Облік розрахунків за завданими збитками

Збиток підприємству ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» може бути завданий внаслідок:

• нестач і розкрадань грошових коштів, ТМЦ, тварин;

• допущеного браку;

• бою, псуванню ТМЦ;

• простоїв;

• неправильного витрачання грошових сум, виданих під звіт та ін..

Види матеріальної відповідальності за завдану шкоду: обмежена і повна.

Обмежена відповідальність – це відповідальність, розмір якої не перевищує середнього місячного заробітку винної особи.

Повна відповідальність – відповідальність, розмір якої дорівнює шкоді, завданій підприємству.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадань, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 116 (зі змінами, внесеними згідно Постановою КМУ від 07.12.2011 р. № 1253) встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дог оцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що привели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховується до державного бюджету.

Незалежна оцінка майна – це оцінка майна, що проведена суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання.

Суб’єктами оціночної діяльності є: 1) суб’єкти господарювання – зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоч один оцінювач, та які отримали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2011 р. № 2658-ІІІ; 2) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземні особи без громадянства, які склали кваліфікаційних іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача.

Національні стандарти оцінки майна:

• Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440

• Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 р. № 1442

• Національний стандарт № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затверджений Постановою КМУ від 29.11.2006 р. №1655

• Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затверджений Постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1185

Оцінка майна проводиться з дотриманням принципів корисності, попиту і пропозиції, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

Оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна.

Для визначення ринкової вартості враховуються найбільш ефективне використання об’єкта оцінки.

Визначення ринкової вартості об’єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об’єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропозиції) на подібне майно.

До неринкових видів належить заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість заміщення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації, інвестиційна вартість, спеціальна вартість, ліквідаційна вартість, чиста вартість реалізації, оцінююча вартість та інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами.

Неринкові види вартості визначаються як база оцінки визначаються за допомогою методів та оціночних процедур, які ґрунтуються на результатах аналізу корисності або призначення об’єкта оцінки, а також вивченні впливу умов використання або способу відчуження об’єкта оцінки.

Згідно з Національним стандартом № 1 «Загалі засади оцінки майна і майнових прав» на підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» для проведення оцінки майна застосовуються такі методичні підходи:

1. Витратний (майновий – для оцінки об’єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

2. Дохідний;

3. Порівняльний.

На підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» для обліку операцій за відшкодування завданих збитків використовується субрахунок 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків».

Для підприємства ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» є типовою наступна кореспонденція для відображення розрахунків за відшкодування завданих збитків.

Зміст господарської операції	Д-Т	К-Т
Віднесено суму збитку ТМЦ на винну особу за обліковою вартістю	375	716
Віднесено суму збитку основних засобів на винну особу	375	746
Віднесено суму різниці між обліковою вартістю цінностей і сумою розрахованого збитку на розрахунки з винною особою	375	642
Відшкодовано суму збитку винною особою готівкою в касу	301	375
Відшкодовано суму збитку винною особою у вигляді ТМЦ	20	375
Утримано із заробітної плати працівника вартість нанесених ним матеріальних збитків	661	375
Списано суму збитку при неплатоспроможності винної особи	949	375