Pauca Verba_12

На сьогоднішній день, у час швидкого розвитку науки та новітніх технологій, досить гостро постає питання використання тварин у якості модельних організмів для проведення експериментів. Особливовідчутно це питання постає тоді, коли важко здійснити правильну екстраполяцію даних, отриманихв ході експериментів на тваринах, і перенести ці дані на організм людини. Розглянемов якості прикладу, як здійснюється захист прав тварин у розвинених європейських країнах, зокрема у Великобританії.

Великобританія – країна, яка відзначається своїм особливим ставленням до тварин в плані того, що всі можливі сфери використання тварин чітко прописані і закріплені у законодавстві. Розглянемо для початку коротку передісторію становлення правозахисного руху тварин у Великобританії.

1824 – RSPCA (Royal Society for the Preventionof Crueltyto Animals) – перша оранізація із захисту прав тварин у Великобританії. Фактично, одна з найперших у світі.

1969 – FRAME (Fund for the Replacement of Animals in Medical Experiments) – створення нової організації, яка бореться за права тварин під час їхнього використання у науково-медичних експериментах;

ATLA– Alternatives to Laboratory Animals – створена під патронатом FRAME.Ця організація здійснює пошук усіх можливих альтернативзаміни тварин у експериментах. 1970 – ―Dr. HadwenTrust‖ – приватна організація, яка здійснює нагляд за дотриманням прав тварин.

1997 – UKXIRA (United Kingdom Xenotransplantation Interim Regulatory Authority) – організація, яка на загальнодержавному рівні займається вирішенням проблем ксенотрансплантації (пересадки тканин, органів і клітин від тварин-донорів до людини).

2004 - NC3Rs (National Centreforthe Replacement, Refinementand Reduction of Animals in Research) – організація,

що слідкує за дотриманням та виконанням принципів 3-х R, а саме Replacement (заміна у експериментах вищих тварин більш низьорганізованими організмами, такими як бактерії, комахи тощо ), Refinement (вдосконалення експериментальних методів та підходів, що має на меті максимально знизити обсяг використання тварин) та Reduction (максимальне скорочення використання тварин у експериментах ).

Окрім того, у Великобританії діє ціла низка інших громадських правозахисних організацій для тварин,

таких як «Animal Rights», «Animal Aid», «PETA» тощо. Ці організації контролюють діяльність вищезгаданих. Основними проблемами, вирішенням яких займаються організації із захисту прав тварин є:

Питання ксенотрансплантації;

Доцільність створення генно-модифікованих організмів, можливі наслідки;

Доцільність використання тварин – проблема екстраполяції результатів досліджень;

Регламент використання тварин;

Ліцензування експериментів із тваринами;

Проблема бездомних тварин;

Епідеміологічні питання;

Проблема евтаназії тварин;

Лікування та утримання тварин;

Продаж/вивезення тварин;

Винищення тварин;

Рідкісні види та їх збереження;

Дотримання норм поводження з тваринами регламентованих нормативно-правовою базою.

Якщо, говорити про нормативно-правову базу, на яку спираються усі організації із захисту прав тварин у Великобританії, то це “Animals (Scientific Procedures) Act 1986 (ASPA), відомий як «Закони Єлизавети ІІ» у якому чітко прописані можливі випадки використання тварин у експериментах, їхній обсяг та ліцензування, тощо.

Окрім того, є ціла низка інших нормативно-правових документів, що також регламентують порядок поводження з тваринами у різноманітних аспектах, і не лише тих, що стосуються науково-медичної сфери, так, наприклад:

The Performing Animals (Regulation) Act (1925);

The Pet Animals Act (1951);

Animal Boarding Establishments Act (1963);

Riding Establishments Act (1964 and 1970);

Breeding of Dogs Act (1973);

Breeding of Dogs Act (1991);

Breeding and Sale of Dogs (Welfare) Act (1999);

Animal Welfare Act (2006), тощо.

Статистичні дані свідчасть, що на сьогоднішній день тварини найбільш активно використовуються для проведення експериментів із вже відомими методами та підходами, дещо менший відсоток використання тварин для розробки нових експериментальних методик, і ще менше для використання тварин у тестуванні нових препаратів.

Інша статистика для Великобританії показує, що найчастіше у експерименах у якості моделей використовують мишей (69% від усіх піддослідних тварин), щурів (12 %), риб (10 %), ссавців (включно із мавпами, 3 %), рептилій та амфібій (1 %), інших гризунів (1 %).

Для прикладу, у Північній Ірландіїпротягом 2013 рокубуло офіційно зареєстровано 12 211 випадків проведення експериментів над мишами, 2663 – над свинями, вівцями та великою рогатою худобою, 995 – над щурами.

