Pauca Verba_5

Морська свиня (азовка)

Phocoena phocoena (Linnaeus, 1758)

Таксономічна належність: Клас — Ссавці

(Mammalia), ряд — Китоподібні (Cetacea), родина — Морські свині — (Phocoenidae). Один з 4-х видів роду, один вид в фауні України, представлений ендемічним підвидом P. p. relictaAbel, 1905.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Ареал виду і його поширення в Україні: Вид поширений в прибережних водах пн. частин Атлантичного і Тихого океанів, в Мармуровому, Чорному і Азовському морях. Трапляється по всій акваторії територіальних вод України.

Чисельність і причини її зміни: Невідома точна чисельність, однак є підстави вважати, що за період припинення промислу запаси виду декілька збільшилися, в тому числі і в територіальних водах України.

Причини зміни чисельності: загибель внаслідок браконьєрськогорибноголову,врибальськихснастях,івід забруднення моря.

Особливості біології та наукове значення:

Звичайно тримається нечисленними групами по 2-10 голів, алевперіодмасовогоходурибизбираєтьсяввеликікосяки. Основу живлення становлять пелагічні (шпрот, хамса) і

придонні риби (бички). Глибина занурення у пошуках їжі досягає - 50-75 м. З води не вистрибують. За швидкістю пересування поступаються дельфіну-білобочці та афаліні. Тривалість перебування під водою до 6 хв. Період спарювання — липень–жовтень, а час пологів - з квітня по серпень. Термін вагітності близько 10 місяців. Довжина новонароджених 63-86 см (середня 75 см), що становить близько половини довжини матері. Вага новонароджених варіює від 2,8 до 7,9 кг. У складі молока 45,8% жиру, 11,2% білка, 1,33% молочного цукру, 0,57% золи і 41,1% води.

В прибережних зонах и на мілководді зустрічальність вища, особливо в весняний і осінній періоди. Заходить в естуарії і низов’я Дунаю, Пд. Бугу, Дніпра, Інгульцю, Дону. Відокремлюються кілька популяцій, що прив’язані до відповідних популяцій хамси. В період ходу анчоуса з Чорного моря в Азовське і навпаки пн.-сх. популяція морської свині концентрується в зоні перед Керченським проливом.Суттєвіскупченняпн.-зх.популяціївідмічаються в суміжних водах зх. і пд. узбережжя Криму.

Морфологічні ознаки: Морські свині дрібніші за справжніхдельфінів.Найбільшісамкидо180см,асамцідо 167 см. У середньому самка на 7 - 12 см більша (довжина самців у Чорному морі 136,8 і самок 143,2 см). Маса — близько 30–70 кг (у Чорному морі 30,2 кг).

Статевий диморфізм в пропорціях тіла не помічений. Головапритуплена.Спиннийплавецьневеликий,трикутної форми. Оскільки передня половина тулуба зростає повільніше задньої, у старих особин відносна відстань від кінця рила до спинного плавника зменшується. Передні плавці досить короткі, зміщені до голови. В області надчерепногоносовогопроходунаявнітрипариповітряних мішків. Забарвлення тіла контрастне, з чорними, білими й сірими ділянками, або однотонне, з відтінками сірого.

Зубиуморськоїсвинідужесвоєрідні:коронказдавленаз боків і розширена у вигляді лопатки. Верхніх зубів від 16 до 30 пар, нижніх від 17 до 25 пар. У дорослих товщина зуба поблизу ясен 2 мм, а ширина коронки в вершині 2,5-3 мм. Зуби прорізаються у балтійських морських свиней при вазі тіла 25 кг. З віком зуби (особливо верхні) викривляються, а коріння замикаються; у тварин в похилому віці зуби зношуються до оголення пульпи і у дуже старих повністю випадають.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид був занесений до ІІ видання Червоної книги України (1994). Включений до Червоного списку МСОП (категорія EN), ІІ додатку до Бернської конвенції, ІІ додатку до Боннської конвенції і угодиACCOBAMS.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: В неволі не розмножується і довго не живе.

Господарське та комерційне значення:

Фiсташка туполиста

Pistacia mutica Fisch. et C.A.Mey.

(P. atlantica Desf. subsp. mutica (Fisch. et C.A.Mey.) Rech.f.)

Таксономічна належність: Родина Фісташкові —

Anacardiaceae.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Середземноморський реліктовий вид на пн. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні:

Сх. Середземномор’я (Балканський п-в), Кавказ, Мала, Зх. і Середня Азія. В Україні: Крим — на Пд. узбережжі (Балаклава — Кара-Даг) та фрагментарно в зх. частині Передгір’я (Севастополь — Бахчисарай). Адміністративний регіон: Крим.

Чисельність та структура популяцій: Загальна чисельність поки що досить велика, але спостерігається інтенсивне скорочення ареалу. Популяції чисельні та нормальні, різновікові за структурою. Зростає поодинці, невеликими групами або формує значні за площею (десятки гектарів) угрупування.

Причини зміни чисельності: Знищення екотопів у зв’язку з антропогенним навантаженням — будівництво, вирубки, рекреація, слабка конкурентна здатність виду.

