4. Зростаюча складність підприємства як поведінської системи.

Об'єм, складність і різноманітність номенклатури продукції підприємства приведуть до подальшої децентралізації процесу прийняття рішень. У міру того як підприємство стає більш складною інформаційною системою, воно стає також системою з більш складною поведінкою. Місця керівників будуть займати особи, що ухвалюють рішення, експерти в області інформації, теорії управління і технології.

Скорочення чисельності робітників за рахунок автоматизації буде компенсоване творчим внеском головних керівників, вчених, теоретиків управління і експертів в області технології. Ця тенденція підтверджує, що архітектор системи повинен бути кваліфікованим фахівцем не тільки в проектуванні інформаційних систем, але і в проектуванні сфери поведінки людей на підприємстві.

Стратегічний менеджмент як концепція управління з'явився в умовах:

постановки нових, більш складних задач, зумовлених динамічністю і невизначеністю зовнішньої середовища. Ці задачі відрізняються великим числом змінних, складним характером залежності, наявністю випадкових чинників і тимчасовим обмеженням; швидкої змінюваності задач і необхідності прискорення реакції підприємства на зміни у зовнішній середі; високої ціни помилок від прийняття неправильних рішень; відсутності розроблених формалізованих схем і процедур якісних невизначених задач, характерної для менеджменту.

Посилюється нестабільність зовнішнього середовища, що підвищує ймовірність стратегічних несподіванок, раптових змін, їхня непередбачуваність.

Винятково важливим стає використання гнучкого управління, що забезпечить адаптацію підприємства до швидко мінливого навколишнього середовища. Своєчасне реагування на виникаючі зміни досягається за допомогою стратегічного управління розвитком підприємства.

Сутність стратегічного управління

Термін «стратегічне управління» був уведений на стику 60-70 р. для того, щоб внести розбіжність між поточним управлінням на рівні виробництва й управлінням, здійснюваним на вищому рівні.

Необхідність проведення такого розбіжності була викликана переходом до нової моделі управління розвитком організації в мінливому середовищі При здійсненні в нашій країні економічних реформ дії організацій і їх керівників не можуть зводитися до простого реагування на виникаючі зміни.. Саме невизначеність чинників зовнішньої середовища і динамічність ринків України зумовлюють на сьогодні значну актуальність використання концепції стратегічного управління.

Згідно гтлумачного словника сутність — саме головне й суттєве .., внутрішній зміст..., що визначає глибинні зв'язки..., виявляється й пізнається в явищах" [1].

Вихідною ідеєю, що відображає сутність концепції стратегічного управління, є ідея необхідності врахування взаємозв'язку та взаємодії впливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначені цілей організації.

Термінологічна сутність і зміст, поняття «Стратегічне управління ресурсами» включає наступні складові елементи: стратегія, управління, ресурси. Послідовно розглянемо сутність кожної складової.

В літературі на сьогоднішній день зустрічається багато визначень стратегії. Поняття "стратегія" етимологічно відбувається від грецького strategic/, складається з двох частин: stratos військо і ago веду, т. е. за походженням є військовим терміном. strategos - «мистецтво полководця». Інакше кажучи, стратегія - це концепція досягнення перемоги.

Поняття стратегії як узагальнюючої моделі дій, необхідної для досягнення поставлених цілей, увійшло до числа управлінських термінів, коли проблема реагування організації на несподівані зміни в зовнішньому середовищі набула великого значення. Версії тлумачення змісту поняття "стратегія" найбільш відомих авторів наведені в табл. 1.

