Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Pauca Verba_5

.pdf
Скачиваний:
2
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
18.2 Mб
Скачать

Креветки – богомоли

Креветки-богомолиєдостатньоцікавимипредставниками ракоподібних: окрім їхнього виняткового яскравого забарвлення їм також притаманні деякі виняткові особливості, про які й піде мова далі.

Систематичне положення:

Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Підтип: Ракоподібні (Crustacea) Клас: Вищі раки (Malacostraca)

Ряд: Раки-богомоли (Stomatopoda) Надродина: Гонодактилоїди (Gonodactyloidea) Родина: Креветки-богомоли (Odontodactylidae) Рід: Креветки-богомоли (Odontodactylus) Види: Креветки-богомоли

(Odontodactylus scyllarus), (Gonodactylus smithii) та інші.

Загальна характеристика

Креветки-богомоли – види ракоподібних, достатньо поширених у Індійському та Тихому океані, можуть зустрічатись на глибині до 40 м. На сьогоднішній день відомо близько 450 видів креветок-богомолів.

Представники видів сягають у довжину від 2 до 40 см. Самці характеризуються достатньо яскравим забарвленням, натомість самки переважно забарвлені у коричневі чи оливкові відтінки.

Переважно полюють на дрібну здобич. Наприклад,

Odontodactylus scyllarus – це підводний хижак, що полює на дрібних риб, молюсків.

Перші 5 пар грудних кінцівок слугують для захоплення здобичі. Задні кінцівки є плавальними і слугують, головним чином, для переміщення.

Очі сферичні, кожне око поділене посередині двома паралельними лініями.

Креветки-богомоли часто виривають собі U-подібні нори у океанському дні, що можуть сягати у глибину до 40 см.

Унікальні очі

Свого часу, доктор Соня Кляйнлогель та профессор Ендрю Уайт в ході багатьох проведенних досліджень дійшли висновку, що креветки-богомоли (зокрема, типовий представник Gonodactylus smithii) можуть сприймати не лише ультрафіолет та інфрочервоне випромінювання, а й володіють оптимальним поляризаційним зором. На сьогоднішній день не виявлено жодної іншої тварини, що володіє подібною можливістю.

Погляд креветки-богомола

Більше того, кожне око креветки-богомола працює незалежно одне від одного, це означає, що вона може вивертати їх у протилежні боки, і одночасно з цим це аж ніяк не буде заважати їй сприймати дійсність.

Також,слідзазначити,щоцідивовижніістотисприймають світ у поєднанні 11-12 кольорів, на відміну від наших трьох (синій, зелений, червоний). Деякі джерела наводять інформаціюпроте,щоуцихкреветокблизько16різнихтипів фоторецепторів. Так, 12 з них відповідають за розрізнення кольорів у червоному та ультрафіолетовому діапазонах, решта 4 використовуються креветкою-богомолом для аналізу поляризованого світла.

Більшість тварин здатні сприймати частоту коливань електричного поля у світловій хвилі, таким чином вони можуть сприймати різні кольори. Так, наприклад, частота коливань блакитного кольору більше, ніж зеленого, а зеленого – більше, ніж червоного.

Вченідовели,щоукреветкивидуGonodactylus smithii очі одночасно сприймають чотири лінійні і дві циркулярні (кругові) поляризації, що надає можливість визначати напрямок коливань та ступінь поляризації. Креветкабогомол здатна конвертувати лінійне поляризаційне світло у кругове та навпаки.

За подібним принципом працюють DVD-програвачі. Для обробки інформації DVD-програвачі конвертують поляризоване світло, направлене на диск, у кругове, а тоді знову в лінійне. Але креветки-богомоли здатні на більше. Звичайний DVD-програвач конвертує лише червоне світло, програвач з вищою роздільною здатністю — синє світло, а око креветки може конвертувати світло всіх кольорів видимого спектра.

Вчені сподіваються, що, взявши за зразок око креветки- богомола,їмвдастьсястворитиDVD-програвач,якийзможе зчитувати диски зі значно більшим об’ємом інформації.

Здатність сприймати поляризаційне світло є досить корисною, оскільки природне світло може варіювати від сильно поляризованого (на зразок сонячного відблиску на поверхніводи)довзагалінеполяризованого(простесонячне світло). Таким чином, зміни у ступені поляризації світла, що його сприймає креветка, неодмінно попереджують тварину про зміни у навколишньому середовищі, і можуть захищати від можливої небезпеки.

