КПК_комен_2012_ч

Стаття 179

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (пас­ порти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд

вУкраїну;

9)носити електронний засіб контролю.

Зазначені у ч. 1 коментованої статті процесуальні обов'язки підозрюваного, обви­ нуваченого здебільшого стосуються обмеження щодо передбаченого ст. 33 Конститу­ ції України права на свободу пересування та вільного вибору місця проживання чи перебування і право вільно залишати територію України.

Так, місцем тимчасового перебування визначається місце, де особа перебуває у зв'язку із проїздом, відрядженням, лікуванням, відпусткою, навчанням та ін. Це може бути готель, санаторій, будинок відпочинку чи інші подібні приміщення, а також житлові приміщення, що не є місцем постійного проживання громадянина.

Тимчасове переміщення особи з одного району до іншого у межах міста, що має районний поділ, порушенням особистого зобов'язання не є. Однак необхідно врахо­ вувати заборону слідчого судді, суду на відвідування визначених місць, якщо така заборона передбачена в особистому зобов'язанні.

Місце постійного проживання особи визначається за офіційною його реєстрацією паспортною службою органів внутрішніх справ.

Під місцем постійного проживання слід розуміти житловий будинок, квартиру, службове житло, спеціалізовані будинки (гуртожиток, готель-притулок, спеціальний будинок для самотніх старих, будинок-інтернат для інвалідів, ветеранів та ін.), а також інше житлове приміщення, в якому громадянин проживає за договором найму (під­ найму), оренди або на інших підставах, визначених законодавством України.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті про роз'яснення підозрюваному, обвину­ ваченому покладених на нього обов'язків складається протокол роз'яснення підозрю­ ваному (обвинуваченому) обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 179 та ч. 5 ст. 194 КПК.

У разі невиконання покладених на підозрюваного, обвинуваченого процесуальних обов'язків вирішується питання про застосування більш суворого запобіжного заходу. Крім цього, на відміну від КПК 1960 р. законодавцем передбачається за невиконання обов'язків також накладення грошового стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. З КПК розмір мінімальної заробітної плати визнача­ ється як грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуаль­ не рішення або здійснюється процесуальна дія.

459

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

КЗпП та ЗУ «Про оплату праці» закріплено, що це законодавчо встановлений роз­ мір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може вста­ новлюватись оплата праці за виконану працівником місячну норму робіт. Відповідно до п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати вста­ новлено у ЗУ про Державний бюджет на відповідний рік. Єдиним винятком було «визначення» у 2010 р. розміру мінімальної заробітної плати відповідно до прожит­ кового мінімуму, який визначається ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

3. Законодавцем чітко розподілено повноваження стосовно здійснення контролю за додержанням виконання особистого зобов'язання. Так, за підозрюваним контроль здійснює слідчий, за обвинуваченим - прокурор. Слідчий та прокурор мають право доручити здійснення контролю за виконанням умов запобіжного заходу співробітни­ кам інших підрозділів ОВС, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, які здійснюють супроводження у криміналь­ ному провадженні. Зазначені працівники при виявленні порушень повинні інформу­ вати слідчого, прокурора.

Стаття 180

Особиста порука

1.Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони по­ ручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

2.Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

3.Поручителю роз'яснюється у вчиненні якого кримінального правопору­ шення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права.

4.Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнен­ ня підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забез­ печує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

5.У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього на­ кладається грошове стягнення в розмірі:

1)у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого перед­ бачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м'яке покарання, - від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати;

2)у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, - від п'яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;

460

Стаття 180

3)у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, - від десяти до двадця­ ти розмірів мінімальної заробітної плати;

4)у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п'ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

6. Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку здійснює слідчий,

аякщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

1.Особиста порука є не тільки заходом попередження спроб підозрюваного, об­ винуваченого ухилитись від органів досудового розслідування, але й однією з про­ цесуальних форм залучення громадськості до перевиховання правопорушників. Від­ повідно до кримінального процесуального законодавства України поручителі зобов'язані забезпечити виконання всіх передбачених ч. 5 ст. 194 КПК обов'язків підозрюваного, обвинуваченого.

