- •20.2. Повсякденне життя українців у 1964—1985 рр.
- •21.1. Політика суцільної колективізації
- •20.2. Повсякденне життя українців у 1964—1985 рр.
- •21.1. Політика суцільної колективізації
- •21.2. Возз'єднання Західної України з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.
- •21.2. Возз'єднання Західної України з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.
- •22.1. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •22.1. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
- •22.2. Кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •22.2. Кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •23.1. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •23.1. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.
- •23.2. Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •23.2. Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •24.1. Входження усрр до Складу срср.
- •24.1. Входження усрр до складу срср.
- •24.2. Суть та соціальна значущість Закону України «Про Голодомор
- •1932—1933 Років в Україні».
- •24.2. Суть та соціальна значущість Закону України «Про Голодомор
- •1932—1933 Років в Україні».
- •24.2. Суть та соціальна значущість Закону України «Про Голодомор
- •1932—1933 Років в Україні».
23.2. Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз величезні території були окупо- иані. Загарбникам уже в 1941р. відійшла територія України з населенням близько 42 млн осіб. І'ітлерівці поривалися до Москви, намагаючись водночас закріпитися на завойованих землях. Але план блискавичної війни «бліцкріг»не вдався, і вона набула затяжного характеру.
Залишаючи ворогу територію, радянське командування віддало наказ знищувати все за собою — комунікації, підприємства, їстівні припаси. Із відданих радянській владі людей у населених пунктах створювались підпільні групи. Для розвідувальної та підривної роботи в німецькому тилу залишалось чимало співробітників НКВС — народного комісаріату внутрішніх справ. Восени 1941 р. в Україні формувались підпільні обкоми, райкоми, первинні організації та групи ВКП(б). У лісах з'явилися партизанські загони, які очолювали здебільшого ті, хто був здатний здійснювати бойові операції.
У Москві довелося терміново переглянути довоєнну теорію війни, згідно з якою в разі нападу противника на СРСР бойові дії будуть перенесені на його територію. У 1930-х рр. було ліквідовано створену в лісах мережу матеріально-технічних баз. Підібрані для можливої партизанської боротьби кадри звинуватили в підготовці замаху на Сталіна та винищили. Тепер радянське командування покладало великі надії на організований партизанський рух та підпільну роботу на окупованих територіях. Однак із 3,5 тис. партизанських загонів і диверсійних груп, залишених на окупованій території, улітку 1942 р. діяли лише 22 загони, інші розпалися або були розгромлені. Проти недосвідчених підпільників і партизанів діяли фашистські каральні органи.
В Україні найбільш сприятливими були умови для таборів партизан на Волині й Поліссі. Рух набув організованого характеру в 1942 р.,коли було створеноУкраїнський штаб партизанського руху,який очолив Т. Строкач.У русі Опору брали участь утікачі-військовополонені, партійні й безпартійні, дорослі й діти. Причини розгортання руху Опору:
окупація батьківщини загарбниками;
план відповіді
Передумови розгортання руху Опору.
Причини і форми руху Опору.
Рух Опору в Україні.
цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях.
Форми опору:
Пасивні:
різноманітна допомога партизанам;
відмова співпрацювати з окупаційною владою;
саботаж окупаційної влади;
випуск бракованої продукції;
зрив поставок продуктів харчування для окупаційної армії;
ухиляння від робіт тощо.
Активні:
партизанський рух;
діяльність підпілля;
диверсійна діяльність;
пропагандистська діяльність.
Джерела формування партизанських загонів:
залишення в тилу ворога спеціально сформованих загонів;
окремі солдати та підрозділи, що опинились в оточенні і не мали змоги прорватися для з'єднання з фронтовими частинами;
окремі громадяни, які не були призвані до армії, але були здатні носити зброю і за своїми переконаннями й бажанням готові були вести партизанську боротьбу.
Відомими командирами радянських партизанів стали С. Ковпак, О. Федоров, М. Наумов.Зокрема, партизанські з'єднання С. Ковпака пройшли бойовий шлях від Путивля до Карпат.
В українських містах і селах діяли молодіжні підпільні організації. У Миколаївській області до її складу входили старшокласники села Кримки. У вересні 1942 — січні 1943 р. підпільна молодіжна організація «Молода гвардія» діяла в місті Краснодоні. До її штабу входили І. Туркенич, О. Кошовий, І. Зем- нухов, В. Третякевич, С. Тюленін, Л. Шевцова. Молодогвардійці, крім антигітлерівської пропаганди, здійснили низку диверсій і бойових операцій.
У 1942 р.була сформована Українська Повстанська Армія (УПА). Її головнокомандувачем став член проводу Організації Українських Націоналістів (бандерівців) Р. Шухевич (Тарас Чупринка). Партизанська армія контролювала частину території Волині, Полісся та Галичини .'У своєму складі вона налічувала близько ЗО—40 тис. бійців. Конгрес ОУН-Б проголосив своєю метою боротьбу проти більшовизму та нацизму.
У 1944 р.в Карпатах представники довоєнних політичних партій Західної України та східних українців створили Українську Головну Визвольну Раду (УГВР), яка закликала неросійські народи СРСР об'єднатися проти Москви.
Отже, в Україні в роки Другої світової війни існувало три течії руху Опору:
радянська(1941—1942 рр. — партизанські загони, радянське підпілля; діяла на українському Поліссі, Чернігівщині, Сумщині, налічувала 200— 600 тис. осіб);
націоналістична (1942 р. — похідні групи, УПА та інші загони, підпілля ОУН; діяла на території Волині, Галичини, українського Полісся, налічувала 50—200 тис. осіб);
польська(1941 —1942 рр. — армія Крайова, армія Людова, батальйони хлопські; діяла на території Волині, Полісся, налічувала 10—20 тис. осіб).
и
Нисновок. Таким чином, рух Опору в Україні в роки Другої світової війни увібрав у себе боротьбу як проти фашистських окупантів, так і за створен пя Української держави. Комуністичний і націоналістичний партизанськії:! та підпільний рух наближали час перемоги. Однак вони залишались на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували в стані від критої війни.
Дати:червень 1942 р. — створення Українського штабу партизанського
руху; 14 жовтня 1942 р. — загальноприйнята дата створення УПА.
Поняття, терміни, назви:рух Опору, ОУН—УПА, УІППР.
Особистість в історії:С. Ковпак, Р. Шухевич (Тарас Чупринка).
Білет 24