11 |P a u c a V e r b a ! / 5

Міцний удар креветки

За будовою другої пари ногощелеп креветок-богомолів поділяють на «руйнівників» та «проколювачів». Кожна ногощелепа складається із 3 частин (члеників); для розрізнення на дві вище зазначені групи, принципово важливою є будова останнього членика ногощелепи.

Будова другої пари ногощелеп:

1)

2)

1- у «проколювачів»; 2- у «руйнівників»

Так, у «проколювачів» цей членик гострий, зубчастий, здатен за потреби вміщуватись у борозенку на передостаньому членику.

В свою чергу у «руйнівників» цей членик має гачковидну формуізпотовщеннямбілясвоєїоснови-самецепотовщення використовується для нанесення руйнівного удару.

Креветки застосовують сильний удар для полювання, або ж навпаки, для захисту від небезпеки. Наприклад, удар однією ногощелепою наноситься із швидкістю близько 80 км/год, а сила самого удару більше ніж у 1000 разів перевищує вагу креветки. Причому, ногощелепа креветки настільки міцна, що може витримувати до 50 тисяч таких ударів протягом всього життя.

Дослідивши мікроструктуру ногощелепи, вчені розкрили секрет сили її удару та міцності. Так, до складу самої ногощелепи входять надзвичайно тверді кристали гідроксиапатиту, що складають декілька шарів. Під шарами гідроксиапатиту розміщений шар полісахариду хітину, що фактично складає основу екзоскелетів членистоногих тварин. Таким чином, завдяки 1-2 ударам креветкабогомол може повністю зруйнувати мушлі молюсків або раків-самітників.

Слід також додати, що сильний та швидкий удар ногощелепою спричинює кавітацію (закипання води на локальній ділянці) і утворення кавітаційних бульбашок, що можуть уразити жертву.

Не секрет, що результати дослідження ультраструктури шарів ногощелепи креветки-богомола, будуть використанні для розробки надсучасних та надміцних бронежелетів.

Креветки-богомоли

Таким чином, креветки-богомоли являють собою незвичайних істот, надзвичайні можливості яких ще недостатньо вивчені, проте отримані дані вже можуть свідчити про їх унікальність.

Note: 1.http://wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/102010411 2.http://uhtazoo.ru/facts.php?id=37 3.http://www.uefima.ru/stati/krevetka-bogomol.html 4.http://sci-lib.com/article99.html

Підготувала: Анастасія Кирієнко

12 |P a u c a V e r b a ! / 5

Рослинний світ

10 найдивовижнiших фруктiв

Кожна країна характеризується прапором, звичаями тощо. А як щодо - охарактеризувати кожну країну за типовим для неї фруктом?

Китайські лічі (Litchi chinensis) - одні з найбільш популярнихфруктівпівденно-східноїАзії.Іншіназви-китайська слива, «око дракона» - характеризують форму цього фрукту. Має діаметр 3 - 3,5 см, білу серцевину і чорну кісточку.

Лічі вживають у їжу в свіжому вигляді, або додають в різні десерти, соуси, напої. У Китаї з плодів лічі отримують вино. Цей фрукт багатий на вітамін С (39,2 мг), В3 (0,53 мг) та вітамін E (0,5мг). Містить багато макрота мікроелементів, зокрема в ньому найбільше Калію (180 мкг) та Міді (140 мкг). Лічі вважається сильним афродизіаком. Через свої антиоксидантні властивості є корисним для профілактики серцево-судинних захворювань.

Тамаринд (Tamarindus indica) або індійський фінік з родини бобових (Fabaceae), єдиний представник роду Тамаринд. Це тропічне дерево, батьківщиною якого є східна Африка, в тому числі сухі листяні ліси Мадагаскару, також зустрічається у Тайланді. Плід - коричневий стрічкоподібний біб, який складається з м’якої пульпи та безлічі щільного насіння.

Тамариндмаєїстівнум’якоть,щовикористовуютьякспецію длягострихтасолодкихстрав.Маєсолодкийфруктовийзапах тадужекислийсмак.Міститьусвоємускладі70%вуглеводів, 3% білків, клітковину, вітамін А, кислоти: щавлеву, лимонну, виноградну, молочну. Окрім того, насіння містить ароматичні масла.