Умови місцезростання: Приморський та нижній гірський лісовий пояс до 300–400 м н.р.м., відкриті сухі кам’янисті схили з коричневими ґрунтами.

Утворює розріджені рідколісся, де виступає домінантом і едифікатором, зустрічається у складі високоялівцевих і пухнастодубових лісів (союз Jasmino-Juniperion excelsae кл. Quercetea pubescentis-petraea).

Загальна біоморфологічна характеристика:

Фанерофіт. Листопадне дерево до 5–10 м заввишки, часто багатостовбурне, може мати низькорослу кущоподібну форму. Листки непарнопірчасті з 3–9 еліптичними тупими шкірястими листочками.

Квітки одностатеві, зібрані у волотеві суцвіття.

Плід—дрібнасухакістянкажовто-червоногокольору.Цвіте у квітні–травні. Плодоносить у вересні - жовтні. Тривалість життя — 200–300 (до 1000) років.

Корисні властивості: Укріплює ґрунт, придатна для залісення сухих крутих схилів, зсувів.

Рослина містить камедь, що вживається як жуйка — кеван (звідки і одна з назв — кевове дерево). Підсушена живиця при спалюванні видає приємний запах, нею користуються при ароматизації приміщень. У релігійних обрядах вона відома під назвою «ладан» (крім використовуваного також ладанного дерева). Смолу в суміші із вершковим маслом, воском у вигляді пластиру застосовують зовнішньо для лікування ран.

Декоративна рослина — може застосовуватися для озеленення чорноморських міст. Насіння їстівні в сирому і сушеномувигляді,містятьдо60%жирів.Інодіплодизбирають у незрілому вигляді і їдять їх ядра з кислим молоком.

Зплодіввичавлюютьолію,щовикористовуєтьсядлягоріння і миловаріння. Смола придатна для виготовлення спиртових та художніх лаків. Ефірні олії, смоли знаходять застосування в парфумерній промисловості. Листя багате дубильними речовинами (до 20% танінів). Гали, що розвиваються на листі, містять підвищений відсоток танидів. Вони служать сировиною для отримання дубильних екстрактів в шкіряній промисловості.

Має важливе ґрунтозахисне та протиерозійне значення. Крім того, зарості фісташки туполистої дають притулок величезній кількості середземноморських рідкісних видів, серед яких чимало рідкісних ендемів.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Угруповання, занесені до Зеленої книги України. Охороняється у Ялтинському гірсько-лісовому, «Мис Мартьян»,КарадазькомуПЗ,заказникахзагальнодержавного значення «Мис Айя», «Байдарський», «Новий Світ», «Канака», «Аю-Даг», «Мис Фіолент», пам’ятки природи «Гора Кішка» та в ряді заповідних об’єктах місцевого значення. Забороненоосвоєннятериторій,рубкафісташки,їїпересадка в дорослому стані.

Розмноженнятарозведенняуспеціальностворенихумовах: Культивують в Нікітському ботанічному саду — ННЦ УААН.

Господарське та комерційне значення:

Лісоформуюче, протиерозійне, ґрунтозахисне, декоративне, харчове, ефіроолійне, дубильне, вітамінне, смолоносне.

Мішель Бенкс (Michele Banks) – сучасна

американська художниця із Вашингтону.

Особливістю робіт Мішель, є те, що вона

зображає на них не звичні всім натюрморти

та пейзажі, а мікроорганізми, клітини під час

різних стадій поділу, віруси.

За словами самої художниці ідея малювати ці

досить незвичні для мистецтва об’єкти з’явилась

у неї, коли вона побачила мікрофотографії клітин

під мікроскопом. Вони чимось їй нагадали дерева та

квіти, які вона зображала досі.

Мішель Бенкс

Роботи художниці присвячені зображенням різних мікроорганізмів у чашках Петрі, паразитичним найпростіших, клітинам на різних стадіях мітозу, різним органелам клітин, гістологічнимзрізам,кардіограмамлюдейізінфарктомтаіншому. Роботи Мішель Бенкс багато в кого викликають зацікавлення і тому не дивно, що деякі з них прикрашають приміщення хімічних та біологічних лабораторій, а також входять до складу приватних колекцій по всьому світу.

Слід зазначити, що Мішель Бенкс - це художниця-самоучка. Колисьвонавивчалаполітологіютаросійськумовувуніверситеті у Вашингтоні, а згодом працювала у Лондоні та Москві у якості бізнес-консультанта. Мішель захопилась живописом після того як завагітніла і разом з чоловіком переїхала на Бермуди. Після цього живопис став невід’ємною частиною її життя.

Роботи Мішель Бенкс позбавлені багатьох деталей, що відповідають дійсності у будові клітин еукаріотів, мікоорганізмів, найростіших. Проте їх відстутність не робить її картини гіршими. Навпаки, це своєрідне спрощене, стилізоване зображення клітинних процесів, що показує: прекрасними можуть бути не лише акварельні квіти, пейзажі, портрети, а й власне, об’єкти, які приховані від людського ока, зокрема бактерії, клітини, біологічні процеси.

Тому, пропонуємо Вашій увазі підбірку робіт Мішель Бенкс.

«Культивовані мікроорганізми у чашках Петрі»

«Клітинний цикл у зеленому та блакитному»