КПК_комен_2012_ч

Стаття 175

не пізніше 3 днів після його надходження. Особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно, повідомляється про час та місце роз­ гляду. Зміст повідомлення має відповідати вимогам, визначеним у ст. 112 КПК.

3.Рішення про скасування арешту майна може прийняти прокурор при закритті кримінального провадження повністю або в тій частині обвинувачення, у межах яко­ го був накладений арешт на майно. Підстави закриття кримінального провадження визначені в ст. 284 КПК. Ураховуючи те, що рішення прокурора про закриття кримі­ нального провадження можуть бути оскаржені заявником, потерпілим, підозрюваним протягом 10 днів з моменту прийняття цього рішення (ч. 1 ст. 303, ст. 304 КПК), рі­ шення про скасування арешту майна має бути виконано після вступу в силу рішення про закриття провадження, тобто по закінченні 10-денного строку з моменту вине­ сення постанови про закриття кримінального провадження і повідомлення про це заінтересованих осіб.

4.Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивіль­ ному позові. Суд відмовляє у цивільному позові у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення. Цивільний позов залишається без розгляду в разі: виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального право­ порушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення; якщо

всудове засідання не прибув цивільний позивач чи його представник (частини 2, З ст. 129 КПК). Якщо цивільний позов залишено без розгляду, то особа має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК). У таких ви­ падках питання про арешт майна вирішується в порядку цивільного судочинства.

Арешт може бути скасовано як повністю, так і стосовно конкретного майна (його певної частини). Для цього за наявності певних підстав можливо виділити частину майна з арешту (наприклад, суму відшкодованої шкоди, завданої кримінальним право­ порушенням). У разі скасування арешту на окремі види майна (нерухомість, авто­ транспорті засоби, цінні папери, банківські вклади) копію ухвали слідчого судді чи суду про скасування арешту необхідно направляти у відповідні органи та установи, що інформувались про арешт цього майна. Повернення майна, звільненого від арешту, доцільно оформляти протоколом повернення майна, який слід складати у трьох при­ мірниках, один з яких вручати власнику майна, другий - особі, що здійснювала збе­ рігання майна, третій - долучати до матеріалів кримінального провадження.

Виконання ухвали про арешт майна

1.Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

1.Ухвала слідчого судді або суду про арешт майна виконується слідчим, прокуро­ ром негайно в порядку, визначеному в даній ухвалі. Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.

449

Глава 17. Арешт майна

Властивості, якими наділено деяке майно, певним чином впливають на специфіку процедури накладення арешту. Це стосується накладення арешту на нерухоме майно, грошові кошти, що знаходяться у банках чи кредитних установах, цінні папери.

Порядок виконання арешту нерухомого майна визначений у ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р., де за­ значено, що державна реєстрація обтяження (заборона розпоряджатися та/або корис­ туватися нерухомим майном) проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном (п. 8 ст. 16) за наявності рішення органів досудового провадження (п. З ч. 2 ст. 19). Однією

зпідстав внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого май­ на є заява про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається у зв'язку

знакладенням арешту на об'єкти нерухомого майна (п. 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом МЮ від 09.06.1999 р. № 31/5 (у редакції наказу МЮ від 18.08.2004 р. № 85/5)). Органи та посадові особи в день накладення заборони (арешту) надсилають реєстратору заяву встановленого зразка (п. 2.2 вказаного наказу).

Накладення арешту на грошові вклади означає виключення цих грошових коштів з цивільного обігу на певний період, заборону відповідній особі реалізувати своє право на розпорядження цими грошовими коштами. Частина 2 ст. 59 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначає, що зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без вста­ новлення такої суми. Арешт на вклади тягне за собою припинення банком будь-яких витратних операцій по рахунку в межах суми, визначеної в рішенні слідчого судді чи суду. Порядок інформування банківських установ визначений в п. 28 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010 р., де зазначено, що слідчий, прокурор надсилають відповідним банківським установам судові рішення про накладення арешту на внески і заощадження інших видів, внесені в банківські установи. Арешт не може бути накладений на кореспон­ дентські рахунки банку. Порядок інформування банківських установ, що знаходяться за межами України, про вилучення банківських документів, про наявність коштів у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кре­ дитно-фінансових установ за межами України, визначається відповідними міжнарод­ ними угодами.

