zap_1

•зозулинець дрібнокрапчастий (Orchis punctulata Stev. ex Lindl.) (ЧКУ, БЕРН) – лісові галявини і узлісся, 3 локалітети чисельністю від 5 (ур. Монастирчик) до 25 екз. (на північній межі заповідника);

•зозулинець мавп’ячий (Orchis simia Lam.) (ЧКУ) – кам’янисті схили, степи, розсіяно, частіше в західній і північнозахідній частинах заповідника, понад 5000 екз.;

•зозулинець пурпуровий (Orchis purpurea Huds.) (ЧКУ) – рідколісся, узлісся, світлі ліси, 17 локалітетів від 5 до 300 різновікових екз., загальна чисельність понад 2000 екз.;

•зозулинець розмальований (Orchis picta Loisel) (ЧКУ) – степи, галявини і узлісся по всьому заповіднику, переважно в західній його частині, чисельність понад 1500 екз.;

•зозулинець салеповий (Orchis morio L.) (ЧКУ) – лісова галявина, 1 локалітет, 30 екз.;

•зозулинець тризубчатий (Orchis tridentata Scop.) (ЧКУ) – степи і узлісся по всьому заповіднику, розсіяно, понад 1000 екз.;

•зозулинець чоловічий (Orchis mascula (L.) L.) (ЧКУ) – пухнастодубово-східнограбовий ліс на схилі хр. Сюрю-Кая, 2 локалітети, загальна чисельність бл. 100 екз.;

•зозулинець шоломоносний (Orchis militaris L.) (ЧКУ);

•зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata (L.) R.Br.) (ЧКУ);

•камка морська (Zostera marina L.) (БЕРН);

•катран коктебельський (Crambe koktebelica (Junge) N. Busch) (ЧКУ, БЕРН) на узбережжі вздовж хр. Берегового і на г. Зуб, понад 100 екз.;

•катран морський (Crambe maritima L. s.l., C. pontica Stev. ex Rupr.) (ЧКУ) – морське узбережжя вздовж хребта берегового, 1 локалітет;

•катран пірчастонадрізаний (Crambe pinnatifida R. Br.) (ЧКУ) – степ на сухих схилах з боку сел. Коктебель, 1 локалітет;

•катран Стевена (Crambe steveniana Rupr.) (МСОП, ЧКУ) – степи в північно-західній частині заповідника, 1 локалітет;

•катран татарський (Crambe tataria Sebeok.) (ЧКУ, ДБ ІІb) – степ біля підніжжя г. Ікилмак-Кая, 1 локалітет, 5 екз.;

•катран шершавий (Crambe aspera Bieb.) (ЄЧС, ЧКУ) – галофільні й рудеральні угруповання на березі моря з боку сел. Коктебель, 2 локалітети, до 100 екз.;

•кизильник кримський (Cotoneaster tauricus Pojark.) (МСОП, ЄЧС) – світлі ліси, рідколісся, степи, розсіяно по всій території, чисельність понад 1000 екз.;

181

•клен Стевена (Acer stevenii Pojark.) (ЄЧС) – ліс в центральній і північно-західній частині заповідника, 2 локалітети, чисельність бл. 30 екз.;

•клеома птахоніжкоподібна (Cleome ornithpodioides L. s.l.) (ЧКУ) – глинисті обриви на березі, в Тумановій балці, на хр. Сюрю-Кая, 3 локалітети, до 100 екз.;

•ковила Браунера (Stipa brauneri (Pacz.) Klokov) (ЧКУ) –

степи на схилах г. Зуб, г. Малий Карадаг, ур. Монастирчик;

•ковила волосиста (Stipa capillata L.) (ЧКУ) – степи, по всій території, чисельність понад 10 тис. екз.;

•ковила вузьколиста (Stipa tirsa Stev.) (ЧКУ) – степи;

•ковила гірська (Stipa oreades Klokov) (ЧКУ) – степи;

•ковила каменелюбна (Stipa lithophila P. Smirn.) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ) – кам’янисті схили, понад 1000 екз.;

•ковила Лессінга (Stipa lessingiana Trin. et Rupr.) (ЧКУ) – степи, чисельність бл. 2000 екз.;

•ковила Мартиновського (Stipa martinovskyi Klokov (~ S. zalesskii s. l.);

•ковила найкрасивіша (Stipa pulcherrima K.Koch) (ЧКУ) степи по всій території, понад 5000 екз.;

•ковила поетична (Stipa poetica Klokov) – степи;

