Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Теорія поля / Посiбник

.PDF
Скачиваний:
74
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
2.25 Mб
Скачать

311

поверхні мідної жили коаксіального кабелю (рис. 5.25) у точці, яка перебуває на її поверхні.

 

 

Підрахувати величину потоку век-

 

 

тора Пойнтінга через бічну повер-

 

 

хню жили на довжині в l =1 м. Ра-

 

Eτ

діус жили R1 =0,3 см; внутрішній

 

E

радіус оболонки

R2 =1 см; струм,

 

 

H

α

який

проходить

по

кабелю,

 

En

I =50 А; напруга

між

жилою і

 

 

оболонкою U =10 кВ; питома про-

Рисунок

5.25 –

відність міді γ =5,7´107

Ом-1м-1.

Розв'язок. Із умови задачі ви-

Коаксіальний кабель

 

 

пливає,

що

 

tgα = Eτ

 

 

 

 

 

E

 

 

 

 

 

n

(див. рис. 5.25), де En обумовлена прикладеною напругою

між жилою і оболонкою коаксіального кабелю, тобто

En = f (U ) .

Зобразимо жилу кабелю як заряджену нитку, для якої

En = 2πετ ar ,

де τ – лінійна густина заряду, невідома з умови задачі.

Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R2

τ

 

R2

dr

 

τ

æ

R2

ö

U = ò

Endr =

 

 

ò

r

=

 

 

ln ç

R

÷ .

2πε

 

2πε

 

R

 

 

a R

 

 

 

a è

1

ø

1

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

Із порівняння двох останніх виразів видно, що

2πετ a = Enr

або

U= Enr ln æç RR2 ö÷ .

è1 ø

312

Звідси

En

=

U

 

 

.

æ

 

R2

ö

 

 

r ln ç

 

÷

 

 

 

 

R1

 

 

 

è

 

ø

 

На поверхні жили (за умовою задачі)

En

=

U

 

 

.

æ

R2

ö

 

 

 

 

 

R1 ln ç

÷

 

 

 

R1

 

 

 

è

ø

 

Із рис. 5.25 видно, що Eτ обумовлена струмом, який проходить по кабелю, тобто Eτ = f (I ). Отже, Eτ можна визначити із закону Ома:

 

 

 

 

 

 

E = δ .

 

 

 

 

 

 

 

 

τ

 

γ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Густина струму δ =

 

I

=

 

 

I

 

 

.

 

 

 

S

 

π R2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

æ

ö

 

 

 

 

 

 

 

 

Eτ

 

 

 

 

I ln ç

R2 ÷

 

Тоді E =

I

 

. tgα =

 

=

 

è

R1 ø

=1,1´10−7 .

γ π R2

E

 

 

U γ π R2

τ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

1

 

Знайдемо потік вектора Пойнтінга Ñò

→ →

П dS через бічну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Sбiч

 

поверхню. Оскільки

=

é

ù

, то всі три вектори взає-

П

êE´ H

ú

 

 

 

 

 

 

ë

 

 

 

 

û

 

 

 

мно перпендикулярні. Якщо вектор Пойнтінга П спрямований через бічну поверхню (за умовою задачі), а вектор

напруженості магнітного поля H перебуває в поперечному перерізі кабелю, то вектор напруженості електричного

313

поля E буде спрямований уздовж коаксіального кабелю,

тобто E = Eτ .

Оскільки вектори П і dS спрямовані перпендикулярно до бічної поверхні, то кут між ними дорівнює нулю. Та-

кож вектор Пойнтінга П постійний по всій бічній поверхні жили кабелю. Тоді можна записати:

 

→ →

 

 

 

I

2

l

 

 

Ñò П dS = Ñò ПdS ´cos0° = П

Ñò

dS = Eτ HSбiч =

 

 

=

 

 

 

2

Sбiч

Sбiч

 

Sбiч

 

π γ R1

 

=1,523 Вт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідь: tgα =1,1´10−7 , потік вектора Пойнтінга че-

рез

бічну

поверхню

 

коаксіального

 

 

 

кабелю

→ →

Ñò П dS =1,523 Вт.

Sбiч

Приклад 10 На границі поділу діелектрик-повітря ( z =0) напруженість електричного поля плоскої хвилі змінюється за законом

E = Em sin (ω t + Yn ),

 

де E =0,2 В/м; ω =106

с-1; Y

n

=30°.

