Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Косов.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
616.45 Кб
Скачать

3. 3. Економічне вчення а. Сміта

Подальший розвиток, збагачення і конкретизація ідей У.Петті пов'язані з ім'ям видатного англійського економіста Адама Сміта (1723 — 1790). У праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) він довів, що разом з поділом праці розвивається обмін, що гроші - це не вигадка людей, а атрибут самого обміну, що вони є товаром.

Вартість товарів А.Сміт визначав тільки за втіленою у них працею. Він розрівняв споживчу та мінову вартість.

Він започаткував теорію капіталу, визначив узагальнюючі структурні елементи - основний і оборотний капітал, розкрив їхню роль і значення. Однак методологія А.Сміта була суперечливою. З одного боку, вона спрямовувалася на розкриття сутності економічних процесів, а з другого - описувала поверхні явища. Це призвело до існування у нього двох теорій вартості, згідно з якими вартість визначається: 1) витраченою працею; 2) працею, що купується.

Вартість товару А.Сміт розклав на доходи. При цьому вона відповідно розкладається на заробітну плату, прибуток, ренту. Відсутність постійного капіталу стала серйозною вадою його теорії відтворення.

Суспільство Сміт розглядає як сукупність індивідів, що наділені від природи певними властивостями, які наперед визначають їхню економічну поведінку.

Головними є такі, як трудове походження життєвих благ, схильність до обміну послугами або результатами своєї праці, егоїстичні інтереси — намагання поліпшити своє становище.

Трудове походження життєвих благ змушує людину жертвувати своїм дозвіллям, свободою. Схильність до обміну зумовлює те, що люди через поділ праці концентрують свою діяльність на якійсь певній її формі, що підвищує її продуктивність. Керуючись егоїстичними інтересами, пошуком особистої вигоди, людина оптимізує свої зусилля, а це обертається на вигоду для всього суспільства.

Розвиваючи вчення засновників класичної політичної економії про "природний порядок", Сміт підкреслює, що за умов вільної конкуренції складною взаємодією господарської діяльності людей керує "невидима рука", тобто економічне життя людей підпорядковується об'єктивним закономірностям. Проте благодійність дії об'єктивних законів не абсолютна. Вона передбачає певні соціальні умови, а саме - природну свободу людини, що проявляється в можливостях вільно захищати власні інтереси.

Ідеї природного порядку А.Сміт поширює і на діяльність держави. Він є прихильником економічного лібералізму, вільної гри господарських сил, невтручання держави в економічне життя. Але разом з тим Сміт визнає роль держави у виконанні нею таких функцій, як оборона країни, правосуддя, народна освіта, утримання громадянських установ тощо. Він висловлювався за державне регулювання норми процента й мінімуму заробітної плати.

Великого значення А. Сміт надав нагромадженню капіталу. Воно є результатом ощадливості. Нагромадження капіталу збільшує фонд, призначений для утримування продуктивних робітників.

Річний продукт нації, робить висновок вчений, може бути збільшений лише за рахунок збільшення кількості продуктивних робітників і підвищення продуктивності їхньої праці. Зростання продуктивності праці Сміт зв'язує із застосуванням машин, що потребує додаткових капіталів.

Слід зазначити, що заслуга Сміта полягає не тільки в тому він започаткував систематизований виклад політичної економії. Він підкреслював значення особистого інтересу як рушійної сили прогресу за умов, коли всім забезпечено однакові можливості. Коли власний інтерес намагаються реалізувати за рахунок інших, він набирає несприятливого для суспільства характеру. Ринковий механізм створить гармонію лише тоді, коли його буде включено у відповідні правові й інституціональні рамки.