Істотна відмінність цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання (й де­ яких інших запобіжних заходів) полягає в тому, що реалізація особистої поруки перед­ бачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші за­ побіжні заходи. Вони перебувають під виховним впливом людей, близьких їм по ро­ боті, місцю проживання або пов'язаних з ними родинними зв'язками тощо.

2.Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який приймає рішення про обрання цього запобіжного заходу. Відразу ж законодавцем встановлюються обме­ ження щодо мінімальної кількості поручителів. На відміну від КПК 1960 p., в якому було передбачено не менше двох поручителів, наразі визначено, що у кримінальному провадженні може бути залучено і одного поручителя, якщо він заслуговує на особ­ ливу довіру. Під особливою довірою до особи слід розуміти те, що вона користуєть­ ся авторитетом у суспільстві, раніше належним чином виконувала роль поручителя тощо. Це питання повинно вирішуватися окремо в кожному випадку, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та особу підозрюваного, обви­ нуваченого.

Поручителями можуть виступати повнолітні громадяни, які завдяки своїм високим моральним якостям, чесному ставленню до праці і виконанню громадських обов'язків мають авторитет у колективі або за місцем проживання і реально спроможні забез­ печити належну поведінку і виконання покладених на підозрюваного, обвинувачено­ го обов'язків.

3. У протоколі роз'яснення підозрюваному, обвинуваченому та його поручителю (поручителям) обов'язків, передбачених частинами 3, 4, 5 ст. 180, ч. 5 ст. 194 КПК, зазначаються відомості про оголошення поручителю, у вчиненні якого кримінально­ го правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права.

4. Частиною 4 коментованої статті передбачено право поручителя відмовитись від взятих на себе зобов'язань. Причини відмови не конкретизовано, це може бути й не­ належна поведінка підозрюваного, обвинуваченого, переїзд поручителя в інше місце

461

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

проживання чи його тривале відрядження тощо. Поручитель повинен виконати одну умову - забезпечити явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового роз­ слідування чи суду для вирішення питання про зміну йому запобіжного заходу на інший. Ці дії повинні бути виконані до моменту виникнення підстав, які можуть по­ тягти настання відповідальності поручителя.

5.У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього наклада­ ється грошове стягнення залежно від характеру вчиненого кримінального правопору­ шення від 2 до 50 розмірів мінімальної заробітної плати залежно від тяжкості кримі-, нального правопорушення.

6.Частина 6 коментованої статті чітко розподіляє повноваження стосовно здійснення контролю за додержанням виконання особистої поруки. Так, на стадії досудового розслідування контроль здійснює слідчий, а під час судового прова­ дження - прокурор. Слідчий та прокурор мають право доручити здійснення конт­ ролю за виконанням умов запобіжного заходу співробітникам інших підрозділів ОВС, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням подат­ кового законодавства, які здійснюють супроводження у кримінальному проваджен­ ні. Зазначені працівники при виявленні порушень повинні інформувати слідчого, прокурора.

Стаття 181

Домашній арешт

1.Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому за­ лишати житло цілодобово або у певний період доби.

2.Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або об­ винувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено по­ карання у виді позбавлення волі.

3.Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту пе­ редається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підо­ зрюваного, обвинуваченого.

4.Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

5.Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснен­ ня з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, викорис­ товувати електронні засоби контролю.

6.Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час

462

Стаття 181

досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

1. У КПК запроваджено новий, раніше невідомий вітчизняному законодавству запобіжний захід - домашній арешт. У той самий час слід зазначити, що домашній арешт як запобіжний захід - обмеження волі у вигляді ізоляції за місцем проживання, з призначенням варти чи без такої, передбачав КПК УРСР 1922 р.

Відповідно до положень коментованої статті домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Виходячи з ідеї нового КПК та переліку запобіжних заходів, домашній арешт буде застосовуватись у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним за­ ходом, а тримання під вартою - занадто суворим.