 

m

 

 

 

 

Записати вирази для миттєвих значень напруженості

магнітного поля H і

вектора Пойнтінга

П в площині

z =0,5 км.

 

 

 

 

 

 

 

 

é→ →

ù

Розв'язок: вектор Пойнтінга П

= êE´ H

ú .

 

 

 

 

ë

û

У площині z ¹0 для E можна записати

E = Em sin (ω t - k z + Yn ),

314

де k =

ω

– хвильове число, обумовлене кутовою частотою

 

 

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ω і фазовою швидкістю хвилі vф .

 

 

 

 

 

Для плоскої хвилі компонента H і

E зв'язані через

хвильовий опір Zхв

співвідношенням

 

 

 

 

 

 

E

 

Em

 

 

æ

 

 

ω

 

ö

 

 

 

 

H =

=

sin ç

ω t -

z +ψ

÷ =5,315´10−4

´

 

 

 

 

 

 

Zхв

 

Zхв

 

ç

 

 

vф

n ÷

 

 

 

 

 

 

 

 

è

 

 

ø

 

 

 

 

´sin(106 t – 65°20`) А/м.

 

 

 

 

 

Для повітря Z0 =377 Ом. Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E

2

 

1

 

 

æ

 

ω

 

ö

 

П = E H =

 

=

E2 sin2 çω t

-

z +ψ

÷ .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Zхв

 

 

 

 

m

ç

 

vф

n ÷

 

 

 

 

 

 

 

 

Zхв

è

 

ø

Оскільки у більшості випадків розглядаються гармонійні коливання (які змінюються за законом синуса або ко-

синуса, а не sin2 (t) ), то понизимо ступінь синуса, викорис-

товуючи тригонометричну формулу

 

 

 

 

 

 

sin2 α =

1- cos 2α .

 

У підсумку одержимо

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E2

æ

æ

ω t +

n

 

öö

= 5,315´10−5 ´

П =

m

ç1

- cosç 2

-

v

z ÷÷

 

 

2 Z

 

ç

ç

 

 

 

÷÷

 

 

 

хв è

è

 

 

 

ф

øø

 

´(1-cos(2´106 t – 130°40`)).

Відповідь: напруженість магнітного поля H =5,315´

´10−4 ´sin(106 t – 65°20`), вектор Пойнтінга П =5,315´10−5 ´ ´(1-cos(2´106 t – 130°40`)).

Приклад 11 Плоска електромагнітна хвиля проникає із повітря в металеву плиту (γ =5´106 Ом-1´м-1; μ =1). Фазовий фронт паралельний поверхні плити. Частота коливань f =5 кГц. Амплітуда густини струму на поверхні

315

δm =5 2 ×105 А/м2. Визначити активну потужність P , яка

поглинається шаром металу товщиною x =0,5 см і площею

S =1 м2.

Розв'язок. Активну потужність P , яка поглинається шаром металу, можна визначити, якщо із потужності на поверхні металу P1 відняти потужність P2 на глибині

x =0,5 см, тобто P = P1 P2 .

→ →

Потужність P = Ñò П dS .

S

→ →

Оскільки вектори П і dS спрямовані перпендикулярно до поверхні плити, то кут між ними дорівнює нулю. Та-

кож вектор П постійний по всій поверхні металевої плити. Тоді можна записати

 

 

→ →

 

 

P1 = Ñò П1 dS

= Ñò П1 dS cos0° =

П1 Ñò dS = П1 S .

S

S

 

 

 

 

S

 

Знайдемо комплекс діючого значення модуля вектора

 

=

 

Пойнтінга на поверхні плити П1

E1 H1 .

 

 

 

 

 

δ

 

δ

1

m

 

 

Із закону Ома випливає, що E1 =

=

.

 

γ

 

 

 

 

 

 

 

 

2 γ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для плоскої хвилі напруженість магнітного поля H

пов'язана із напруженістю електричного

поля E через

формулою

 

 

 

 

 

 

 

хвильовий опір Z хв

 

 

 

 

 

 

 

= E1

H1 .

