Тема 9. Планування експериментів і класифікація експериментальних схем (2 год).

1. Передумови планування експерименту.

1.1. Індуктивний принцип при плануванні експерименту.

1.2. Умови, необхідні для планування експерименту.

1.3. Підходи до визначення поняття «планування експерименту».

2. Планування експерименту.

3. Критерії класифікації експериментальних планів.

4. Експериментальні плани за 1-им критерієм.

4.1. Доекспериментальні плани.

4.1.1.Аналіз одиничного випадку.

4.1.2. Попереднє та підсумкове тестування на одній групі.

4.1.3. Порівняння статистичних груп.

4.2. Істинні експериментальні плани.

4.3. Квазіекспериментальні плани.

4.4. Плани ex-post-facto.

5. Експериментальні плани за 2-им критерієм.

5.1. Плани для однієї незалежної змінної.

5.1.1. План для двох рандомізованих груп з тестуванням

5.1.2. План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням.

5.1.3. План Соломона.

5.2. Плани для одної незалежної змінної і кількох груп.

6. Плани експериментів для одного досліджуваного

План «істинного» експериментального дослідження відрізняється від інших наступними важливими ознаками: застосування однієї із стратегій створення еквівалентних груп, найчастіше – рандомізації; наявність експериментальної і, як мінімум, контрольної групи; завершення експерименту тестуванням і порівнянням поведінки групи, яка отримала експериментальний вплив (Х₁), з групою, яка не отримала впливу Х₀.

Факторні плани застосовуються тоді, коли необхідно перевірити складні гіпотези про взаємозв’язки між змінними.

В ході експерименту виявляються два джерела артефактів: а) помилки в стратегії планування і проведенні дослідження; б) індивідуальні відмінності.

Доекспериментальні плани, точніше – дослідження які проводилися і проводяться за визначеними схемами, не враховують вимог, які представляються до плану класичного психологічного дослідження. Квазіекспериментальні плани є спробою обліку реалій життя при проведенні емпіричного дослідження. Умови, в які ставить життя, а також практичні задачі експериментатора не завжди дозволяють реалізувати плани «істинних експериментів», використовувати схеми контролю зовнішніх змінних.

Експеримент ex-post-facto – його стратегія застосування – експериментатор сам не впливає на досліджуваних. В якості впливу (позитивного значення незалежної змінної) виступає деяка реальна подія із життя. Відбирається група досліджуваних, які пережили вказану подію, і група яка не піддалася впливу.

Питання для контролю:

1.Розкрийте сутність поняття «експериментальні плани».

2. Які особливості використання плану для однієї незалежної змінної.

3.Вкажіть на умови використання планів експериментів для одного досліджуваного.

4.Здійсніть порівняльний аналіз доекспериментальних та квазіекспериментальних планів.

5. Охарактеризуйте стратегію застосування експерименту ex-post-facto.

Література:

1. Мостепаненко М.В. Философия и методы научного познания. - Лениздат, 1972.

2. Методологические и теоретические проблемы психологии.-М.: Наука, 1969.

3. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі.- К.: Форум, 2002.

4. Никандров В.В. Экспериментальная психология. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Речь, 2007. - 512с.

5. Дружини В.Н. Экспериментальная психология: Учебник для вузов. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Питер, 2007.- 320с.