15-09-2015_13-06-10 / 12-13

12

АРХЕТИПИ І КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ

ПРО АРХЕТИПИ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО

13

звернув увагу на властивий несвідомому архаїчно-міфологічний спосіб мислення.

До певної міри, поверхневий шар несвідомого, без­сумнівно, є особистим. Ми й називаємо його особис­тим несвідомим. Утім, він лежить на глибшому пласті, що походить уже не з особистого досвіду і надбання, а є вродженим. Цей глибший шар є так званим колектив­ним несвідомим. Я обрав термін «колективний» тому, що це несвідоме має не особисту, а загальну природу, тобто, на відміну від особистої психіки, воно володіє змістами і способами поведінки, які скрізь і в усіх інди­відах сum grano salis* є однаковими. Іншими словами: воно в усіх людях є однаковим і, цим самим, утворює у кожному з нас завжди присутню, загальну душевну основу надособистої природи.

Душевна екзистенція розпізнається лише за наяв­ністю придатних для усвідомлення змістів. Тому ми й можемо говорити про несвідоме лише тоді, коли спроможемося довести існування його змістів. Зміс­ти ж особистого несвідомого є, головно, так званими почуттєво наголошеними комплексами, що утворю­ють особисту інтимність душевного життя. Натомість змісти колективного несвідомого є так званими архетипами.

Вислів «архетип» вживає вже Філон Александрійський² щодо іmago Dei* в людині. А також — Іреней³, який говорить: «Мundi fаbгісаtог non а semetipso fecit haec, sed de alienis archetypis transtulit»¹. У Corpus

означав почасти свідому, почасти несвідому (витіснену) для індивіда колективну свідомість.

² De opificio mundi, Index, див. під цим терм. 3 3 Adversus omnes haereses, 2, 6, с. 126.

Нermeticum⁴ Бог називається το αρχετυπον φωξ*. Нео­днократно цей вислів зустрічається також у Діонісія Ареопаґіта, як-от у «De caelesti hierarchia»⁵: аі сш\ш архєтгжіаі⁵, чи у «De divinis nominibus»⁶. Якщо в Авґустина немає терміна «архетип», то все ж за сенсом до нього є близким термін «ідея», як-от у «De diversis quastionibus»: «ideae... quae ipsae formatae non sunt…quae in divina intelligentia continentir»⁷. Власне, термін «архетип» є пояснювальним описом Платонівського ειδοξ**. Для наших цілей таке означення є влучним і корисним, адже воно, якщо йдеться про колективно-несвідомі змісти, говорить про прадавні або, точніше кажучи, про первісні типи, тобто про споконвіків наяв­ні загальні образи. Вислів «representation collectives»^п, які Леві-Брюль уживає для позначення символічних фігур примітивного світогляду, можна без вагань вжи­ти також і щодо несвідомих змістів, бо вони стосують­ся чи не однієї і тієї ж речі. Адже примітивні племінні уявлення стосуються архетипів у видозміненій формі.

⁴ Scott, Hermetica І, с. 140; зі старогр.: архетипове світло.

⁵ II, 4 [Migne, Р. С.-і. III, ряд. 144; зі старогр.: нематеріальні архети- пи].

⁶ II, 6 [Migne, цит. місце, р. 595].

⁷ De diversis quastionibus, LXXXIII, XLVI, р. 49 [з лат.: Ідеї.., які самі не є сформовані.., що містяться у божественному знанні]. — Подібним чи­ ном вживається термін «архетип» і в алхіміків, як-от у Tractatus aureus Гермеса Трисмеґіста [Theatrum chemicum, 1613, IV, с. 718]: «... ut Deus omnem divinities suae thesaurum…in se tanquam archetype absconditum…eodem modo Saturnus occulte corporum metallicorum simulachra in se circumferens…» [з лат.: як і Бог усі скарби своєї божественності... хо­ ває в собі, як у архетипі.., так подібно і Сатурн потаємно несе у собі подоби металевих тіл]. У Віґенеруса {Tractatus de igne et sale y Theatrum chemicum, 1661,УІ, ч. 4, с. 3] світ є «ad archetypi sui similitudinem factus» [з пат.: створений за образом його архетипа], а тому й називається «magnus homo» [великою людиною] («homo maximus» у Сведенборґа).