3. Цінова дискримінація., її умови та види

Термін «дискримінація» утворений від латинського «discriminatio», що означає різницю, розрізнення.

Під ціновою дискримінацією розуміють практику встановлення різних цін на один і той же товар за умови, що різниці в цінах не пов’язані з витратами.

Первісні уявлення про цінову дискримінацію можна знайти в роботах Ж. Дюпюі і Д. Ларднера. Під подальший розвиток теорії цінової дискримінації, не враховуючи незначні доповнення та уточнення, знайшов свою сучасну форму в роботах англійського економіста А. Пігу, учня і послідовника А. Маршалла. У роботі «Экономическая теория благосостояния» А.Пігу дав глибокий аналіз цінової дискримінації (Див.: Пигу А. Экономическая теория благосостояния: т.1, гл. XVI, XVII.-М. 1985). Цінова дискримінація в інтерпретації А. Пігу сьогодні ввійшла до всіх підручників економіки.

Розуміння дискримінаційної поведінки полягає в тому, щоб використати всі можливості для призначення максимальної ціни на кожну одиницю товару, що продається.

Це означає, що дискримінації може підлягати як один і той же покупець (наприклад, залежно від кількості товару, що закуповується), так і різні покупці.

Сама постанова питання про цінову дискримінацію передбачає достатньо високий ступінь розвитку ринкових відносин.

Усе те, що спроможне підірвати засади конкурентних відносин, створює передумови для цінової дискримінації. Цінова дискримінація виникає на ґрунті реальних суперечностей ринкового механізму.

Умови, необхідні для проведення цінової дискримінації:

У продавця повинна бути можливість контролювати ціни. Монополісту це зробити легко.

У покупців не повинно бути можливості купувати там, де продають дешевше.

Витрати проведення в життя дискримінаційної політики не повинні перевищувати вигоду від такої діяльності.

Початковий покупець не може перепродавати товар або послугу.

Продавець повинен бути здатний сегментувати ринок покупців через різницю еластичності попиту.

Залежно від того, наскільки повно реалізується кожна з цих умов і наскільки вони поєднуються між собою, можна говорити про різні можливості проведення дискримінаційної політики як постійної лінії поведінки фірми.

Прийнято розрізняти такі типи цінової дискримінації

Досконала цінова дискримінація.

Пов’язана з можливістю встановлювати різні ціни на кожну одиницю товару, що продається. Кожний покупець сплачує за додаткову одиницю товару свою ціну, рівну індивідуальній ціні попиту.

90

2. Цінова дискримінація за обсягом покупки.

Досконала цінова дискримінація важко здійснима, але той факт, що індивідуальна ціна попиту з підвищенням обсягу убуває, дозволяє продавцю дістати вигоду з встановлення різних цін для різних обсягів покупки. Звичайною є практика призначення знижок при покупці значних партій товару.

3. Цінова дискримінація на сегментованих ринках.

Означає встановлення різних цін для різних категорій покупців (сегментів ринку).

Передбачається, що ці категорії можуть бути легко ідентифіковані (наявність студентського квитка, пенсійного посвідчення та ін.). На практиці такий підхід здійснити набагато легше і в цілому він переважає.

Монополістичний диктат суперечить інтересам споживачів. Він веде до суспільних втрат, пов’язаних, зокрема, із скороченням обсягу продаж.

Однак цінова дискримінація дає змогу збільшити обсяг виробництва, наблизити його до конкурентного рівня, а значить, збільшити споживання, зробити доступними деякі товари для менш забезпечених верств населення.

Моделі поведінки монополії, наближені до дійсності, обговорюються у статті У. Баумоля і Р. Квандта „ Эмпирические методы и оптимально несовершенные решения» (у книзі „ Вехи экономической мысли. Вып. 2»).

Логічним завершенням дослідження монопольного ринку має стати оцінка впливу монополізму на економічні процеси взагалі. Найсуттєвіші економічні наслідки монополії такі:

Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник.

Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми.

Монополія суперечливо впливає на НТП (науково-технічний прогрес).

одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій.

З іншого - у чистого монополіста немає постійних стимулів до НТП, тому він може дозволити собі бути неефективним.

Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Таким чином, монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак

незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.