Вимоги до проведення ігрових програм:

• чим менші діти, тим більш наочною повинна бути гра, тобто потрібні такі атрибути, які допомагають входити в роль; квитки для касира, шаблі для козаків і т.д.

• найкраще, коли такі ігри відбуваються у стані емоційного напруження гравців, коли існують конфліктні ситуації в сюжеті, протиборство учасників і необхідність самостійно придумати рішення;

• розподіляючи ролі, необхідно врахувати особливості дітей, даючи одним можливість зміцнити свій авторитет, проявити себе, іншим - зблизитись, потоваришувати, третім — стати більш організованим, розкутим тощо.

- допомогти дитині "увійти" в роль. З цією метою тим, хто збирається імпровізувати, пропонують уявити себе в ролі і відповісти на питання (Чого він хоче досягти в житті? Що цінує в інших? Яких друзів має?)

• вибір сюжету гри повинен відповідати запитам та інтересам дітей, які самі можуть запропонувати такі сюжети, основні ролі і ситуації;

• у сюжеті повинна бути закладена певна ідея, яка б виконувала функції регулятора поведінки;

- виховний ефект сюжетно-рольових ігор все ж досягається не стільки сюжетом, скільки тими взаємовідносинами, які виникають у грі.

- вдало зайняти ігрову позицію, яка базується на здатності переходити від реального плану в ігровий, відчувати радісний внутрішній стан дитинства, уміння "скинути з себе все доросле", викликає довір'я у дітей, стати керівником-порадником, який сприймається як здатний усе зрозуміти товариш - в цьому полягає майстерність організатора рольових ігор.

Конкурсні програми

Конкурсніпрограми— це змагання в якому - небудь виді людської діяльності. Практично будь-який вид діяльності людини може лягти в основу конкурсу. Це може бути професіональна чи близька до професіональної діяльність; це може бути діяльність, яка пов'язана з різноманітними жанрами мистецтва; це може бути діяльність, під час якої використовується той чи інший природний або синтетичний матеріал; це може бути діяльність, за якої створюються різноманітні речі, предмети, продукти, твори мистецтва і літератури. Тобто все, що людина створює, можна робити, змагаючись з іншими людьми.

Мета такого змагання — порівняння мастерності учасників, тому конкурсні програми є могутнім стимулом для розвитку людини, для удосконалення її навичок. У цьому і полягає головний педагогічний ефект конкурсних програм: розвиватися можливо тільки за умови порівняння себе з оточуючими, а конкурс — це і є момент порівняння.

Конкурсні програми дозволяють дитині:

• сформувати адекватну самооцінку;

• розвивати свої вольові якості:

• самовизначитися у світі захоплень і професій;

• виховати свій естетичний смак тощо.

Організація конкурсних програм — процес не стільки складний, скільки багатоетапний: необхідно враховувати численні подробиці, проблеми, питання. При цьому всі конкурсні програми, від найменших, розрахованих на одну годину і один клас, до грандіозних, що охоплюють в’ю паралель чи школу, підготовлюються і проводяться за одним організаційним алгоритмом. І не обов'язково ці програми повинні мати в своїй назві слово «конкурс». Вони можуть називатися «турнір», «бій», «ґерць», «захист», «битва », «огляд» тощо — від цього організаційний алгоритм також не змінюється. Якщо спробувати у найкомпактнішій формі перерахувати ті питання і проблеми, які неминуче постануть перед організатором будь-якої конкурсної програми, то можна скласти перелік з десяти слів:

1. Учасники

2. Завдання

3. Критерії

4. Журі

5. Призи

6. Ведучий

7. Реквізит

8. Техніка

9. Приміщення

10. Глядачі