Тамаринд має лікувальні властивості. Вважається слабкимантисептиком:наФіліппінахзньоговиготовляють чай, що допомагає знімати лихоманку при малярії. Також добре впливає на кишково-шлунковий тракт.

Джекфрут(Artocarpusheterophyllus)абоіндійське хлібнедерево-рослинародинитутових,національнийфрукт Бангладешу. Плід джекфруту – найбільший їстівний плід, що росте на деревах. Він має довжину 20 - 90 см і діаметр до 20 см, та вагу до 34 кг. Шкірка з численними конусоподібними виростами. Усередині кожен плід розділений на великі частки, які містять солодку жовту м’якоть, що складається з соковитих волокон. У кожній частці знаходиться довгаста світло-коричнева насінина довжиною 2 - 4 см; в одному плоді може бути до 500 штук таких насінин.

Шкірка і насіння зрілого плоду мають сильний неприємний запах, що нагадує запах гнилої цибулі, тоді як м’якоть пахне приємно, схоже на банан і ананас. Усі частини рослини, включаючи шкірку, містять клейкий латекс.

Незрілі плоди використовують як овочі – їх варять і смажать. Стиглі плоди їдять у свіжому вигляді, з них роблять салати і десерти. Плоди джекфрута дуже поживні і містять близько40%вуглеводів(крохмалю)-більше,ніжухлібі.Тому (ічерездешевизну)джекфрутвІндіїназивається«хлібомдля бідних».

Вважається, що дерево джекфрута приносить удачу, оскільки його тайська назва означає «підтримка, допомога». А насіння джекфрута використовують як талісман, що має захищати від поранень.

13 |P a u c a V e r b a ! / 5

Мангостан

(Garcinia

mangostana)

-

один з

Рука Будди (Citrus medica) або цитрон, корсиканський

найсмачнішихфруктівсвіту,родинаМальпігієві.Ростемангостан

лимон. Росте цей фрукт у Китаї та північно-східній Індії.

в країнах південно-східної Азії, в Камбоджі, на Шрі-Ланці,

 

Філіппінах та ін. Плід округлої форми, діаметром 3-7 см, вкритий

 

товстою бордово-фіолетовою, неїстівною, з клейким латексом,

 

шкіркою. Під нею

знаходиться

4-8 сегментів

білої

їстівної

 

м’якоті. Ця напівпрозора м’якоть має цитрусовий смак з легкими персиковими нотками і дуже приємним фруктовим ароматом.

Білі сегменти м’якоті вживають в свіжому вигляді, а також з неї роблять роблять соки, десерти, консервують. Крім того, відварзлистятакоримангостанувикористовуютьдлялікування дизентерії.

Кора містить антиоксиданти і використовується для виготовлення косметики.

Ківано (Cucumis metulifer) або рогата диня,

африканський огірок - трав’яниста ліана. Фрукт широко розповсюджений у Центральній Америці, Новій Зеландії, Ізраїлі.

В їжу його не вживають. Він має чарівний аромат фіалок і використовується для виготовлення парфумів.

УКитаїйогозазвичайзберігаютьудоміякталісман.Кажуть,він приносить успіх, щастя і довгі роки життя. Дуже схожий на «Руки Будди», символ, у який складають руки у молитві в буддизмі.

Асаї(евтерпе)-(рідEuterpe) абокапустянапальма,що ростевПівденнійтаЦентральнійАмериці.Найбільшпоширений вид Euterpe oleracea. Ягоди округлі, темно-пурпурні, ростуть прямо на ліанах, що звисають до землі. Вони мають дуже приємний смак, який нагадує чорниці. Ці плоди додають у коктейлі та десерти, окрім того, з них виготовляють вино.

Плід ківано - жовтого, оранжевого чи червоно кольору з шипуватою шкіркою. Має зелену, схожу на желе, м’якоть. Довжина його може сягати до 15 см. За смаком нагадує одночасно і огірок, і банан.

Низькокалорійний, містить багато бета-каротину і калію. Корисний для профілактики серцево-судинних захворювань.

14 |P a u c a V e r b a ! / 5

Салака (Salacca zalacca), або зміїний фрукт — теж

з великою кількістю дрібних кісточок. На смак дуже схожий

представник родини Пальмові. Має плоди овальної або

на ківі, має трохи солодкий, ніжний аромат та кремоподібну

грушоподібної форми, що клиновидно звужуються до основи,

консистенцію. Пітайю дадають у стави як приправу. До того

діаметром до 4 см, вагою до 100 г.

