22.1. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.

Унаслідок політики українізації, розпочатої в 1920 — на початку 1930-х рр., українська куль­тура набувала розвитку. Українська мова поши­рювалася не тільки в селі, а й у місті. Вона ви­користовувалася в державному апараті, у галузі освіти, художній і науково-технічній літературі, періодиці, театральному мистецтві тощо. Поряд з українською розвивались також мови національ­них меншин. Однак період національного підне­сення був нетривалим. Українізація від самого початку була політично й ідеологічно обмеженою. Уже наприкінці 1920-х рр. почалося згортання українізації, а разом із нею й загального наступу на ук­раїнську культуру.

	план відповіді
1.	Піднесення української
	культури на початку
	1930-х рр.
2.	«Культурна революція»
	в Україні.
3.	Репресії щодо діячів ук­
	раїнської культури.

Так, у 1929р.Центральний Виконавчий Комітет СРСР прийняв постанову, згідно з якою підприємства й установи центрального підпорядкування з Моск­вою і між собою мали спілкуватися російською мовою. Це призупинило опа­нування чиновниками української мови, а тих, хто нею спілкувався, назива­ли націоналістами. Розгорталась боротьба проти «націоналістичних ухилів».М. Скрипник,який відповідав в уряді за освіту і підтримував українізацію, був звинувачений у створенні націоналістичної контрреволюційної організації, і

прикінці жовтня прийнялиДекларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР.

На території Західної України, офіційно включеної до складу УРСР, було створено шість областей — Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопіль­ську, Рівненську, Дрогобицьку.

Менше ніж через рік було законодавчо оформлене і включення до складу УРСР територій, повернених з Румунії, — Північної Буковини та придунайських зе­мель. У червні 1940 р. СРСР в ультимативній формі заявив Румунії про передан- ня йому Бессарабії та Буковини. 28 червня південна група військ Червоної армії перейшла річку Дністер і вступила на ці території. 2 серпня 1940 р.,за рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР, була утворена Молдавська РСР,а в Північній Бу­ковині організовано Чернівецьку область і передано УРСР.До складу УРСР були включені також Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський райони.

У листопаді 1940 р.між УРСР і МРСР було встановлено новий кордон. У ре­зультаті від України було відчужено Придністров'я з етнічним українським населенням. Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії кількість населення України збільшилася на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становила понад 41,6 млн осіб, а її тери­торія розширилася до 565 тис. кмі

Із приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес їх радянізації,тобто зміни в усіх сферах життя відповідно до зразків, виробле­них за роки радянської влади. У процесі радянізації виділяються два етапи:

• до весни 1940 р.,коли режим зовнішньо зберігав демократичність, а ре­форми зустрічали підтримку з боку більшості населення;

• з весни 1940 р.,коли відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, що супроводжуються масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістю місцевого населення.

Заходи, які зустріли підтримку з боку населення:

• ліквідація польського державного апарату;

• конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та про­мисловості (ці галузі перебували в руках поляків та євреїв);

• українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських); Львівський університет перейменовано на честь І. Франка, мовою викладання стала ук­раїнська тощо);

• розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.

Заходи, які викликали невдоволення з боку населення:

• заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, присла­них зі сходу України;

• насильницька колективізація (на червень 1941 р. в колгоспи було об'єднано 15 % господарств);

• тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);

• розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких впливових, як «Просвіта»;

• масові репресії.

Репресії розпочалися практично відразу після зайняття краю Червоною армією, але спочатку вони зачепили переважно поляків — депортація на схід СРСР мільйона поляків, розстріл 15 тис. польських військовослужбовців.

88

_

-І*

Серед українців раніше за інших репресій зазнали активісти політичних партій. Єдиною організованою силою Опору залишалась Організація Українсь­ких Націоналістів — ОУН.

Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії: до Сибіру й Казахстану депортовано 400 тис. українців; десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями; люди переслідувалися без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси.

З осені 1939 до осені 1949 р. у Західній Україні за політичними ознака­ми було репресовано і депортовано близько 10 % населення (318 тис. родин, близько 1,2 млн осіб). Смертність серед депортованих склала 16 % . Висновок. Об'єднання західноукраїнських земель з УРСР мало позитивне зна­чення: уперше за кілька століть своєї історії українці були в одній державі. Але принесений на багнетах Червоної армії репресивний режим остаточно переконав західноукраїнське населення в тому, що його майбутнє не в інтег­рації із СРСР, а у творенні незалежної соборної української держави.

• Дати:23 серпня 1939 р. — укладення німецько-радянського пакту про не­напад та таємного протоколу до нього; 17 вересня 1939 р. — початок «виз­вольного походу» Червоної армії на західноукраїнські землі; 1939 р. — входження Східної Галичини та Західної Волині до складу УРСР; 1940 р. — входження Північної Буковини, Хотинщини та Південної України до скла­ду УРСР.

• Поняття, терміни, назви:радянізація, пакт Молотова—Ріббентропа, таємний протокол, Друга світова війна.

- Білет 22