Висновки

Збільшення числа негативних соціально-економічних чинників, що спостерігається останнім часом, які впливають на людину, а також їх інтенсивності сприяло привертанню пильної уваги вітчизняних і зарубіжних дослідників до проблеми адаптації. Багато фахівців, що займаються вивченням цього феномену, відмічають, що порушення пристосування організму до умов соціального середовища, що змінюються, мають місце не лише у значного числа дорослих, але і у дітей. Інтелектуальний і особовий розвиток учнів, у тому числі і формування адаптаційних здібностей, є одним з головних завдань, що стоять перед сучасною школою. Слід зазначити, що молодший шкільний вік містить в собі широкі можливості для розвитку адаптаційних здібностей.

Початок навчання у школі - один з найбільш складних та відповідальних моментів в житті дітей як в соціально-психологічному, так і у фізіологічному плані. Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не відразу. Не день і навіть не тиждень потрібні для того, щоб освоїтися в школі по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значною напругою усіх систем організму. Складність пристосування організму до нових умов і нової діяльності, висока ціна, яку «платить» організм дитини за досягнуті успіхи, визначають необхідність ретельного обліку усіх чинників, які сприяють адаптації дитини до школи і, навпаки, що уповільнюють її, заважаючи адекватно пристосуватися. Педагог повинен добре уявляти собі це і нести відповідальність за здоров'я кожної дитини.

Більшість дітей в основному готові до школи. Бажання новизни, усвідомлення важливості зміни свого статусу : «Я вже учень!», готовність до виконання завдань, що стоять перед нею, допомагають дитині прийняти вимоги учителя, поведінку, що стосується її стосунків з однолітками, підкорятися новому режиму дня, розпорядку занять,. Недивлячись на те, що виконання багатьох правил є досить важким, сприймаються вони учнем як суспільно значимі і неминучі.

Успішній адаптації дітей до школи сприяє багато чинників. Метою моєї дипломної роботи було теоретично обгрунтувати і експерементально перевірити ефективність ігрової діяльності в адаптаційному процесі. У процесі проведення дослідження та за його результатами своє підтвердження знайшов той факт, що саме гра є цінним засобом виховання розумової активності дітей, вона стимулює психічні процеси, викликає у учнів живий інтерес до процесу пізнання. У ній діти охоче тренують свої сили, розвивають здібності і уміння. Вона допомагає зробити будь-який учбовий матеріал захоплюючим, створює радісний робочий настрій, полегшує процес засвоєння знань. Гра дозволяє не лише активно включити учнів в учбову діяльність, але і активізувати пізнавальну діяльність дітей. Гра допомагає донести педагогу до учнів важкий матеріал в доступній формі. Звідси можна зробити висновок про те, що використання гри потрібне при корекційно-розвиваючій роботі педагога з дітьми молодшого шкільного віку.

Гра може бути використана як на етапах повторення і закріплення, так і на етапах вивчення нового матеріалу. Вона повинна повною мірою вирішувати як освітні завдання уроку, так і завдання активізації пізнавальної діяльності, і бути основним ступенем в розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Таким чином, гра є грою тільки для дитини. Для дорослого вона - спосіб навчання. Зокрема, у дидактичній грі засвоєння знань виступає побічним ефектом. Мета дидактичних ігор - полегшити перехід до навчання.

Дидактичні ігри дуже добре уживаються з «серйозним» навчанням. Включення в урок дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання більш цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів в засвоєнні навчального матеріалу.

Звичайно, використання ігрових ситуацій на уроці не гарантує учням легкого опанування знань, легких шляхів в науці немає, але доцільно і необхідно використати усі можливості для того, щоб діти вчилися з цікавістю, щоб більшість дітей мало можливість вдосконалити свої розумові здібності та подолати труднощі.

В ході проведеної теоретичної і практичної роботи перевірялася доцільність проведення системи корекційно-розвиваючих занять засобами ігрової діяльності з метою підвищення рівня адаптації школярів до процесу навчання в школі. В результаті проведення експериментально-діагностичного дослідження (первинного і контрольного) гіпотеза про доцільність застосування ігрової діяльності підтвердилася..

Розроблена і реалізована на практиці корекційна програма була спрямована на створення умов для успішної адаптації молодших школярів до навчальних і життєвих ситуацій. Програма була спрямована на розвиток засобів самопізнання тривожних дітей, на підвищення уявлень про власну цінність, на розвиток мотивів міжособових стосунків і розвиток впевненості у власних силах. Усе це є необхідним для того, аби забезпечити дитину засобами, що дозволяють їй найефективніше вступати у взаємодії, вирішувати повсякденні завдання, що постають перед ними. Також у роботі шкільного психолога найважливішою ланкою корекційної роботи являється робота з батьками. Мета такої роботи полягає в підвищенні рівня батьківської компетентності і тим самим в активізації ролі батьків у створенні оптимальних умов розвитку дитини. Завдання роботи з батьками включають підвищення рівня їх психологічної грамотності, причому як підвищення компетентності в області знання закономірностей психічного розвитку дитини, так і підвищення комунікативної компетентності.

Ця робота, як і будь-яка корекція, може проводитися у двох формах: індивідуальній і груповій. Батькам, діти яких після проведення корекційної програми, таки мають проблеми із адаптацією, було запропоновано взяти участь у індивідуальній корекції батьківсько-дитячих та сімейних відносин, де у програмі корекції бере участь вся сім`я. На основі аналізу спеціальної літератури, вважаю за доцільне зробити ряд таких висновків: гра - це результат розвитку дитини, інтеграції спілкування, пізнання і праці, це джерело різноманітних переживань, значимих для дитини, і, в той же час, засіб розвитку інших видів діяльності - трудової, художньої, навчальної, які «проростають» з дитячої гри.

Контрольний експеримент дозволив простежити динаміку підвищення адаптації у дітей молодшого шкільного віку із обраного для експерименту класу. На етапі контрольного експерименту підтвердилася ефективність корекційно-розвиваючої програми. Ця робота сприяла підвищенню рівня шкільної адаптації у учнів експериментальної групи. Проведене емпіричне дослідження дозволило зробити висновок про те, що, висунута на початку роботи гіпотеза отримали експериментальне підтвердження.

Таким чином, отримані дані є основою для подальших досліджень проблеми адаптації дітей до шкільного навчання, а також стверджують, що застосування цілеспрямованих корекційно-розвиваючих занять реально впливає на підвищення рівня адаптації у дітей молодшого шкільного віку.