15-09-2015_13-06-10 / 32-33

32

АРХЕТИПИ І КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ

to get out of water, or I am having a bath and the tub is about to overflow, etc.²⁴.

40 Вода найчастіше виступає символом несвідомого. Озеро у долині є несвідомим, що якоюсь мірою лежить нижче свідомого, а тому воно часто й означується як «підсвідоме», — іноді не без неприємного присмаку як чогось меншовартісного у порівнянні зі свідомістю. Вода є «духом долини», водяним драконом Дао, приро­да якого подібна до природи води, Янь у лоні Інь. Тому вода психологічно означає дух, що став несвідомим. А тому й сон теолога цілком правильно промовляє, що він біля води може пережити дію живого духу, — як чудо зцілення у купелі у Бетезді. Опускання у глибину, здавалося б, завжди передує піднесенню. Тож іншому теологові²⁵ наснилося те, що на горі він угледів щось на зразок замку Ґраалю. І він пішов дорогою, яка, здавалося б, вела прямо до підніжжя гори і до підйому. Коли ж він підійшов до гори, то з великим розчаруванням заува­жив, що від гори його відділяє провалля, тьмяна, глибока ущелина, у якій шумлять підземні води. І хоча стрімка стежка, ведучи в глибину, на другому боці знову дерлася вгору, все ж ця перспектива не виглядала привабливою, і сновида прокинувся. Тут також сновида, який прагне у світлу височінь, стикається із необхідністю спершу поринути у темну глибінь, яка виявляється неодмін-

²⁴ 3 англ.: Майже кожного разу, коли я бачу сон, у ньому йдеться про воду: я або купаюсь, або заливає туалет, або прориває трубу, або мій дім зносить на край води, або я бачу, як якийсь мій знайомий ось-ось потоне, або я намагаюся вибратися з води, або ж я купаюсь, а ванна ось-ось почне переливатися.

²⁵ Те, що це є, знову ж таки, сном теолога, не є дивним, оскільки свяще­ ник уже за своєю професією займається темою піднесення. Він мусить так часто говорити про це, що очевидним стає питання, а як справи із його власним піднесенням.

ПРО АРХЕТИПИ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО 33

ною умовою вищого підйому. У цій глибині загрожує небезпека, яку розумний оминає, але саме через це він легковажно втрачає те добро, яке він міг би здобути за умови мужньої, хоча й нерозумної поведінки.

41

Висловлювання сновиди стикається із потужним спротивом з боку свідомості, яка знає «дух», як щось таке, що перебуває на висоті. «Дух», як видається, за­вжди приходить зверху. Знизу ж приходить усе мутне і погане. Для такого розуміння дух означає найвищу сво­боду, ширяння над глибинами, звільнення із в'язниці хтонічного, а тому є притулком для усіх боязких, тих, хто не хоче «ставати». Вода ж є по-земному відчутною, вона також є рідиною опанованого інстинктами тіла, кров'ю і кровожерливістю, тваринним запахом і обтя-женою пристрастями тілесністю. Несвідоме є тією час­тиною психіки, яка від денного світла духовно і мораль­но ясної свідомості йде вниз, до тієї нервової системи, яка віддавна називається симпатичною, і, — на відміну від спинномозкової системи, що, підтримуючи сприй­няття і м'язову діяльність, контролює завдяки цьому оточуючий простір, — будучи позбавленою органів чуття, утримує життєву рівновагу, не лише таємними шляхами передаючи, завдяки одночасному збудженню, знання про найглибиннішу сутність іншого життя, а й випромінюючи на нього внутрішню дію. Вона є, в цьо­му сенсі, цілком колективною системою, яка власне і є основою рагїісіраііоп туз^ие, тоді коли спинномозко­ва функція сягає своєї вершини у виокремленості ви­значеного «Я», завжди, за посередництвом простору, схоплюючи лише поверхню і зовнішність. Якщо друга все переживає як зовнішнє, то перша — як внутрішнє.

Несвідоме зазвичай вважають чимось на зразок схо- 42 ваної у капсулі інтимності, тим, що, наприклад, Біблія