Інформатика. Частина 5

структурним елементом зображення. Шари зберігаються в користувальницькому вигляді при збереженні у форматі Adobe Photoshop. Будь-які інші формати не підтримують шарів.

Хід роботи 1. Скляна сфера

Ви можете створити сферу використовуючи лише стилі шару [Layer>Layer Style].

Для початку створіть шар і помістіть в нього круг - як ви бачите тут.

Тепер застосуйте ефект внутрішнього світіння [Layer>Layer Style>Inner Glow] з такими значеннями.

Внутрішня тінь [Layer>Layer Style>Inner shadow] Рельєф [Layer>Layer Style>Bevel and Emboss]

Тінь [Layer>Layer Style>Drop shadow]

21

Шар 1 (Layer 1) повинен вийти таким, як ви бачите на картинці.

Виділіть коло і додайте новий шар. Потім увійдіть [Select>Modify>Contract]. Поставте там значення біля 5-10 пикселей. Тримайте натиснутою клавішу Alt і з допомогою Elliptical Marquee зробіть виділену область такої форми, щоб вона стала схожою на великий відблиск у верхній частині кулі. Заповніть її світлим кольором і поставте значення прозорості (Opacity) 8 - 10%.

Застосуйте до цього шару ефект зовнішнього світіння [Layer>Layer Style>Outer Glow] з даними значеннями.

Створіть новий шар, зробіть виділення у вигляді маленького овалу за допомогою Elliptical Marquee Tool і поверніть його вліво. Заповніть білим кольором. Застосуйте зовнішнє світіння [Layer>Layer

22

Style>Outer Glow] з такими ж значеннями і поставте значення прозорості (Opacity) 50%.

Створіть новий шар і зробіть виділення у вигляді вужчого і маленького овалу всередині попереднього овалу. Заповніть білим і поверніть його так, як ви бачите на зображенні.

Застосуйте зовнішнє світіння [Layer>Layer Style>Outer Glow] для цього шару з такими значеннями, а прозорість (Opacity) залиште

100%.

Скопіюйте ваш овал і вставте в новий шар. Застосуйте зовнішнє світіння [Layer>Layer Style>Outer Glow] для цього шару з такими значеннями а прозорість (Opacity) нехай дорівнює 20 - 30%.

Тепер малюнок виглядає готовим. Ніяких фільтрів. Він створений, застосовуючи тільки стилі шару і прозорість.

23

Вимоги до звіту

1.Назва роботи.

2.Мета роботи та завдання.

3.Короткий реферат з теоретичної частини.

4.Хід виконання роботи з результатами.

5.Висновки.

Контрольні запитання

1.Які ви знаєте інструменти Photoshop для малювання?

2.Яку інформацію відображає палітра info?

3.Для чого використовуються шари в Photoshop.

4.Які інструменти використовуються для отримання градації кольору в зображенні?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Мартинюк В.Т. Основи додрукарської підготовки образотворчої інформації. Підручник. Книга 1. - Київ: Ватра, 2005. -

240 с.

2.Айсманн К. C., Палмер У. Н. Ретуширование и обработка изображений в Photoshop = Adobe Photoshop Restoration & Retouching. — 3-е изд. — М.: Вильямс, 2007. — 560 с.

3.Иванова Т.М. Компьютерная обработка информации. Допечатная подготовка (CD-ROM прилагается). – Санкт-Петербург:

Питер, 2004. – 366 с.

Буковецкая О.А. Основы допечатной подготовки. – М.: NT Press,

2005. – 160 с

24

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 23 Колірна корекція зображень засобами Photoshop

Мета роботи: Ознайомлення з основними інструментами Photoshop для колірної корекції зображення.

Обладнання і програмне забезпечення: Photoshop cs2,

процесор Intel Pentium 4, Microsoft Windows XP з пакетом Service Pack 3, 1 Гб ОЗУ, монітор з 1024x768 (рекомендується 1280x800),

відеокарта з підтримкою OpenGL 2.0, і 16-розрядних кольорів, 256 Мб відеопам’яті.