2. Домашній арешт може бути застосований лише у тому випадку, якщо за кри­ мінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується осо­ ба, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Якщо ж санкція статті перед­ бачає більш м'яке покарання, цей вид запобіжного заходу не застосовується. Особ­ ливістю обрання цього запобіжного заходу є й те, що домашній арешт може бути обрано лише під час провадження досудового слідства при розслідуванні злочинів. Ці обмеження випливають також зі змісту ст. 299 КПК, де зазначено про заборону його застосування під час провадження дізнання при розслідуванні кримінальних проступків.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути обраний лише слідчим суддею, судом на підставі клопотання прокурора, слідчого, погодженого з прокурором.

3.Відповідно до ч. З коментованої статті рішення про обрання домашнього арешту приймається у формі ухвали слідчого судді, суду, яка повинна бути надіслана для ви­ конання тому органу внутрішніх справ, під юрисдикцією якого перебуває місце про­ живання підозрюваного.

4.Частина 4 коментованої статті встановлює обов'язок органу внутрішніх справ при надходженні ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у ви­ гляді домашнього арешту негайно поставити на облік підозрюваного, обвинувачено­ го. Інформація про поставлення особи на облік заноситься до спеціального журналу,

вякому зазначаються строк дії ухвали, відомості про підозрюваного, обвинуваченого, відповідальна особа за дотримання умов запобіжного заходу.

Залежно від стадії кримінального провадження, орган внутрішніх справ повідом­ ляє про факт постановлення на облік особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчого - під час досудового розслідування злочину, суд - під час судового провадження.

5. Для здійснення контролю за особою та за виконанням обов'язків, покладених на неї під час досудового розслідування, працівники органів внутрішніх справ мають право з'являтися за місцем проживання цієї особи, а також вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань. Зазначені перевірки не повинні порушувати нормальних умов життя громадян та здійснюватися, як правило, вдень. Винятки можуть бути в тому випадку,

463

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

коли в органів внутрішніх справ наявна інформація про порушення особою, до якої застосовується запобіжний захід, його умов.

Порівняно з КПК 1960 р. запроваджується принципово новий спосіб здійснення контролю за підозрюваним - застосування електронних засобів контролю. Метою їх використання є забезпечення безумовного виконання обов'язків підозрюваним, обви­ нуваченим покладених на нього у зв'язку із застосуванням домашнього арешту.

6. Законом чітко встановлюються строки можливого застосування домашнього арешту - до двох місяців. При особливій необхідності, пов'язаній із складністю кри­ мінального провадження, цей строк може бути продовжений до шести місяців, але вказаний строк є граничним. Після цього строку ухвала про застосування запобіжно­ го заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважа­ ється скасованим.

Стаття 182

Застава

1.Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеці­ альний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим по­ кладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передба­ чених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

2.Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансу­ ється з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або

устатутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

3.При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, об­ винуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а за­ ставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

Уразі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вар­ тою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.

4.Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати ви-

464

Стаття 182

конання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

5.Розмір застави визначається у таких межах:

1)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує ві­ сімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

6. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та на­ дати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді за­ стави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запо­ біжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинува­ ченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пі­ дозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

7.У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосуван­ ня запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

8.У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при засто­ суванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та за­ раховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використову­ ється у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

9.Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому за­ сіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, перед­ баченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

465

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

10.У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує пи­ тання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

11.Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрювано­ му, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного за­ ходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути по­ вністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконан­ ня вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок. Суть застави полягає в тому, що у разі невиконання підозрюваним, обви­ нуваченим покладених на нього обов'язків, визначених ст. 194 КПК, внесені ним кошти у вигляді застави передаються у дохід держави. Предметом застави можуть бути лише кошти. Інші матеріальні цінності - будь-яке майно або нерухомість, що належать заставнику на правах його власності, стосовно яких він володіє повною мірою правом володіння, користування і самостійного розпоряджання, - не можуть бути предметом застави.

Не можуть бути предметом застави кошти, що приєднані до матеріалів криміналь­ ного провадження як речові докази або на які накладено арешт.

У частині 1 коментованої статті також передбачено можливість застосування за­ стави щодо особи, стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчий суддя, суд під час постановлення ухвали про застосуван­ ня запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, покладених на них у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу.

