46. Філосовські погляди б.Спінози

послідовник Декарта, з читання лекцій по філософії картезіанства. Проте згодом від Декарта в його філософії залишився лише раціональний підхід по вирішення всіх філософських проблем. Спіноза протягом своєї творчої діяльності дотримувався думки, що лише з позицій розуму слід підходити до пошуків Істини в філософії і знайти позитивний результат. На противагу дуалісту Декарту С. був моністом. Він визнавав існування лише одної першооснови (початку) світу, яку називав субстанцією та ототожнював її с матеріальною природою. Він оголосив Природу Єдиною, неподільною, вічною основою всього існуючого, а так же сумою всього існуючого. вчив, що Природа (Субстанція) існує сама по собі і є причиною самої себе. аперечував яку б то не було можливість існування якогось Бога поза природою чи над природою. Для Нього Природа і є Богом., а Бог – це не що інше як Природа. вважав, що в Природі немає нічого безпричинного, що в ній все без винятку має свою причину. Свобода – це усвідомлена необхідність. Він вважав, що вільно (свободно) діє лише той, хто знає увесь ланцюг причинно-наслідкових зв’язків. Людина не може діяти чи поступати свободно, якщо не знає умов, причин і наслідків свої поведінки. Причину походження віри в Бога, як істоту надприродну, він вбачав у страху людини перед стихійними силами природи.

З точки зору Спінози, світ – це нескінчена природа, матеріальна субстанці, яку він також називає Богом. Поняття Бог С. вживає не буквально, воно є своєрідним теологічним прикриттям матеріалізму. Субстанція, тобто матерія, є причиною самою себе і має безліч властивостей. Вона вічна і незмінна, її властива ідея збереження. Субстанція – це те, що не потребує для свого існування чогось іншого – Бога, духу, і т.п.

вчення пантеїзму С. Згідно з ним Бог не існує окремо від природи, а розчиняється в ній. основною метою філософії вважав завоювання влади над зовнішньою природою та удосконалення природи людини. Філософську концепцію прагнув будувати на ґрунті безумовних, достовірних вихідних істин. Зразок достовірності та логічної обґрунтованості вбачав у геометрії. Тому головну працю «Етика» виклав так званим геометричним методом (спочатку висловлюється визначення, потім формулюються аксіоми, на основі яких доводяться теореми). завдання у створенні цілісної картини природи. Природу розумів як єдину, вічну, безмежну субстанцію, що не потребує для свого існування будь-якого іншого початку, отже, як причину самої себе. Не атеїстом. критикував усі офіційні релігії й водночас закликав до справжньої релігії, яка б означала найбільшу моральність та ґрунтувалась би на максимально достовірному знанні.

Спіноза звертає увага на чотири Метод (способи) пізнання. 1. Першим з них він називає пізнанням з чуток (Понаслышке) чи за якоюсь довільною і другорядною ознакою. є єдиним методом в релігії. називає цей метод пізнання в корні помилковим і рішуче відкидає його.2. З безпорадного випадкового досвіду. обмежений життєвим побутом. 3. За неадекватним умовиводом, - від сутності одної речі/явища про сутність зовсім іншої речі/явища, чи за судженнями по наслідку, оскільки один і той же наслідок може випливати з зовсім різних причин. 4. Сприйняття єдності через сутність. називається інтуїтивним. дає нам безпомилкове, адекватне знання, що повністю відповідне самій сутності речі/явища.