- •Міністерство освіти і науки україни Харківська державна академія міського господарства
- •Історія економічних учень
- •Передмова
- •Тема 1. Предмет та завдання курсу
- •1.1. Предмет історії економічних учень
- •1. 2. Значення історії економічних учень для формування економічного мислення
- •1. 3. Виникнення економічної теорії і основні етапи її розвитку
- •Тема 2. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя. Меркантилізм
- •2.1. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. 2. Економічна думка античного світу
- •2.3. Економічна думка Середньовіччя. Меркантилізм
- •Тема 3. Класична школа політичної економії
- •3. 1. Загальна характеристика класичної політичної економії
- •3. 2. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції
- •3. 3. Економічне вчення а. Сміта
- •3. 4. Економічне вчення д. Рікардо
- •Тема 4. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття
- •4. 1. Політична економія в Англії
- •4. 2. Політична економія у Франції
- •4. 3. Економічна теорія в сша
- •Тема 5. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів─утопістів
- •5. 1. Теоретичні джерела західноєвропейського утопічного соціалізму
- •5. 2. Утопічний соціалізм Сен-Симона, Фур'є і Оуена
- •Тема 6. Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії
- •6. 1. Історичні умови зародження і початок формування марксистської політекономії в 40 - 50-х роках
- •6. 2. Розробка к.Марксом і ф.Енгельсом економічної теорії капіталізму
- •6. 3. Марксизм і сучасність
- •Тема 7. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії
- •7.1. Історична школа в Німеччині. Нова історична школа та соціальний напрям.
- •7. 2. Виникнення маржиналізму
- •7. 3. Кембріджська школа. А.Маршалл
- •Тема 8. Кейнсианство і його особливості в різних країнах
- •8.1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства
- •8. 2. Теоретична система та економічна програма Дж. Кейнса.
- •8. 3. Поширення кейсіанства в різних країнах.
- •8. 4. Неокейнсіаиські теорії економічного зростання.
- •Тема 9. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм
- •9.1. Неолібералізм
- •9. 2. Монетаризм. М. Фрідмен та його послідовники.
- •Теорія "економіки пропозиції"
- •9.3. Неокласичний синтез
- •Тема 10. Інституціоналізм.
- •10.1. Загальна характеристика інституціоналізму
- •10.2. Американський інституціоналізм початку XX ст.
- •10. 3. Неоінституціоналізм
- •Учбово - методичні матеріали плани семінарських занять з курсу
- •Плани семінарських занять
- •Тема 1. Предмет та завдання курсу
- •Тема 2. Економічна думка Стародавнього світу і Середньовіччя.
- •Тема 3. Класична школа політичної економії
- •Тема 4. Еволюція класичної політичної економії в першій половині
- •Тема 5. Критичний напрям політичної економії.
- •Тема 6. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів
- •Тема 7 . Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії
- •Тема 8. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції
- •Тема 9. Економічна думка в Україні
- •Тема 10. Кейнсіанство і його особливості в різних країнах
- •Тема 11. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм.
- •Тема 12. Інституціоналізм
- •Список літератури
- •Примірна тематика контрольних робіт і рефератів
- •Навчальне видання
Тема 4. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття
План.
4.1. Політична економія в Англії.
4.2. Політична економія у Франції.
4.3. Економічна теорія в США.
4. 1. Політична економія в Англії
Класична школа політичної економії, започаткована А.Смітом і Д.Рікардо, справила великий вплив на подальший розвиток економічної науки та формування економічної політики.
Класичні доктрини знайшли відображення у працях багатьох авторів, зокрема економістів нової хвилі - Т.Мальтуса, Дж.Мілля, Д.Мак-Куллоха, Н.Сеніора. Цих авторів відносять до представників класичної школи тому, що в центрі їхньої уваги все ще залишаються проблеми економічного розвитку, зростання масштабів виробництва.
