Тема 10. Кореляційне дослідження (2 год.)

Загальна уява щодо системи біографічних кореляційного дослідження.
Планування кореляційного дослідження.
Планування кореляційного дослідження у корсскультурній психології та психогенетиці.

Теорія кореляційного дослідження ґрунтується на уяві про міри кореляційного зв’язку (розробленого К. Пірсоном). Кореляційними називаються дослідження, які проводяться для підтвердження або заперечення гіпотези щодо статистичного зв’язку між кількома (двома і більше) змінними. «Кореляція» у перекладі означає «співвідношення». Якщо зміни однієї змінної супроводжуються змінами другої, то можна говорити про кореляції цих змінних. Розрізняють декілька інтерпретацій наявності кореляційного зав’язку між двома вимірюваннями: прямий кореляційний зв'язок; кореляція, обумовлена 3-ю змінною, 2 змінними (а,с) пов’язані одна з одною через 3-ю (в), не виміряну в ході дослідження; кореляція обумовлена випадковою вибіркою; випадкова кореляція, не обумовлена ніякою змінною.

Кореляційні зв’язки розрізняються за видами: позитивна кореляція, від’ємна кореляція, нульова. Вирізняють основні типи кореляційного дослідження: порівняння двох груп, одномірне дослідження однієї групи в різних умовах, кореляційне дослідження попарно еквівалентних груп; багатомірне кореляційне дослідження; структурне кореляційне дослідження; лонгітюдне кореляційне дослідження.

Питання для контролю:

1. Розкрийте сутність поняття «кореляційне дослідження»

2. Вкажіть на можливі інтерпретації наявності кореляційного зав’язку між двома вимірюваннями.

3. Назвіть основні види кореляційного зв’язку.

4. Охарактеризуйте основні типи кореляційного дослідження.

5. В чому полягають особливості кореляційне дослідження попарно еквівалентних груп?

Література:

1. Мостепаненко М.В. Философия и методы научного познания. - Лениздат, 1972.

2. Методологические и теоретические проблемы психологии.-М.: Наука, 1969.

3. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі.- К.: Форум, 2002.

4. Никандров В.В. Экспериментальная психология. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Речь, 2007. - 512с.

5. Дружини В.Н. Экспериментальная психология: Учебник для вузов. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Питер, 2007.- 320с.

Тема 11. Факторне дослідження (2 год.)

Незалежні і додаткові змінні
Багаторівневий експеримент як факторний
Представлення основних результатів дій (ОРД) факторів
Особливості гіпотез, які перевіряються у факторному експерименті
1. Гіпотези з одним відношенням і кількісні залежності
2. Комбіновані гіпотези. Взаємодія.
Факторні плани
1. Плани з трьома і більше НЗ
Репрезентативність ЗЗ і узагальнення щодо залежності
Факторні схеми, які виходять за рамки принципу ізольованих умов
Спеціальні ефекти факторних схем

Метод факторного аналізу дозволяє знизити розмірність простору даних, тобто обґрунтоване зменшення кількості досліджуваних ознак (змінних), за рахунок їх об’єднання у деякі сукупності, які виступають як цілісні одиниці, які характеризують досліджуваний об’єкт. Ці одиниці називаються факторами, від яких слід відрізняти фактори дисперсійного аналізу, які виявляють окремі ознаки (змінні). Основою аналізу є матриця кореляцій, тобто таблиці коефіцієнтів кореляції кожної ознаки зі всіма іншими (принцип «всі зі всіма»). В залежності від кількості факторів у кореляційній матриці розрізняють одно факторний (за Спірменом), біфакторний (за Холзінгером) і багатофакторний (за Терстоном) аналізи. За характером зв’язку між факторами метод ділиться на аналіз з ортогональними (незалежними) із обличними (залежними) факторами. Існують і інші види методів. Складний математичний і логічний апарати факторного аналізу часто утруднюють вибір, адекватного до задач дослідження, варіанту методу.

Питання для контролю:

1. В чому полягають особливості факторного дослідження?

2. Що є основою аналізу факторного дослідження?

3. Порівняльний аналіз кореляційного та факторного дослідження.

4. Охарактеризуйте одно факторний (за Спірменом) аналіз психологічного дослідження.

5. Вкажіть на особливості багатофакторного (за Терстоном) аналізу психологічного дослідження.