- •1. Світогляд, типи ознаки
- •2.Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства.
- •3. Феномен філософствування, уявлення про його витоки.
- •4. Специфіка результатів філософствування – філософські знання.
- •5. Смисложиттєва проблематика
- •7.Особливості феноменології, логіки осмислення і розв'язання філософських проблем
- •8. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •9. Функції філософії.
- •11. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності.
- •12.Структура Вед.
- •13.Особливості ведичної релігії
- •14. Ортодоксальні школи Ст.Індії
- •15. Неортодоксальні школи Ст.Індії
- •16. Загальна характеристика філософії стародавньої Індії
- •17.Зародження філософії у стародавньому Китаї
- •19. Метафізика праксеологія і антропологія даосизму
- •20. Філософія Стародавнього Китаю.
- •21. Антична філософія, її витоки та особливості
- •22. Школи досократиків або фізиків
- •23. Сократ та становлення античної філософської класики.
- •24. Головні проблеми і розділи філософії платона.
- •25. Філософська система аристотеля, його метафізика, антропологія, соціологія і методологія.
- •26. Школа Епікура та римська філософія.
- •27. Скептицизм як життєва і науково-пізнавальна позиція.
- •28. Школи неоплатоніків.
- •29. Середньовічна культура, її релігійні і світські виміри.
- •30. Апологетика, її філософський зміст.
- •31. Патристика: віра для розуміння
- •32. «Каподакійський гурток»
- •33.Східна та західна патристика у пошуках філософських засад.
- •34. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм)
- •35. Схоластика Фоми Аквінського
- •37. Ренесанівський гуманізм та індивідуалізм
- •38 Стиль мислення і життя гуманістів епохи Відродження.
- •40 Популяризація гуманістичної ідеї в Україні
- •41. Натурфілософія і наука
- •42. Загальна характеристика епохи Нового часу
- •43. Механіцизм раціоналізм та емпіризм
- •44. Натуралістична антропологія Фр.Бекона
- •45.Раціоналізм Рене Декарта.
- •46. Філосовські погляди б.Спінози
- •47. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей декарта
- •48.Ідеалізм лейбніца
- •49.Проблема людини у філософії Просвітництва
- •50. Києво-Могилянська академія і філософія українського Просвітництва.
- •51. Г. Сковорода, його життя і філософія
- •52. Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шиллер, Гете
- •53. Німецька класична філософія
- •54. Кант, Иммануил
- •55. Йоганн Готліб Фіхте
- •56 Натурфілософія і об’єктивний ідеалізм Шеллінга.
- •57.Ідеалізм Гегеля
- •58. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха, його натурфілософія і антропологія.
- •59.Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну в першій половині хіх ст.. Г.Лодій, й. Шад, д. Велланський(Кавунник)…..
- •60. Два напрями професійної (класично) філософії і Україні хіх-хх ст. – духовно академічний і університетський
- •61 Билет
- •62 Билет
- •63 Билет
- •64 Билет
- •65 Билет
- •71. Поняття соціального характеру у філософії е.Фромма
- •72. М. Шпенглер про природу людини та її місце Всесвіті
- •73. Феномен людини в християнському еволюціонізмі п. Тейяра де Шардена
- •74.Структурна антропологія к.Леві-строса
- •75.Прагматизм, марксизм, герменевтика.
- •76. Особливості феноменологічної методології.
- •78. Постструктуралізм і філософія постмодерну.
- •79. Метафізика, ії головні проблеми.
- •80. Поняття про суще та його першооснову.
- •81. Головні концепції буття
- •83. Буття і ніщо.
- •84. Свідоме і несвідомею
- •85. Практика, суспільство, культураю
- •86. Філософська методологія.
- •87. Гносеологія і епістемологія
- •88. Проблема сенсу буття.
- •89. Методологія соціального пізнання.
- •90.Історія як об’єктивний процес і наука.
14. Ортодоксальні школи Ст.Індії
До ортодоксальних належать школи: вайшешика, ньяя, веданта, йога, міманса, санкх'я.
Найдавнішою філософською школою вважається - Санкх'я. Ключовими поняттями її системи є пракриті (матерія) і Пуруша (свідомість, духовний початок). Концептуальною основою школи є осмислення реальності буття й пошук шляхів звільнення людини від страждання. Згідно з основами санкх'ї кінцева реальність проявляється в іпостасях Пракриті й Пуруші. Пракриті ~ на їх думку є первинною субстанцією світобудови. Вона сплетена з трьох гун (буквально - мотузка, канат): саттви, раджаса і тамаса. Всесвіт виник з матеріальної субстанції, недоступної чуттєвому сприйняттю, яка є комбінацією якостей (гун) але, сама по собі, не може бути ідентифікована. Пуруша - вічний, незмінний принцип індивідуальності, що стоїть поза простором і часом. Вона не розглядається ані як особистісна категорія, ні як деяке самостійне божество. Згідно з санкх'єю чуттєве пізнання матеріального світу сприймається людиною через ментальні образи.
Своєрідною сукупністю релігійно-філософських положень виступає Йога.Основоположником цього вчення вважається Патанджалі.Йога дотримується концепції особистого божества (Ішвари). Його існування зводиться до виявлення якісних характеристик буття. Один об'єкт перевершує інший у розмірах, а отже, і в якостях. Це передбачає наявність критерію (еталону) співвідношення величин. Вища Істота - носій всіх мислимих категорій та якостей, і є тим критерієм щодо якого здійснюється оцінка всього сущого. Вічний, всемогутній і всюдисущий Іінвара не є Творцем матеріального світу.Мета йоги - звільнення Пуруші (досягнення "мокші"), а це вимагає від людини духовної дисципліни.
Ньяя/Вайшешика виникли як самостійні філософські школи (приблизно у IV ст. до н.е.) і згодом злилися в одну. Ньяя являла собою гносеологічну школу, її представники спиралися на чотири основних джерела знання: сприйняття, умовивід, свідчення й аналогія. Ці чотири аспекти визначають мотивацію вчинків людини. Вайшешика ж тяжіла до метафізичного осмислення буття і представляла космологічні аспекти пізнання. Ними був здійснений структурний аналіз базових елементів - землі, води, вогню й повітря - і сполучених з ними понять - смаку, кольору, дотику й запаху. Ця течія проголосила параману (невидиму субстанцію), що є суттю всього сущого. Основою їх філософської системи вони вважали особистий чуттєвий досвід, тобто все, що піддається емпіричному дослідженню.
Веданта ("кінець Вед") і Міманса — чисто богословські твори, які розглядають співвідношення людської душі Атман з світовою душею Брахмой. Остання розлита в усій природі, в усьому світі. Для повного злиття Атмана з Брахмою слід цілковито, безумовно прийняти все написане у Ведах і достеменно виконувати всі ритуали. В цьому і причина, і мета, і смисл життя. Веданта і Міманса оригінально вирішують можливість пізнання світу: Всесвіт — це Брахман, пізнає його Атман, але для цього треба спочатку пізнати Атмана. Атман же — це людське Я. Отже, пізнання світу має починатися з самопізнання, самовдосконалення. Самопізнання — це вища форма знання, джерело щастя.