Як і основоположники класичної школи, вони вважали, що капіталізм, побудований на приватній власності й зіткненні інтересів економічних суб’єктів власників факторів виробництва, є прогресивним ладом; що головними умовами зростання багатства суспільства є вільна конкуренція та раціональний розподіл вартості; що тільки ринок визначає, скільки і чого необхідно виробляти, і держава не повинна втручатися в ринкові відносини, бо це призведе до руйнування ринкових механізмів саморегулювання.
Більшість ідей, сформульованих цими авторами, були розвитком класичної доктрини. Так, Мальтус (1766 - 1834) в памфлеті "Нарис про закон народонаселення у зв'язку з майбутнім удосконаленням суспільства" викладає деякі свої погляди на закономірності і взаємозалежності економічного та демографічного процесів.
Ця праця була присвячена критиці теорії Годвіна і Кондорсе, які обстоювали можливість побудови суспільства ідеальної рівності за умови державного втручання у сферу розподілу суспільних доходів.
Мальтус вважав, що будь-яка спроба побудувати таке суспільство зазнає краху внаслідок збільшення населення понад можливу пропозицію продуктів споживання. Крім того, втручання держави зруйнує основи саморегулювання економічних та демографічних процесів.
Виходячи з кількісних характеристик, Мальтус намагається показати, як процес відтворення населення впливає на економічні процеси в суспільстві. На його думку, суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення.
Петті, а за ним і Сміт у численному працездатному населенні бачили передумову багатства країни. Мальтус показав і зворотній бік цього процесу. Він не заперечує, що численне населення - одна з умов багатства, але він не згоден з класиками стосовно питання про те, як отримати численне і здорове населення.
Причину, що перешкоджає нормальному відтворенню здорового, працездатного населення, він убачає в природному законі народонаселення, згідно з яким всім живим істотам притаманне постійне прагнення плодитися швидше, ніж це допускає кількість харчів, які є їхньому розпорядження.
Т. Мальтус, на відміну від Д.Рікардо, стверджував, що земля не є "безкоштовним" даром, її ресурси обмежені. Використовуючи статистичні дані про народонаселення землі, вчений показує, що воно збільшується в геометричній прогресії, а засоби існування - в арифметичній. Мальтус робить висновок, що коли населення буде подвоюватись кожні 25 років, то вже через два століття кількість населення буде відноситись до засобів існування як 256 до 9, а через три століття - як 4096 до 13. Тобто можливе появлення збиткового населення, не забезпеченого засобами існування. Це може привести до соціальних конфліктів, війн.
Мальтус вважає, що суспільство, знаючи наслідки процесу зростання народонаселення, може й мусить втручатись і регулювати цей процес. Довгий час теорія Т.Мальтуса вважалась реакційною. Його ідеї перекручувалися. Наприклад, стверджувалося, що за Мальтусом виходить так: їжі на всіх не вистачить, тому війни, в яких гинуть мільйони людей, необхідні й корисні.
Деякі ствердження Т.Мальтуса давали для цього привід. Наприклад, вчений стверджував, що населення зростає по біологічним законам, як в живій природі. Але це не так. Раціональна людина, думаючи про продовження свого роду, звертає увагу на різні фактори. Про це свідчить практика розвинених країн.
Але в цілому розвиток нашої цивілізації підтверджує висновки вченого. За два останніх століття кількість населення Землі виросла з 1 млрд. на початку XIX ст. до 6 млрд. в 1999 році. Через 120 років населення планети складе 12 млрд. чоловік.
Треба мати на увазі, що ресурси землі швидко зменшується. Із загальної площі землі 150 млн. кв. кілометрів 2 млн. вже втрачено і відтворити її для виробництва предметів споживання неможливо. Скорочуються і енергоресурси. Тому держава, на думку Мальтуса, повинна втручатись у процес відтворення народонаселення, використовуючи як економічні важелі, спрямовані на стримування його зростання, так і різноманітні превентивні заходи. Таку політику
сьогодні проводить Китай.