ж, з цього плоду роблять соки та вино. Навіть квітки їстівні: їх

 

додають у чаї.

 

 

Пітайя складається на 90 % з води, містить велику кількість

 

заліза, кальцію та фосфору, а також вітаміни В, С та Е.

 

Акі, або Блігія смачна (Blighia sapida)

 

незвичайний, а до того ж небезпечний фрукт.

 

 

Плоди вкриті шкіркою, яка має безліч лусочок, чим сильно нагадує шкіру змії. За смаком цей фрукт нагадує ананас або банан з легким горіховим присмаком.

Містить велику кількість танінів, які корисні для покращення метаболізму та стану кровоносної систем.

Пітайя (фрукт дракона) фрукт поширений у Азії, у таких країнах, як Тайланд, Японія та інші. Належить до роду Hylocereus, родина Кактусові.

Плоди блігії грушеподібної форми, вкриті червоно-жовтою шкіркою, розміром до 10 см в довжину. На смак м’якоть Акі нагадуєгрецькийгоріх.АлеАкіотруйнадотихпір,покинедозріє і не відкриється природним чином. Після цього плід необхідно відварити ще 10 хв і тільки після цього можна скуштувати. Вважається національним фруктом Ямайки.

Усвітііснуєщебезлічтаємницьтачудес,якіможнадізнатися, скуштувати та побачити. Тому з натхненням досліджуймо та відкриваємо все більше нового.

Note:

1.http://hnb.com.ua/articles/s-zdorovie-lichi-1698. 2.http://bigpicture.ru/?p=378565 3.http://www.topnews.ru/photo_id_7437.html 4.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%BC%D0%B 0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B4 5.http://spicelist.ladyro.net/tamar.htm 6.http://edaplus.info/produce/jackfruit.html 7.http://www.kakprosto.ru/kak-121371-kak-est-mangostan 8.http://hnb.com.ua/articles/s-zdorovie-kivano-2537 9.http://otvetin.ru/animalrasten/17276-chto-predstavlyaet-soboj- rastenie-aki-ili-bligiya-vkusnaya.html 10.http://edaplus.info/produce/salak.html

Підготувала: Анастасія Дученко

15 |P a u c a V e r b a ! / 5

Історичні нариси

Рiхард Барух-Бенедикт Гольдшмiдт

(12. 04. 1878 – 24. 04. 1954)

Життєва канва і віхи творчості

 

Гольдшмідт показав, що кожен з нейронів

Ріхард Барух-Бенедикт Гольдшмідт народився

може бути відокремлений, і тому аскарида

12квітня1878уФранкфурті-на-Майні(Німеччина)у

може служити ідеальною моделлю для аналізу

буржуазнійродинізетнокультурнимиєврейськими

нейронного контролю поведінки.

 

 

традиціями. У Гольдшмідта рано проявилася

КнигаГольдшмідта«Аскарида»отрималашироку

тяга до знань, мов і до серйозної літератури.

популярність та була перекладена на багато мов,

Закінчивши класичну гімназію з вільним знанням

залучила в біологію багатьох дослідників.

латинської, грецької, французької,

англійської

Інтерес до генетики з’явився у Гольдшмідта

та італійської мов, він за наполяганням батьків у

під впливом книги данського біолога В. Іогансена

1899 вступив до Гейдельберзького університету

«Елементи точного вчення про мінливість і

для вивчення зоології та медицини.

 

спадковість», що вийшла в 1909 р., а також роботи

Проте,черездварокиГольдшмідтпоїхаввчитися

голландськогоботаніка

Г.деФрізапромутації

доМюнхенадознаменитогозоолога

Р.Гертвіга.

в енотери. Вже в 1911 р. Гольдшмідт опублікував

У 1909 році стає професором Мюнхенського

підручник з генетики, який через два роки вийшов

університету, але залишає це місце в 1914, щоб

в Петербурзі під назвою «Основи вчення про

очолити секцію генетики в повторно заснованому

спадковість». У цю книгу увійшли всі накопичені

Інституті біології кайзера Вільгельма.

аскаридах

в перше десятиліття ХХ ст. дані про спадковість і

В

Мюнхені

він вивчав на

мінливістьурослинтатварин.Підручниквитримав

(Caenorhabditis elegans)порівняльнуембріологію

п’ять видань і залишався найповнішим зведенням

тагістологіюнервовоїсистемиіз’ясував,щовона

аж до середини 1930х років.

