Розділ ііі. Облік довгострокових та короткострокових позик

Залучення позикових коштів ведеться позичальником шляхом одержання у банках або інших фінансових установах банківських кредитів, одержання позик від не фінансових установ (поворотної фінансової допомоги).

Кредит – це позиковий капітал банку в грошовій формі, який передається суб’єктам кредитування у тимчасове користування на певних умовах, а саме: забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання. Кредити, що надаються банками, розрізняють:

• за строками користування:

  • короткострокові – до 1 року;

  • середньострокові – до 3 років;

  • довгострокові – понад 3 років;

    • за забезпеченням:

      • забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

      • гарантовані (іншими банками, фінансами чи майном третьої особи);

      • з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

      • незабезпечені (бланкові);

        • за строками погашення:

          • одночасно;

          • в розстрочку;

          • достроково (за вимогою кредитора чи за заявою позичальника);

          • по закінченню обумовленого періоду

Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податку у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Діяльність банківських установ регламентується наступними нормативно-правовими документами: Закон України "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок", Закон України "Про державне регулювання ринку фінансових послуг", Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом», Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств",Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про Національний банк України", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Кредитні взаємовідносини банку і суб'єкта господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після згоди банку на видачу позики позичальнику.

Але до укладання кредитного договору позичальник, який бажає отримати в банку, що його обслуговує, кредит, з'ясовує в цьому банку (в усних переговорах з відповідними працівниками банку) можливість позитивного вирішення цього питання. Отримавши позитивну відповідь, позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням-заявою, де вказує мету отримання кредиту, його суму, строк використання, передбачене забезпечення, економічну характеристику заходів, що кредитуються, і джерела погашення кредиту.

Разом з клопотанням-заявою позичальник подає банку такі документи:

• техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу;

• копії контрактів (договорів) між продавцем і покупцями;

• копії договорів оренди землі, приміщень, обладнання тощо;

• розрахунки очікуваних доходів від здійснення кредитованого заходу, за рахунок яких сплачуватиметься майбутній кредит;

• бухгалтерські й фінансові звіти (форма № 1 "Баланс підприємства", форма № 2 "Звіт про фінансові результати", форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів", форма № 4 "Звіт про власний капітал") за звітний рік і квартал;

• виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших банках;

• висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника;

• договір застави, поручництва, гарантії, страхування (один з цих документів або кілька за вимогою банку);

• бізнес-план нового здійснюваного заходу;

• розрахунки надходження і витрачання грошових коштів;

• розрахунок одержання та розподілу прибутку.

У разі потреби банк може вимагати від позичальника інші документи і відомості, які підтверджують економічне становище підприємства, його платоспроможність і забезпечення повернення кредиту.

Позичальник, який не є клієнтом банку, подає йому додатково такі документи:

• статут підприємства, зареєстрований і затверджений у встановленому порядку;

• засновницький договір;

• свідоцтво про реєстрацію;

• довідку про перебування на обліку в податковому органі;

• завірену у встановленому порядку картку із зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами на рахунку.

Оформляючи одержання довгострокового кредиту на фінансування капітальних витрат, позичальник подає в банк документи, необхідні для відкриття кредитування капітальних вкладень, а також контракт на побудову, договори на постачання необхідного виробничого обладнання, документи на відведення земельної ділянки (землекористування), проектно-технічну документацію на заходи, які здійснюватимуться, основні техніко-економічні показники проекту, бізнес-план, розрахунок дохідності та окупності капітальних витрат, що кредитуються, та ін

Після одержання клопотання-заяви і необхідних документів для надання кредиту, вивчення цих документів банк оцінює економічне становище та ділову репутацію позичальника, його кредитоспроможність, можливість видачі йому кредиту та своєчасність погашення.

Серед показників, на основі яких банк приймає рішення про видачу позичальнику кредиту, найважливішим є кредитоспроможність, тобто наявність умов для видачі кредиту та можливості своєчасного його погашення.