Завдання до роботи:

1. Здійснити корекцію зображення, використовуючи команду Variations. Ознайомитись теоретично та практично з основними можливостями команди Variations.

2.Здійснити корекцію запропонованого викладачем зображення,

використовуючи команди Color Balance і Hue/Saturation.

Ознайомитись теоретично та практично з основними можливостями команд Color Balance і Hue/Saturation.

3.Здійснити корекцію запропонованого викладачем зображення, використовуючи команду AUTO COLOR CORRECTION . Ознайомитись теоретично та практично з основними можливостями команди AUTO COLOR CORRECTION.

4.Здійснити корекцію запропонованого викладачем зображення, використовуючи інструмент EYEDROPPER . Ознайомитись теоретично та практично з основними можливостями інструмента

EYEDROPPER .

5.Здійснити корекцію запропонованого викладачем зображення, використовуючи інструмент Set Gray Point. Ознайомитись теоретично та практично з основними можливостями інструмента Set Gray Point .

6.Здійснити корекцію запропонованого викладачем зображення, використовуючи фільтр Photo Filter. Ознайомитись теоретично та практично з основними можливостями фільтра Photo Filter.

7.Здійснити зміну кольорів у зображенні, запропонованому викладачем, використовуючи інструменти Photoshop.

25

Теоретична частина

Однією з найважливіших проблем у поліграфії є проблема достовірного перенесення кольорів на всіх етапах роботи з кольоровими зображеннями. Основне завдання, яке вирішують поліграфічні технології, – це високоякісний друк кольорових зображень, максимально наближених по відтворенню кольорів до оригіналу.

Велику кількість оригіналів, що поступають в поліграфічне виробництво, складають саме багатоколірні оригінали. Кольорові оригінали – це кольорові зображення на площині (фотографії, малюнки, слайди, графіка, зокрема і комп'ютерна). Вони відіграють особливу роль у структурі будь-якого видання, особливо у виданнях, що несуть окрім інформаційної і естетичної, також і емоційне навантаження, наприклад, у рекламних або художніх виданнях. Для їх репродукції необхідно здійснити спеціальні перетворення, що забезпечують можливість їх поліграфічного відтворення, головними з яких є кольороподіл і растрування (для тонових оригіналів). Всі ці перетворення призводять до спотворень, які позначаються на градаційних, колірних та інших властивостях результуючого зображення.

У межах даної лабораторної роботи нас цікавитимуть тільки колірні спотворення. Переважно ці спотворення пов'язані з кольороподілом і називаються кольороподільними. Їх прийнято поділяти на дві групи:

спотворення, що спричинені наявністю у фарб додаткових «шкідливих» спектральних поглинань у виділеній частині спектра;

спотворення, що пов’язані з неповним, недостатнім поглинанням у виділеній частині спектра;

неточна передача градації на кольороподілених зображеннях;

обмежений колірний обхват поліграфічного відтворення.

Оскільки колірні спотворення зазвичай визначаються сукупністю кольороподільних і градаційних спотворень, то в загальному випадку одночасно застосовується і градаційна, і кольороподільна корекції. Метою градаційної корекції є зміна градієнтів кольороподілених зображень для забезпечення їх балансу, а кольороподільної – усунення спотворень, що виникають через недосконалість фарб і світлофільтрів.

Широке впровадження комп'ютерної техніки в технологічні процеси поліграфічного виробництва, особливо в додрукарські,

26

призвело практично до повної відмови від систем повноформатної обробки. На даний час кольорокоректування виконується за допомогою комп'ютерної техніки. Сучасні засоби програмного забезпечення для обробки образотворчої інформації, що призначені для поліграфічної репродукції, усувають основні недоліки кольороподілу. Крім того, програмні засоби дозволяють розв’язувати завдання загального й локального освітлення або затемнення, зміни контрасту зображення, регулювання балансу кольорів по нейтральних тонах, що мають колірне зміщення, зміни насиченості, колірного тону і навіть завдання повної заміни кольору.

