КПК_комен_2012_ч

Стаття 137

2. Надіслання повістки електронною поштою спрямовано на оптимізацію поряд­ ку повідомлення про виклик, його суттєве спрощення та прискорення. Його обов'язковою умовою є підтвердження особою отримання повістки відповідним листом електронної пошти, що дозволяє впевнитися не тільки у факті надходження за відповідною адресою електронного листа, а перш за все в ознайомленні адресата

зйого змістом, його обізнаності стосовно виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду для участі у кримінальному провадженні. Таке положення обумовлене дією ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р., відповідно до якого електронний документ вважається одержаним адресатом

зчасу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законо­ давством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документо­ обігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообі­ гу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного доку­ мента та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора під­ твердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом (ст. 11).

Зміст повістки про виклик

1. У повістці про виклик повинно бути зазначено:

1)прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;

2)найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється ви­ клик, номер телефону чи інших засобів зв'язку;

3)ім'я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4)найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здій­ снюється виклик;

5)процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6)час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;

7)процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;

8)наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу;

9)передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з'явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегідь повідомити про неможливість з'явлення;

10)підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

1. Повістка про виклик є важливим процесуальним документом, а тому й закон указує на її обов'язкові реквізити. Надання їм нормативного характеру спрямоване на забезпечення прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному про-

379

Глава 11. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід

вадженні. Закріплення в законі зазначених у коментованій статті положень створює належні умови для реалізації конституційного права кожного на правову допомогу (ст. 59 Конституції України), адже завчасне повідомлення особі її процесуального статусу та мети виклику надають їй можливості залучити адвоката для надання ква­ ліфікованої правової допомоги при здійсненні кримінального провадження.

Передбачені у коментованій статті положення щодо змісту повістки про виклик можна поділити на певні групи: 1) відомості, що стосуються кримінального прова­ дження та особи, яка викликає (прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик; найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв'язку; найменуван­ ня (номер) кримінального провадження, у рамках якого здійснюється виклик; підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик); 2) відомості, що стосуються особи, яку викликають (ім'я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса; процесуальний статус, у якому перебуває викликана особа); 3) відомості, що стосуються дії, для участі у провадженні якої викликається особа (час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи; процесуальна дія (дії), для участі в якій ви­ кликається особа); 4) відомості, що стосуються відповідальності особи, яка виклика­ ється (наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, у тому числі можливість застосування приводу; передбачені КПК поважні причини, через які особа може не з'явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегідь повідомити про неможливість з'явлення).

Слід звернути увагу на те, що за змістом закону в повістці має бути наведено не лише самі наслідки нез'явлення особи за викликом, а текст закону, яким вони передбачені.

Виходячи з імперативного характеру закріплених у коментованій статті положень щодо змісту повістки про виклик, їх недотримання слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею має розцінюватися як порушення законного порядку виклику, атому й може мати наслідком відмову особи, яка викликається, виконати свій обов'язок щодо явки за викликом.

КПК визначається зміст повістки про виклик, а її відповідну форму передбачають підзаконні нормативні акти. Зокрема, згідно з Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р., виготовлення й надіслання повісток забезпечує секретар судового засідання. Повістки про виклик учасників судового процесу в усіх справах складають­ ся за відповідною формою, яка встановлена додатком 36 до п. 6.5.1 Інструкції. В ор­ ганах прокуратури України порядок надіслання вихідної кореспонденції регулюється Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою наказом в. о. Генерального прокурора України від 1 квітня 2010 р. № 18.

Стаття 138

Поважні причини неприбуття особи на виклик

1.Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:

1)затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

380

Стаття 138

3)обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4)відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5)тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лі­ куванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6)смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7)несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8)інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.

1. Коментована стаття передбачає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, який не є вичерпним, адже такими можуть бути визнані й інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи (наявність малолітніх дітей при не­ можливості доручити їх догляд будь-кому, бездоріжжя, тривала перерва у русі тран­ спорту, катастрофа тощо). Зазначені у цій статті обставини є такими, що найбільш часто зустрічаються на практиці, а тому й їх правове регулювання спрямоване на формування єдності правозастосовної практики, дисциплінування учасників кримі­ нальних процесуальних відносин.

За змістом коментованої статті закріплені в ній обставини апріорі визнаються за­ конодавцем поважними причинами нез'явлення за викликом, що звужує дискрецію слідчого, прокурора, слідчого судді та суду при їх оцінці та вимагає визнати їх такими за умови доведеності їх наявності у кожному конкретному випадку. Перелік поважних причин неприбуття особи на виклик має бути зазначений у повістці про виклик (див. п.9ст. 137 КПК).