Автор	Визначення	Зміст
І. Ансофф	Стратегія це набір правил для прийняття рішень, якими організація керується в своїй діяльності	Містить загальні напрями, просування по яких забезпечує розвиток і зміцнення позицій фірми. Є "інструментом, який може допомогти в умовах нестабільності, забезпечує сбалансированность і загальні напрями зростання" [2]
М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі	Стратегія являє собою детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей	Комплекс заходів, послідовне і паралельне виконання яких дозволяє досягнути мети при відсутності змін у зовнішній і внутрішньому середовищі
В. Стівенсон	Стратегія це план досягнення цілей організації. Тактика це методи і дії, що виконуються для здійснення стратегії. Виробнича стратегія це підхід, витікаючий із загальної стратегії [4]	Якщо вважати мету організації пунктом призначення, то стратегія буде дорожньою картою, вказуючою шлях до цього місця призначення. Стратегія буде фокусом для прийняття виробничого рішення. [4]
1.Герчикова	Стратегія оптимальний засіб досягнення цілей підприємства [5]	Сутність розробки і реалізації стратегії полягає у виборі потрібного напрямку розвитку з безлічі альтерна­тив[5]
А. Томпсон, А. Стрікленд	Фактично стратегія - це управлінський план, направлений на зміцнення позицій організації, задоволення потреб її клієнтів і досягнення певних результатів діяльності [6]	Стратегія компанії відповідає на питання, як розширити бізнес, як задовольнити споживачів, як перевершити конкурентів, як відповісти на зміни ринкових умов, як управляти функціональним підрозділом, як досягнути... цілей [6]
Ф. Котлер	Стратегія маркетингу ця раціональна логічна побудова, керуючись яким організація розраховує вирішити свої маркетингові задачі [7]	Включає конкретні стратегії по цільових ринках, комплексі маркетингу і рівні витрат на маркетинг [7]
П. Дойль	Стратегія визначає напрям, в якому рухається компанія, виконуючи поставлені задачі	У центрі стратегії рішення в області маркетингу і інновацій. Найбільш важливе рішення вибір ринків [8]
М. Мінцберг	Стратепя як послідовна, погоджена та інтегрована структура управлінських рішень[8]	При розробщ стратегії ос-новна увага придііляється формуванню план1в з ме­тою контролю ефективності досягнення стратегічних оріентирів [
М. Хамель, 1989 р	Стратегі як спос1б розвитку ключових кон­курентних переваг організації[8]	Основу конкурентоспроможност) становлять особ­ливі здатності фірми і внутрішні ресурси. [8]
М. Армстронг, Д. Сондерс	Стратегія компанії це системний підхід до рішення проблем розвитку і функціонування, що забезпечує сбалансованність її діяльності...	Підхід до оранізації як до системи передбачає врахування ваємодії її складових
М. Круглов	Стратегія компанії це прийняті її вищим керівництвом напрями або способи діяльності для досягнення важливого результату, що має довгострокові наслідки [11]	Стратегія відрізняється від плану тим, що розробляється в умовах невизначеності зовнішньої середовища, коли головна мета компанії і відповідні їй основні і локальні цілі не можуть бути визначені і не можна виробити конкретне завдання (критерій управління) для підрозділів компанії
В. Белошапка М. Загорий	Стратегія це довгостроковий якісний певний напрям розвитку організації [12]	Торкається сфери, засобів і форми діяльності, системи взаємовідносин всередині організації, а також позиції організації в навколишньому середовищі, приводить організацію до її цілей

Проаналізувавши визначення, наведені в таблиці 1, зміст терміну "стратегія" однозначно визначити складно. І. Ансофф, намагаючись дати визначення цього поняття говорить, що "систематизоване формулювання стратегії річ досить заплутана і неефективна" [15]. У сфері бізнесу замість поняття "стратегія" часто використовують "політика" [14].

Розуміння стратегії, що пропонується в учбовій літературі як плану], набору правил [15], засобів [97], системи заходів [44], напряму і т. д., швидше, свідчить про різноманітність підходів до розуміння стратегічного управління.

З певних позицій стратегію можна розглядати як концепцію досягнення успіху, зобов’язання діяти певним чином, сукупність головних цілей та основних способів їх досягнення, напрямок розвитку в певний період часу, симбіоз запланованих дій та реакції на непередбачувані ситуації, комплексний план розвитку організації.

Хоча загально прийнятого та узгодженого чіткого визначення стратегії немає, проте,як зауважив професор McGill University (Канада) і INSEAD Генрі Мінтцберг широко відомий своїм неоднозначним і критичним підходом як до предмета управління, так і до своїх колег - академіків, що займаються цією темою кожне визначення додає важливі елементи до розуміння стратегії.