Z хв

316

Для провідного середовища хвильовий опір визначається виразом (див. п. 3.2)

Із

2

=δ1m 2

 

 

 

Z хв =

ωμa

e j 45° .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

γ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E1

 

δ 1m

 

 

 

1

 

 

 

урахуванням цього

П1 =

=

×

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

ωμ

a

 

 

 

°

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Z

хв

 

 

 

 

 

 

e

j45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

γ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вт .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

γ

 

e j45° =1130cos 45° = 799

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ωμa

 

 

 

 

м2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При проходженні в провіднику електромагнітна хвиля загасає з коефіцієнтом загасання

 

 

 

 

α = k =

 

ωμaγ

-1

,

 

 

 

 

 

2

 

=314 м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тобто E2

= E1 ekx ;

H 2

= H1 ekx .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді П2

= E1 H1 e−2kx = П1 e−2kx .

 

 

 

 

У підсумку маємо, що активна потужність, яка погли-

нається шаром металу товщиною x , дорівнює

æ

ö

æ

 

 

ö

 

- e−2kx ) =

P = ç

П1 - П

2 ÷ S

= ç

П1 - П1 e−2kx

÷ S = П1 S (1

è

 

 

ø

è

 

 

 

 

ø

 

 

 

=762 Вт.

Відповідь: активна потужність, яка поглинається шаром металу товщиною 0,5 см, P =762 Вт.

Запитання для самоперевірки

1 Які основні методи розв'язання задач використовують в «Теорії поля»?

317

2 У чому полягає перевага аналітичних методів розв'я- зання задач перед числовими?

3 Які існують аналітичні методи аналізу стаціонарних полів?

4 Для якого типу задач застосовують теорему Гауса і закон повного струму?

5 У чому полягає метод безпосереднього інтегрування рівнянь Пуассона і Лапласа?

6 Для розв'язання задач якого типу застосовується метод розділення змінних (метод Фур'є)?

7 У чому полягає метод розділення змінних?

8 Для розрахунків яких полів застосовується метод дзеркальних зображень?

9 Яким штучним прийомом користуються в методі дзеркальних зображень?

10 У чому полягає метод конформного перетворення (відображення)?

11 Чим відрізняється метод інтегральних рівнянь від методу кінцевих елементів?

12 Яка послідовність визначення потенціалів методом сіток?

13 У чому полягає універсальний метод кінцевих різниць у часовій області (метод FDTD)?

14 Чим відрізняються експериментальні методи моделювання полів від числових методів?

15 Які існують методи інтегрування рівнянь Лапласа і Пуассона?

318

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

з курсу «Теорія поля» і суміжних дисциплін

1.Бессонов Л.А. Теоретические основы электротехники: учебник для студентов энергетических и электротехнических вузов. – М.: Высшая школа, 1973. – 752 с.

2.Нейман Л.Р. Теоретические основы электротехники / Л.Р. Нейман, К.С. Демирчан. – Т. 2. – Л.: Энергоиздат, 1981. – 408 с.

3.Татур Т.А. Основы теории электромагнитного поля: справочное пособие для электротехн. спец. вузов. – М.: Высшая школа, 1989. – 271 с.

4.Карпов Ю.О. Теоретичні основи електротехніки. Магнітне та електромагнітне поле: навчальний посібник / Ю.О. Карпов, Ю.Г. Ведміцький, В.В. Кухарчук. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. – 167 с.

5.Карпов Ю.О. Теоретичні основи електротехніки. Електромагнітне поле: Навчальний посібник / Ю.О. Карпов, Ю.Г. Ведміцький, В.В. Кухарчук. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2008. – 406 с.

6.Башарин С.А. Теоретические основы электротехники: Теория электрических цепей и электромагнитного поля: учебное пособие / С.А. Башарин, В.В. Фёдоров. – М.:

Академия, 2007. – 304 с.

7.Демирчян К.С. Теоретические основы электротехники: учебник для вузов / К.С. Демирчян, Л.Р. Нейман, Н.В. Коровкин. – Том 2. – СПб: Питер. – 2009. – 432 с.

8.Воробйов Г.С. Електромагнітні поля та хвилі: навчальний посібник / Г.С. Воробйов, К.О. Пушкарьов, А.І. Рубан. – Суми: Вид-во СумДУ, 2002. - 112 с.

9.Бушок Г.Ф. Курс фізики: у 2-х кн. – Кн.1. Фізичні основи механіки. Електрика і магнетизм. – 2-ге видання /

319

Г.Ф. Бушок, В.В. Левандовський, Г.Ф. Півень. – К.: Либідь, 2001. – 448 с.

