Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тексти лекцій з ІЕтаЕД.doc
Скачиваний:
48
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
1.29 Mб
Скачать

2. Особливості східного рабства

Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н.е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н.е.

Склалися два типи господарської організації – східне і античне рабство.

Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. У Стародавньому Єгипті. Розвивалося землеробство на високоурожайних поливних землях долини Нилу. Тваринництво витіснило мисливство. Найажливішим господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства. Високого рівня розвитку досягла обробка каменю.

На півночі Єгипту переважав розвиток тваринництва, а на півдні - землеробства, що стало причиною розвитку жвавої торгівлі.

Найважливішими державами межиріччя були Шумер, Ур, Ніппур, Урук та інші (IV – III тис. до н.е ).

Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої Індії і Китаю. У IV тис. до н.е. в долині Інду зародилося зрошуване землеробство, розвивалося тваринництво. Виникли ремісничі міста, торгівля. Знаряддя праці виготовляли як з металу, так і з каменю. У II – I тис. до н.е. спостерігалося швидке піднесення економіки Індо-Ганзької долини. Високим був розвиток ремесел – ковальства, ткацтва, гончарства, ювелірні вироби. Індія включилася в обмінну торгівлю. З’явилися купці, в тому числі лихварі. Грошовий обіг був ще малорозвинений. Рабство мало патріархальний характер. Сільська община зберігала домінуюче становище в економіці.

Як підсумок особливостей східного рабства можна визначити наступне:

1. Головна сфера економіки - сільське господарство - залишилась поза рабовласницьким виробництвом.

2. Раби належали в основному державі.

3. Праця рабів використовувалася непродуктивно, тобто, для обслуговування рабовласників, будівництва пірамід, каналів тощо.

4. Східне рабство не є класичним, у ньому переплітаються громадські й рабовласницькі елементи.

3. Економічна думка стародавнього світу

Історія економічної думки бере свій початок у глибокій давнині. Вже первісні люди мали якісь зачатки господарських знань, котрі були результатом осмислення виробничого досвіду. Формувалися окремі елементи економічних знань. Економічні ідеї того часу знайшли вираження у збірниках законів царства Ешнуні (XX ст. до н.е.) і вавілонського царя Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.). У них передбачалися захист майнових інтересів держави, рабовласників, певне регулювання економічних відносин. Пам'яткою давньоіндійської літератури є "Артхашастра" (IV - VI ст. до н.е.). У ній викладено знання з економіки, техніки і політики, передбачено регулювання земельних відносин, розв'язання проблем іригації.

У Китаї великого поширення набуло конфуціанство. Його економічні засади виклав Мендзи (372 - 289 рр. до н.е.), який відстоював селянське землеволодіння.

Тогочасні економічні погляди знайшли вираження у трактаті "Гуань-Цзи" (IV - III ст. до н.е.), в яких реалістично розкрито злиденне становище народу, окреслено шляхи розвитку сільського господарства і поліпшення життя селян. Зміцнення землеробства вважалося найважливішою умовою забезпечення стійкості економіки.

Великого значення автори "Гуань-Цзи" надавали товарно-грошовим відносинам з погляду їх використання державою для регулювання економіки.

У трактаті також розглядалися питання податків і грошового обігу. Пропонувалося замінити прямі податки на залізо й сіль непрямими, застосовувати для стабілізації господарства нормовану емісію грошових знаків та ін. Багато ідей “Гуань-Цзи" було використано в господарській практиці Стародавнього Китаю.

Важливим джерелом, яке свідчить про економічні уявлення ста­ровини, є Біблія. Ця книга зіграла винятково важливу роль у формуванні прин­ципів господарської етики, якими протягом сторіч керували­ся люди, вступаючи у відносини в сфері економічної діяльності.

Як правило, ці документи не мали аналітичного характеру, а тільки встановлювали певні норми поведінки, проте елементи роздумів і узагальнень уже мали в них місце.