Станом на 2011 рік, для країн Європейського союзу Великобританія займає третє місце за обсягом використання тварин.

Підготувала: Анастасія Кирієнко

Хоча проблема використання тварин у експериментах постає досить гостро, існує велика кількість організацій із захисту прав тварин. Соціальне опитування населення Великобританії дає досить вражаючі дані. Так, із твердженням «Організації із захисту прав тварин становлять реальну загрозу для розвитку біо-медичних досліджень» погодилась більшість опитаних респондентів. Таке ставлення населення до тварин свідчить про недостатню обізнаність у питаням біоетики та, власне,відсутність зацікавленості самим питанням. Мало хто думає про використання альтернативних моделей, таких як культури клітин чи комп’ютерні моделі (примітка: справедливості заради варто уточнити, що про наявні альтернативи знає менша кількість людей, ніж про саму проблему). Проте, варто звернути увагу, що це розвинена сучасна європейська країна, у якій діє велика кількість організацій із захисту прав тварин і для якої захист прав тварин є закріпленим на державному рівні та яка, фактично,є світовимлідером із цих питань. Що вже тоді казатипро Україну,де не завжди можна захистити права людини, проблеми захисту тварин відходять навіть не на другий план. Всі ці дані свідчать про те, що пошуки шляхів зменшення обсягів використання тварин у експериментах досі ведуться, наближаючи тварин ближче до реального етичного статусу ―братів наших менших‖.

Джерела:

1.Department of Health. Animal tissue into humans: areport by the Advisory group on the Ethics

ofXenotransplantation, London: HMSO 1997.

2. Dep art me nt of Healt h. Ge ne T her ap y Ad vi sor yC o mmit t e e (GT AC) . www.advisorybodies.doh.gov.uk/genetics/gtac.

3.http://animalrightsuk.org/

4.http://www.animalaid.org.uk/

5.http://www.peta.org.uk/

6.https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/308593/ ConsolidatedASPA1Jan2013.pdf (ASPA)

7.http://www.hra.nhs.uk/about-the-hra/our-committees/research-ethics-committees-recs/

8.http://www.frame.org.uk/

9.http://www.atla.org.uk/

10.http://www.pilas.org.uk/

11.http://www.nc3rs.org.uk/

12.http://www.drhadwentrust.org/

13.http://www.rspca.org.uk/home

Викопні останки мамонтів знайдені в Сибіру,на півночі Європи, Британських островах, півночі Азії і в Північній Америці. Беручи до увагиїх величезний з р і с т ( 3 . 5 м ) , м а м о н т и бу л и д у же

сп о кі йн и м и і ст р и ма ни м и тв ар ин а м и . Найбільшу небезпеку для них становили первісні

люди, які полювали на мамонтів заради м'яса. Тушу спійманої тварини люди повністю використовували для своїх потреб: м'ясо і жир з'їдали, а зі шкур виготовляли одяг. В тому ж ареалі мешкали шаблезубі тигри, які полювали на дитинчат мамонтів, легко

Звичайно, це лише невеликий список еволюційних попередників сучасних слонів. Сьогоднішнє біорізноманіття цих тварин звужене до 2 видів: індійського та африканського слонів, що через браконьєрство та зменшення площі природного середовища існування знаходяться на межі зникнення.

Особливості

Хобот слона – це не ніс, а верхня губа, зросла з носом. Завдяки наявності хобота слону не потрібно згинатися для того, щоб підняти їжу з поверхні ґрунту.

Хобот слона дуже гнучкий та чутливий. В ньому налічується близько 40 тис. м’язів! Малим слоненятам необхідно чимало часу та зусиль, аби навчатися вправно керувати власним хоботом.

Хобот слугує для прояву поведінкових реакцій та в якості сигнального органу.

Бивні слонів вкриті міцною емаллю. Головна їх функція – захист. У африканських слонів добре помітні бивні є і в самців, і в самок. А ось у самок індійського слона бивні ззовні майже непомітні і відіграють роль атавізму.

Величезні вуха є еволюційним пристосуванням до жаркого клімату. За рахунок великої площі і розвиненого кровопостачання вони допомагають слону позбавлятися від надлишку тепла.

Незважаючи на значну товщину, шкіра слонів чутлива до різних ушкоджень, укусів комах і потребує регулярного догляду. Щоб захистити її від сонячних опіків і комах, слони приймають пилові і грязьові ванни, а також купаються у водоймах. Крім того, коли малюки сплять, дорослі особини намагаються захистити їх від сонця своєю тінню.

Слони погано бачать (на відстань не більше 20 м), однак у них прекрасний нюх і слух.

