3. Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного Причорномор’я

З елліно-римською історією тісно пов’язана доля народів Північного Причорномор’я. У IX – VIIIст. до н.е. у південних степах України жили кіммерійці.Їх основним заняттям було кочове тваринництво, насамперед конярство. Скіфи ( VII ст. до н.е. – III ст. н.е.) витіснили кіммерійців у Малу Азію, зайнявши степові простори від Кубані, Дону і Дніпра до Дунаю. Населення скіфів поділялось на скіфів-хліборобів ( жили осідло, займались сільським господарством, переважну частину врожаю продавали), кочових скіфів ( випасали незліченні стада худоби), царських скіфів ( панівна верхівка державного об'єднання, збирали данину в підлеглих племен, основне заняття – військова справа).

Імовірно, скіфів-орачів можна назвати прапредками українського народу.

Інтенсивно йшла торгівля між Скіфією і Грецією, це стало причиною руйнування родової общини, заміни її землеробною, зміцнення місцевої знаті, утворення державності скіфських царів.

Майже одночасно із заселенням Північного Причорномор’я кіммерійцями і скіфами там розпочалася грецька колонізація. У Vст. до н.е. на Кримському півострові утворилося Боспорське царство. Тут розвивалось землеробство і ремесло.

У IV – III ст. до н.е. скіфська держава зазнала суттєвих зрушень. На півдні України з’явилася нова грізна сила – сармати, яка перемогла скіфів. Економіка занепала. У II ст. до н.е. Північне Причорномор’я стає об’єктом зазіхань з боку Риму. У I ст. до н.е. грецькі колонії стали її васалами. Але загальна криза рабовласництва у II – III ст. н.е. підірвала сили імперії. Скоротились торгові зв’язки, зменшилась товарність сільського господарства і ремесла. Відбулась натуралізація всього господарства.

Гунська навала (IV ст. н.е.) призвела до загибелі античних держав Північного Причорномор’я і краху рабовласницької системи.

4. Економічна думка античного світу

В античній літературі економічна думка стародавнього світу виражена в найрозвиненішому вигляді. Висловлювання античний авторів з окремих проблем, хоча ще і не є цілісною системою поглядів, проте це вже серйозна спроба теоретично осмислити й науково узагальнити характерні для цієї доби економічні процеси та явища.

Мислителі Давньої Греції і Давнього Риму прагнули визначити принципи й методи організації та управління господарством рабовласників. Учення про його організацію називали економією, а про управління державою - політикою. Так, Ксенофонт (430 - 355 рр. до н.е.) у праці "Домострой" визначив економію як науку про збагачення свого господарства. Визнаючи рабство природнім і правомірним, Ксенофонт був прихильником натурального господарства, як більш стійкого і надійного. Землеробство він ставив на рівні з воєнним мистецтвом, а ремесло навіть не включав до предмета економії як негідне заняття для вільних людей. Таким було ставлення і до торгівлі. Водночас Ксенофонт високо цінував гроші як вираження концентрованого багатства і засобів обігу. Він не залишив без уваги і проблеми товарно-грошових відносин з огляду на можливість їх використання для зміцнення натурального господарства. Ксенофонт одним з перших зрозумів важливість розподілу праці, визнавши потребу в спеціалізації виробників на виготовленні певних предметів.

Ксенофонт бачив зв'язок між поділом праці й розмірами ринку, протиставляючи слабкорозвинутому поділу праці у малих містечках відносно високий рівень його у великих містах.

Філософ Платон (427 - 347 рр. до н.е.) у своїх творах побудував ідеальну державу, в якій мали існувати три стани: правителі (філософи), воїни й ремісники, землероби, дрібні торгівці, які належали до вільних людей. Раби з цієї класифікації виключались, оскільки в них він бачив не людей, а знаряддя праці. Між усіма станами, за планом, існує чіткий поділ праці. Фізичну працю Платон зневажав, вважаючи, що це доля нижчих верств населення.

