Тема 5. Класифікація методів психології. Організаційні методи психології (2 год.)

Класифікація методів психології.
Неемпіричні методи психології.
Організаційні методи психології.

3.1.Порівняльний метод

3.2. Лонгітюдний метод.

3.3. Комплексний метод

Метод – спосіб досягнення результатів у пізнанні предмета та об’єкта вивчення. В методах конкретизується методологія, яку за звичай, розуміють як «систему принципів наукового дослідження». Конкретизація метода являє собою як визначена методика. Відомі спроби такого упорядкування. Наведемо найбільш популярні.

За типом відповідей досліджуваного методи ділять на суб’єктивні, об’єктивні, проективні. За об’єктом: методи вивчення тварин; методи вивчення людини; методи вивчення соціальних груп; методи вивчення масових комунікацій.

За предметом: методи вивчення психічних процесів; психічних станів; психічних властивостей; особистості; поведінки. За видом вивченого компоненту особистості: тести здібностей, інтелекту, темпераменту, інтересів і т.д.

Ділення методів за науковими дисциплінами: методи психології особистості; психофізичні методи; соціально-психологічні методи; методи зоопсихології; психолого-педагогічні методи і т.д.

За характером і цілями впливу на об’єкт вивчення розрізняють: дослідницькі, діагностичні, консультаційні, психокорекційні. За формою представленого стимульного матеріалу і формою відповідей досліджуваного методи розділяють на: вербальні (стимул і відповідь у словесній формі); вербально-невербальні (стимуляція словесна, а відповіді - ні); невербально-вербальні (стимуляція не мовна, а відповіді у словесній формі); невербальні (те і інше у немовній формі) та ін.

Питання для контролю:

Розкрийте сутність поняття «метод».
Дайте характеристику проективним методам.
За характером і цілями впливу на об’єкт вивчення розрізняють наступні методи:…?
Дайте характеристику методів за В.М.Дружиніним.

Література:

1. Мостепаненко М.В. Философия и методы научного познания. - Лениздат, 1972.

2. Методологические и теоретические проблемы психологии.-М.: Наука, 1969.

3. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі.- К.: Форум, 2002.

4. Никандров В.В. Экспериментальная психология. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Речь, 2007. - 512с.

5. Дружини В.Н. Экспериментальная психология: Учебник для вузов. – Изд. 2-е, дополненное.- СПб.: Питер, 2007.- 320с.

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1 (2год).

Тема 6. Експериментальна вибірка (2год).

Поняття експериментальної вибірки
Види вибірок
Дизайн вибірок
Типові помилки при конструюванні вибірок та шляхи їх запобігання
Деякі експерименти на представницьких вибірках
Досягнення внутрішньої валідності в експериментах з міжгруповим порівнянням
Три стратегії утворення груп, три схеми порівняння

Вибір об’єкту дослідження – наступна задача, яку повинен вирішити психолог після визначення залежної та не залежної змінної. Експеримент з одним досліджуваним проводиться тоді, коли: індивідуальними дослідженнями можна знехтувати, дослідження є об’ємне і включає велику кількість експериментальних спроб; досліджуваний – унікальний об’єкт – наприклад обдарований музикант; від досліджуваного вимагається особлива компетентність при проведенні дослідження (експеримент з наученими досліджуваними); повторення даного експерименту з участю інших досліджуваних неможливе. Розрізняють 4 основних види «дизайну» конструювання експериментальних груп.

Формування вибірки досліджуваних – експериментальної групи – повинно задовольняти певним критеріям: змістовий критерій (критерій операційної валідності); критерій еквівалентності досліджуваних (критерій внутрішньої валідності); критерій репрезентативності (критерій зовнішньої валідності).

Існують 6 стратегій побудови груп: рандомізація; попарний відбір; рандомізація з виділенням страт (стратометричний відбір); наближене моделювання; репрезентативне моделювання; застосування реальних груп.

Будь-які стратегії випадкового відбору досліджуваних припускають вірогідність випадкових помилок: помилки типу «S»; помилки типу «G»; помилки типу R.