Сплять слони стоячи, зібравшись разом у щільну групу; тільки дитинчата лягають на бік на землю. Сон триває близько 40 хвилин.

Щоденно один слон споживає від 100 до 300 кг їжі (5% власної ваги) і випиває 100-220 л води.

Процес пошуку і прийому їжі займає 16-18 годин на добу.

Слони, як і вищі примати, сороки, дельфіни, впізнають своє відображення в дзеркалі, а отже, мають гарний інтелект. І це не дивно, якщо врахувати, що у них найбільший мозок з усіх наземних ссавців.

Тривалість життя складає 50-70 років. Відомий на сьогодні рекорд довгожительства - 82 роки.

У самок слонів найдовша вагітність серед усіх наземних ссавців - 22 місяці.

Всупереч поширеному міфу слони не бояться мишей. Однак вони бояться мурах і бджіл. В результаті фермери деяких африканських країн використовують бджолиний вулик для захисту своїх полів від набігів слонів.

Мова спілкування

Незважаючи на зовнішню велич і мудру мовчазність, слони є неабиякими базіками.

Перше, що з’ясували вчені-зоологи в пошуках механізмів їхнього спілкування, це те що слони можуть обмінюватися інформацією, користуючись мовою жестів (за допомогою складних рухів хобота і вух). Ось, наприклад, коли зустрічаються два слона після довгої розлуки, один слон намагається своїм хоботом торкнутися язика іншого слона. Таким чином, він говорить: «О, як я радий бачити тебе, друже!».Другий слон при цьому щосили ляскає своїми вухами, як би відповідаючи приятелеві на привітання і висловлюючи йому відповідну радість.

Другий спосіб спілкування слонів – це тупіт ногами. Суть його полягає в тому, що від тупоту слонячих ніг створюється сильна вібрація, і відчути її можна на відстані тридцяти кілометрів. Таким чином, слони повідомляють одне одного про небезпеку, знайдені джерела їжі чи води або ж сповіщають про своє місцеперебування, якщо хтось із слонів заблукав.

Причому, інший слон аби почути повідомлення завмирає на місці і піднімає одну ногу. Коли слон стоїть на трьох ногах, під вагою тіла ці три ступні стають більш чутливими до сприйняття вібрацій.

Є ще й третій спосіб спілкування слонів – це низькочастотні звуки, які абсолютно не чутні людському вуху. Вони мають частоту менше 20Гц, і схожі на трубний поклик. Слони, щоб видати такий звук використовують ті ж механізмами, що й люди під час мовного спілкування.

Особливим є звук, що нагадує бурчання. Щоб видати такий звук, слон користується відразу трьома інструментами – хоботом, носом і горлом. Таким чином вони висловлюють свої почуття. Причому, почуття ці можуть бути найрізноманітнішими: щастя, радість, тріумфування, грайливість, а також - попередження стада про наближення ворога, войовничість, грізність, скорбота і печаль.

Колективна організація

Слони ведуть кочовий спосіб життя, подорожуючи групами з 10-15 тварин, які належать до однієї сім'ї. Найстарша самка визначає маршрут стада, час та місце для годування, відпочинку, купання. До складу кочової групи належать слони-самки та їхні нестатевозрілі дитинчата. Самці йдуть зі стада при досягненні статевої зрілості (9-15 років), після чого ведуть одиночний спосіб життя, іноді збираючись у тимчасові стада.

Колективне поведінка включає спільну турботу про потомство і захист від хижаків. Члени сімейства вкрай прив'язані один до одного. Відомі випадки, коли слони забирали поранених родичів від небезпеки, підтримуючи їх з боків.

Слони – дружні тварини, тому бійки в стаді виникають рідко. Для демонстрації агресії, вони підіймають голову і хобот, розпрямляють вуха, риють ногами землю і здійснюють демонстративні атаки на супротивника. Сутички зазвичай обмежуються поштовхами, лише під час бійок за самку самці можуть завдати один одному серйозної шкоди.

Сучасні види

На сьогодні існує 2 види слонів: африканський та індійський, які мають безліч унікальних характеристик, притаманних кожному з них.

Підготувала: Наталія Лейченко

Індійський та Африканський слони

Індійський слон

Вага: до 4 тонн

Зріст: до 3 м

Вуха: загострені до низу, невеликі

Бивні: короткі, малопомітні,наявні лише у самців

Ноги: короткі та масивні через те, що слони вживають в їжу низькорослу траву.

Хобот: має 1 пальцевидний відросток.

Середовище існування: поширені від Індії до Суматри.

Африканський слон

Вага: до 5 тонн

Зріст: до 4 м

Вуха: округлої форми, великі (до 1,5 м)

Бивні: масивні (до 3 м), добре помітні, є в самок і самців

Ноги: довгі, так як тварина зриває для харчування листя і гілки високих дерев

Хобот: має 2 пальцевидні відростки.

