bazanova_t_i_pavichenko_yu_v_biologiya_9_klas

Т.І. Базанова, Ю. В. Павіченко, А. М. Тіткова,

І.С. Кармазіна, В. М. Лінніченко

ÁIÎËÎÃIß

Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

«Світ дитинства» Харків 2009

УДК 373:59 ББК 28.5я721

Б17

Видано за рахунок державних коштів Продаж заборонено

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(Наказ Міністерства освіти і науки України від 02. 02. 2009 №56)

Відповідальні за підготовку підручника до видання: Фіцайло С. С., головний спеціаліст МОН України;

Мистюк С. П., методист вищої категорії Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України

Е к с п е р т и :

Гавриляк О. О., Інформаційно-методичний центр управління освіти і науки ІваноФранківської міської ради, методист;

Десятниченко Н. М., Технічний ліцей №173 м. Харкова, вчитель-методист; Литвин С. М., Кіровоградський ОІППО ім. В. Сухомлинського, завідувач навчально-методичного кабінету біології;

Колесник М. О.,Чернігівський Державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка, доцент кафедри загальної біології, кандидат педагогичних наук; Коршевнюк Т. В., Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник лабораторії хіміко-біологічної освіти, кандидат педагогічних наук

Р е ц е н з е н т и :

Новикова А. І., Харківський Національний університет ім. В. Н.Каразіна, доцент кафедри фізіології, кандидат біологічних наук; Сидоренко Л. Й., вчитель-методист, м. Харків

Б17 Біологія: Підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Т. І. Базанова та ін..— Х.: Світ дитинства .— 296 с.: іл.

ISBN 978-966-544-425-1

ББК 28.5я721

Як працювати з підручником

Шановні дев’ятикласники!

Цього року вашим помічником у вивченні біології буде підручник, який ви зараз читаєте. Ознайомившись з його змістом, ви побачите, що книга складається зі вступу й чотирнадцяти розділів. Кожен з них містить кілька параграфів, рубрики «Людина та її здоров’я», «Наша лабораторія», «Підсумки». Розділи починаються зі вступної частини. Читайте її уважно — у ній окреслено коло проблем, що розглядаються в розділі. У кожному параграфі після основного тексту ви знайдете два блоки завдань. Їх позначення наведено на цій сторінці. Перший блок — це завдання, що допоможуть вам зрозуміти навчальний текст. Деякі завдання краще виконувати разом з товаришем: обговорюючи ключові питання параграфа, ви зможете глибше усвідомити його зміст. Інша група завдань — запитання для самоконтролю. Серед них є нескладні, а є й такі, що потребують серйозних міркувань. Номери цих завдань позначені зеленим кольором. Важливими й обов’язковими для вивчення є матеріали рубрики «Людина та її здоров’я», де йдеться про ймовірні загрози вашому здоров’ю, про способи запобігання цим небезпекам. А от матеріали рубрики «Наша лабораторія» вивчати необов’язково. Проте вони зацікавлять і любителя біології, і просто допитливу людину.

Наприкінці кожного розділу розміщений блок «Працюємо разом». Він містить завдання, для виконання яких вам необхідно звернутися до додаткових матеріалів, залучити до співпраці однокласників, фахівцівбіологів, знайти цікаві форми презентації результатів своєї роботи.

Успіхів вам у навчанні!

Умовні позначення в підручнику

«Працюємо з текстом параграфа»

«Контролюємо себе»

«Наша лабораторія»

«Працюємо разом»

3

Вступ

§ 1. Науки, що вивчають організм людини

4

ВСТУП

Мал. 1.2. Рентгенограма кисті людини (а); зображення плоду в утробі матері, отримане під час УЗД (б); камінь у жовчному міхурі, який «побачив» ендоскоп (в)

розтин тіл, накладеної християнською церквою. Засновником анатомії як науки вважають італійського вченого Андреаса Везалія (мал. 1.1), який у 1543 році написав трактат «Про будову людського тіла».

Лише через декілька століть з розвитком фізики вчені-анатоми й лікарі змогли «зазирнути» всередину живого організму людини (мал. 1.2). Завдяки відкриттю рентгенівських променів дослідники вперше одержали зображення внутрішніх органів на спеціальних плівках. Внутрішні органи можна побачити й на моніторі приладу для ультразвукового дослідження (УЗД), піддаючи певні ділянки тіла дії звукових хвиль високої частоти. Щоб роздивитися органи зсередини, застосовують ендоскоп — гнучку пластикову трубку, у якій містяться спеціальні волокна, що проводять світло. Ендоскоп уводять у шлунок, бронхи тощо і через об’єктив, розміщений на зо-

внішньому кінці приладу, досліджують внутрішню поверхню органа.