Проаналізувавши майже 1500 статей, виділив Мінцберг десять основних шкіл, що займаються формуванням стратегії. Три перших описують, як стратегіяповиннаформуватися, в той час, як шістьнаступнихнамагаються описати, як вона формується на практиці. Десята і остання школа об'єднує тих, хторозглядаєстратегію, як щось непостійне, що залежить від обставин. Йогороботапропонуєхорошу ілюстрацію розрізненості мисленняприрозгляді об'єкта стратегії. .Зокрема він виокремлює наступні підходи до розробки сратегії :

Формування стратегії як процес осмислення

Формування стратегії як формальний процес

Формування стратегії як аналітичний процес

Формування стратегії як процес передбачен­ня

Формування стратегії як процес, що розви­вається

Формування стратегії як процес ведення переговорів

Формування стратегії як колективний процес

Формування стратегії як реактивний процес

Формування стратегії як процес трансфор­мації

Перелічені підходи демонструють складністьта багатогранність процесу розрбки стратегії. Мінцберг визначає стратегію як"П'ять П": План дій;Прикриття, щоб перехитрити суперників; Порядок дій; Позиція в середовищі,що оточує; Перспектива[71].

Таким чином, можна сказати, що стратегія — це довгостроковий курс розвитку організації, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.

Для прокладання курсу потрібно чітко знати «місце прибуття»,- тобто ціль,а також які небезпеки та можливості можуть чекати нашляху досягнення мети - тобто середовище.

У багатьох роботах розглядається традиційне уявлення про стратегію як специфічний процес управління організацією:

• стратегія в своєму розвитку проходить два етапи - розробку і впровадження;

• стратегія складається з безлічі рішень;

• стратегія відноситься переважно до зовнішньої сфери діяльності організації.

Класик американського стратегічного управління в сфері бізнесу І. Ансофф, аналізуючи сучасне розуміння стратегії бізнесу, приводить декілька відмітних її характеристик [14]:

1. Процес формулювання стратегії бізнесу не зводиться до негайних дій. Встановлюються загальні напрями, відповідно до яких компанія буде розвиватися.

2. Роль стратегії в розробці довгострокових проектів, перспективних можливостей полягає в фокусуванні уваги на стратегічних областях.

3. Коли історична динаміка розвитку організації сама направляє рушення компанії, то в стратегії немає необхідності.

4. Формуючи стратегію, неможливо врахувати всі можливості, які можуть з'явитися надалі.

5. Ефективна реалізація стратегії вимагає зворотного зв'язку.

6. Цілі являють собою результати, яких намагається досягнути компанія, а стратегія це кошти досягнення цих результатів.

7. Стратегія і цілі взаємозамінні: стратегія ця системна концепція, зв'язуюча і що направляє розвиток складної організації.

8. Коли необхідно звернутися до стратегії, виявившись в умовах, що змінилися, компанія стикається з двома дуже важливими проблемами:

• як правильно вибрати напрями розвитку;

• як використати енергію великої кількості людей, щоб прискорити рух в новому напрямі.

Розв'язання вказаних проблем складають суть формулювання і впровадження стратегії. Стратегія стає важливим і надзвичайно необхідним інструментом управління.

Зі слів І. Ансоффа, "концепція стратегії матерія тонка, часом вельми абстрактна. Її формулювання звичайно не приводить до яких-небудь негайних результатів... Виникає питання: чи може така абстрактна концепція, як стратегія, бути дійсно корисній для діяльності компанії? Зробити висновки про існування стратегії досить легко, але дати її чіткий опис практично ніколи

не вдається" [14].

Звернемо увагу на те, як влучно помітив І. Ансофф: стратегії властива абстрактність, тому чітко описати її не вдається.

Вчений констатує, що в сучасній практиці застосовуються два взаємопов'язаних види стратегії портфельна і конкурентна.

• Характеризуючи першу, І. Ансофф виділяє чотири основні компоненти стратегії: географічний вектор зростання (визначає масштаб і напрям майбутньої сфери діяльності фірми),

• конкурентна перевага (прагнення фірми досягнути успіху у відповідних областях діяльності),

• синергізм (виникає між сферами діяльності) і

• стратегічну гнучкість (готовність до змін в сфері бізнесу).