У частині 8 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» вказано, що арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому КМУ, а саме - Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою КМУ «Про затвердження Поряд­ ку накладення арешту на цінні папери» від 22.09.1999 р. № 1744. Арешт може бути накладено на будь-які цінні папери незалежно від їх виду та форми випуску як одно­ го власника, так і кількох співвласників. У разі накладення арешту на іменні цінні папери у документарній формі копія рішення надсилається реєстратору або емітенту, що веде реєстр власників іменних цінних паперів згідно із законодавством, а у разі накладення арешту на цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та/або зне-

450

ГЛАВА 18

ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ, ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ

§ 1. Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду

Стаття 176

Загальні положення про запобіжні заходи

1.Запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

2.Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується

зпідстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

3.Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слід­ чий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про за­ стосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

4.Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

1.Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, засто­ сування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці об­ меження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.

Система запобіжних заходів закріплена у ч. 1 коментованої статті. Альтернатив­ ність їх вибору дає змогу застосовувати найбільш ефективні з них, при цьому врахо­ вуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу правопорушника та інші обставини, які у своїй сукупності можуть об'єктивно впливати на хід досудо­ вого розслідування та прийняття законного рішення за його результатами.

За характером вчиненого кримінального правопорушення, злочину чи криміналь­ ного проступку, законодавцем визначено обмеження щодо застосування запобіжних заходів. Зокрема, під час досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою (ст. 299 КПК). У свою чергу, під час проведення до­ судового слідства по злочинах передбачена можливість застосування всіх без винятку

452

Стаття 176

зазначених у ч. 1 коментованої статті запобіжних заходів, а саме: особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту та тримання під вартою.

Слід мати на увазі, що до підозрюваного, обвинуваченого може бути застосовано тільки один запобіжний захід, а не декілька одночасно. При цьому відповідно до ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного за­ ходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний також визначати розмір застави, однак ця норма не свідчить про те, що до особи може бути обрано одночасно декіль­ ка запобіжних заходів (у даному випадку це буде або взяття під варту, або застава).

Ще однією процесуальною особливістю інституту запобіжних заходів є об'єкт їхнього застосування - підозрюваний, обвинувачений.

У цій статті дано невичерпний перелік запобіжних заходів. До неповнолітніх пі­ дозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених коментованою статтею, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклуваль­ ників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 КПК).

До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медич­ ного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосо­ вані судом такі запобіжні заходи:

1)передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;

2)поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ст. 508 КПК).

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті затримання особи визначається законо­ давцем як тимчасовий запобіжний захід. Статус тимчасового йому надано в силу двох факторів:

1)у часовому відношенні затримання триває не більше 72 годин;

2)для його здійснення не завжди потрібно одержувати заздалегідь дозвіл слідчо­ го судді, що здійснюється при обранні інших запобіжних заходів.

3. У частині 3 коментованої статті наголошується на тому, що викладені у ч. 1 за­ побіжні заходи розташовані у порядку від найбільш м'якого - особистого зобов'язання - до найбільш суворого - тримання під вартою. Тут же зазначається про необхідність слідчого, прокурора під час звернення до слідчого судді, суду обґрунтувати потребу

узастосуванні певного запобіжного заходу. Така потреба в юридичній літературі іме­ нується як виняткова, тобто коли на підставі наявних у конкретному кримінальному провадженні даних можна із певною вірогідністю стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки затриманого підозрюваного чи обвинува­ ченого, відповідно, не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

4. Частина 4 коментованої статті визначає учасників кримінального провадження, які мають право ініціювати обрання запобіжних заходів та приймати рішення про їх застосування. Так, виключно слідчий суддя місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, може дати дозвіл на їх за­ стосування під час досудового розслідування та суд - під час судового провадження. Для цього за слідчим, прокурором закріплено повноваження вносити відповідне клопотання слідчому судді, суду.

453

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

Розмежовуючи компетенцію слідчого і прокурора у цьому аспекті, слід звернути увагу на деякі процесуальні особливості:

1) слідчий має право вносити клопотання тільки після його погодження з проку­ рором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва;

2)слідчий вносить клопотання тільки під час досудового розслідування і після погодження з прокурором лише слідчому судді;

3)прокурор уповноважений на самостійне внесення клопотання як під час досу­ дового розслідування, так і судового провадження.

