- •1. Світогляд, типи ознаки
- •2.Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства.
- •3. Феномен філософствування, уявлення про його витоки.
- •4. Специфіка результатів філософствування – філософські знання.
- •5. Смисложиттєва проблематика
- •7.Особливості феноменології, логіки осмислення і розв'язання філософських проблем
- •8. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •9. Функції філософії.
- •11. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності.
- •12.Структура Вед.
- •13.Особливості ведичної релігії
- •14. Ортодоксальні школи Ст.Індії
- •15. Неортодоксальні школи Ст.Індії
- •16. Загальна характеристика філософії стародавньої Індії
- •17.Зародження філософії у стародавньому Китаї
- •19. Метафізика праксеологія і антропологія даосизму
- •20. Філософія Стародавнього Китаю.
- •21. Антична філософія, її витоки та особливості
- •22. Школи досократиків або фізиків
- •23. Сократ та становлення античної філософської класики.
- •24. Головні проблеми і розділи філософії платона.
- •25. Філософська система аристотеля, його метафізика, антропологія, соціологія і методологія.
- •26. Школа Епікура та римська філософія.
- •27. Скептицизм як життєва і науково-пізнавальна позиція.
- •28. Школи неоплатоніків.
- •29. Середньовічна культура, її релігійні і світські виміри.
- •30. Апологетика, її філософський зміст.
- •31. Патристика: віра для розуміння
- •32. «Каподакійський гурток»
- •33.Східна та західна патристика у пошуках філософських засад.
- •34. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм)
- •35. Схоластика Фоми Аквінського
- •37. Ренесанівський гуманізм та індивідуалізм
- •38 Стиль мислення і життя гуманістів епохи Відродження.
- •40 Популяризація гуманістичної ідеї в Україні
- •41. Натурфілософія і наука
- •42. Загальна характеристика епохи Нового часу
- •43. Механіцизм раціоналізм та емпіризм
- •44. Натуралістична антропологія Фр.Бекона
- •45.Раціоналізм Рене Декарта.
- •46. Філосовські погляди б.Спінози
- •47. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей декарта
- •48.Ідеалізм лейбніца
- •49.Проблема людини у філософії Просвітництва
- •50. Києво-Могилянська академія і філософія українського Просвітництва.
- •51. Г. Сковорода, його життя і філософія
- •52. Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шиллер, Гете
- •53. Німецька класична філософія
- •54. Кант, Иммануил
- •55. Йоганн Готліб Фіхте
- •56 Натурфілософія і об’єктивний ідеалізм Шеллінга.
- •57.Ідеалізм Гегеля
- •58. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха, його натурфілософія і антропологія.
- •59.Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну в першій половині хіх ст.. Г.Лодій, й. Шад, д. Велланський(Кавунник)…..
- •60. Два напрями професійної (класично) філософії і Україні хіх-хх ст. – духовно академічний і університетський
- •61 Билет
- •62 Билет
- •63 Билет
- •64 Билет
- •65 Билет
- •71. Поняття соціального характеру у філософії е.Фромма
- •72. М. Шпенглер про природу людини та її місце Всесвіті
- •73. Феномен людини в християнському еволюціонізмі п. Тейяра де Шардена
- •74.Структурна антропологія к.Леві-строса
- •75.Прагматизм, марксизм, герменевтика.
- •76. Особливості феноменологічної методології.
- •78. Постструктуралізм і філософія постмодерну.
- •79. Метафізика, ії головні проблеми.
- •80. Поняття про суще та його першооснову.
- •81. Головні концепції буття
- •83. Буття і ніщо.
- •84. Свідоме і несвідомею
- •85. Практика, суспільство, культураю
- •86. Філософська методологія.
- •87. Гносеологія і епістемологія
- •88. Проблема сенсу буття.
- •89. Методологія соціального пізнання.
- •90.Історія як об’єктивний процес і наука.
75.Прагматизм, марксизм, герменевтика.
Прагматизм - філософська течія, що виникло і отримало найбільше поширення в США, проте в зоні його впливу виявилися і такі країни, як Франція, Англія, Італія, Росія.
Чарлз Сандерс Пірс (1839-1914). Засновником прагматизму ("прагматіцізма") є Чарлз Сандерс Пірс (1839-1914), американський філософ, фізик і математик. Він є автором численних робіт, які здебільшого залишилися незакінченими і неопублікованими за його життя. Завершити вдалося тільки один великий праця - "Велика логіка".
Функція філософії - давати пояснення єдності різноманіття, існуючого у Всесвіті. Будь-яка філософія починає з логіки (відносини знаків до об'єктів) і феноменології (досвіду сприйняття об'єктивного світу). Пірс спробував створити філософську систему, в якій би враховувалися методи і результати науки, і все це поєднувалося б з християнством. Для досягнення цієї мети він хотів перетворити метафізику в строгу науку, а потім довести, що наука припускає метафізичне вчення, а воно сумісне з релігією.
Герменевтика
Герменевтика в широкому сенсі - мистецтво тлумачення і розуміння. Тривалий час герменевтика обмежувалася тлумаченням текстів, але в XX ст. набула рис філософської дисципліни. Спочатку герменевтика ставилася до інтерпретації релігійних текстів і смислів (такі інтерпретації оракулів і Гомера в Стародавній Греції, тлумачення Біблії в іудаїзмі (Філоном) і християнстві (Орігеном, Августином і герменевт раннього протестантизму - Лютером, Меланхтоном, Флація)). В якості допоміжної науки вона виступає на перший план там, де необхідна інтерпретація темних місць сакральних (священних) текстів. Всі науки, пов'язані з інтерпретацією, потребують герменевтиці. Починаючи з Ренесансу існує своя герменевтика в юриспруденції та філології, з XIX в. герменевтика розцвітає завдяки ряду історичних дисциплін. Думка про те, що інтерпретація і розуміння лежать в основі всіх наук, заснованих на тлумаченні текстів, призвела В. Дільтея до припущення про те, що герменевтика може служити загальної методологією гуманітарного знання, що герменевтична методологія здатна додати гуманітарного знання статус наукового. Поворот герменевтики в бік філософії відбувається в XX ст., Коли герменевтику як філософську дисципліну розвиває М. Хайдеггер і Х. Г. Гадамер. Серед основоположників герменевтического мистецтва - Фр. Шлейермахер і В. Дільтей.
Маркси́зм — узагальнена назва сукупності теоретичних та політичних положень Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, які їхні послідовники намагаються інтерпретувати, розвивати та реалізувати на практиці. Першим марксизм визначив Енгельс, як «поєднання діалектичного методу з комуністичним світоглядом» («Анти-Дюрінг», 1878)[1].
Різноманітні визначення марксизму мають умовно наступну структуру (поділяються на наступні групи):
засновану на історико-матеріалістичних поглядах теорію «наукового соціалізму»[2]
різноманітні теорії, які, як на першоджерело, посилаються на Маркса та Енгельса.[3]
політичні рухи, які орієнтуються на теорію Маркса[3]
марксизм-ленінізм — радянський різновид марксизму, офіційну державну доктрину колишнього СРСР та радянського блоку.