Основні колірні моделі

У результаті дії на око потоків електромагнітного випромінювання з діапазону довжин хвиль, в якому це випромінювання сприймається оком (видимий діапазон - довжин хвиль від 380 до 760 нм),виникає колірне відчуття. Різні колірні відчуття викликають різнозабарвлені предмети, їх різноосвітлені ділянки, а також джерела світла і створюване ними освітлення. У загальному випадку колір предмета зумовлений наступними чинниками: забарвленням і властивостями його поверхні; оптичними властивостями джерел світла і середовища, через яке світло розповсюджується; властивостями зорового аналізатора і особливостями ще недостатньо вивченого психофізіологічного процесу переробки зорових вражень у мозкових центрах.

При якісному опису кольору використовують три його суб'єктивних атрибути: колірний тон, насиченість і світність. Найбільш важливим атрибутом кольору є колірний тон ("відтінок кольору") - асоціюється у людській свідомості з обумовленістю забарвлення предмета певним типом пігменту, фарби, фарбника. Насиченість характеризує ступінь, рівень, силу прояву колірного тону. Цей атрибут у людській свідомості пов'язаний із кількістю (концентрацією) пігменту, фарби, фарбника. Сірі тони називаються ахроматичними (безбарвними) і вважають, що вони не мають насиченості і розрізняються лише світністю. Світність свідомість зазвичай пов'язує з кількістю чорного або білого пігменту, рідше - з освітленістю.

Колірний простір – графічне зображення розмірностей кольору. Будь-який колір або кольорове зображення може бути закодоване за допомогою 3-х основних моделей: RGB, CMYK і Lab.

27

Кольорокорекція в різних колірних моделях має свої специфічні особливості, тому спочатку роглянемо трохи теорії про самі колірні простори. Вона допоможе зрозуміти цю специфіку.

1. Колірний простір RGB.

Для більшості сканерів рідною є триканальна модель яскравості RGB. Вона є логічним продовженням способу оцифровування зображення сканером. Три лінійки чутливих елементів за допомогою червоного, синього і зеленого фільтрів сприймають свою частину спектра падаючого на них світла і перетворюють його в електричний струм. За допомогою аналогоцифрових перетворювачів електричний сигнал квантується і у вигляді двійкових цифр записується у файл на диск комп'ютера. Ця ж колірна модель використовується в електронно-променевих трубках моніторів. У цій моделі колір складається з 3-х складових: червоної

— Red, зеленої — Green і синьої - Blue, тому ця модель називається адитивною (оскільки вона базується на адитивному синтезі кольору).

До переваг цієї моделі можна віднести:

-її спорідненість з апаратурою (сканером і монітором);

-широкий колірний обхват (можливість відображати різноманіття кольорів, що близьке до можливостей людського зору);

-доступність багатьох процедур обробки зображення (фільтрів) у програмах растрової графіки,

-невеликий (порівняно з моделлю CMYK) об'єм, що займає зображення в оперативній пам'яті комп'ютера і на диску.

До недоліків цієї моделі можна віднести:

-корельованість колірних каналів (при збільшенні яскравості одного каналу інші зменшують її);

-можливість помилки відображення кольорів на екрані монітора відносно кольорів, що отримуються в результаті кольороподілу (переходу в модель CMYK).

2. Колірний простір CMYK.

На жаль, не можна створити фарб, аналогічних RGB для друку.Оскільки ці кольори працюють тільки "на просвіт", тобто через плівку-фільтр або люмінофор монітора. У друці все відбувається навпаки, тобто папір поглинає весь спектр за винятком того кольору, в який він пофарбований. Але створити фарби, що абсолютно точно "протилежні" (додаткові) до кольорам RGB, не вдається, тому довелось ввести четвертю додаткову фарбу - чорну. Її

28

завдання - підсилити поглинання світла в темних областях, зробити їх максимально чорними, тобто збільшити тоновий діапазон друку. Неідеальна "протилежність" фарб приводить до того, що для отримання сірих нейтральних відтінків необхідно накладати тріадні фарби не в рівних пропорціях, як у випадку RGB, а з надлишком блакитного. Зазвичай його (Cyan) потрібно на 15-20% більше, ніж пурпурного (Magenta) і жовтого (Yellow). Це наочно видно в графіці налаштування друкарських фарб Ink SetUp в PhotoShop.