Стаття 177

Мета і підстави застосування запобіжних заходів

1.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрю­ ваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обви­ нуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підоз­ ри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризи­ ків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіж­ ного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

1.Перелік запобіжних заходів, передбачених у КПК, дає змогу уповноваженим суб'єктам обрати найбільш ефективний з них, ураховуючи при цьому особливості кожного вчиненого кримінального правопорушення, та досягти мети їх застосування. Законодавцем передбачено три форми реалізації останньої:

1)забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків;

2)запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження;

3)забезпечення можливості виконання процесуальних рішень, у тому числі ви­ року суду.

Більш детально про перешкоджання зазначається у пп. 1-4 ч. 1 коментованої статті. Так, наприклад, про намір переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можуть свідчити такі дані, як придбання проїзних документів, зняття з різного роду реєстраційних обліків, раптове звільнення з роботи, розпродаж майна тощо.

454

Стаття 177

Про можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому прове­ денню досудового розслідування може свідчити здійснення особою погрози, підкуп, умовляння свідків і потерпілих, схилення їх до дачі неправдивих показань; спроби викрадення, знищення, фальсифікації речових доказів і документів; вплив на спеціа­ лістів та експертів тощо.

На наявність даних про те, що особа може вчинити інше кримінальне правопору­ шення чи продовжити те, у якому підозрюється, обвинувачується, може свідчити на­ явність інформації, отриманої в результаті проведення слідчих (розшукових) та неглас­ них слідчих (розшукових) дій про вчинення особою протиправної діяльності (підготов­ ку до вчинення кримінального правопорушення, придбання предметів для вчинення злочинної діяльності), наявність попередніх судимостей, зв'язки з антигромадськими елементами, надходження до правоохоронних органів заяв та повідомлень про те, що особа здійснює підготовку до нового кримінального правопорушення.

Одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжних заходів об­ ставин про те, що підозрюваний, обвинувачений не виконують покладених на них процесуальних обов'язків, а також намагаються чи намагатимуться переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи вчиняти інші дії, спрямовані на протидію розслідування, недостатньо. Зазначене повинне підтверджуватися відповід­ ними матеріалами, які має дослідити слідчий суддя при вирішенні питання про за­ стосування запобіжного заходу.

Фактичні підстави застосування запобіжних заходів - це наявність системи неза­ перечних доказів вчинення відповідною особою кримінального правопорушення.

2. У частині 2 коментованої статті як підстави до застосування запобіжних заходів законодавець наголошує на двох елементах:

1)наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопору­ шення, яка визначається з урахуванням тяжкості вчиненого злочину чи кримінально­ го проступку та характеристики підозрюваного, обвинуваченого. Для цього встанов­ люється наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення й відповідно їй повідомляється про підозру у вчиненні конкретного кримінального правопорушення;

2)наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, об­ винувачений може перешкоджати будь-яким чином здійсненню кримінального про­ вадження або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення того, у якому він підозрюється, обвинувачується. Зазначене повинно підтверджувати­ ся матеріалами кримінального провадження, зокрема, показаннями свідків, потерпілих, отриманою інформацією в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо.

Безсумнівним є той факт, що необгрунтоване застосування запобіжного заходу, неправильний його вибір, відмова скасувати його, коли в ньому відпала подальша необхідність, повинно розглядатися як несправедливість щодо підозрюваного, обви­ нуваченого (підсудного). У зв'язку із цим недопустимо застосовувати запобіжний захід або погрожувати його застосуванням за відмову дати показання або подати будьякі докази, примушувати його до інших дій, що не входять до кола процесуальних обов'язків. Спроби компенсувати недоліки і неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжних заходів не можуть бути виправдані жодною метою.

455

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

Стаття 178

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

1. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оціни­ ти в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрю­ ваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинен­ ні якого він підозрюється, обвинувачується;

3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого криміналь­ ного правопорушення;

11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість на­ явних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

1.Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд поряд з підставами, зазначеними у ст. 177 КПК, зобов'язаний врахувати і деякі інші обставини.

Перш за все встановити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Для цього слід врахувати обтя­ жуючі та пом'якшуючі обставини (статті 66, 67 КК), ступінь суспільної небезпеч­ ності кримінального правопорушення в конкретних умовах місця і часу його вчинення.

