мудрості, любові до Вітчизни, пробуджує почуття національної гідності, закликає нас любити свій край, не бути байдужими до історії Батьківщини.

У романі звеличено події далекої історії, але актуальні вони зараз, бо дають зрозуміти нам, що наше особисте життя тісно пов'язане з долею всієї України.

У 1987 р. Ліні Костенко за історичний роман у віршах "Маруся Чурай" і збірку поезій "Неповторність" було присуджено Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка.

У 1993 р. в "Літературній Україні" було надруковано сатиричні віршовані мініатюри, в якій автор засуджує і нашу бездуховність, і нищення природи, й вади нашого життя.

Ліна Костенко — взірець громадянської мужності, правди, неповторності. Вона вірить у майбутнє свого народу.

• МУЗИКА

У 90-х рр. започатковано кілька фестивалів і конкурсів:

• оперного мистецтва; • органної та фортепіанної музики; • піаністів; • скрипалів.

Заслуженою популярністю користуються такі фестивалі:

1. "Червона Рута". 2. "Пісенний вернісаж". 3. "Зірки світового балету". 4. "Чумацький шлях". 5. "Усі ми діти твої, Україно". 6. "Пісня року".

У 1992 р. створено Всеукраїнську музичну спілку. Щорічно проводяться свята-конкурси: "Сорочинський ярмарок" та ін. Відбулися міжнародні фестивалі: українського фольклору "Берегиня"; авторської пісні "Золоті Ворота".

У 1991 р. у Львові на базі Львівського державного театру опери і балету ім. І. Франка започатковано проведення раз на три роки міжнародного конкурсу співаків ім. Соломії Крушельницької.

Нові пісні слухачам дарують Таїсія Повалій, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Віктор Павлік та ін. Лауреатами Шевченківської премії стали В. Івасюк та Н. Яремчук (посмертно), В. Зінкевич, Т. Петриненко, всесвітньо відомий оперний співак Анатолій Солов'яненко (ще за життя).

• ТЕАТР

В Україні працюють режисери С. Данченко, І. Борис, С. Мойсеєв, В. Петров, Б. Шарварко та ін.

Всесвітньо відомі імена заслужених артистів України Інни Дорофеєвої та Вадима Пискарьова. За умов демократизації суспільства поряд зі старими виникло багато молодих театрів. Ось деякі з них:

1. Київський театр на Подолі.

2. Київський театр на лівому березі.

3. Молодіжний театр у Запоріжжі.

4. Львівський театр "Не журись".

Зняття цензурних обмежень сприяло появі нових вистав. Значно зросли обсяги культурного обміну з іншими державами, насамперед із тими, де є українська діаспора. Негативні тенденції. Значно скоротилося фінансування театральних колективів. Понад 30 культурно-освітніх приміщень вимагає ремонту та реставрації, а коштів на це немає. (Одеський театр опери та балету. Запорізький музично-драматичний театр, Київський театр ім. Франка та ін.).

КІНО

21 серпня 1991 р. Постанова Кабінету Міністрів України про створення Державного фонду української кінемато­графії.

Листопад 1991 р. У Києві й Чернівцях відбувся перший всеукраїнський кінофестиваль, присвячений пам'яті І. Миколайчука, де демонструвалося 20 ігрових і понад два десятки документальних, науково-популярних фільмів. Серед них: "Танго смерті" О. Муравйова; "Кому вгору — кому вниз" С. Клименка;

Хиби:

1. Тяжке становище у становленні національної преси і книговидавничої справи у зв'язку з економічною кризою в Україні, та надмірними податками.

2. Відсутність власної паперової промисловості.

3. Зменшилися тиражі видань української періодики.

4. Зараз в Україні видається 3,1% книжок українською мовою, вся решта — російські.

5. У 1998 р. на кожного жителя України видавалося лише 2 книжки українською мовою, тобто в 3 рази менше, ніж 10 років тому.

6. Відсутня належна підтримка вітчизняних видавництв із боку держави, що призвело до перенасичення ринку російськомовними виданнями, зокрема художньої літератури.

"Козаки йдуть" С. Омельчука;

"Ізгой" В. Савельєва.

Головним призом відзначено фільм "Голод — 33", що його створив на студії ім. О.Довженка режисер О. Янчук. Почали створюватися багатосерійні фільми за творами українських класиків: "Сад Гетсиманський" за мотивами творів І. Багряного; "Пастка" І.Франка; "Царівна" О. Кобилянськоі". На 36-му міжнародному кінофестивалі в Сан-Ремо українському фільмові "Ізгой" В. Савельєва присуджено Гран-прі.

На кінофестивалі в Угорщині (1994 р.) з 10 призів чотирма відзначено українські кінострічки: "Кордон на замку" (режисер С. Лисенко); "Хроніка повстання у Варшавському гетто" Й. Дулевськоі; "Портрет, пейзаж, натюрморт" С. Бусовського; "Спілка одноногих" О.Столярова.

На Берлінському міжнародному кінофестивалі восени 1996 р. було представлено 8 українських фільмів.

Хиби:

1. Фінансова скрута негативно позначилася на розвитку кіно.

2. Нині на екранах України 90% фільмів — американські.

3. Більшість із них відкрито пропагує культ насильства, секс, згубно впливає на молодь.

