15-09-2015_13-06-10 / 18-19
.doc18 АРХЕТИПИ 1 КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ
но, коли релігійна потреба, віровчення і філософська спекуляція освіченого європейця щораз більше схиляються до символів Сходу, до грандіозного усвідомлення божества в Індії і безодень даоїстської філософії у Китаї. Саме так душу і дух античної людини захопили колись християнські ідеї. І багато хто спершу так піддався впливові християнської символіки, допоки не загруз у к'єркеґорівському неврозі, або ж допоки його стосунки з Богом, внаслідок прогресуючого збіднення символіки, не перетворилися на нестерпно загострені Я-Ти-стосунки, аби опісля цього потрапити під владу чарів свіжої чужорідності східної символіки. Таке потрапляння під владу не обов'язково є поразкою, навіть навпаки, воно може свідчити про відкритість і життєвість релігійного сприйняття. Щось подібне ми спостерігаємо у східних учених, яких нерідко приваблює християнська символіка чи наука — а остання взагалі суперечить східному духові, — і які навіть досягають подиву гідного розуміння їх. Те, що людина піддається цим вічним образам, є по суті цілком нормально. Для цього ж бо й існують ці образи. Вони повинні приваблювати, переконувати, захоплювати і заворожувати. Адже вони створені з праречовини одкровення і зображають найпервинніший досвід божества. Тому вони завжди забезпечують нам передчуття божественного і водночас убезпечують од безпосереднього зіткнення з ним. Ці образи, завдяки столітнім зусиллям людського духу, були включені у всеохопну систему світовпоряд-ковуючих думок і, водночас, — представлені могутньою, вселенською, давньою поважною інституцією,
яка зветься Церквою.
Те, що я маю на увазі, я, напевно, найкраще зможу
12
канта і пустельника, нещодавно канонізована V, Нікляуса із Флює12. Його, ймовірно, найважливішим пережиттям було так зване «видіння Трійці», яке захопило його настільки, що він сам, чи хтось інший, намалював його на стіни келії. Це видіння представлене на тогочасній картині, що зберігається у парафіяльній церкві Заксельна: це поділена на шість частин мандала, центр якої утворює коронований образ Бога. Ми знаємо, що Брат Кляус досліджував суть свого видіння з допомогою ілюстрованої книжечки якогось німецького містика і намагався перевести своє первинне пережиття у зрозумілу йому форму. Цим він займався роками. Це те, що я називаю «опрацюванням» символу. Його роздуми про суть видіння під впливом містичної діаграми його посібника обов'язково наштовхнули на висновок, що він мусив був побачити саму Трійцю, тобто «summum bonum»*, саму Вічну Любов. Цьому висновку й відповідає те вищезгадане зображення у Заксельні.
Утім, прапережиття було цілком іншим. Власне, в екстазі братові відкрилося таке жахливе видіння, що через це навіть змінилось його власне обличчя, — до того ж настільки, що це навіть злякало людей, які після того постійно відчували страх перед ним. Бо те, що він побачив, було видінням найвищої інтенсивності. Ось що про це пише Вьольфлін: «Quotquot autem ad hunc advenisset, primo conspectu nimio stupore sunt perculsi. Eius ille terroris hanc esse causam dicebat, quod splendorem vidisset intensissimum? Humanam faciem astentantem, cuius intuitu cor sibi in minuta dissiliturum frustula pertimesceret: unde et ipse stupefactus, averso statim
Порівн.
13