7. 3. Кембріджська школа. А.Маршалл

У 90-х роках XIX ст. в Англії сформувалася кембріджська економічна школа, засновником якої був А.Маршалл (1842 - 1924). Найбільшою його заслугою є створення синтетичної теорії, яка поєднала елементи трудової вартості і "теорії граничної корисності", що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв'язку виробництва й обміну, на підставі функціонального методу дослідження. А.Маршалл подолав суперечності теорії граничної корисності й теорії факторів виробництва і сконцентрував основну увагу на розробці теорії ціни суть його теорії ціни полягає в синтетичному поєднанні двох груп факторів, що впливають на товар, який визначається корисністю продукту. Ця група факторів має ринкове походження. З іншого - є ціна пропозиції, яка залежить від витрат виробництва, тобто зв'язана з процесом виробництва.

Середню ціну (вартість) Маршалл трактує як результат ціноутворення, коли перетинаються на ринку ціна попиту і пропозиції.

Тема 8. Кейнсианство і його особливості в різних країнах

План.

8.1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства.

8.2. Теоретична система та економічна програма Дж. Кейнса.

8.3. Поширення кейнсіанства в різних країнах.

8.4. Неокейнсіанські теорії економічного зростання.

8.1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства

До 30-х років XX ст. серед вчених-економістів панувала думка, що за допомогою механізму вільного ціноутворення економіка автоматично прямує до рівноваги - коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Дійсність спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати рівновагу на ринку товарів, так само як і на ринку праці і капіталу. Найбільш наочним свідченням цього був циклічний характер розвитку капіталістичної економіки. Постійно повторювані зі зростаючою силою кризи супроводжувалися зниженням рівня виробництва, інвестицій, зайнятості, заробітної плати, серйозними труднощами у збуті товарів, розладом усього економічного механізму. Економічна думка того періоду виявилася нездатною дати задовільне пояснення цим явищам, а тим більше вказати способи подолання криз. Багато економістів зв'язували настання криз і наступних піднесень з настроями оптимізму чи песимізму в бізнесменів.

З розвитком капіталізму швидко руйнувалися механізми автоматичного ринкового саморегулювання. На рубежі XX ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства.

Але найбільш гостро нездатність капіталістичної економіки до планомірного розвитку виявилася у роки світової економічної кризи 1929 - 1933 рр. і наступної депресії 30-х років. Виникла нагальна потреба посилення ролі держави в економіці. Перші кроки в цьому напрямку було зроблено у США реалізацією "Нового курсу" президента Ф.Рузвельта.

Попервах посилене державне втручання в економічне життя пояснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоретичної бази. Опублікувавши в 1936 р. книжку "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей", англійський економіст Дж.Кейнс створив цю теоретичну платформу і став ідеологом нового напряму у буржуазній економічній науці, котрий обґрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідність державного втручання в економічні процеси.