Алгоритм підготовки і проведення конкурсу

Організація конкурсної програми повинна початись з прийняття рішення про проведення конкурсу. А перед прийняттям такого рішення треба визначити, чи є взагалі потреба і необхідність у такому конкурсі. При цьому виходити слід не стільки з потенційного бажання дітей — таке бажання можна сформувати, скільки з розповсюдження в дитячому середовищі того виду діяльності, який лежить в основі конкурсу. Саме в неправильному первісному рішенні найчастіше криється причина незадовільного проведення багатьох конкурсних програм.

Після того, як рішення прийнято, і до того, як про нього довідаються майбутні учасники, організатор повинен:

• Придумати конкурсу яскраву назву.

• Сформулювати конкурсні завдання.

• Розробити умови та критерії конкурсу.

Приваблива назва значно підвищить інтерес дітей до майбутнього конкурсу і викличе у них бажання до участі в ньому.

Найважливішим елементом є конкурсні завдання - без завдань саме поняття «конкурс» втрачає сенс. Саме конкурсні завдання визначають, що треба зробити, в чому діти змагатимуться. Змагатися «ні в чому» просто неможливо.

Кількість конкурсних завдань у програмі залежить від виду конкурсної діяльності. У конкурсі на кращий твір завдання одне, в конкурсі юних зброярів може бути 10 завдань. Але ж скільки б завдань не було, всі вони повинні бути чіткими, зрозумілими, цікавими, виконуваними, і. звичайно, вони повинні відповідати ідеї конкурсної програми і віку дитини. Наприклад, завдання «скласти який-небудь вірш» дуже важко виконати через його розпливчастість, невизначеність. Ще важче оцінити те, що, можливо, у когось таки вийде: одна дитина складе вірш-дражнилку, інша — сонет про кохання; обидві в рівній мірі впоралися із завданням у тому формулюванні, що було запропоновано.

При оголошенні завдань організатори часто не пояснюють умови їх виконання, відсутні критерії, за якими буде оцінюватись результат. У залежності від змісту конкурсних програм до умов можуть входити або не входити такі пункти:

• час на підготовку конкурсного завдання;

• термін попередньої демонстрації підготовленого результату;

• місце попередньої демонстрації підготовленого результату;

• розміри кінцевого продукту (в сантиметрах, хвилинах, сторінках тощо);

• можливості отримання допомоги з боку дорослих або однолітків;

• можливість використання заготовок, трафаретів, чужих ідей тощо;

• перелік дозволених і недозволених матеріалів, приладів, інструментів тощо.

Також повинні бути обумовлені умови, пов'язані з технікою безпеки, і особливі умови, що відображають особливості жанру або технології. Умови конкурсу обов'язково повинні бути зафіксовані у письмовому вигляді.

А підсумком всієї попередньої роботи повинно стати «Положення про конкурс», у якому визначено назву конкурсу, мету його проведення, вік учасників, чітко формулюються кон­курсні завдання, роз'яснюються умови і, можливо, оголошується, яка нагорода чекає переможця.

Після того, як «Положення» складено, робота організатора повинна бути спрямована на вирішення одразу кількох завдань.

По-перше, організатор повинен знати майбутніх учасників конкурсу. Одні конкурсні програми передбачають індивідуальну участь, інші — наявність команд. Для залучення до конкурсу слід організовувати рекламно-роз'яснювальну кампанію. Під час цієї кампанії можна застосовувати як масову, так і індивідуальну роботу, можна використовувати запрошення, листівки, стенди, радіо, телебачення — вибір засобів залежить від масштабності конкурсу і від традиції кожної конкретної школи. Головне — зробити так, щоб діти захотіли взяти участь у конкурсній програмі, і щоб бажаючих було багато.

По-друге, організатор повинен потурбува­тись про наявність матеріалів і інструментів, текстів, і нот, столів і стільців, тобто всього того, що необхідно для проведення конкурсу. Мож­ливо, що матеріальне забезпечення повинен взяти на себе сам учасник, але в такому разі це питання повинно бути обумовлене в умовах конкурсної програми. Наприклад: «Учасники конкурсу малюнків на асфальті повинні з'явитися в призначене місце і час зі своєю крейдою!». Але не завжди доцільно перекладати турботи по забезпеченню реквізитом на плечі дітей. Діти можуть просто відмовитись від участі у конкурсі через відсутність того чи іншого матеріалу та інструменту. Головне — зробити так, щоб результат конкурсу максимально залежав від таланту і наполегливості дитини, і мінімально — від можливостей матеріального забезпечення його роботи.

По-третє, організатор повинен запросити для оцінки результатів конкурсної роботи компетентне журі. На відміну від спортивних змагань і ерудиціонів, де переможець визначається за кількісними показниками (час, відстань, кількість правильних відповідей), у конкурсних програмах для визначення переможця використовуються якісні показники (витонченість, краса, дотепність, кмітливість тощо). Однак розуміння цих категорій у різних людей неоднакове, то і об'єктивної оцінки під час підведення підсумків конкурсу годі чекати, результат завжди може опинитись у залежності від чийогось суб'єктивного смаку. Але існують засоби зменшити цю небезпеку.

Для цього потрібно:

1. Ніколи не доручати суддівство у конкурсній програмі одній особі, число членів журі повинно бути від 3 до 7.

2. Ніколи не запрошуйте до журі людей без власного досвіду в діяльності, яка має бути ними оцінена.

3. Ніколи не покладайтеся на людей, які особисто зацікавлені у результаті.

Дотримання хоча б цих трьох правил може значно підвищити об'єктивність оцінки. Головне — зробити так, щоб суддівство не стало причиною можливих конфліктів і дитячих образ.

І, по-четверте, організатор конкурсної програми повинен заздалегідь вирішити питання про нагородження переможців, про емоційну і матеріальну оцінку праці дітей.

Підготовчий етап конкурсної програми повинен завершитись демонстрацією кінцевих продуктів діяльності. Як правило, демонстрація проходить у вигляді виставки робіт або у вигляді показового виступу на сцені чи на іншому спеціально облаштованому майданчику. Тільки в деяких випадках (наприклад, конкурс на кращий твір або конкурс на кращий переклад) результат публічно не демонструється. Етап демонстрації результатів повинен стати яскравою емоційною подією в житті дитини-конкурсанта. Інколи організатори відмовляються від виставки. Дитячі доробки бачать тільки члени журі, які потім оголошують свої оцінки. Інколи організатори відмовляються від концерту-шоу, і виступи солістів і колективів проходять у залі, де присутні тільки члени журі та колеги-конкуренти. За такого підходу виховний потенціал конкурсних програм дуже знижується. Для дітей, безумовно, дуже важливе оголошення про розподіл місць, але важливіша для них увага з боку ровесників та дорослих до їх творчості, їх праці. Без глядачів, без оплесків, без оформленого місця проведення конкурсу-виставки або конкурсу-концерту відчути цю увагу неможливо. Тому організатор на фінальному етапі повинен вирішити десятки організаційно-змістовних проблем:

• як запросити глядачів;

• коли провести попередній перегляд;

• кого запросити ведучим;

• як оформити приміщення;

• де посадити журі;

• на чому розмістити експонати;

• як організувати церемонію відкриття;

• яку підібрати музику;

• як будуть зодягнені учасники;

• де журі підбиватиме підсумки;

• хто вручатиме призи;

• як проходитиме ритуал нагородження тощо.

Крапку у проведенні конкурсної програми можна поставити лише після проведення, аналізу планів і результатів.