За наявності однієї із закріплених у цій статті обставин, а також інших обставин, які можуть бути розцінені як поважні, до особи, яка не з'явилася за викликом, не можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, що перед­ бачені ст. 139 КПК.

Однією із поважних причин неприбуття особи на виклик відповідно до п. 2 цієї статті є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення. Згідно із ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р. свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено: у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах,-які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на тери­ торіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської ді­ яльності. Свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до про­ цесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбав­ лення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміні­ стративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; шука­ чів притулку та осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття

381

Глава 11. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід

відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця); іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України; осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військо­ вих формувань; іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового. Свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом (ст. 12).

Наявність таких поважних причин неприбуття особи на виклик, як відрядження, подорож, тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з ліку­ ванням чи вагітністю та неможливість залишити цей заклад, має бути підтверджена відповідними документами.

Пунктом 6 коментованої статті як поважна причина нез'явлення особи за викликом передбачена смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або сер­ йозна загроза їхньому життю. Необхідно звернути увагу на те, що законодавець мак­ симально широко визначив коло осіб, серйозна загроза життю яких може бути по­ важною причиною нез'явлення особи за викликом. Адже крім близьких родичів та членів сім'ї, коло яких визначено п. 1 ч. 1 ст. З КПК, у п. 6 йдеться також про «інших близьких осіб», що фактично може означати особу, з якою у особи, яка викликається, існують родинні стосунки, моральні обов'язки тощо.

Підставою для визнання обставини, передбаченої п. 6 цієї статті, поважною при­ чиною нез'явлення за викликом має бути смерть близьких родичів, членів сім'ї або інших близьких осіб чи наявність серйозної загрози їх життю. Під останньою слід розуміти тяжку хворобу особи, яка за висновком лікарів оцінюється як така, що за­ грожує життю, нещасний випадок, що має небезпечні для життя особи наслідки, тощо.

Поважною причиною нез'явлення особи за викликом відповідно до п. 7 коменто­ ваної статті є також несвоєчасне одержання повістки. За загальним правилом, перед­ баченим ч. 8 ст. 135 КПК, особа має отримати повістку про виклик не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за вигликом. Винятком із цього прави­ ла є випадки, коли КПК встановлено строки здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк. У таких випадках особа має отри­ мати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнай­ швидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (див. коментар до ст. 135 КПК).

Про існування обставини, яка є поважною причиною неприбуття за викликом, особа має заздалегідь повідомити слідчого, прокурора, слідчого суддю, суддю (зви­ чайно, за умови, що характер цієї обставини є таким, що дозволяє виконати цей обов'язок). Нагадування про такий обов'язок відповідно до п. 9 ст. 137 КПК має бути зазначено у повістці про виклик.

Стаття 139

Наслідки неприбуття на виклик

1. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відпо­ відач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема,

382

Стаття 139

наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

2.У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.

3.За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, вста­ новлену законом.

1.Наслідком неприбуття особи за викликом без поважної причини або неповідом­ лення про причини свого неприбуття може бути застосування до неї грошового стяг­ нення чи приводу як заходів забезпечення кримінального провадження.

Закон розрізняє коло осіб, до яких можуть бути застосовані грошове стягнення та привід.

Грошове стягнення застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, по­ терпілого, цивільного відповідача, які були в установленому КПК порядку викликані. Привід же застосовується лише до підозрюваного, обвинуваченого та свідка. До по­ терпілого цей захід не застосовується, оскільки брати участь у кримінальному про­ вадженні є його правом, а не обов'язком (див. ст. 56 КПК). Утім відповідно до п. 1 ст. 57 КПК прибути за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду є обов'язком потерпілого, а в разі неможливості своєчасного прибуття його обов'язок полягає у по­ відомленні про це, а також про причини неможливості прибуття.

Фактичною підставою застосування грошового стягнення є нез'явлення перед­ бачених у ч. 1 коментованої статті осіб за викликом, який був зроблений у встановле­ ному КПК порядку. Зокрема, у кримінальному провадженні має міститися підтвер­ дження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом. При цьому мають бути відсутні поважні причини неприбуття або взагалі відсутні будь-які дані стосовно причини невиконання обов'язку з'явитися за викликом.

Правовою підставою застосування грошового стягнення на досудовому розсліду­ ванні є ухвала слідчого судді, яка виноситься в порядку, передбаченому ст. 146 КПК, а в судовому провадженні - ухвала суду.

