15-09-2015_13-06-10 / 16-17

16

АРХЕТИІІИ І КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ

ПРО АРХЕТИПИ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО

17

10

піддається давньому забобонному припущенню про вплив сузір'їв, хоча й кожен, хто спроможний вичис­лити гороскоп, повинен був би знати, що з днів Гіппар-ха Александрійського весняне рівнодення встановлене на 0° Овна, отож, що кожен гороскоп ґрунтується на до­вільно обраному зодіаку, оскільки, власне, з часів Гіп-парха внаслідок прецесії точка весняного рівнодення поступово пересунулась у початкові градуси Риб.

Примітивна людина володіє настільки вражаючою суб'єктивністю, що, власне, найпріоритетнішим нашим завданням мало б стати висунення гіпотези про те, як можна пов'язати міфи з душевною сферою. її знання про природу є, по суті, мовою і зовнішнім вбранням несвідомого душевного процесу. Те, що цей процес є несвідомим, і є причиною того, що при поясненні міфів ми думали про все, втім лише не про душу. Ми просто не знали того, що душа містить усі ті образи, з яких за­вжди виникали міфи, і що наше несвідоме є дієвим і страждальним суб’єктом водночас, драму якого примі­тивна людина за аналогією віднаходить у всіх значних і незначних природних процесах¹⁰.

«У душі твоїй — зірки твоєї долі», — каже Зені до Валєнштайна¹¹: цей вислів міг би задовольнити будь-якого астролога, якби ми хоча би щось знали про цю таємницю нашого серця. Однак ми досі мало розумі­лися на цьому. І я не наважуся стверджувати, що щодо цього й нині справи принципово кращі.

Племінні уявлення є священно-небезпечними. Усі такі потаємні вчення спрямовані на схоплення неви­димих подій душі, і всі вони претендують на найвищий

¹⁰ Порівн. щодо цього Jung і Kereny, Einfuhrung in das Wesen der Mythologie[і розділи VI та VII цього тому].

¹¹ Schiller, Die Ріссоlотіпі, II, 6, с. 118.

авторитет. Усе, що властиве цим примітивним уявлен­ням, ще більшою мірою стосується панівних світових релігій. Вони володіють первісно-потаємним одкро-венним знанням і виразили ці тайни душі у чудових образах. їхні храми і їхні священні письмена проголо­шують в образі й слові давнє священне вчення, доступ­не для кожної віруючої душі, кожному сприйнятливо­му спогляданню і кожній мисленнєвій проникливості. Тож варто навіть наголосити: чим чудовішим, чим ве­личнішим, чим всеосяжнішим є колись посталий і пе­реданий образ, тим віддаленішим він є від особистого досвіду. Ми лише можемо ним пройнятися і вчутися в нього, однак сам прадосвід уже втрачений.

Чому ж психологія є наймолодшою з-посеред емпі- 11 ричних наук? Чому ми ще раніше не відкрили несвідоме і не підняли на поверхню його скарб вічних образів? Це пояснюється цілком просто: бо ми ще володіли релігій­ною формулою для всіх речей душі, формулою, значно чудовішою і всеохопнішою, аніж наш безпосередній досвід. Якщо ж для багатьох із нас християнське світо­бачення вже зблідло, то символічні скарбниці Сходу все ще сповнені див, які здатні ще довгий час живити нашу радість од споглядання їхніх нових убрань. Окрім того, ці образи — чи то християнські, чи буддистські, чи ще якісь там інші — є гарними, загадковими і сповненими передчуттів. Однак чим більш звичними вони для нас є, тим більш затертими вони стають через їх постійне використання, так що від них залишається лише їхня банальна зовнішність у її майже позбавленій сенсу па­радоксальності. Таємниця непорочного зачаття чи го-моузія Сина і Отця, чи Трійця, що не є Тріадою, вже більше не окрилюють жодної філософської фантазії. Вони перетворилися лише на об'єкти віри. Тому не див-