88

Скорочений конспект лекцій по дисципліні «Сучасна світова філософія» професора, доктора філософських наук Шпака в.Т. Тема: Особливості світової філософії хх ст.

1. Особливості світової філософії ХХ ст.

2. Основні течії і напрямки в філософії ХХ ст.

ХХ ст. ввійде в історію як надзвичайно своєрідна, динамічна, складна і суперечлива та бурхлива епоха. В цьому столітті відбулися дві страхітливі світові війни, які забрали життя десятків мільйонів людей, а сотні мільйонів зазнали нелюдських страждань. Мільйони загинули у гітлерівських і сталінських концтаборах. В цьому столітті було винайдено і застосовано зброю масового винищення людей – ядерну та хімічну – і накопичено її колосальні арсенали. Промислова і технічна революції, особливо електронна революція в 60-70-х рр. дали можливість здійснити дивовижні наукові і технічні відкриття, про які в ХІХ ст. люди не могли навіть мріяти. В ХХ ст. людина змогла не тільки піднятися в повітря, а й проникнути в космос. Все це дало можливість різко піднести рівень добробуту і культури народів у розвинутих цивілізованих країнах. Відбулися також важливі політичні події: соціальні і національно-визвольні революції, крах імперій і диктаторських режимів, розпад колоніальної системи, поширення демократичних свобод. Нині в світі існує лише одна імперія – Росія. Відбувся демографічний вибух. За перше тисячоліття нашої ери населення планети зросло з 235 млн.чоловік до 275 млн. А в 1900 р. вже було 1,6 млрд. В 2000 р. – 6 млрд. Все це породило масу серйозних проблем, особливо в країнах південно-східної Азії (КНР, Індія та ін.). Зокрема, це продовольча проблема . Адже крім одного «золотого мільярда» (населення розвинутих країн) на планеті існує один мільярд голодуючих. Багато безробітних (в Китаї – 200 млн.). Це приводить до зростання злочинності, піратства на морі, тероризму, наркоманії, алкоголізму. Зросла загроза екологічної катастрофи. В ХХ ст. мала місце грандіозна спроба побудувати ідеальне суспільство в Росії, але спроба принесла багато страждань сотням мільйонів людей, породила загрозливе для всієї планети протистояння двох соціально-політичних систем і закінчилась повним крахом комуністичного експерименту.

«Філософія – писав Гегель – це сучасна їй епоха відображена в думці». Особливості і суперечності ХХ ст. породили і відповідну філософію:

• різноманітність і багатоманітність ідей, думок, поглядів, які нерідко були суперечливими

• появу нових філософських проблем та нове осмислення старих проблем

• нове тлумачення проблеми людини, як центральної.

Відбувається перехід від класичної філософії до нового типу філософствування – некласичної філософії. Класична філософія була панівною до кінця ХІХ ст. Вона спиралась на безмежну віру в розум людини, його здатність пізнати світ і встановити в світі царство розуму та визнання детермінізму: людина розумна істота і розум є основою поведінки людини, а розвиток світу обумовлений об’єктивною закономірністю і необхідністю. В другій половині ХІХ ст. з'являються тенденції, які спрямовані на заперечення класичної філософії.

Перша тенденція – ірраціоналізм (Шпенглер, Шопенгауер, Ніцше).

Друга тенденція – позитивізм О.Конта.

Третя тенденція – екзистенціалізм К'єркегора.

Всі три тенденції знайшли продовження в ХХ ст.

В ХХ ст. вперше постало питання про необхідність врятувати людство і життя на землі. Філософію опановує розчарування в ідеї прогресу і в розумі. Що розумного в розумі, який привів людину на край прірви, до межі, за якою – загроза існуванню людства. Відбувається своєрідний бунт проти розуму: чим більші науково-технічні досягнення людства, тим більша загроза існуванню людей на планеті. Де ж тут розум?

Місце проблем пізнання, які раніше були основними, в ХХ ст. заступає проблема людського існування. Увага концентрується на сферах історії, культури, соціальних проблем, смислу і долі людського буття. Філософія апелює до підсвідомості.

Інакше розуміється ставлення до природи, до втручання людини в природу. Ми повинні глибоко розуміти єдність людини і природи: наносячи шкоду природі, ми руйнуємо своє життя, своє здоров'я, калічимо наших дітей, наближаємо екологічну катастрофу планети. Природа – наш дім і ми самі.

Перед усім людством стоять спільні проблеми. Тому і в філософії не повинно бути якогось класового чи партійного поділу, як це було в СРСР, де проголошували тільки марксистсько-ленінську філософію науковою. На зарубіжних філософів чіпляли ярлики – реакціонер, мракобіс, ідеолог імперіалізму. Ленін вважав, що тільки він один мислить правильно. «Хто думає інакше – той дурень» - типова ленінська фраза.

Не можна не визнати досягнень зарубіжної філософії, яка в СРСР була заборонена, як ворожа, буржуазна, реакційна, антинаукова. Філософи Заходу в ХХ ст. стали класиками: Сартр, Гайдеггер, Карнап, Рассел, Камю, Ясперс, Фром, Поппер та ін.

Основні напрямки світової філософії в ХХ ст.:

• релігійний (неотомізм, персоналізм)

• саєнтистський (позитивізм, неопозитивізм, пост позитивізм, філософія науки)

• екзистенцій ний (унікальність людського буття)

• нові течії соціальної філософії, нові концепції історії.

Особливості філософії ХХ ст.:

• звернення до суб’єктивного світу людини до існування людини, індивіда

• аналіз кризи культури

• аксіологічний підхід до дійсності, світу

• увага до людини. Ця проблема розглядається в усіх течіях, стає найважливішою

• розуміння історії не як універсального процесу, а як багатоманітного і поліцентричного, відмова від «великого закону руху історії»

• увага до підсвідомого і несвідомого, які виступають сильнішими за розум і над якими розум не здатний панувати.