22. Школи досократиків або фізиків

Досократські філософи - умовна назва групи давньогрецьких філософів,що діяли як до, так і після життя Сократа в період з 7 до початку 4 ст.до н. е.. В основному їх твори збереглися тільки у фрагментах або вцитатах і критиці більш пізніх античних авторів. Об'єднує їх те, що всі досократики ще не ставили питання про мету і призначення окремої людини,про відношення мислення і буття, про іманентної діалектики мислення і т. д.,а також відсутність власне філософської термінології внаслідок нерозчленованій і нерозвиненості наукового знання.

У своїх роботах майже всі досократики приділяли велику увагу природі,космосу. Питання про першооснову, про те, з чого все сталося, що є основним принципом світу, і які принципи або сили визначають його розвиток,є основним у онтології давньогрецьких філософів, і в цьому сенсі їх філософія перегукується з міфологією. Для позначення першооснови,причетна їм, з якого виникає все інше, в грецькій філософії вживалися два терміни: стойхейон і архе. Одні філософи (натурфілософи або фісіологі) вважали, що основою речей є чуттєво сприймаються стихії чи певна речовина - апейрон; інші бачили їїв математичних атомах; третій вбачали основу світу в єдиному, незримомубутті; четверті вважали такою основою неподільні атоми. Крім питання про першооснові майже всі досократики зверталися до проблеми поясненняприродних явищ, руху, а деякі - і проблеми пізнання.

Мілетська школа

Мілетська іонійська школа відома як перша філософська школа. У нійвперше було поставлено питання про першооснову всього сущого, і такепершооснова мілетци бачили в якомусь матеріальному речовині, чуттєвоїстихії, яка є одночасно і субстанціальним, і генетичнимпочатком. Філософів Милетской школи об'єднує також те, що всі вони --намисто, тобто, визнавали тільки один початок сущого.

Елейська школа.

Філософська школа еліатів виникла у «Великій Елладі». Елейська школа впершездійснили перехід від фізичної субстанції ( «першооснови» мілетцев) довласне філософської субстанції - буття; вони також вперше поставилиосновне питання філософії - про співвідношення мислення і буття.

6. Атомісти.

атомістичне вчення було засноване двома філософами - Левкіппа і

Демокрітом.

Згідно атомістів, існує дві першооснови: буття і небуття, причому

«Небуття існує анітрохи не менше, ніж буття». І буття, і небуттябезмежні, вони так само не переходять один в одного. Небуття трактувалосяяк порожній простір, всередині якого знаходиться буття - матерія,що складається з нескінченного числа атомів. Атоми розділені порожнечею, яка не впливає на їх ніякого впливу. Речі складаються з атомів, тому виникнення і знищення речей атомісти пояснювали поділом і складанням атомів, зміна - зміною їх порядку та положення

Головний закон світобудови атомістів свідчив: "Жодна річ не відбувається даремно, але все в силу причинного зв'язку та необхідності ". Ніщо не відбувається випадково, а породжується якоюсь причиною, причому причина визначає слідство з необхідністю. Тому випадковість суб'єктивна,випадково те, причину чого ми не знаємо.