Методи дослідження функцій організму. Щоб з’ясувати, яке завдання в організмі виконує та чи інша його складова, інколи достатньо нескладного експерименту. Розпрямивши руку, ми побачимо на лікті складки шкіри. Яка їх функція? Зігнемо руку — і складки зникнуть. Отже, складки — це певний запас шкіри, який дає змогу зігнути руку в лікті. Якби такого запасу не було, під час згинання руки шкіра натягувалася б так, що перешкоджала руху.

Зрозуміло, що визначити, як функціонують внутрішні органи людини, значно складніше. Для цього потрібні спеціальні фізіологічні дослідження. Деякі з них проводять на тваринах — мавпах, свинях, собаках. Вивчаючи роботу їх органів, учені роблять висновки щодо функціонування аналогічних органів людини.

Інформацію про стан внутрішніх органів дослідники також отримують, аналізуючи склад крові, сечі, шлункового соку, вимірюючи артеріальний тиск крові, частоту серцевих скорочень тощо. Так, за аналізом крові можна визначити, як функціонує печінка, підшлункова залоза, нирки. Досліджуючи склад сечі, з’ясовують, як працюють

5

Розглядаючи на моніторі комп’ютера зображення, отримане за допомогою МРТ, можна дослідити, які зміни відбуваються в тканинах.

Усі фізіологічні дослідження людського організму тісно пов’язані з медициною і гігієною — наукою, що вивчає умови збереження

здоров’я людини і розробляє методи профілактики захворювань.

1. З’ясуйте значення слів фізіологія, ендоскоп, якщо в перекладі з грецької

фізіс означає природа, логос — знання, ендон — усередині, скопо —

дивитися. Запишіть їх буквальний переклад українською мовою.

2. Виділіть у тексті й обговоріть нову для вас інформацію. Зауважте:

у методах дослідження організму людини використовують певні фізич-

ні процеси. З’ясуйте, які це процеси, і доповніть пари за зразком:

Рентгенографія — рентгенівське випромінювання; ультразвук — … .

1. Чому знання про організм людини є важливими для кожного з вас?

2. Доведіть, що рентгенографія — це анатомічний метод досліджен-

ня організму. 3. Як можна виявити анатомічні зміни, що відбувають-

ся в шлунку хворого? 4. За допомогою яких фізіологічних методів досліджували ваш організм? 5. Знайдіть у підручнику зображення, одержані за допомогою електронної мікроскопії. 6. Проведіть власне фізіологічне дослідження: з’ясуйте, чому під час розпрямлення пальців над суглобами

утворюються складки шкіри.

§ 2. Походження людини

Наука про походження людини. Ще античні філософи, визначаючи місце людини в природі, наголошували на її схожості з тваринами. У першій класифікації тваринного світу, яку створив Карл Лінней (XVIII ст.), до ряду Примати разом із мавпами був включений

6

Мал. 2.2. Австралопітек (а); пітекантроп (б); неандерталець (в); кроманьйонець (г) (реконструкція)

7

понад 0,5 млн років. Від австралопітеків її відрізняло вміння виго-

товляти примітивні знаряддя праці з гальки, сколюючи її краї. Іншою еволюційною гілкою роду Homo була людина прямоходяча,

яка стоїть за своїм розвитком вище за людину вмілу. До цього виду належали пітекантроп і синантроп, які жили на нашій планеті від 1,4 до

0,4 млн років тому. Людина прямоходяча виникла в Африці, розселилася по Європі та Південно-Східній Азії. Від сучасної людини її відрізняв видовжений череп, великі зуби, важка нижня щелепа, позбавлена підборіддя, невеликий мозок (700–1100 см3). Проте будова кисті найдавніших і сучасних людей має спільні риси. На думку вчених, людині прямоходячій було властиве примітивне мовлення. На місцях її стоя-

нок знайдені сліди багать, обтесане каміння, оброблені черепи антилоп. Ще одна гілка еволюції — це стародавні люди, або неандертальці,

рештки яких були вперше знайдені в Німеччині, у долині Неандерталь. Неандертальці заселяли Євразію й Африку 100 тис. років тому. Вони були кремезними, низькорослими — їх зріст не перевищував 1,5 м, характерною рисою їх зовнішності був череп зі скошеним низьким чолом і надбрів’ями, що сильно видавалися вперед. Неандертальці жили групами, користувалися різноманітними кам’яними й кістяними знаряддями, спілкувалися за допомогою членороздільного мовлення. Учені не вважають сучасну людину нащадком неандертальців. Останні з неандертальців жили 28 тис. років тому поряд з людьми сучасного типу. Вважається, що вони витиснули неандертальців з територій про-

живання, і це призвело до вимирання стародавніх людей.