Компонентів конкурентної стратегії І. Ансофф не виділив, але сформулював труднощі формування стратегії:

• крайня політизація рішень, передуючих розробці стратегії;

• протидія організації (культури, що склалася, владних відносин) впровадженню стратегії як раціональному ядру перебудови;

• виникнення конфліктних ситуацій між звичною діяльністю, що приносить прибуток, і новими задачами;

• недостатність інформації про стан зовнішньої середовища і кваліфікованих управлінцях.

Для розкриття суті стратегії, її елементів здійснимо поглиблений огляд найбільш відомих ідей і характеристик поняття "стратегія".

Розглянемо версію поняття "стратегія" великого китайського полководця VI в. до

Згідно з класиком Сунь-цзы, в основу кладуть п'ять явищ, зважують сім разів розрахунками і цим визначають положення.

• 1. Перше шлях,

• друге небо,

• третє Земля,

• четверте Полководець,

• п'яте Закон.

Шлях це коли досягають того, що думки народу однакові з думками правителя, коли народ готовий разом з правителем померти, готовий з ним жити, коли народ не знає ні страху, ні сумнівів. Государ, знаючий шлях,., передусім досягає згоди і тільки потім береться за велике підприємство

Держава перемагає своєю цілісністю;

у кого сили розділені, ті слабі,.,

необхідна єдність між вищими і нижчими.

2. Небо це світло і темрява, холод і жар; це порядок часу. Перш ніж звертатися до богів,., до демонів, зверніться до свого розуму. Армія обов'язково повинна слідувати за небесним шляхом.

3. Земля це далеке і близьке, нерівне і рівне, широке і вузьке, смерть і життя.

Коли знаєш "далеке і близьке" (відстань), зможеш вдатися до прямого або обхідного рушення; коли знаєш рівне і нерівне (рельєф), зможеш повністю використати свою піхоту і кінноту; коли знаєш "широку і вузьку" (розміри), зможеш встановити, яку кількість військ треба ввести в бій; коли знаєш "смертельне і життєве" (стратегічні вигоди і незручності місцевості), зможеш визначити умови перемоги і поразки.

4. Полководець це розум, неупередженіст, гуманність, мужність,суворість.

Якщо у полководця немає розуму, він не може оцінювати противника і виробляти потрібну тактику; якщо у нього немає неупередженості (справедливість), він не може наказувати іншим і вести за собою своїх підлеглих; якщо у нього немає гуманності, він не може залучати до себе маси і прив'язувати до себе своїх воїнів; якщо у нього немає мужності, він не може зважитися на які-небудь дії і вступити в бій; якщо він не суворий, він не може підпорядкувати собі сильного і управляти масою.

Треба уміти розбити противника розумом...

Немає полководця, який не чув би про ці п'ять явищ, але перемагає лише той, хто засвоїв їх;

•Краще з кращого підкорити чужу армію не б'ючися,., сама краща війна розбити задуми противника; на наступному місці розбити його союзи; на наступному місці розбити його війська... Хто уміє вести війну, підкоряє чужу армію не б'ючися; бере чужі фортеці, без облоги...

З сказаного витікають наступні висновки. Стратегія повинна об'єднувати людей для досягнення загальної мети, "єдності спрямувань, єдності в любові і ненависті, єдності вигоди і шкоди; забезпечити єдність між керівниками і керованими; внутрішньої єдності між полководцем (стратегом) і солдатами (єдність армії).

Стратег повинен забезпечити управління людьми в організації на шляху, що веде до мети

Урахування чинників зовнішньої середовища повинен базуватися на знанні законів.

Діяльність здійснюється в реальних умовах, що зумовлюють результат і які можуть бути розглянуті як ресурс.

Необхідний об'єктивний урахування реальної обстановки на театрі війни (ринкових умов). Оцінка обстановки дозволяє реально оцінювати свої можливості і можливості противника виходячи з ціни перемоги, суті боротьби і проектувати дії виходячи з реальної ситуації, законів боротьби.

Наявність вказаних п'яти якостей дозволяє розуму успішно виробляти стратегію і тактику; бачити все наперед і нічим не вводитися в помилки; міркувати і проникати у всі зміни (бути принциповим); передбачувати з самого початку, ще до того, як справа прийме великий оборот, не обманюватися ніякою брехнею, не піддаватися ніякому наклепу, творче використати правила.

