КПК_комен_2012_ч

Стаття 129

що стосуються цивільного позову у кримінальному провадженні, не врегульовані цим КПК, то до них слід застосовувати норми ЦПК за умови, що вони узгоджуються із засадами кримінального судочинства і не суперечать їм. Тож щодо цього криміналь­ ного процесуального інституту законодавець допускає застосування аналогії цивіль­ ного процесуального закону.

6.Частина шоста коментованої статті закріплює правило, згідно з яким у ви­ падку відмови у задоволенні позову про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку цивільного, господарського або адміністратив­ ного судочинства цивільний позивач позбавляється права пред'явити той же позов

укримінальному провадженні. У цьому провадженні (щодо цивільного позову) яскраво виявляється засада диспозитивності у розпорядженні сторонами позову, насамперед потерпілим, не лише процесуальними, а й матеріальними правами: по­ терпілий вправі пред'явити цивільний позов або відмовитися від реалізації цього права; звузити чи розширити позовні вимоги; обрати вид судочинства - криміналь­ не чи цивільне - для пред'явлення цивільного позову тощо. У деяких випадках цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди може розглядатись і вирішуватись у порядку господарського чи адміністра­ тивного судочинства. Так, якщо майнова шкода завдана кримінальним правопору­ шенням юридичній особі, а майнову відповідальність за завдану шкоду підозрюва­ ним, обвинуваченим в силу закону несе інша юридична особа як цивільний відпо­ відач, то такий цивільний позов залежно від виду юридичних осіб розглядається і вирішується в порядку господарського чи адміністративного судочинства. Тому у випадку, коли потерпілий до початку чи завершення кримінального провадження пред'явив цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним пра­ вопорушенням, у порядку цивільного чи іншого виду судочинства і в задоволенні позову йому було відповідним судом відмовлено, він позбавляється права пред'являти той же позов у кримінальному провадженні.

7.Якщо особа цивільного позову про відшкодування заподіяної їй шкоди у кри­ мінальному провадженні не пред'являла або позов суд залишив без розгляду (див. коментар до ч. З ст. 129 та ст. 326 КПК), вона вправі пред'явити його в порядку ци­ вільного судочинства.

Стаття 129

Вирішення цивільного позову в кримінальному, провадженні

1.Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосуван­ ня примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від до­ веденості підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

2.У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.

359

Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні...

3. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кри­ мінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінально­ го правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

1. За результатами розгляду у кримінальному провадженні цивільного позову суд може прийняти в ухваленому ним вироку або ухвалі про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру одне з таких рішень: 1) задовольнити ци­ вільний позов повністю або частково; 2) відмовити у позові; 3) залишити позов без розгляду.

Рішення про повне або часткове задоволення позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру. При цьому не має зна­ чення, чи призначає суд обвинуваченому покарання, звільняє від нього чи від його відбування (зокрема, звільняє від відбування покарання з випробуванням), або засто­ совує інші заходи, передбачені законодавством України про кримінальну відповідаль­ ність (ч. 2 ст. 373 КПК).

Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково (залежно від доведення його розміру), якщо в судовому засіданні були доведені стороною обвинувачення та цивільним позивачем матеріально-правові підстави позову, зокрема: 1) вчинення об­ винуваченим кримінального правопорушення чи суспільно небезпечного діяння осо­ бою; 2) заподіяння ними майнової та/або моральної шкоди; 3) причинний зв'язок між кримінальним чи суспільно небезпечним діянням та шкодою; 4) винуватість обви­ нуваченого чи цивільного відповідача у заподіянні шкоди. Крім матеріальних підстав, для задоволення цивільного позову мають бути наявні також процесуальні передумо­ ви, а саме: 1) процесуальна право- і дієздатність цивільного позивача (законного представника чи представника); 2) підсудність цивільного позову цьому судові; 3) відсутність раніше ухваленого судового рішення, яке вступило в законну силу, щодо цього позову між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав.

2. Суд відмовляє у задоволенні позову у разі ухвалення виправдувального вироку за: 1) відсутності події кримінального правопорушення (не доведено вчинення кри­ мінального правопорушення, у якому обвинувачується особа); 2) недоведеності вчи­ нення кримінального правопорушення обвинуваченим. Якщо він ухвалив виправду­ вальний вирок з такої підстави, як відсутність (недоведення) в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення або непричетності цього обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, він зобов'язаний залишити позов без роз­ гляду. Такий підхід законодавця обумовлений тим, що відсутність у діях обвинуваче­ ного складу кримінального правопорушення (кримінального проступку чи злочину) ще не означає, що завдана його діями шкода була наслідком правомірної поведінки. Такі дії могли мати протиправний характер і бути виражені у формі адміністративно­ го проступку чи цивільного правопорушення (делікту), які також тягнуть за собою майнову та/чи моральну відповідальність за заподіяну ними шкоду. Тому, залишаючи

360

Стаття 129

цивільний позов без розгляду у кримінальному судочинстві, суд надає цивільному позивачеві можливість добиватися відшкодування завданої йому шкоди в порядку цивільного судочинства.

3. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу криміналь­ ного правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопо­ рушення, а також неприбуття цивільного позивача (його представника) в судове за­ сідання (ч. 1 ст. 326 КПК) суд залишає позов без розгляду.

Рішення суду щодо позову має бути мотивоване у вироку чи ухвалі про застосуван­ ня примусових заходів виховного чи медичного характеру. У мотивувальній частині вироку (ухвалі) зазначаються мотиви задоволення (повного чи часткового) цивільного позову, відмови у його застосуванні чи залишення без розгляду (ч. З ст. 374 КПК).

Уразі повного або часткового задоволення позову суд має навести відповідні до­ кази, провести розрахунки розміру відшкодування, а також вказати норми матеріаль­ ного права (цивільного, трудового та інших галузей законодавства), на підставі яких вирішується позов. Якщо кримінальне правопорушення вчинено декількома обви­ нуваченими, суд зазначає, у якій формі підлягає відшкодування (компенсація) заподі­ яної шкоди - солідарній чи в частках. У разі пред'явлення цивільного позову декіль­ кома цивільними позивачами суд має мотивувати, кому, у якому розмірі та в якій формі відшкодовується шкода. При цьому згідно з нормами цивільного права про деліктну майнову відповідальність, якщо шкода завдана цивільному позивачеві кри­ мінальним правопорушенням, вчиненим кількома обвинуваченими, вони за загальним правилом несуть солідарну цивільну відповідальність. Проте за заявою цивільного позивача суд може визначити їх відповідальність у частці, яка відповідає ступеню вини кожного з них у заподіянні шкоди (ст. 1190 ЦК України). Солідарна цивільна відповідальність обвинувачених виключається, якщо їх притягнуто до відповідаль­ ності в одному кримінальному провадженні, але за кримінальні правопорушення, які не пов'язані спільним умислом.

Увипадках, коли шкода завдана спільно обвинуваченим та іншою особою, кримі­ нальне провадження щодо якої на встановлених цим КПК підставах було закрите (ст. 284 КПК), заподіяна їхніми діями шкода відшкодовується обвинуваченим у повно­ му обсязі. При цьому цивільному позивачеві роз'яснюється його право пред'явити позов до такої особи в порядку цивільного судочинства з вимогою відшкодувати об­ винуваченим та іншою особою шкоду в солідарному порядку.

Увипадку заподіяння шкоди суспільно небезпечним діянням кількох малолітніх, вона підлягає відшкодуванню цивільними відповідачами у частках, які визначаються ними за домовленістю, а в разі відсутності такої - за рішенням суду. У частках від­ шкодовується також шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх (від 14 до 18 років), ними самими або цивільними відповідачами. В обох випадках цивільні відповідачі несуть відповідальність за заподіяну шкоду названими особами, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їх вини (статті 1178, 1179, 1181, 1182 ЦК).

При застосуванні примусових заходів медичного характеру до осіб, які вчини­ ли суспільно небезпечні діяння у стані неосудності або кримінальне правопору­ шення у стані осудності, але захворіли на психічне захворювання до ухвалення вироку, і ці особи є суспільно небезпечними, також встановлюються характер і

361

Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні...

розмір шкоди, завданої їх діяннями, але рішення щодо відшкодування має альтер­ нативний характер. Якщо шкода була вчинена кримінальним правопорушенням, але особа (підозрюваний, обвинувачений) захворіла психічною хворобою до ухва­ лення вироку, суд повинен ухвалити рішення про відшкодування завданої шкоди піклувальниками такої особи за рахунок її майна. У випадку вчинення суспільно небезпечного діяння неосудною особою (яка не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством) заподіяна нею шкода за загальним правилом не відшкодовується. Але суд може ухвалити рішення про відшкодування такої шкоди цивільними відповідачами (чо­ ловіком/дружиною), батьками, повнолітніми дітьми), якщо вони проживали з такою особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання вчиненню нею суспільно небезпечного діяння та заподіянню шкоди (ст. 1186 ЦК).

Зменшення судом розміру відшкодування завданої кримінальним правопору­ шенням шкоди залежно від матеріального становища обвинуваченого не допус­ кається. Проте суд може зменшити розмір відшкодування, якщо груба необереж­ ність самого потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди (ст. 1193 ЦК).

У разі укладення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим угоди про примирення питання про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди врегульовується сторонами позову і зазначається у змісті угоди (див. ст. 471 КПК). Така угода затверджується вироком суду (див. ст. 475 КПК).

Для вирішення питання про відшкодування у кримінальному провадженні завда­ ної кримінальним правопорушенням шкоди за допомогою цивільного позову важли­ ве значення має процесуальна діяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування і суду на судових стадіях провадження, спрямована на забезпечення цивільного позову. Забезпечення цивільного позову полягає у вчиненні процесуальних дій, передбачених КПК, що мають своєю метою гарантувати реальне відшкодування завданої шкоди. Власне, своєчасне застосування таких заходів забезпечення кримі­ нального провадження, як тимчасове вилучення майна підозрюваного під час вчинен­ ня окремих слідчих (розшукових) дій (обшуків, оглядів) (див. коментар до статей 167, 168 КПК) та арешт майна підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану їх діями, здатне забезпечити ре­ альне і швидке виконання рішення суду про повне або часткове задоволення цивіль­ ного позову. (Про підстави, види майна та порядок накладення на нього арешту див, коментар до гл. 17 КПК.)

Цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального про­ вадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді. Про підстави закриття кримі­ нального провадження слідчим і прокурором на досудовому розслідуванні, а судом у судовому засіданні див. коментар до ст. 284 цього КПК. У випадку закриття кримі­ нального провадження на встановлених КПК підставах відповідно слідчий, прокурор суддя і суд зобов'язані роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'яви™ аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

362

Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні...

Правовою основою реалізації коментованої статті, крім Конституції України та окремих положень названих та інших міжнародно-правових актів, є ст. 1176 ЦКта ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового роз­ слідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р. (далі - ЗУ від 1 грудня 1994 р.) зі змінами, внесеними ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» (ч. 17) від 13 квітня 2012 р. («Урядовий кур'єр» від 7 червня 2012 р., № 100). У розвиток цьо­ го ЗУ прийняте Положення про застосування ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють опера­ тивно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затверджене наказом МЮ, Генеральної прокуратури України і МФ від 4 березня 1996 р. Стаття 1176 ЦК України встановлює перелік випадків, а ЗУ від 1 грудня 1994 р. - порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

За ЗУ від 1 грудня 1994 р. відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного:

1) засудження, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопору­ шення, взяття і тримання під вартою, проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2)застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, конфіскації майна, накладення арешту;

3)проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи бороть­ би з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Заподіяна внаслідок перелічених дій і рішень шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-роз­ шукову діяльність, досудове розслідування, а також органів прокуратури і суду (ст. 1 ЗУ від 1 грудня 1994 р.).

Право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями орга­ нів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розсліду­ вання, прокуратури і суду виникає у чітко визначених ЗУ від 1 грудня 1994 р. випадках, зокрема:

1)ухвалення виправдувального вироку суду;

- встановлення в обвинувальному вироку суду чи в іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (по­ сади) та інших заходів кримінального забезпечення, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального право­ порушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невста-

364

Стаття 130

новлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримання (ст. 2 ЗУ від 1 грудня 1994 р.).

За ЗУ від 1 грудня 1994 р. особа у перелічених випадках має право на відшкоду­ вання (повернення) таких видів шкоди, як:

1)заробіток та інші грошові доходи, які він втратив унаслідок незаконних дій;

2)майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяль­ ність, а також майно, на яке накладено арешт;

3)штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4)суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;

5)моральна шкода.

Уразі виникнення права на відшкодування завданої шкоди орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити потерпілій особі порядок відшкодування завданої шкоди та поновлення її порушених прав. При цьому необхідно зазначити, що право на відшкодування шкоди в особи не виникає у разі закриття кримінального провадження на підставі закону про амністію або акта про її помилування. Не виникає воно і в тих випадках, якщо особа в процесі досудового розслідування або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню дійсних обставин і цим сприяла незаконним діям та ухваленню таких рішень (ч. 4 ст. 1176 ЦК).

Розмір відшкодування, зазначених видів шкоди залежно від того, який орган про­ вадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний строк з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом в апеляційному або касацій­ ному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції (ч. 1 ст. 12 ЗУ від 1 грудня 1994 р.).

Питання про відшкодування моральної шкоди у будь-якому випадку вирішується судом, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна відпо­ відно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством (ч. З ст. 23 ЦК).

Постанова про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокура­ тури, на вибір громадянина може бути оскаржена до суду за місцем проживання осо­ би або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшу­ кову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури. Необхідно при цьому заува­ жити, що сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

Процедура виконання постанови про відшкодування шкоди регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бю­ джетних установ, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845.

365

РОЗДІЛ II

ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

ГЛАВА 10

ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ І ПІДСТАВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Стаття 131

Види заходів забезпечення кримінального провадження

1.Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

2.Заходами забезпечення кримінального провадження є:

1)виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2)накладення грошового стягнення;

3)тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4)відсторонення від посади;

5)тимчасовий доступ до речей і документів;

6)тимчасове вилучення майна;

7)арешт майна;

8)затримання особи;

9)запобіжні заходи.

1.У коментованій статті передбачено заходи забезпечення кримінального прова­ дження. Системне тлумачення статей КПК, які регулюють підстави та порядок їх застосування, дозволяє дійти висновку, що заходи забезпечення кримінального про­ вадження - це передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подо­ лання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішен­ ню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості. Під останньою слід розуміти вирішення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК,

урозумні строки, з дотриманням принципу процесуальної економії.

Ці заходи характеризуються такими специфічними ознаками: 1) мають процесу­ альний характер і регулюються кримінальним процесуальним законом, а тому є скла­ довою кримінальної процесуальної форми; 2) підстави, межі та порядок їх застосу­ вання детально регламентовані законом; 3) спрямовані на досягнення єдиної мети - забезпечити належний порядок кримінального провадження, його дієвість; 4) мають

367