10.Бушок Г.Ф. Курс фізики: навчальний посібник для студентів фізико-математичних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів. – Кн.2. Електрика і магнетизм

/Г.Ф. Бушок, Є.Ф. Венгер. – К.: Вища школа, 2003. – 278 с.

11.Вища математика: математичний аналіз, диференційні рівняння: підручник / І.І. Веренич, В.П. Лавренчук, Г.С. Пасічник, І.М. Черевко. – Чернівці: Рута, 2008. - 255 с.

12.Доброневский О.В. Справочник по радиоэлектронике. – К.: Высшая школа, 1978. – 360с.

13.Филопович С.Р. Судьба классического закона. – М.:

Наука, 1990. – 240 с.

14.Конструирование экранов и СВЧ-устройств: учеб-

ник для вузов / А.М. Чернушенко, Б.В. Петров, Л.Г. Малорацкий и др.; под ред. А.М. Чернушенко. – М.: Радио и связь, 1990. – 352 с.

15.Вайнштейн Л.А. Электромагнитные волны. – М.: Радио и связь, 1988. – 440 с.

16.Трофимова Т.И. Курс физики: учебное пособие для вузов. – М.: Высшая школа, 1990. – 478 с.

17.Девятков Н.Д. Миллиметровые волны и их роль в процессах жизнедеятельности / Н.Д. Девятков, М.Б. Голант, О.В. Бецкий. – М.: Радио и связь, 1991. – 168 с.

18.Техническая электродинамика: учеб. пособие / П.Н. Чернышёв, В.П. Самсонов, Н.П. Чернышёв. – Харь-

ков: НТУ «ХПИ», 2006. – 272 с.

19.Григорьев А.Д. Электродинамика и техника СВЧ. – М.: Высшая школа, 1990. – 335 с.

20.Баскаков С.И. Электродинамика и распространение радиоволн: учебное пособие для вузов. – М.: Высшая шко-

ла, 1992. – 416 с.

21.Семёнов Н.А. Техническая электродинамика: учебное пособие для вузов. – М.: Связь, 1973. – 480с.

320

22.Демидчик В.И. Электродинамика СВЧ: учебное пособие для вузов. – Минск: Университетское, 1992. – 255 с.

23.Нефедоров Е.И. Полосковые линии передачи: электродинамические основы автоматизированного проектирования интегральных схем СВЧ / Е.И. Нефедоров, А.Т. Фиалковский. – М.: Наука, 1980. – 312 с.

24.Взятышев В.Ф. Диэлектрические волноводы. – М.: Советское радио, 1970. – 216 с.

25.Силин Р.А. Замедляющие системы / Р.А. Силин, В.П. Сазонов. – М.: Советское радио, 1966.

26.Шматько А.А. Электронные приборы сверхвысоких частот: учебное пособие. – Харьков: ХНУ имени В.Н. Каразина, 2006. – 328 с.

27.Диэлектрические резонаторы / М.Е. Ильченко, В.Ф. Взятышев, Л.Г. Гасанов и др.; под ред. М.Е. Ильченко. – М.: Радио и связь, 1989. – 328 с.

28.Вайншейн Л.А. Открытые резонаторы и открытые волноводы. – М.: Советское радио. – 1966. – 475 с.

29. Техника субмиллиметровых волн / под ред. Р.А. Валитова. – М.: Советское радио, 1969. – 480 с.

30.Генераторы дифракционного излучения / под ред. В.П. Шестопалова. – Киев: Наукова думка. – 1991. – 320 с.

31.Шестопалов В.П. Физические основы миллиметровой и субмиллиметровой техники. – К.: Наукова думка. – 1985. – Т.1. – 216 с. – (Открытые структуры). – Т.2. – 256 с.

(Источники, элементарная база. – Радиосистемы).

32.Вайнштейн Л.А. Теория дифракции. Электроника СВЧ. – М.: Радио и связь. – 1995. – 600 с.

33.Квазиоптический направленный ответвитель на дифракционно-связанных линиях передачи / Г.С. Воробьёв, В.О. Журба, А.С. Кривец и др. // Приборы и техника эксперимента. - №4. – 2009. – С. 110-113.

34.Vorobyov G.S. Perspectives of applications of new modifications of resonant quasioptical structures in EHF

Соседние файлы в папке Теорія поля