Тріадний півтоновий друк здійснюється за допомогою технології растрування - коли відтінки кольору виходять за рахунок зміни площі растрових елементів (амплітудне) або їх частоти на одиницю площі (частотне) растрування.

CMYK - модель є субтрактивною, тобто чим більше накладається фарби, тим темніше виходить колір.

Перевагою цієї моделі є:

-незалежність каналів (зміна відсотка будь-якого з кольорів не впливає на інших);

-це рідна модель для тріадного друку, тільки її розуміють растрові процесори - RIP вивідних пристроїв (зображення RGB на плівках можуть вийти сірими лише на чорній фотоформі).

Недоліками цієї моделі є:

-вузький колірний обхват, зумовлений недосконалістю пігментів і властивостями паперу;

-не зовсім точне відображення кольорів CMYK на моніторі;

-багато фільтрів растрових програм у цій моделі не працюють;

-на 30% потрібний більший обсяг пам'яті у порівняно з моделлю RGB.

3. Колірний простір HSB

У цій моделі кольори визначаються за допомогою трьох критеріїв, які люди розпізнають інтуїтивно: колірного тону (Hue), насиченості (Saturation) і яскравості (Brightness). (У найраніших версіях програми Photoshop дійсно був колірний режим HSB. Він більше в ній не використовується, але HSB ще можна побачити, якщо в середовищі Photoshop тимчасово встановити палітру кольорів фірми Apple, виконавши для цього команду File-Preferences-Genera (Файл-Установки-основные).)

29

Колірний простір HSB наданий у вигляді циліндра. Колірний тон - це кольори колірного круга RGB/CMY. Якщо простір HSB зобразити у вигляді тривимірного циліндра, то видимий спектр кольорів розташовується по колу, де кожному кольору відповідає певний кут. Насиченість означає інтенсивність кольору. Наприклад, м'який пастельно-оранжевий колір має слабку насиченість; яскравооранжевий, навпаки, сильно насичений. У циліндрі HSB кольори в центрі мають насиченість, що дорівнює 0, яка створює один із сірих відтінків. У міру переміщення до зовнішньої межі насиченість кольору зростає.

Яскравість (колірна, а не світлова) означає інтенсивність кольору або наскільки світлим або темним він виглядає. При менших значеннях яскравості колір затемнюється, створюючи те, що ви сприймаєте як темний відтінок. У циліндровій моделі яскравість змінюється при переміщенні з переднього на задній план. З одного боку циліндра яскравість має найвище значення, а з іншого - всі кольори зводяться до чорного.

4. Колірний простір LAB

Ця модель найточніше описує параметри кольору, оскільки володіє найширшим обхватом. Її часто використовують як внутрішню модель багатьох програмних продуктів і з її допомогою в них здійснюється перерахунок з однієї моделі кольору в іншу.

Перевагою даної моделі є те, що в ній інформація про колір і яскравість розділені і є незалежними. Це дає можливість змінювати тонові градаційні характеристики зображення не використовуючи колірні. Використання фільтрів у каналі Lightness не спотворює колірну інформацію.

Ще однією перевагою системи Lab є її рівноконтрастність. Рівноконтрастність системи означає, що в будь-якому колірному діапазоні однакові колірні відміності виражатимуться однаковими числовими величинами, що визначаються в даній системі (у всіх зонах пороги розрізнення будуть однаковими).

Хід виконання роботи

 Здійсніть корекцію зображення, використовуючи команду Variations. Ознайомтесь теоретично та практично з основними можливостями команди Variations.

30