Середовище існування: в Африці на південь від Сахари. Нині повністю відсутні в Намібії, Ботсвані, Ефіопії,на півночі Сомалі.

Джерела:

http://cikavosti.com/tsikavi-fakti-pro-sloniv/ http://dinozavrikus.ru/zabavnye-predki-slonov http://www.noos.com.ua/ua/post/3323 http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-431ABB2307EDB/list- 154AED8EF27 http://verano.rv.ua/tvarini/yak-spilkuyutsya-sloni/ http://www.zoolog.com.ua/vimerli10.html

Циркадна система живих організмів генерує 24-й ритм. Вона еволюціонувала як адаптація до змін освітленості та температури протягом доби і змін сезонів. Досліджені представники прокаріот (ціанобактерії) та еукаріот (ссавці, рослини) мають циркадні системи.

Циркадні системи регулюють багато фізіологічно важливих процесів у рослин, серед яких фотосинтетична активність, рух листків, відкриття продихів тощо.

Гени псевдореспондуючого регулятора

(PRR) були вперше відкриті в Arabidopsis thaliana.

Так, м-РНК цих генів ритмічно осцилює з певним часовим інтервалом протягом доби. Мутації у цих генах призводять до змін у роботі циркадної системи.

У 1984 році був ізольований та клонований ген PER. Він став першим з досліджених генів, що відповідають за зміни поведінкової реакції протягом доби. Згодом були виявлені й інші гени осцилятора, а саме kai – у ціанобактерій, FRQ – у Neurospora crassa, TIM – у Drosophila melanogaster,

CLOCK та BMAL – у ссавців (мишей). Продукти експресії м-РНК цих генів являють собою фактори, що регулюють роботу один одного шляхом позитивного та негативного зв’язку.

На початку 90-тих років ХХ ст. вчені Millar та Kay відкрили промотор-люцеферазну систему, що дозволило отримати перші уявлення про роботу циркадного осцилятора у рослин. До цієї системи входять гени ТОС1 (timing of cab gene expression), САВ (chlorophyll a/b-binding protein), LUC

(luciferase). Ген ТОС1 кодує один із псевдореспондуючих регуляторів (PRR).

У 1998 році науковці Wang та Tobin, відкрили гени CCA1 (Circadian Clock Associated 1), LHY (Late Elongated Hypocotyl). Білок CCA1 приєдну-

ється до фітохром-регулюючої промоторної ділянки САВ гена. Конститутивна експресія CCA1 призводить до утворення аритмічних мутантів. Ген LHY був ізольований у пізньоквітних рослин.

Передача сигналу. Фосфорилювання здійснюється за участі гістидинових-протеїн-кіназ, гістидн -вмісних фосфопереносних білків (АНР) та респондуючих регуляторів арабідопсису (ARR). Кожен із класів цих білків містить велику кількість білкових регуляторних факторів що взаємодіючи один з одним передають сигнал. Білок АНК сприймає сигнал із оточуючого середовища і трансдукує його шляхом автофосфорилювання гістидину у своєму трансдукуючому домені. Далі фосфат з гістидину переноситься на аспартатну кислоту в акцепторному домені АНК. Звідси фосфат переноситься на гістидин АНР і далі передається на аспартатну кислоту акцепторного домену на ARR.

Білки АНК. В 2000 році був сиквенований геном арабідопсису, і це в подальшому дало змогу виявити гени які відповідають за двохкомпонентну фосфорилюючу систему. Так, було виявлено 11 сенсорних АНК генів, а саме ETR1, ETR2, ERS1, ERS2, EIN4, AHK1, AHK2, AHK3, AHK4, CKI1 та

CKI2. З них п’ять належать до етиленових рецепто-

рів: ETR1, ETR2, ERS1, ERS2 та EIN4; і ще три (AHK2, AHK3 та AHK4/CRE1/WOL) активуються під час цитокінінового сигнального шляху (їхні продукти експресії виконують роль рецепторів для зв’язування з цитокініном). Білок АНК1 – це сенсор для осморегуляції. СКІ1 – рецептор для цитокінінової регуляції, що передає сигнал на фактори АНК2, АНК23 та АНК4.

Білки АНР. Білки АНР1 та АНР2 є елементами цитокінінової трансдукції сигналу. Вони здатні мігрувати із цитоплазми до ядра у відповідь на цитокіни. Важливо зазначити, що фітогормональна регуляція (зокрема цитокінінова та етиленова) відіграє важливу роль у сигнальних каскадах, що сприяють роботі циркадного осцилятора.