Неоантропи — вид Людина розумна. На думку вчених, нові люди, або неоантропи, виникли 130–170 тис. років тому в Африці і розсе-

лилися по Європі, Азії й Австралії. Найдавніших неоантропів називають кроманьйонцями за місцем, де вперше знайшли їх рештки

(грот Кро-Маньйон, південь Франції). Кроманьйонцям були притаманні всі основні анатомічні ознаки сучасної людини. Їх зріст сягав 1,8 м, об’єм мозку — 1400 см3, а за зовнішністю вони майже не відрізнялися від сучасної людини.

На місцях стоянок кроманьйонців знайдено кременеві ножі та різноманітні вироби з кісток, наконечники списів. З кісток і шкір мамонтів кроманьйонці будували житло, шили одяг, після них залишилися численні витвори мистецтва (прикраси, наскальний живопис). З кроманьйонців і починається історія неоантропів, або виду Людина розумна, — історія сучасного людства.

Еволюційний процес виникнення і формування людини називають антропогенезом. Антропогенез обумовлений не тільки

біологічними, а й соціальними чинниками: розвитком трудової діяльності, суспільних відносин. Ці чинники зумовили появу ознак, характерних для сучасної людини — мовлення, свідомості тощо.

8

§ 3. Раси

Що таке раса? Серед різноманіття ознак, властивих представникам різних народів, учені відшукують риси, типові для великих груп народонаселення Землі. Одну з перших наукових класифікацій народонаселення запропонував К. Лінней. Він виокремив чотири основні групи людей, для яких характерні схожість за кольором шкіри, рисами обличчя, типом волосся тощо. Його сучасник ЖанЛуї Бюффон назвав їх расами (араб. рас — початок, походження). Сьогодні вчені визначають раси не тільки за схожістю спадкових особливостей зовнішності, але й за походженням тієї чи іншої групи людей із певного регіону Землі.

Скільки рас є на нашій планеті? Суперечки навколо цього питан-

ня тривають із часів К. Ліннея і Ж.-Л. Бюффона. Більшість учених у складі сучасного людства виділяють чотири великі раси — євразійську (європеоїдну), екваторіальну (негроїдну), азіатськоамериканську (монголоїдну), австралоїдну (мал. 3.1).

Походження рас. Пригадаймо: вид Людина розумна виник в Африці, звідкіля близько 100 тис. років тому почалося його поступове розселення по Європі й Азії. Люди просувалися на нові території, відшукували місця, придатні для проживання, і оселялися в них. Минали тисячоліття, й окремі групи людей досягли північно-східної межі Азії. У ті часи ще не було Берингової протоки, тому Азію з Америкою з’єднував суходільний «міст». Ним і потрапили до

9

Мал. 3.1. Представники євразійської (а), екваторіальної (б), азіатсько-американської (в) і австралоїдної (г) рас

Північної Америки вихідці з Азії. З часом, рухаючись на південь, вони досягли й Південної Америки (мал. 3.2).

Розселення тривало десятки тисяч років. Учені вважають, що під час міграції закріплювалися расові ознаки, за якими відрізняються мешканці різних регіонів планети. Деякі з цих ознак мали пристосувальний характер. Так, копиця кучерявого волосся в жителів спекотного екваторіального поясу створює повітряний прошарок, що оберігає судини голови від перегріву, а темний пігмент у шкірі є пристосуванням до високої сонячної радіації. Посиленому випаровуванню вологи і, відповідно, охолоджуванню організму сприяє широкий ніс і великі губи.

Світлу шкіру європеоїдів також можна розцінювати як адаптацію до клімату. В організмі світлошкірої людини за умов низької сонячної радіації синтезується вітамін D. Вузький розріз очей у представників азіатсько-американської раси оберігає очі від потрапляння піску під час степових буревіїв.

Завдяки розселенню людей факторами закріплення расових ознак стали ізоляція й змішування. У первісному суспільстві люди об’єдну-

валися в нечисленні ізольовані спільноти, де можливості шлюбних союзів обмежені. Тому переважання тієї чи іншої расової ознаки часто залежало від випадкових обставин. У невеликому замкненому угрупованні будь-яка спадкова риса може зникнути, якщо людина, яка має цю ознаку, не залишить нащадків. З іншого боку, прояви певної риси можуть стати масовими, оскільки через обмеженість шлюбних союзів вона не замінюється на інші ознаки. Через це може збільшитися, наприклад, кількість темноволосих жителів або, навпаки, світловолосих.

Причиною ізоляції людських спільнот можуть бути географічні перепони (гори, річки, океани). До ізоляції приводить і віддаленість від основних шляхів міграцій. На такому «загубленому острові» люди живуть замкнено, їх зовнішність зберігає риси далеких предків. Наприклад, у скандинавів «законсервувалися» фізичні риси, що сформувалися тисячоліття тому: світле волосся, високий зріст тощо.

10