Полководець повинен уміти перемогти не б'ючися це означає, що він повинен уміти роздумувати, виробляти плани; повинен нападати задумом, планом, т. е. володіти мистецтвом стратегічного нападу.

Полководець (стратег) повинен не просто знати, як здійснювати стратегічне керівництво, а уміти це робити, т. е. володіти навичками і уміннями в комплексі.

Функція війни визначається її цілями; початковий початок визначення стратегії наказ государя (замовлення політика). Значення бою визначається стратегічною метою. Будь-яку дію повинно вийти із задуму, відповідати вимогам законів війни.

У бою є зовнішня функція, що є прерогативою стратегії, і внутрішня безпосередньої протидії противнику. Перемогу стратег і тактики розуміють по-різному. Існують ціннісні і сутнісні орієнтири боротьби. Прийняття рішення стратегом і тактиком зумовлюється аналізом відповідного рівня.

Узагальнюючи думки Сунь-цзы про стратегії, приходимо до висновку, що всі елементи стратегії можна розділити на три групи:

1. Моральні (дух народу як показник єдності всередині країни; дух армії зосередження уваги армії, всіх думок солдат на перемозі; таланти керівника особисті і професійні). Сучасні гипнологи і психотехнологи побачили б в цьому володіння керівниками того часу комплексом соціальних і психологічних технологій по управлінню людьми. Враховується вплив внутрішніх чинників.

2. Матеріальні (армія як організація, її керівництво, постачання, стан дисципліни, рівень підготовки особистого складу, система нагород і покарань, кількісні показники збройних сил). Стратегія передбачає використання всіх ресурсів, що забезпечують досягнення одного бажаного для всіх результату.

3. Географічні (час сезон, день; час діб і стан погоди; простір як стратегічна і топографічна категорія). Враховуються впливи зовнішніх чинників.

Приведені елементи стратегії, на думку Сунь-цзы, не існують ізольовано, а знаходяться в тісній взаємодії і взаимо сприянні, витікають один з одного і взаимообусловлены. Сьогодні кажуть в цьому випадку про синергетическом ефект. Елементи стратегії влаштовуються розрахунками. Центральною складвою стратегії є людина. Вона реалізовує стратегічну функцію, забезпечує взаиємодію всіх компонентів при досягненні мети.

У основі стратегічної організації знаходиться те, що об'єднує у часі і просторі початок, системо утворюючий чинник - стратегічна мета (перемога).

Полководці старовини в стратегічній діяльності виділяли статичну і динамічну складові.

Спочатку створювали модель війни на основі певних розрахунків, а в подальшому реалізовували обгрунтований проект. Особливо потрібно виділити вчення про "форму". Під формою розуміється співвідношення всіх елементів, що визначають силу і слабість протиборствуючих сил, взаємосприяння цих елементів. При цьому сила і слабість поняття відносні, бо бути сильним або слабим можна лише в зіставленні з противником. Знаходитися в "повній формі" означає подолати всі свої слабості у всіх відносинах до протистоячого угрупування сил. Істинна форма повинна бути прихована від противника, а показуватися та, яка введе його в помилку. Форма стає знаряддям стратегічної боротьби. Форма важливіше, ніж життя і смерть воїна, бо вона в цьому випадку є формою буття в рішенні задач.

Поняттям, яке забезпечує перемогу ще до битви, є потужність (потенціал, внутрішня сила), що приховується за формою. Велику думку подарував Сунь-цзы тим, хто в боротьбі може розраховувати тільки на свої сили: "Непереможність укладена в самому собі, можливість перемоги укладена в противникові" [84]. Як і форма, потужність поняття відносне. Вона залежить від стану своєї форми і форми противника.

Центральною ідеєю стратегії Сунь-цзы є урахування закону змін і перетворень. Володіння механізмом дії цього закону складає вище мистецтво полководця. Він діалектично міркує, що кожне явище розвивається і, досягши кульмінації, перетворюється в свою протилежність (на полі бою до певного часу один господар, інший гість).

