- •1. Світогляд, типи ознаки
- •2.Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства.
- •3. Феномен філософствування, уявлення про його витоки.
- •4. Специфіка результатів філософствування – філософські знання.
- •5. Смисложиттєва проблематика
- •7.Особливості феноменології, логіки осмислення і розв'язання філософських проблем
- •8. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •9. Функції філософії.
- •11. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності.
- •12.Структура Вед.
- •13.Особливості ведичної релігії
- •14. Ортодоксальні школи Ст.Індії
- •15. Неортодоксальні школи Ст.Індії
- •16. Загальна характеристика філософії стародавньої Індії
- •17.Зародження філософії у стародавньому Китаї
- •19. Метафізика праксеологія і антропологія даосизму
- •20. Філософія Стародавнього Китаю.
- •21. Антична філософія, її витоки та особливості
- •22. Школи досократиків або фізиків
- •23. Сократ та становлення античної філософської класики.
- •24. Головні проблеми і розділи філософії платона.
- •25. Філософська система аристотеля, його метафізика, антропологія, соціологія і методологія.
- •26. Школа Епікура та римська філософія.
- •27. Скептицизм як життєва і науково-пізнавальна позиція.
- •28. Школи неоплатоніків.
- •29. Середньовічна культура, її релігійні і світські виміри.
- •30. Апологетика, її філософський зміст.
- •31. Патристика: віра для розуміння
- •32. «Каподакійський гурток»
- •33.Східна та західна патристика у пошуках філософських засад.
- •34. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм)
- •35. Схоластика Фоми Аквінського
- •37. Ренесанівський гуманізм та індивідуалізм
- •38 Стиль мислення і життя гуманістів епохи Відродження.
- •40 Популяризація гуманістичної ідеї в Україні
- •41. Натурфілософія і наука
- •42. Загальна характеристика епохи Нового часу
- •43. Механіцизм раціоналізм та емпіризм
- •44. Натуралістична антропологія Фр.Бекона
- •45.Раціоналізм Рене Декарта.
- •46. Філосовські погляди б.Спінози
- •47. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей декарта
- •48.Ідеалізм лейбніца
- •49.Проблема людини у філософії Просвітництва
- •50. Києво-Могилянська академія і філософія українського Просвітництва.
- •51. Г. Сковорода, його життя і філософія
- •52. Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шиллер, Гете
- •53. Німецька класична філософія
- •54. Кант, Иммануил
- •55. Йоганн Готліб Фіхте
- •56 Натурфілософія і об’єктивний ідеалізм Шеллінга.
- •57.Ідеалізм Гегеля
- •58. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха, його натурфілософія і антропологія.
- •59.Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну в першій половині хіх ст.. Г.Лодій, й. Шад, д. Велланський(Кавунник)…..
- •60. Два напрями професійної (класично) філософії і Україні хіх-хх ст. – духовно академічний і університетський
- •61 Билет
- •62 Билет
- •63 Билет
- •64 Билет
- •65 Билет
- •71. Поняття соціального характеру у філософії е.Фромма
- •72. М. Шпенглер про природу людини та її місце Всесвіті
- •73. Феномен людини в християнському еволюціонізмі п. Тейяра де Шардена
- •74.Структурна антропологія к.Леві-строса
- •75.Прагматизм, марксизм, герменевтика.
- •76. Особливості феноменологічної методології.
- •78. Постструктуралізм і філософія постмодерну.
- •79. Метафізика, ії головні проблеми.
- •80. Поняття про суще та його першооснову.
- •81. Головні концепції буття
- •83. Буття і ніщо.
- •84. Свідоме і несвідомею
- •85. Практика, суспільство, культураю
- •86. Філософська методологія.
- •87. Гносеологія і епістемологія
- •88. Проблема сенсу буття.
- •89. Методологія соціального пізнання.
- •90.Історія як об’єктивний процес і наука.
22. Школи досократиків або фізиків
Досократські філософи - умовна назва групи давньогрецьких філософів,що діяли як до, так і після життя Сократа в період з 7 до початку 4 ст.до н. е.. В основному їх твори збереглися тільки у фрагментах або вцитатах і критиці більш пізніх античних авторів. Об'єднує їх те, що всі досократики ще не ставили питання про мету і призначення окремої людини,про відношення мислення і буття, про іманентної діалектики мислення і т. д.,а також відсутність власне філософської термінології внаслідок нерозчленованій і нерозвиненості наукового знання.
У своїх роботах майже всі досократики приділяли велику увагу природі,космосу. Питання про першооснову, про те, з чого все сталося, що є основним принципом світу, і які принципи або сили визначають його розвиток,є основним у онтології давньогрецьких філософів, і в цьому сенсі їх філософія перегукується з міфологією. Для позначення першооснови,причетна їм, з якого виникає все інше, в грецькій філософії вживалися два терміни: стойхейон і архе. Одні філософи (натурфілософи або фісіологі) вважали, що основою речей є чуттєво сприймаються стихії чи певна речовина - апейрон; інші бачили їїв математичних атомах; третій вбачали основу світу в єдиному, незримомубутті; четверті вважали такою основою неподільні атоми. Крім питання про першооснові майже всі досократики зверталися до проблеми поясненняприродних явищ, руху, а деякі - і проблеми пізнання.
Мілетська школа
Мілетська іонійська школа відома як перша філософська школа. У нійвперше було поставлено питання про першооснову всього сущого, і такепершооснова мілетци бачили в якомусь матеріальному речовині, чуттєвоїстихії, яка є одночасно і субстанціальним, і генетичнимпочатком. Філософів Милетской школи об'єднує також те, що всі вони --намисто, тобто, визнавали тільки один початок сущого.
Елейська школа.
Філософська школа еліатів виникла у «Великій Елладі». Елейська школа впершездійснили перехід від фізичної субстанції ( «першооснови» мілетцев) довласне філософської субстанції - буття; вони також вперше поставилиосновне питання філософії - про співвідношення мислення і буття.
6. Атомісти.
атомістичне вчення було засноване двома філософами - Левкіппа і
Демокрітом.
Згідно атомістів, існує дві першооснови: буття і небуття, причому
«Небуття існує анітрохи не менше, ніж буття». І буття, і небуттябезмежні, вони так само не переходять один в одного. Небуття трактувалосяяк порожній простір, всередині якого знаходиться буття - матерія,що складається з нескінченного числа атомів. Атоми розділені порожнечею, яка не впливає на їх ніякого впливу. Речі складаються з атомів, тому виникнення і знищення речей атомісти пояснювали поділом і складанням атомів, зміна - зміною їх порядку та положення
Головний закон світобудови атомістів свідчив: "Жодна річ не відбувається даремно, але все в силу причинного зв'язку та необхідності ". Ніщо не відбувається випадково, а породжується якоюсь причиною, причому причина визначає слідство з необхідністю. Тому випадковість суб'єктивна,випадково те, причину чого ми не знаємо.