По-друге, необхідно оцінити суворість покарання, що загрожує відповідній осо­ бі у разі доведення та визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушен­ ня. При цьому варто керуватись ст. 12 КК, а також брати до уваги обставини, які відповідно до чинного законодавства впливають на кримінальну відповідальність особи, а саме:

-кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (ст. 16 КК);

-добровільна відмова при незакінченому злочині (ст. 17 КК);

456

Стаття 178

-відповідальність співучасників (ст. 29 КК);

-відповідальність організаторів та учасників та учасників організованої групи чи злочинної організації (ст. ЗО КК);

-добровільна відмова співучасників (ст. 31 КК);

-правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву (ст. 35 КК);

-необхідна оборона (ст. 36 КК);

-уявна оборона (ст. 37 КК);

-затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК);

-крайня необхідність (ст. 39 КК);

-фізичний або психічний примус (ст. 40 КК);

-виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК);

-діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42 КК);

-виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної ді­ яльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК).

Слід також звернути увагу на обставини, що характеризують особу підозрювано­ го (обвинуваченого), минулу його діяльність, тяжкість інкримінованого злочину чи кримінального проступку.

Вік, здоров'я, сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого також можуть суттє­ во вплинути на обрання конкретного запобіжного заходу. До неповнолітніх, осіб по­ хилого віку, тяжко хворих, вагітних жінок, що утримують грудних дітей, одиноких матерів, багатодітних батьків взяття під варту, як правило, не застосовується.

Важливе значення мають відомості, що характеризують підозрюваного, обвину­ ваченого як члена суспільства:

-міцність соціальних зв'язків у місці постійного проживання, у тому числі на­ явність у підозрюваного, обвинуваченого родини й утриманців;

-зв'язки з антигромадськими елементами;

-спосіб життя - зловживання алкогольними напоями або наркотичними засобами тощо.

Позитивну оцінку може справити наявність у підозрюваного, обвинуваченого по­ стійного місця роботи або навчання, певного роду занять тощо.

Факторами, які формують репутацію підозрюваного, обвинуваченого і впливають на обрання запобіжного заходу, є: події з його біографії, наприклад, участь у ліквіда­ ції наслідків Чорнобильської катастрофи, участь у бойових діях при виконанні інтер­ національного обов'язку або в складі миротворчих сил ООН, наявність поранень при виконанні службового або громадського обов'язку, державних нагород, почесних звань тощо.

Підлягає врахуванню також і майновий стан підозрюваного, обвинуваченого з метою подальшого вирішення питання про відшкодування завданої кримінальним правопору­ шенням шкоди, можливості обрання запобіжного заходу у вигляді застави тощо.

Про можливість виправлення та належної майбутньої соціалізації особи свідчить наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, строк відбування покарання в місцях позбавлення волі, час перебування на волі після звільнення (судимості, по­ гашені у встановленому порядку, враховуються при характеристиці репутації підозрю­ ваного, обвинуваченого).

457

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

Якщо особа раніше вже притягувалась до кримінальної відповідальності, то на вибір запобіжного заходу впливає й дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, які застосовувалися раніше. Зокрема, важливе зна­ чення при обранні запобіжного заходу мають дані про недотримання обов'язків, по­ кладених на підозрюваного, обвинуваченого, зміна запобіжного заходу на більш жорсткий тощо.

Не менш важливою обставиною, яка підлягає врахуванню під час обрання запо­ біжного заходу, є наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримі­ нального правопорушення, що само собою виключає можливість обрання більш м'яких запобіжних заходів з метою забезпечення реалізації завдань кримінального прова­ дження.

Обставиною, яка оцінюється при обранні запобіжного заходу, є розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також достатність наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. Такий розмір оцінюється з урахуванням показань потерпілого, заявленого цивільного позову тощо.

Згідно з новим КПК коло зазначених обставин, що враховуються при обранні за­ побіжного заходу, значно розширено порівняно з КПК 1960 р. Вони повинні ретельно аналізуватися під час вирішення питання, наприклад, про тримання особи під вартою, а також при застосуванні запобіжних заходів щодо неповнолітніх, осіб похилого віку, тяжко хворих, вагітних жінок або самотніх матерів, багатодітних батьків тощо.

Стаття 179

Особисте зобов'язання

1.Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинува­ ченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

2.Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються по­ кладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

3.Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

1.Особисте зобов'язання як запобіжний захід застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого

зпрокурором, і має наслідком для підозрюваного, обвинуваченого виконання ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:

1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження, зокрема, для проведення процесуальних дій;

458