Сунь-цзы виділив положення, що оцінюються стратегом:

1. Поняття сторін (я і противник). Стратегічна ініціатива. Мистецтво полководця робить його "господарем перемоги".

2. Мета воюючих сторін. У боротьбі (війні) є мета, що визначає стратегію. Це вигода і шкода.

3. Стан протиборствуючих сторін ( "повнота" і "пустота" необхідних якостей).

4. Дії ворогуючих сторін: наступ і оборона. Дія закону змін і перетворень приводить до того, що можливість перемогти, властива одному, матеріалізується, якщо інший робить можливим свою поразку. Для перемоги необхідно оволодіти процесом змін і перетворень.

Сформульовані в старовині вимоги стратегії актуальні і сьогодні:

• Необхідність збереження за собою повноти ініціативи. Управляти противником і виключати управління собою. Управляти рухами противника (примушувати йти туди, куди я хочу). Управляти діями противника (приймати бій там і тоді, коли вигідно).

• Управляти діями противника, опановуючи тим, що йому дорого. Нападати треба на те, що противник не може захистити, що він повинен спасати.

3. Застосування тактики "вигоди-шкоди" (заманення, заманювання тимчасовою вигодою, створення перешкод).

Стратегія реалізовується тактикою. При цьому цілі можуть бути досягнуті "прямими" і "обхідними" шляхами. Головною умовою всіх успішних дій вважається швидкість, т. е. уміння підстерігати найменшу помилку противника і майстерним маскуванням своїх намірів забезпечувати швидкість удару.

Однак головне в стратегічній організації криється в підготовці до дій (вивченні противника, середи, проектуванні і пері проектуванні, організації управління і забезпеченні боротьби). Для рішення цієї задачі в динаміці обстановки, що міняється інтелектуальний потенціал керівника повинен забезпечувати виключення випадковості у виборі варіанту дій.

Відповідно до проведеного аналізу під стратегією можна розуміти особливий метод організації системної діяльності людей при досягненні стратегічних цілей. Існує діяльність розумова, коли стратег на основі отриманого замовлення і мети виконує стратегічний аналіз обстановки на театрі війни, моделює варіанти розвитку подій при впливі різних чинників, розробляє засоби управління підготовкою і веденням війни у часі і просторі, загалом.

2.2. Природа і компоненти стратегії у версіях сучасних авторів

Суть і компоненти стратегії в області стратегічного управління IX-XX вв. дуже чітко виклав К. Клаузевіц [81]. Згідно До. Клаузевицу, тактика є вчення про використання збройних сил в бою, а стратегія вчення про використання боїв з метою війни... Перша займається оформленням окремого бою, друга використанням останнього... Питання є тактичними або стратегічними в залежності від того, стосуються вони оформлення бою або його значення... Тактика і стратегія являють собою дві діяльності, проникаючі одна в іншу в просторі і часі, але в той же час різні по суті.

Стратегія представляє план війни і зв'язує з постійною метою Дії, які повинні привести до її досягнення; намічає проекти компаній і дає установку окремим боям...

Відповідно до проведених досліджень доходимо наступних висновків відносно стратегії:

вона визначає перспективні напрями і траєкторію рушення організації у часі і просторі;

• вона організує форми, технології, методи, способи і прийоми діяльності людей;

• це динамічна модель доцільної, системної діяльності людей, що враховує вплив чинників зовнішньої і внутрішньої середовища;

1. це функція управління, що відособилася.

2. Стратегія визначається метою організації і впливає на її структуру, є ланкою в ланцюжку "принципи управління цілі стратегії методи прийоми". Далі покажемо, що потрібно виділяти два стани стратегії в статиці і динаміці (коли організація проектується, створюється і рухається до мети).

Стратегія є организующим початком всіх прийомів, методів і технологій, за допомогою якого можна досягнути цілей при умові відповідності стратегії об'єктивним законам . У технологічному аспекті організації діяльності стратегію можна використати як метод стратегічного управління; одночасно вона визначає порядок застосування сил і засобів (витрат ресурсів), т. е. є способом реалізації вимог законів управління.

"Стратегію і людей зв'язує мета..., мету і роботу зв'язує планування (метод)" [77]. Стратегія і організаційна культура пов'язані через місію.