Нерівність, яка існує в ідеальній державі, випливає із самої природи людей, через що є нездоланною. Проте кожна людина має одержувати свою частку відповідно до своїх здібностей, що є справедливим. Здібності окремої людини є обмеженими, її потреби - різноманітними і навіть безмежними. Відтак постає суперечність між потребами людей і можливостями їх задоволення. Розв'язання цієї суперечності Платон бачив в утворенні міста ("держави"), тобто об'єднання людей, в якому існує поділ праці. Саме поділ праці у Платона є основним принципом побудови держави та її природною основою.

Економічна думка Стародавньої Греції досягла своєї вершини у творах Арістотеля (384 - 322 рр. до н.е.) - найвидатнішого мислителя давнини. Він був прихильником натурального рабовласницького господарства з дрібною торгівлею. Проте оскільки в Греції існувало товарне виробництво, Арістотель досліджував товарно-грошові відносини і зробив це найглибше серед античних мислителів. Він розрізняв простий товарний обіг і обіг грошей, рух грошей як засіб обігу і як грошового капіталу. Він першим звернув увагу на відмінності між споживною вартістю і вартістю товару.

Державний діяч і письменник Давнього Риму Катон (234 - 149 рр. до н.е.) у дослідженні "Про землеробство" обґрунтував шляхи й методи розширення рабовласницьких латифундій з тим, щоб дістати більше доходу. Інший римський митець Варрон (І ст. до н.е.) у трьох книгах "Про сільське господарство" висловлював занепокоєння щодо перспектив рабовласницьких порядків, накреслив шляхи повернення до натурального господарства. Колумелла (І ст. до н.е.) у творі « Трактат про сільське господарство» рекомендував програму інтенсифікації сільського господарства, відмовитися від рабської праці та передати ведення господарства колонам, праця яких вигідніша, ніж рабів. Інакше кажучи, йшлося про перехід суспільства до нового, феодального типу виробництва.

Зазначимо, що теоретична економічна думка в Давньому Римі не набула такого розвитку, як у Давній Греції.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ ЗМ 1

Історичний період; палеоліт; мезоліт; неоліт; антропогенез; родова община; неолітична революція; споживче господарство; виробляюче господарство; натуральне господарство; оренда; боргове рабство; банк; лихварство; фіскал; державне господарство; іригаційне землеробство; ремесло; торгівля; гроші; торговельне мито; наймана праця; натуральна плата; ремесло; наука; самоврядування; фети; поліс; фільварок; автаркія; ілот; фіаси і метки; класичне рабство; муніципія; патрицій; плебей; латифундія; колонат; пекулій; цивілізація.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ СТУДЕНТІВ

ЗМ 1. Історія розвитку господарств та економічної думки стародавнього світу.

1. Покажіть, яке значення має вивчення історії економіки та економічної думки для формування соціально-ринкової економіки України.

2. Дайте характеристику періодизації економічної історії.

3. Назвіть основні риси господарства первісного суспільства.

4. Коли і як відбулося становлення самостійної науки економічної теорії?

5. У чому полягала відмінність між античним і східним рабством?

6. Назвіть основні економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу.

7. Розкрийте сутність колонату.

8. Дайте аналіз розвитку економічних зв’язків населення Північного Причорномор’я з грецькими містами-полісами на території України.

9. Які економічні погляди відстоювали митці Стародавнього Сходу?

10.Покажіть вклад в становлення економічної теорії античного світу Ксенофонта.

11.Чому Платон відстоював приватну власність як основу економіки держави?

12. Покажіть, який зміст вкладав Платон у категорію “справедлива ціна”.

13. Дайте характеристику основним економічним поглядам Аристотеля.

14. Назовіть основні ідеї трактату « Домострой « Ксенофонта.

ЗМ 2. Господарство та економічна думка епохи

Середньовіччя