Кредитоспроможність позичальника оцінюється на основі кількох показників, які характеризують дохідність підприємства, його платоспроможність, ліквідність, забезпеченість власними джерелами та ін. Вибір показників для оцінки кредитоспроможності позичальника залежить від форми власності, галузі економіки, особливості виробничо-фінансової діяльності тощо. Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, велику увагу приділяють розрахунку та аналізу коефіцієнтів, які характеризують ефективність вкладень у виробництво, ліквідність балансу, забезпеченість власними джерелами, платоспроможність.

Визначаючи кредитоспроможність клієнта, банк аналізує умови (ділове середовище), в яких працює підприємство-позичальник, тобто вивчає види його діяльності, конкурентоспроможність продукції, ринки збуту, постачальників, покупців тощо.

Після розрахунку та аналізу відповідних показників (коефіцієнтів), вивчення умов роботи клієнта банк здійснює (виводить) загальну оцінку фінансового стану позичальника шляхом розрахунку інтегрального показника і на рівні колективу приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту. У разі позитивного вирішення банк укладає з позичальником кредитний договір.

Кредитний договір — це документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов'язання щодо видачі, використання і погашення позик. У ньому вказуються найменування сторін, вид кредиту, який видається, його мета, сума, строк видачі, розмір оплати, умови забезпечення і зобов'язання сторін: з одного боку — за своєчасністю і повною видачею кредиту, з іншого — за цільовим використанням, своєчасністю погашення позики і відсотків за нею. У цьому договорі обумовлюються також відповідальність сторін (кредитора і позичальника) за порушення умов договору та їх юридичні адреси.

Після укладення кредитного договору банк відкриває позичальнику позиковий рахунок, на який зараховується передбачена договором сума кредиту.

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами, відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позики можуть бути:

• до запитання;

• з погашенням у відповідний термін;

• з довгостроковим погашенням.

За характером погашення кредити поділяють на:

• дисконтні;

• позики, які погашаються поступово;

• позики, які погашаються одноразовим платежем;

• амортизаційні.

Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи:

• з цільового спрямування кредиту;

• обсягів та терміну позики;

• порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;

• сезонності та циклічності виробництва;

• рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами і відсотками та надання банком відстрочення погашення кредиту, він має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитною угодою.

Якщо позичальник відмовляється від сплати боргів за позичками, банк стягує їх у претензійно-позивному порядку. Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язання щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися в передбаченому законодавством порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати таку форму як уступка права вимоги та переказування боргу.

Згідно з Господарським кодексом України в період дії зобов'язань може здійснюватися заміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може переказати свої права за зобов'язаннями іншій особі, оформивши це угодою про уступку права вимоги. Уступка права вимоги оформляється письмово угодою з повідомленням пре це боржника.

Переказування боргу оформляється письмовою угодою між первинним боржником і новим боржником. Укладення угоди про переказ боргу можливе тільки за згодою комерційного банку, який видав позику первинному боржнику.

Рівень процентної ставки за кредит залежить від факторів, що діють на макро- і мікрорівні.

На макрорівні на розмір ставки впливають:

• темпи інфляції;

• розмір дефіциту державного бюджету, внутрішнього і зовнішнього боргу країни;

• попит і пропозиція на кредитному ринку;

• розмір офіційної облікової ставки НБУ тощо.

На мікрорівні на процентну ставку впливають:

• фінансовий стан підприємства і його ділова репутація;

• ступінь взаємодії банку з підприємством;

• розмір і строк позики;

• ефективність комерційної угоди (проекту);

• інші фактори.

Процентні ставки за кредит можуть бути фіксовані і "плаваючі". Фіксовані ставки не змінюються протягом терміну дії кредитного договору, а "плаваючі" - змінюються залежно від кон'юнктури на кредитному ринку.

Тепер банки здебільшого укладають із підприємствами договори на умовах "плаваючої" процентної ставки у зв'язку з частою зміною офіційної облікової ставки НБУ. Такий порядок вигідний підприємству тільки за умови зниження рівня офіційної облікової ставки НБУ.