 

 

складається з

фіксованого числа

клітин (162

У

1911 р. у Берліні утворюється знаменитий

у самців і 160 у самок). Описавши топографію

Дослідницький

центр

кайзера

Вільгельма, а

зчленування всіх цих клітин у ході розвитку,

в його межах - Інститут біології в Далемі, в

 

 

 

 

Берліні, який очолив талановитий дослідник Т.

 

 

 

 

Бовері. Він запросив у свій інститут чотирьох

 

 

 

 

біологів - У. Шпемана, М. Гартмана, О. Варбурга

 

 

 

 

і Р. Гольдшмідта, який починаючи з 1914 р. став

 

 

 

 

вивчати також детермінацію статі і генетичні

 

 

 

 

основи географічної мінливості у непарного

 

 

 

 

шовкопряда Lymantria dispar.

 

 

 

 

 

 

Стимулом до вибору об’єкта стало відкриття

 

 

 

 

ентомологом

М.

Штандфусом

масового

 

 

 

 

порушення статевих ознак при схрещуванні

 

 

 

 

японської та

європейської рас

метелика. Для

 

 

 

 

з’ясування причин цього феномену Гольдшмідт

 

 

 

 

регулярновиїжджаєдоЯпоніїдлязборуматеріалу.

 

 

Caenorhabditis elegans

Він

також читає там

лекції, ініціює

генетичні

 

 

 

 

 

 

 

 

16 |P a u c a V e r b a ! / 5

 

 

 

 

 

 

 

про теорію гену і нового розуміння зв’язку ген-

 

 

 

 

 

 

 

 

хромосома. У 1956 р. виходить адресована лише

 

 

 

 

 

 

 

 

підготовленому читачеві його підсумкова книга

 

 

 

 

 

 

 

 

з теоретичної генетики, яка і понині не втратила

 

 

 

 

 

 

 

 

наукової актуальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Новатор, що випередив час…

 

 

 

 

 

 

 

 

Гольдшмідтдлявивченняпринципівдетермінації

 

 

 

 

 

 

 

 

статі і генетики розвитку вибрав метеликів

 

 

 

 

 

 

 

 

непарного шовкопряда. У цього виду різко

 

 

 

 

 

 

 

 

виражений статевий диморфізм за забарвленням

 

 

 

 

 

 

 

 

і розмірами: самки в два рази більші за самців,

 

 

 

 

 

 

 

 

крила у самок білі з темними смугами, а у самців

 

 

 

 

 

 

 

 

коричневі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Lymantria dispar

 

 

 

 

 

 

 

 

У 1914 р. у Японії його застає Перша світова

 

 

війна. Починається одіссея мандрів Гольдшмідта, що

 

 

тривала більше п’яти років. Потрапивши в США, він

 

 

завдяки своєму авторитету отримує тимчасову посаду

 

 

в Єльському університеті, працює в Гарвардському

 

 

університеті і

на

морській

станції

Вудсхол в

 

 

штаті Массачусетс, де знайомиться з багатьма

 

 

американськими генетиками, зокрема з майбутнім

 

 

класиком еволюційної біології і генетики С. Райтом.

 

 

У 1918 р., коли Америка вступила у війну в

 

 

коаліції проти Німеччини, Гольдшмідт потрапляє

 

 

в табір для інтернованих, звільняється він лише

 

 

після капітуляції Німеччини. Після повернення

 

 

до Берліну в

1919 р. Гольдшмідт організовує

М. Штандфус, вивчаючи географічну мінливість

 

великі екологогенетичні дослідження

непарного

 

шовкопряда.

 

 

 

 

 

 

у метеликів, зауважив, що при схрещуванні

 

Через три роки він публікує зведення по генетиці

європейськоїтаяпонськоїрасвпершомупоколінні

 

статі, а також серію статей з обґрунтуванням

самки атипові за забарвленням, зі зміщеним

 

принципів дії генів у розвитку. Він приходить до

статевим диференціюванням, а самці нормальні.

 

альтернативного погляду на природу генів, про

Такий парадокс і привернув увагу Гольдшмідта.

 

що доповідає на VI Міжнародному генетичному

Спостерігаючи за змінами фенотипу гібридних

 

конгресі в Ітаці (штат Нью-Йорк) в 1932 р.