4. Через нестачу коштів закриваються або перепрофільовуються клуби, кінотеатри.

5. Не було створено системи реклами та прокату українських фільмів.

• МИСТЕЦТВО

Липень 1994 р. Указ Президента України про створення фонду сприяння мистецтву. Протягом кількох десятиліть замовчувалася творчість Г. Синиці, який є одним із засновників нового напряму в монументальному живописі, що дістав назву "Українська національна колористична школа".

1991 р. Твори Г. Синиці останнього періоду удостоєні Державної премії ім.Т.Г.Шевченка.

1997 р. Лауреатами Шевченківської премії стали відомий в Україні та світі художник Іван Марчук за цикл картин "Шевченкіана", "Голос моєї душі" та художниця Людмила Семакіна за цикл робіт "Високий замок".

У 1993 році було створено Центр Сучасного Мистецтва при Національному Університеті "Києво-Могилянська Академія" як частину міжнародної мережі ЦСМС з метою стимулювати художнє середовище, надаючи можливість художникам, мистецьким організаціям та професіоналам у сфері мистецтва створювати проекти, брати участь у виставках сучасного мистецтва, отримувати інформацію та налагоджувати локальні й міжнародні контакти. Центр Сучасного Мистецтва розташовано в історичній будівлі XVII століття, яка належала монастирському братству, а зараз є частиною Університету "Києво-Могилянська Академія", що на Подолі, в старій частині Києва.

У 2006 році у Києві відкривається найбільший центр сучасного мистецтва в СНД «PinchukArtCentre». Три поверхи старого будинку в Бесарабському кварталі були радикально перебудовані по унікальному проекту одного з найвідоміших європейських архітекторів Філіпа Чиамбарети (Франція).

У 2007 році починає функціонувати культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал». «МА» працює не на повну потужність, у зв’язку з тим, що комплекс ще кілька років перебуватиме в стані реконструкції та будівництва. Дотепер «закрита зона» в історичному центрі Києва відкривається для мистецького експерименту, діалогу, пошуку та творчості.

• ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА. СПОРТ

З 639 олімпійських медалей, завойованих радянськими спортсменами в колишньому СРСР, на рахунку укра­їнських спортсменів — 444, в тому числі 196 золотих.

22 грудня 1990 р. створено Національний олімпійський комітет, що його очолив В.Борзов.

9 березня 1992 р. Міжнародний олімпійський комітет

офіційно визнав Національний олімпійський комітет України.

З 1992 р. спортсмени України беруть участь в усіх міжнародних змаганнях.

На "Універсіаді-93" в американському м. Буффало команда України посіла 9-те місце, значно випередивши команду Росії.

29 березня 1993 р. Верховна Рада ухвалила Закон України "Про фізичну культуру і спорт".

У 1994 р. прийнято "Програму розвитку фізичної культури і спорту".

Вперше окремою командою Україна виступила 1994 р. на зимовій Олімпіаді в норвезькому місті Ліллегаммері. До складу команди входило майже 40 спортсменів. Вони завоювали 1 золоту, 1 бронзову медаль і 12-те місце в командному заліку.

Починаючи з 1992 р., українські спортсмени взяли участь у майже 1000 офіційних змаганнях.

У 1996 р. українські спортсмени брали участь у літній Олімпіаді в Атланті. Команда України посіла 8-ме місце. Героями Олімпіади стали гімнастки Лілія Подкопаєва, Катерина Серебрянська, борець Тимур Таймазов, легкоатлетка Інеса Кравець, боксер Володимир Кличко. Брати-боксери Кличко, футболісти Андрій Шевченко, Олег Лужний, Сергій Ребров яскраво виступають в інших країнах у професійному спорті.

Чемпіон Олімпійських ігор в Сеулі (1988 р.), гравець київського “Будівельника” Олександр Волков брав участь у першості НБА, успішно грав там декілька сезонів. Він очолює баскетбольний клуб "Київ". Далеко за межами України відомі сьогодні імена наших славлених боксерів - братів Віталія і Володимира Кличків. Їх спортивні здобутки є прикладом для нашої молоді й найкращою візитною карткою українського спорту в світі.

Цікаво знати, що брати Клички успішно підкоряють не лише спортивні, але й наукові вершини. Нещодавно вони обидва захистили кандидатські дисертації.

• ПРЕСА І КНИГОВИДАВНИЧА СПРАВА

1. Створюються нові газети та журнали.

2. Побачили світ раніше недоступні українському читачеві видання української еміграції — твори І. Багряного, В. Барки, О Теліги, О. Олеся, О. Ольжича, С. Гординського та ін.

3. Знову почали виходити такі колись відомі журнали, як "Київська старовина", "Літературно-науковий вісник".

4. Практично в кожному обласному центрі з'явилися нові видавництва.

5. Свої книжки, збірники, альманахи, періодику розпочали видавати усі академічні інститути.

6. Спростилася процедура реєстрації періодичних видань — газет і журналів, було ліквідовано жорстку цензуру.

7. Зросла кількість видавництв, особливо приватних.

8. Значно зросла кількість наукових, фахових видань.

Теми доповідей та рефератів:

• Внесок української діаспори в розвиток національної української культури.

• Інтеграція сучасної української культури до загальноєвропейського та світового культурного простору.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання:

• Наукова, мистецька, освітня, педагогічна еліта України.