Частиною 1 коментованої статті розмір грошового стягнення диференційовано залежно від виду виклику. У випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора його розмір становить від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, у випадку не­ прибуття на виклик слідчого судді, суду - від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до п. 16 ст. З КПК розмір міні­ мальної заробітної плати - це грошова сума, що дорівнює місячному розміру міні­ мальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

2.За змістом ч. 2 цієї статті фактичною підставою застосування приводу

єнез'явлення підозрюваного, обвинуваченого, свідка за викликом, який був здійснений

383

Глава 11. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід

у встановленому КПК порядку. Зокрема, у кримінальному провадженні має містити­ ся підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її зміс­ том іншим шляхом. При цьому мають бути відсутні поважні причини неприбуття або відсутні будь-які дані стосовно причини невиконання обов'язку з'явитися за викликом.

Правовою підставою застосування приводу на досудовому провадженні є ухвала слідчого судді, яка виноситься в порядку, передбаченому ст. 142 КПК, а в судових стадіях - ухвала суду.

3. Злісне ухилення свідка або потерпілого від явки становить склад адміністратив­ ного правопорушення, за яке ст. 1854 КУпАП передбачено адміністративну відпові­ дальність. Злісність в ухиленні від явки, яка є обов'язковою ознакою складу цього правопорушення, проявляється у навмисному усуненні, неодноразовій відмові від явки за викликом для участі у процесуальних діях. Факт злісного ухилення повинен підтверджуватися документами, що свідчать про здійснені офіційні виклики особи. Як докази відсутності злісності ухилення від явки за викликом можуть бути надані документи, які підтверджують наявність хвороби в особи, перебування її у відряджен­ ні, відпустці тощо.

Стаття 140

Привід

1.Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосову­ ється, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику

взазначений в ухвалі час.

2.Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідуван­ ня - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення при­ воду приймається у формі ухвали.

3.Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагіт­ ної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співробітника кадрового складу роз­ відувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

1.У кримінальному судочинстві привід є одним із заходів забезпечення криміналь­ ного провадження, сутність якого полягає у примусовому супроводженні підозрюва­ ного, обвинуваченого, свідка, який раніше був викликаний у встановленому законом порядку і не з'явився за викликом без поважної причини або не повідомив причину свого неприбуття, що здійснюється особою, яка виконує ухвалу про привід, до місця

їївиклику в зазначений в ухвалі час.

Причини неявки особи мають бути перевірені до здійснення приводу. Якщо на­ явна поважна причина, то привід не застосовується, а особа повторно викликається

384

Стаття 140

до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду. При наявності поважної причини не­ прибуття підозрюваний, обвинувачений або свідок зобов'язані заздалегідь повідо­ мити особу, яка здійснила виклик. Таким чином, можливість застосування приводу визначається не кількістю здійснених викликів, а фактом неявки викликаної у вста­ новленому законом порядку особи при відсутності у неї поважних причин.

2.Привід пов'язаний із обмеженням невід'ємного права кожного на свободу та особисту недоторканність, передбаченого ст. 29 Конституції України, тому рішення про його застосування належить до виключної компетенції суду - на досудовому про­ вадженні його приймає слідчий суддя, а в судовому провадженні - суд. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

На досудовому розслідуванні ініціатива щодо застосування приводу може виходити як від слідчого та прокурора, що формалізується у відповідному клопотанні, зміст яко­ го регулюється ст. 141 КПК, так і самого слідчого судці. У судовому провадженні ініці­ ювати розгляд питання про застосування приводу можуть сторони, потерпілий, а також сам суддя (суд) за наявності до того відповідних фактичних підстав.

3.Як прямо випливає із ч. З коментованої статті, привід застосовується виключно до підозрюваного, обвинуваченого, свідка. Це означає, що особи, які беруть участь

укримінальному провадженні в іншому процесуальному статусі, не можуть бути до­ ставлені приводом.

Закон забороняє застосовувати привід свідка, який є неповнолітнім, вагітною жінкою, інвалідом першої або другої груп, особою, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також особою, яка згідно з КПК не може бути допитана як свідок. Коло осіб, які не підлягають допиту як свідок, передбачено ч. 2 ст. 65 КПК. Не можуть бути допитані як свідки: 1) захисник, представник потерпіло­ го, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відо­ мі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника; 2) адвокати - про відо­ мості, які становлять адвокатську таємницю; 3) нотаріуси - про відомості, які станов­

лять нотаріальну таємницю; 4) медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, ме­ дичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи, - про відомості, які становлять лікарську таємницю; 5) священнослужителі - про відо­ мості, одержані ними на сповіді віруючих; 6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 7) професійні судді, народні засідателі та присяж­ ні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухва­ лення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали; 8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному про­ вадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та ви­ конанні угоди про примирення; 9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особу; 10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.

Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки у присутності офіцій-

385