2.Заставу може внести сам підозрюваний, обвинувачений або за нього - інші фізичні або юридичні особи (заставодавці). Однак КПК передбачаються обмеження щодо можливості бути заставодавцем. Зокрема, заставодавцем не може бути юридич­ на особа:

-державної або комунальної власності;

-така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим;

-у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності;

-яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній влас­ ності.

3.У протоколі роз'яснення підозрюваному обов'язків, передбачених ст. 182, ч. 5 ст. 194 КПК, зазначаються відомості про оголошення заставодавцю, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передба­ чене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної пове­ дінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

466

Стаття 182

У частині 3 коментованої статті законодавець наголошує на тому, що роз'яснення обов'язків підозрюваному та заставодавцю здійснює слідчий, прокурор, а за умови обрання раніше до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - уповно­ важена службова особа місця ув'язнення. Після цього протокол роз'яснення прав повинен бути переданий слідчому у найкоротший строк.

4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обви­ нуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

При визначенні розміру застави слідчий суддя та суд повинен також враховувати, що цей розмір повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, об­ винуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

5. На відміну від КПК 1960 р., новими є положення стосовно можливих меж вне­ сення застави у грошовому еквіваленті, зокрема:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого зло­ чину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Законодавець на розмірі застави в сумі трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати не обмежився і пішов далі, закріпивши у ч. 5 цієї статті можливість у винятко­ вих випадках за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину визначати розмір застави.

Такі випадки визначаються з урахуванням обставин кримінального правопорушен­ ня, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та можливості настання ризиків, пов'язаних із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах, завданій матеріальній шкоді кримі­ нальним правопорушенням. Цими ж обставинами слідчий суддя, суд керуються під час визначення конкретної грошової суми застави у межах, встановлених ч. 5 цієї статті.

6. Відповідно до ч. 6 коментованої статті визначено граничні строки для внесення коштів як застави на відповідний рахунок або забезпечення їх внесення заставодавцем та надання документа, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду - для підозрю­ ваного, обвинуваченого, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 113 КПК будь-яка процесуаль­ на дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку.

Якщо закінчення строку внесення застави (відповідно до КПК цей строк обчис­ люється днями) припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

Незважаючи на момент внесення коштів, процесуальні обов'язки на підозрюваного, обвинуваченого та заставодавця у зв'язку зі здійсненням запобіжного заходу поклада­ ються з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду про обрання застави.

467

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

7.Запобіжний захід у вигляді застави під час вирішення питання про застосуван­ ня тримання під вартою не може бути обраний і відповідно в ухвалі слідчого судді, суду не буде визначено розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням на­ сильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

8.Наслідками невиконання підозрюваним, обвинуваченим та у зв'язку із цим і заставодавцем обов'язків, покладених на них через обрання запобіжного заходу у вигляді застави, є звернення грошових коштів у дохід держави, зокрема, зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. Процесуально дане рішення оформляється у формі ухвали слідчого судді, суду за власною ініціативою або на під­ ставі заявленого клопотання прокурора.

9.У цьому випадку підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю надсилаються повідомлення про місце та час судового розгляду питання про звернення застави в дохід держави. Неприбуття останніх до суду не перешкоджає розгляду цього питання.

Вухвалі слідчого судді, суду повинно бути вирішено питання про збільшення роз­ міру застави або ж про зміну застави на інший запобіжний захід, наприклад, триман­ ня під вартою.

10.У випадку дотримання підозрюваним, обвинуваченим, заставодавцем по­ кладених на них обов'язків у зв'язку з обранням запобіжного заходу у вигляді за­ стави, вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

11.Цікавим є розмежування законодавцем можливості суду визначати долю за­ стави у випадку її звернення на виконання вироку в частині майнових стягнень. Якщо застава була внесена самим підозрюваним чи обвинуваченим, то таке право залиша­ ється за судом, а якщо заставодавцем була інша особа - тільки за згодою цієї особи.

Тримання під вартою

1.Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовуєть­ ся виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

2.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1)до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три ти­ сячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладе­ ні на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

468