- •1. Світогляд, типи ознаки
- •2.Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства.
- •3. Феномен філософствування, уявлення про його витоки.
- •4. Специфіка результатів філософствування – філософські знання.
- •5. Смисложиттєва проблематика
- •7.Особливості феноменології, логіки осмислення і розв'язання філософських проблем
- •8. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •9. Функції філософії.
- •11. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності.
- •12.Структура Вед.
- •13.Особливості ведичної релігії
- •14. Ортодоксальні школи Ст.Індії
- •15. Неортодоксальні школи Ст.Індії
- •16. Загальна характеристика філософії стародавньої Індії
- •17.Зародження філософії у стародавньому Китаї
- •19. Метафізика праксеологія і антропологія даосизму
- •20. Філософія Стародавнього Китаю.
- •21. Антична філософія, її витоки та особливості
- •22. Школи досократиків або фізиків
- •23. Сократ та становлення античної філософської класики.
- •24. Головні проблеми і розділи філософії платона.
- •25. Філософська система аристотеля, його метафізика, антропологія, соціологія і методологія.
- •26. Школа Епікура та римська філософія.
- •27. Скептицизм як життєва і науково-пізнавальна позиція.
- •28. Школи неоплатоніків.
- •29. Середньовічна культура, її релігійні і світські виміри.
- •30. Апологетика, її філософський зміст.
- •31. Патристика: віра для розуміння
- •32. «Каподакійський гурток»
- •33.Східна та західна патристика у пошуках філософських засад.
- •34. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм)
- •35. Схоластика Фоми Аквінського
- •37. Ренесанівський гуманізм та індивідуалізм
- •38 Стиль мислення і життя гуманістів епохи Відродження.
- •40 Популяризація гуманістичної ідеї в Україні
- •41. Натурфілософія і наука
- •42. Загальна характеристика епохи Нового часу
- •43. Механіцизм раціоналізм та емпіризм
- •44. Натуралістична антропологія Фр.Бекона
- •45.Раціоналізм Рене Декарта.
- •46. Філосовські погляди б.Спінози
- •47. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей декарта
- •48.Ідеалізм лейбніца
- •49.Проблема людини у філософії Просвітництва
- •50. Києво-Могилянська академія і філософія українського Просвітництва.
- •51. Г. Сковорода, його життя і філософія
- •52. Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шиллер, Гете
- •53. Німецька класична філософія
- •54. Кант, Иммануил
- •55. Йоганн Готліб Фіхте
- •56 Натурфілософія і об’єктивний ідеалізм Шеллінга.
- •57.Ідеалізм Гегеля
- •58. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха, його натурфілософія і антропологія.
- •59.Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну в першій половині хіх ст.. Г.Лодій, й. Шад, д. Велланський(Кавунник)…..
- •60. Два напрями професійної (класично) філософії і Україні хіх-хх ст. – духовно академічний і університетський
- •61 Билет
- •62 Билет
- •63 Билет
- •64 Билет
- •65 Билет
- •71. Поняття соціального характеру у філософії е.Фромма
- •72. М. Шпенглер про природу людини та її місце Всесвіті
- •73. Феномен людини в християнському еволюціонізмі п. Тейяра де Шардена
- •74.Структурна антропологія к.Леві-строса
- •75.Прагматизм, марксизм, герменевтика.
- •76. Особливості феноменологічної методології.
- •78. Постструктуралізм і філософія постмодерну.
- •79. Метафізика, ії головні проблеми.
- •80. Поняття про суще та його першооснову.
- •81. Головні концепції буття
- •83. Буття і ніщо.
- •84. Свідоме і несвідомею
- •85. Практика, суспільство, культураю
- •86. Філософська методологія.
- •87. Гносеологія і епістемологія
- •88. Проблема сенсу буття.
- •89. Методологія соціального пізнання.
- •90.Історія як об’єктивний процес і наука.
64 Билет
ПОЗИТИВІЗМ - філософія позитивного знання, що відкидає теоретичні спекуляції й умогляди, як засоби одержання знання. Огюст Конт (1798-1857). Його головні праці: шеститомний "Курс позитивної філософії" (1830 1842 р.) і чотиритомна "Система позитивної політики" (1851- 1854р.).
О. Конт і інші позитивісти заперечують можливість пізнати сутність речей. Наука з цього погляду повинна обмежитися описом явищ, їхнього співіснування (статика) і послідовності (динаміка). Дослідження сутніених і причинно-наслідкових зв'язків повинне бути виключене як "метафізичне", "ненаукове".
.Отже О. Конт (1798-1857). та його робота: "Курс позитивної філософії" Основні ідеї цієї роботи:
1.Спроба класифікації наук. Ієрархія наук повинна бути вибудована від простого до складного, при якій логічне робить історичне. Нижча ступінь - наука найбільш абстрактна й яка володіє найбільшою загальністю (математика, далі: астрономія, механіка, фізика, хімія. фізіологія, соціальна фізика - соціологія)
2.Намагався визначити науку по її предмету. Однак він виходив при цьому з кантівського ідеалізму, припускаючи, що науки мають справу з метафізикою, як з річчю. тому що речі не можна пізнати, тоді, метафізика повинна бути відкинута.
3. Намагається виявити закон 3 стадій розвитку пізнання і відповідності, типи світогляду.
a) Гелеологічна коли поводження адл визначається буйством фантазії, вірою в богів...
b) Метафізична - бої стає субстанцією...
c) Позитивна стадія - це стадія становлення наукового погляду на речі. Починається з з'єднання досвіду з абстрактним мисленням.
4,Позитивні науки - спроба створення наукової релігії. Вище поняття цієї релігії - людство як ціле. Минуле, сьогодення і майбутнє людства об'єднані містичним зв'язком. Власне кажучи єдине людство результат, але не передумова історичного процесу.
Англійський мислитель Герберт Спенсер (1820-1903) - один з ведучих представників соціологічного позитивізму й органічної теорії держави. Ця теорія одержала широке поширення в другій половині XIX століття під впливом успіхів біології і зоології. Спенсер виділяв дві стадії розвитку і відповідно два типи держави:
1) примітивний, військовий, чи хижацький,
2) вищий, чи індустріальний.
Він подібно Конту поставив завдання створити синтетичну філософію без самої філософії. По Спенсеру це уся філософія , але без метафізики, (так, як метафізика - це спроба судити про світ речей, що непізнаваний). Стрижнем єдності знань людей є ідея еволюції. Процес еволюції означає зростання визначеності виду. Спенсер виводив еволюцію з закону збереження і перетворення енергії, а останній із закону свідомості., тобто психічної звички людини.
Він думає, що наша ілюзія уроджених ідей є результат накопиченої спадковості. Те, що для виду апостеріорне для індивіда апріорно. Тобто в історичному розвитку досвід приводить до виникнення нових знань, а потім це нове підсилюється і передається як апріорне.
Богословие и метафизика, говорил Конт, были ранними стадиями в развитии человечества и должны быть оставлены нами как детские игрушки. Для неопозитивізму "третьої хвилі" була характерною радикальна антиметафізична налаштованість, – у формі теорії про те, що усі висловлювання, які не виводяться зі спостережень індуктивним шляхом і не є логіко-математичними істинами, є не просто ненауковими, а взагалі не мають права на існування: вони є метафізичними нісенітницями, що позбавлені будь-якого сенсу.