самок з самого початку розвитку, Гольдшмідт

 

Прихід до влади нацистів в 1933 р. і

визначив, що зміни стосуються всього фенотипу, і

 

переслідування

євреїв

знову

приводять

ввів новий термін - «інтерсексуальність». Частоти

 

Гольдшмідта в США. Отримати там роботу для

і ступінь виникнення інтерсекс відрізнялися у

 

емігранта хоч зі світовим ім’ям, але з настільки

гібридів різних рас.

 

зухвалими поглядами, було непросто. Лише через

Інший важливий висновок з його робіт

 

рік після прибуття він стає професором на кафедрі

полягав у тому, що зміщення ознак статевого

 

зоології в Каліфорнійському університеті (Берклі),

диференціювання відбувається не поступово, а

 

де і працює аж до своєї смерті (24 квітня 1958

стрибкоподібно, в певні критичні періоди розвитку

 

р). Після Німеччини життя в Берклі Гольдшмідт

гібридів. Фактори статевого диференціювання

 

називає справжнім щастям. Там він починає серію

починають активуватися в певний час в тій чи

 

робіт з вивчення мутаційного процесу та генетики

іншій тканині.

 

гомеозисних мутацій у дрозофіли (Drosophila

 

 

melanogaster). У 1938 р. виходить його зведення

 

 

«Фізіологічна генетика», а в 1940 - єретична

 

 

книга «Матеріальні основи еволюції». У 1951 р.

 

 

на симпозіумі в Колд Спрінг Харбор Гольдшмідт

 

 

удостоюється

честі зробити

провідну доповідь

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17 |P a u c a V e r b a ! / 5

Упідсумкувченийвиявив,щогенивідрізняються

систематичних одиниць - одне, а еволюція

за силою, часом і місцем їх дії в ході розвитку.

родових ознак - зовсім інше. Гольдшмідт,

Одночасно до схожого висновку дійшов

розвиваючи

ідеї

Філіпченко, ввів уявлення

відомий еволюціоніст Дж. Хакслі, аналізуючи

про системні мутації і макромутації. Перші він

успадкування забарвлення бокоплава.

виникла

пов’язував з хромосомними перебудовами, на

Концепція

фізіологічної генетики,

що

зразок тих, що викликають ефект положення.

з дослідів Гольдшмідта з генетики визначення

Хромосома -

цілісна система,

порушення її

статі

(1920-1930

рр.)

була

першою

спробою

«полів»призводятьдорізкихзмінембріонального

зв’язати генетику і фізіологію розвитку в одне

розвитку. Системна мутація, за Гольдшмідтом,

ціле. Гольдшмідт зробив важливий висновок про

- це один або декілька актів, які переводять

три фази хімічної диференціації ооплазми. Перша

роботу генетичної системи з одного режиму

- початок синапсису хромосом, коли продукти

на інший, впливаючи відразу на багато сторін

частини генів «виходять» з ядра і здійснюють в

онтогенезу і створюючи нову видову або родову

цитоплазмі ферментативні реакції, що призводять

форму. «Еволюція означає перехід однієї досить

довиникненняформо-абоорганотворчихмолекул.

стабільною органічної системи в іншу, але також

Вони розподіляються у різних частинах ооплазми.

стабільну систему... Зародкова плазма тримає

Динаміка

кількісного

виходу

з ядра ферментів

підконтролемтипданоговиду,регулюючипроцес

і динаміка локалізації молекул-організаторів

розвиткуіндивіда...відповіднодоякоїсьпостійної

відрізняється у різних рас і видів.

 

 

 

програми... Еволюція, отже, означає створення

Друга фаза

хемодиференціації

починається

зміненого процесу розвитку, регульованого

після запліднення в зиготі, а третя - в період

зміненою плазмою». Таким чином, Гольдшмідт

гаструляції. Гольдшмідт також зробив сміливий

вже в 1940 р. брав за основу поняття «система»,

висновок

про

 

поступове

включення

генів:

«програма»,якіувійшливлексикугенетиківлише

«Швидкостіреакцій,щовідбуваютьсявнаслідокдії

через 25 років, після робіт Ф. Жакоба і Ж. Моно.

генів, різні, і співвідношення їх закономірно, тому

«Концепція макроеволюції» Гольдшмідта

розвиток являє собою систему координованих

цілком співзвучна сучасному розумінню зв’язку

швидкостей реакцій».

