Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экономика.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
2.01 Mб
Скачать

2. Предмет і функції мікроекономіки

Мікроекономіка має довгу й складну історію, що бере початок від класичної політекономії (вчення А. Сміта про «незриму руку ринку»).

Однак становлення мікроекономіки як самостійної науки припадає на останню третину ХІХ ст.

Створення мікроекономіки як науки пов’язують з іменами А. Вальраса

(1834-1910), К. Менгера (1840-1921), А. Маршалла (1842-1924). Ці вчені-

економісти незалежно один від одного й різними шляхами прийшли до створення теорії ринкової рівноваги, яка в подальшому була розвинута видатними економістами Ф. Візером в Австрії, Ф. Еджуортом й У. Джевонсом в Англії, В. Парето в Італії, Д. Кларком і І. Фішером в США.

межах даної теорії була створена струнка система формул, графіків та схем, що описують поведінку споживача, розвиток та співвідношення попиту і пропозиції, ринкову рівновагу та інші економічні процеси.

центрі уваги мікроекономіки знаходиться окремий економічний суб’єкт

його потребами, уподобаннями, пріоритетами. Термін «суб’єкт» походить від латинського «subjectum» і означає в перекладі «той, що лежить знизу, що знаходиться в основі». Суб’ єктом може бути як окремий індивід, так і група людей . Економічний суб’єкт здійснює власне економічну діяльність. Він робить той вибір, який є предметом вивчення науки «мікроекономіка». Окремий економічний суб’єкт – це первинний елемент господарської системи, який самостійно здійснює економічні функції. Це може бути фірма, домашнє господарство, виробник, споживач, власник землі, капіталу, робочої сили.

Домогосподарство – об’єднання свідомо організованих осіб на основі спільного формування й використання ресурсного потенціалу та бюджету на принципах взаємодопомоги, що має визначену внутрішню функціональну структуру та економічну поведінку, є ланкою суспільного відтворення та

12

реалізації економічних відносин приватної власності на фактори виробництва з метою задоволення власних потреб та інтересів домогосподарства, індивідів і суспільства. Воно може бути одноосібним і багато осібним. До основних функцій домогосподарства як суб’єкта мікроекономіки належать: постачання факторів виробництва; отримання та розподіл сукупного доходу; споживання; включення домогосподарства у суспільні відносини, виробництво людського капіталу; створення умов для відтворення життєвих сил, здатності до праці.

Фірма (підприємство) – це будь-які суб’єкти господарювання, які виробляють економічні блага (товари-речі та товари-послуги) з метою отримання прибутку, використовуючи обмежені економічні ресурси. Виходячи з даного визначення зазначимо, що у мікроекономічному аналізі фірма визначається не зовсім так, як у Господарському кодексі України. Мікроекономіка використовує поняття фірма (підприємство) в більш широкому розумінні, ніж законодавство.

Держава як суб’єкт мікроекономіки здійснює урядовий вплив на економічне життя окремих господарських одиниць (домогосподарств, фірм), регулюючи відносини між домогосподарствами і фірмами, між самими фірмами, взаємовідносини фірм і домогосподарств з державою. При цьому мікроекономічний аналіз залишає поза увагою той факт, що держава є власником значної частини природних ресурсів, підприємств, які виробляють суспільні блага.

Зауважимо, що означені економічні суб’єкти різноякісні. Так, фірма одночасно є і виробником, і споживачем, і інвестором, і власником. Тому мікроекономіка розглядає фірму в кожному із її станів окремо.

Об’єктом дослідження мікроекономіки як науки, з огляду на зазначене вище, є мікрорівень господарської системи, який складається з окремих господарських одиниць.

Предметом мікроекономіки є вивчення економічної поведінки окремого економічного суб’єкта, тобто процесу випрацювання, прийняття та реалізації рішення про те, як діяти в певній економічній ситуації за обмежених економічних ресурсів.

Мікроекономіка виконує позитивну й нормативну функції. Позитивна – мікроекономіка вивчає факти, пов’язані з економічною поведінкою окремих економічних суб’єктів, залежності між ними – це описова, пояснювальна функція. У той же час, аналізуючи поведінку економічних суб’єктів, вивчаючи, якими правилами економічний суб’єкт керується при прийнятті рішень, можна передбачити величину попиту, сформувати прогноз на майбутнє. При цьому мікроекономіка виконує нормативну функцію.

Завданням мікроекономіки є формування економічного мислення для ринкових умов.

Отже мікроекономіка вивчає індивідуальну поведінку економічних суб’єктів і знання цієї науки може позитивно впливати на прийняття ними економічних рішень, але незважаючи на це головне призначення мікроекономічної теорії – суспільне. Саме тому вона посідає чільне місце серед фундаментальних академічних наук.

13

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.