Сільськогосподарське виробництво носить сезонний характер. Операційний цикл (проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виготовленої з них продукції, товарів, послуг) в рослинництві триває від трьох місяців до одного року, а по окремих культурах більше. В м’ясному скотарстві - більше двох років, в молочному скотарстві – до трьох років. Тому сільськогосподарські товаровиробники в міжсезонний період відчувають нестачу власних коштів для ведення діяльності. Їм необхідні нафтопродукти, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, ветеринарні медикаменти і матеріали тощо. Для того щоб покрити витрати, вони вимушені використовувати залучені кошти, головним чином – короткострокові кредити банків. При будівництві виробничих будівель чи придбанні сільськогосподарської техніки підприємства залучають довгострокові кредити.

Сільськогосподарські підприємства, як і будь-які інші, можуть користуватися банківськими кредитами на комерційній основі. Законодавством передбачена державна підтримка кредитного забезпечення сільського господарства, яка направлена на більш повне задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників в кредитних ресурсах в певний період та на зниження вартості кредитів. Це досягається шляхом виділення відповідних обсягів кредитів за рахунок державних ресурсів і відшкодування державою частини вартості кредитів, одержаних за комерційними ставками банків згідно з договорами. Крім того передбачається поєднувати загальноприйнятий порядок надання кредитів сільгосптоваровиробникам зі спеціальним режимом кредитування. Так, для надання та обліку коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів в режимі спеціального кредитування банки відкривають окремі кредитні рахунки. Для здійснення середньо- і довгострокового кредитування можуть відкриватися кредитні лінії. Кредитна лінія – згода банка-кредитора надавати кредит в майбутньому в розмірах, що не перевищують завчасно оговорені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Режим спеціального кредитування передбачає:

- безпосереднє направлення банками коштів кредиту на оплату розрахунково-платіжних документів, які представлені позичальником до оплати;

• авансування виробництва сільгосппродукції для державних потреб шляхом перерахування виділених для цього коштів Державного бюджету України на окремі кредитні рахунки позичальників.

Підприємство ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» користується позиковими коштами. В установах банку підприємство бере як довгострокові, так і короткострокові позики. Короткострокові кредити підприємство ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» бере для задоволення потреб, пов’язаних з тимчасовими фінансовими труднощами, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді. Об’єктами довгострокового банківського кредитування для підприємства ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, ін.

Заборгованість за короткостроковими кредитами банку відноситься до поточних зобов’язань підприємства ДП «ДГ «Кутузівка» НААН». Облік короткострокових зобов’язань ведеться підприємством на рахунку 60 “Короткострокові позики”. На цьому рахунку ведеться облік розрахунків у національній і іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує 12 місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. Це рахунок пасивний, балансовий, основний, призначений для обліку позикових джерел фінансування підприємства.

За кредитом рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом – сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Робочим планом рахунку на підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» передбачено такі субрахунки до рахуноку 60 “Короткострокові позики”:

601 – “Короткострокові кредити банків у національній валюті”;

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення.

Довгострокові позики банку відносяться до довгострокових зобов’язань. Довгостроковий кредит банку може перейти в розряд поточного зобов’язання, якщо позичальник порушить умови кредитного договору і позикодавець до затвердження фінансової звітності буде вимагати дострокового погашення зобов’язання.

Довгострокові позики банків, на які нараховуються проценти, відображаються в Балансі підприємства ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» за їх теперішньою вартістю. Заборгованість підприємства за довгостроковими позиками банків відображається у Балансі у складі довгострокових зобов’язань. Сума довгострокового кредиту, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, вважається поточним зобов’язанням і відображається у Балансі в рядку “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”.

Для обліку даних і узагальнення інформації про заборгованість підприємства банкам за одержаними від них кредитами, які не є поточними зобов’язаннями (заборгованість, що не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу), передбачений рахунок 50 “Довгострокові позики”. Це рахунок пасивний, балансовий, основний, призначений для обліку позикових джерел фінансування підприємства.

За кредитом рахунку 50 “Довгострокові позики” відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених) кредитів в довгострокові, за дебетом – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

Згідно робочого плану рахунків на підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» до рахунок 50 “Довгострокові позики” відкриті субрахунки:

501 – “Довгострокові кредити банків у національній валюті”;

На субрахунках 501 відображаються суми довгострокової заборгованості банками за наданий кредит в національній.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банками за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позик).