 

 

 

 

 

 

 

онтогенетики з теорією еволюції. Ця концепція

ЦіположенняГольдшмідтацілкомвідповідають

включає наступні постулати.

 

нинішнім уявленням. У запліднених яйцеклітинах

1. Макроеволюція не може бути зрозуміла

виділяють три інформаційні системи: ДНК

на основі гіпотези про накопиченні випадкових

ядерного геному; інформаційні макромолекули,

точкових мутацій. Вона супроводжується

розподілені по окремих ділянках цитоплазми;

реорганізацією хромосом і геному.

 

цитоскелет, що регулює місце розташування

2. Перебудови хромосом здатні спричинити

локальних молекулярних подій в цитоплазмі.

фенотиповий ефект.

 

У 1920 р. Гольдшмідт,

обговорюючи

книгу

3. Цей ефект обумовлений реорганізацією

Д.Томпсона «Зростання і форма», звернув

систем міжтканинних взаємодій в процесі

увагу

на

 

те,

 

що

морфологічні

відмінності

онтогенезу і здатний викликати появу форм,

між видами можна пояснити простими

що різко відхиляються від видової норми, так

математичними

законами

зміни

відносного

званих «перспективних монстрів». Вони можуть

зростання

 

і

зробив

пророче

припущення:

бути переадаптовані до певної ніші і здатні дати

«Високоспеціалізоване диференційне зростання

початок новим видам.

онтогенезу

може бути ініційоване утворенням специфічних

4. Системна

реорганізація

гормонів (детермінуючих речовин) в певний час;

реалізується або через ефекти генів-

можна уявити безліч еволюційних процесів, які

модифікаторів, або на основі

макромутацій,

обумовлені

невеликими

кількісними

змінами

які різко змінюють (у випадку тварин) ключові

базисних генів, що приводять до зрушень у

етапи онторегуляціі і ендокринно-гормонального

впорядкованих в часі координаціях».

 

 

статусу (гомеозисні мутації, акромегалія,

Починаючи з 1920х років Гольдшмідт

гігантизм, карликовість, безволосість і т.д.).

ототожнював гени з ферментами, а різні

 

 

 

 

швидкості реакцій і кількості органотворчих

 

 

 

 

речовин пов’язував з кількістю генів, що кодують

 

 

 

 

ферменти у ооплазмі яйцеклітини і потім в

 

 

 

 

різних тканинах і органах-мішенях. Саме це

 

 

 

 

сміливе припущення привело Гольдшмідта до

 

 

 

 

конфлікту з хромосомною теорією спадковості.

 

 

 

 

Лекцію на цю тему, яку він прочитав в 1932 р. на

 

 

 

 

морській біологічній станції в Вудсхолі, зустріли

 

 

 

 

насторожено і скептично.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вперше розмежування мікро- і макроеволюції

 

 

 

 

ввів

Ю.А.

Філіпченко.

 

Еволюція

нижчих

 

 

 

 

18 |P a u c a V e r b a ! / 5

Метафори іноді сильно сприяють розумінню,

Отже, сьогодні вже немає сумніву в тому, що

прийняттю і популяризації ідей. У випадку

Ріхард Гольдшмідт надав сильнй стимулюючий

Гольдшмідта все

було навпаки.

На жаль,

впливнаконцептуальнийландшафтеволюційної

«барвистий і ємний термін «перспективні

біології і генетики ХХ в. Він запропонував

монстри» породив різко негативне ставлення

оригінальну концепцію про хромосому як

до основної тези Гольдшмідта про провідну

складну цілісну морфофункціональну структуру

еволюційну мутацію».

 

і ввів уявлення про особливі системні спадкові

Можна

навести

дивовижний

приклад

зміни, що зачіпають всю програму розвитку,

макромутації у рослин. Це домінантна мутація

які неможливо звести до змін окремих локусів.

кукурудзи «корнграсс» (Corngrass, Cg), або, у

Висунув ідею про еволюцію як про результат

перекладі, «кукурудзяна трава».

 

спадкових змін, які перш за все зачіпають хід

 

 

 

 

онтогенезу, що протікає по програмі, специфічній

 

 

 

 

для кожного виду. Нарешті, Гольдшмідт

 

 

 

 

виділив поняття макроеволюції, відокремлене

від процесів на рівні генетики популяцій та мікроеволюції.

