ХАРКІВСЬКИЙ
ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИМіністерство освіти і науки України
Спеціальність 6.030508
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до проведення практичних робіт
з курсу «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АНАЛІЗ»
Харків 2010
Міністерство освіти і науки України
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
Спеціальність 6.030508
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до проведення практичних робіт
з курсу «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АНАЛІЗ»
Затверджено на засіданні кафедри
фінансів та кредиту.
Протокол № 8 від 03.10.08 р.
Харків 2010
Методичні вказівки до проведення практичних робіт з курсу «Інвестиційний аналіз» для студентів спеціальність 6.030508 «Фінанси та кредит» / Укладач Л.І. Телішевська. – Харків: ХДТУБА, 2010. – 64 с.
Рецензент Скотнікова Л.П.
Кафедра фінансів та кредиту
ВСТУП
Рівень вищої освіти має відповідати європейським стандартам з урахуванням основних положень Болонського процесу, за яким студенти отримують не тільки знання, уміння та навички, а також формують набір компетенцій. Цей збалансований набір компетенцій забезпечує якісну підготовку спеціалістів відповідно до вимог конкретної професійної діяльності. За допомогою компетентністного підходу оцінюється фахова підготовленість студента через загальні та спеціальні компетенції.
Особливості цього видання полягають у тому, що практичні завдання розроблено згідно з визначеними професійними компетенціями. Вимоги до компетенцій випускника підготовки бакалаврів спеціальності «Фінанси та кредит» навчальної дисципліни „Інвестиційний аналіз” лежать у площині оволодіння планово-проектними, організаційними, аналітичними, навчально-методичними компетенціями, вмінням вирішувати типові завдання діяльності.
Запропонований комплекс практичних завдань дасть змогу оцінити поточну успішність знань студентів, може використовуватись для самооцінки й розвитку якостей, необхідних для підприємницької діяльності.
Мета практичних завдань – забезпечити формування системи знань з методології аналізу проектних рішень та прикладних вмінь і навичок з використання методології аналізу проектних рішень через засоби діагностики отриманих теоретичних знань, сформованих практичних навичок і умінь для набуття фахових компетенцій.
Загальні відомості
Запропоновані практичні завдання подані з найважливіших питань методології аналізу та обґрунтування проектів та включають завдання різного рівня складності.
Запровадження компетентністного підходу зумовлює необхідність визначення й опису професійних компетенцій випускника вищого навчального закладу. В освітній діяльності навчальних закладів компетентністний підхід спрямований на формування базових компетенцій бакалавра або магістра. Тому згідно з „Матеріалами щодо розробки на компетентністних засадах галузевих стандартів освітньо-професійної програми підготовки фахівців магістерського рівня за напрямком підготовки 0501 „Економіка і підприємництво” компетенції – це сформовані на основі знань, умінь, навичок та їх практичного застосування здатності фахівця виконувати визначені стандартом для бакалаврів або магістрів класи професійних завдань. Це результат освітньої діяльності вищого навчального закладу, що вимірюється й оцінюється професійними якостями випускників.
Практичні завдання спрямовані на забезпечення отримання студентами спеціальних компетенцій (аналітичних, технічних, обліково-статистичних, планово-проектних, організаційних та навчально-методичних).
Практичні завдання охоплюють два модулі, які враховують теоретичну та методичну основи навчальної дисципліни „Інвестиційний аналіз”. Кожне завдання має певний шифр, розроблений на основі галузевого стандарту вищої освіти, який встановлює вимоги до змісту, обсягу й рівня освітньої та фахової підготовки спеціалістів певної кваліфікації в Україні. Кожен шифр практичного завдання включає декілька складових, що встановлюються вимогами до компетенцій, якими повинні володіти випускники програми підготовки бакалаврів за напрямом підготовки „Економіка і підприємництво” спеціальності „Економіка підприємства” (додаток А). Наприклад, 1Х, 2Х, 3Х, 4Х, 5Х, 6Х, де 1Х – порядковий номер компетенції, що набувається; 2Х – вид типових завдань діяльності; 3Х – клас завдань діяльності; 4Х – вид уміння; 5Х – рівень сформованості вміння; 6Х – порядковий номер завдання.
Завдання діяльності — це потреба, що виникає в певних умовах і може бути задоволена в результаті визначення структури діяльності. Існує три види завдань діяльності:
професійні завдання (ПФ) — завдання діяльності, які безпосередньо спрямовані на виконання завдання (завдань), що поставлено(і) перед фахівцем як професіоналом;
соціально-виробничі завдання (СВ) — завдання діяльності, що пов'язані з діяльністю фахівця в сфері виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та комунікативне спілкування тощо);
соціально-побутові завдання (СП) — завдання діяльності, що виникають у повсякденному житті й пов'язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання фахівцем професійних та соціально-виробничих завдань.
Клас завдання діяльності — це ознака рівня складності завдань діяльності, що вирішуються фахівцем. Усі завдання діяльності розподіляються на три класи:
стереотипні передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що характеризується однозначним набором добре відомих, раніше відібраних складних операцій і потребує використання значних масивів оперативної та раніше засвоєної інформації;
діагностичні передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що містить процедуру часткового конструювання рішення із застосуванням раніше відібраних складних операцій і потребує використання значних масивів оперативної та раніше засвоєної інформації;
евристичні передбачають діяльність за складним алгоритмом, що містить процедуру конструювання раніше невідомих рішень і потребує використання великих масивів оперативної та раніше засвоєної інформації.
Крім того, практичні завдання спрямовані на формування наступних видів умінь:
предметно-практичне (ПП);
предметно-розумове (ПР);
знаково-практичне (ЗП);
знаково-розумове (ЗР).
Практичні завдання визначають наступні рівні сформованості уміння:
уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї (О);
уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації (Р);
уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички (Н).