Її гетерозиготні носії Cg / + схожі на трав’янисті рослини предкового виду кукурудзи - теосінте. Число стебел у мутантів різко збільшено, вкорочені відстані між вузлами стебел, листя

сильно подовжені. Різко змінені репродуктивні

органи: замість суцвіття-волоті утворюються колоски, а жіноче суцвіття – качан - дуже зменшене.

Американський ботанік В. Сінглтон в 1951 р. вперше описав цю мутацію, зазначивши, що вигляд рослини змінений так, що навіть

фахівець насилу віднесе його до кукурудзи. Він справедливо назвав варіант макромутацією

за Гольдшмідтом. У 1962 р. генетик В.Н. Лисіков, працював у той час в Молдові, виявив «кукурудзяну траву» в потомстві γ-опроміненої

нормальної лінії кукурудзи. Мутантна рослина при самозапиленні породжувала в ряду поколінь

цілий спектр форм - від трав’янистих, типових для виду теосінте, до майже нормальних.

Note:

1.http://all-about-genetics.ru/заслуженные-ученые/сша/ гольдшмидт 2.Голубовский М.Д. Рихард Гольдшмидт — генетик и

эволюционист XX века. / М.Д. Голубовский // Природа. – 2010. – Т.1140, №1. – С. 34-44.

Підготувала: Юлія Бойчук

19 |P a u c a V e r b a ! / 5

Неймовірні винаходи

«Roly Poly» – новий засіб для комунікації

Дослідники відділу промислового дизайну Національного університету Сінгапуру не так давно розробили новий пристрій для здійснення комунікації двох людей на значній відстані один від одного.

Винахідотримавназву«RolyPoly»,зовнімаєвиглядяйця, достатньо компактних розмірів, що дозволяє його усюди брати із собою. В комплекті йдуть два таких пристрої-яйця (відповідно по одному для кожної людини).

Принцип роботи «Roly Poly» достатньо простий і полягає у тому,щоколидоодногопристроюторкаєтьсялюдина,інший «Roly Poly» (який може бути в цей час на іншому кінці світу) починаєрозгойдуватись,тимсамимвказуючинате,щоодна людина сумує за іншою і з нетерпінням чекає зустрічі.

«Roly Poly» є унікальним: на відміну від інших сучасних засобів комунікації, які дозволяють нам побачити чи почути свого співрозмовника, «Roly Poly» дає змогу відчути на дотик іншу людину.

Note: http://news.ukrhome.net/content/3787157/

«Lifebook» – нове покоління ноутбуків

В епоху цифрових технологій ми часто намагаємось оточити себе різними найсучаснішими гаджетами, які покликанніполегшуватинамжиттяіводночасрозважатинас. Проте іноді доходить до того, що ми накопичуємо девайси, які фактично повторюють функції один одного. Наприклад, в усіх сучасних мобільних телефонах є фотокамери, є фотокамери і у планшетах, на додаток веб-камери є і в ноутбуках, та й взагалі майже у кожного з нас постійно з собою є цифровий фотоапарат. Скажімо, маючи цифрову фотокамеру, більшість навряд чи відмовиться від купівлі планшетуізкамерою. Коженіззазначенихдевайсівмаєсвій процесор, деякі містять функції Wi-Fi, Bluetooth і GPS.

Постає питання, навіщо стільки речей, які фактично виконуютьодніітіжфункції? Звичайно,дехтоможезімною не погодитись, оскільки скаже, що кожен із цих пристроїв має свої унікальні переваги - я з цим абсолютно згодна.

Проте, чи не простіше було б мати один такий пристрій, який компактно вміщує у собі усі з вище перерахованих гаджетів?

НетакдавнодизайнерPrashantChandraстворивконцепт нового ноутбуку, який поєднує у собі декілька окремих за функціями девайсів. Так, званий «Lifebook» вміщює у собі планшет, мобільний телефон, фотоаппарат та аудіоплеєр. Більш того, кожен із перерахованих гаджетів може функціонувати окремо, але всі разом вони є складовими сучасного повноцінного ноутбуку. Працювати «Lifebook» буде на основі процессора планшету.

Таким чином, «Lifebook» має вирішити проблему нераціонального використання надмірної кількості майже однакових гаджетів.

Очікується, що у продажу диво девайс «Lifebook» мав би з’явитись у 2013 році.

Note: http://allday.in.ua/hi-tech/news.php?id=8554

Підготувала: Анастасія Кирієнко

20 |P a u c a V e r b a ! / 5

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]