•ковила різнолиста (Stipa heterophylla Klokov) (ЧКУ);

•ковила Сирейщикова (Stipa syreistschikowii P. Smirn.) (МСОП, ЧКУ, БЕРН) – петрофітні степи;

•ковила українська (Stipa ucrainica P. Smirn.) (ЧКУ) – степи по всій території, понад 6000 екз.;

•коручка дрiбнолиста (Epipactis microphylla (Ehrh.) Sw.) (ЧКУ) – ліс і рідколісся, чисельність до 300 екз.;

•коручка болотна (Epipactis palustris (L.) Crantz) (ЧКУ) –

ясеново-скельнодубовий ліс на північний захід від хр. Сюрю-Кая, 10 екз.;

•коручка чемерниковидна (Epipactis helleborine (L.) Crantz) (ЧКУ) – ліс, рідколісся, 3 локалітети, чисельність до 50 екз.;

•кучерявка відігнута (Atraphaxis replicata Lam.) (ЧКУ) – морське узбережжя під хр. Кок-Кая, 1 локалітет, 3 екз.;

•ласкавець тонкий (Bupleurum tenuissimum L.) (ЧКУ) –

галофільні угруповання на березі моря з боку сел. Коктебель, понад 100 екз.;

182

•ластовень кримський (Vincetoxicum tauricum Pobed.) (ЄЧС) – кам’янисті схили в північно-західній частині заповідника, 3 локалітети, 30 екз.;

•липа пухнастостовпчикова (Tilia dasystyla Stev.) (ЄЧС, ЧКУ)

–ліс на скелястій вершині г. Легенер, бл. 70 генеративних екз.;

•лімодорум недорозвинений (Limodorum abortivum (L.) Sw.) (ЧКУ) – ліси, рідколісся, 12 локалітетів, загальна чисельність в різні роки від 300 до 700 екз.;

•льон Палласів (Linum pallasianum Schult.) (ЧКУ) – кам’я- нисті схили, осипи на г. Легенер, хр. Балали-Кая – Легенер, 5 локалітетів, понад 300 екз.;

•любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb.) (ЧКУ) лісові галявини і узлісся, 5 локалітетів, загальна чисельність коливається від 200 до 500 екз.;

•мачок жовтий (Glaucium flavum Crantz) (ЧКУ) – морське узбережжя, 4 локалітети чисельністю від 4 до 20 екз., загальна чисельність бл. 50 екз.;

•мінуарція кримська (Minuartia taurica (Stev.) Graebn.) (МСОП) – скелі на г. Легенер, до 10 екз.;

•молочай прибережний (Euphorbia paralias L.) (ЧКУ) – вздовж берега моря, до 50 екз.;

•морковниця прибережна (Astrodaucus littoralis (Bieb.) Drude) (ЧКУ) – морське узбережжя, 3 локалітети, загальна чисельність до 100 екз.;

•нектароскордій болгарський (Nectaroscordum bulgaricum Janka, N. meliophilum Juz.) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ) кам’янистий осип в скельнодубово-ясеновому лісі на північно-східному схилі г. Святої, 1 локалітет площею до 5 га, бл. 5000 екз. різновікових особин;

•осока блискуча (Carex liparocarpos Gaudin.) (ЧКУ) –

кам’янисті схили і скелі, понад 200 екз.;

•нотолена марантова (Notholaena marantae (L.) Desv.) (ЧКУ) – скелі в ущелині Гяур-Бах, бл. 30 екз.;

•офрис оводоносна (Ophrys oestrifera Bieb.) (МСОП, ЧКУ, БЕРН) – лісові галявини, узлісся на хр. Балали-Кая – Легенер, в долині Беш-Таш, верхів’ї Карадазької долини, 4 локалітети чисельністю від 10 до 45 екз, загальна чисельність 120 екз.;

•палiмбiя солончаковая (Palimbia salsa (L.f.) Bess) (ЧКУ) – сухий схил хр. Кок-Кая, 30 екз.;

•пальчатокорiнник римський (Dactylorhiza romana (Sebast.) Soό) (ЧКУ) – східнограбово-пухнастодубовий ліс на північнозахідному схилі хр. Балали-Кая, 7 екз.;

183

•паслін Зеленецького (Solanum zelenetzkii Pojark.) (ЄЧС) – на хр. Береговому і в пониззі Карадазької долини, до 10 екз.;

•півонія кримська (Paeonia daurica Andr.) (ЧКУ) – світлі ліси, рідколісся, розсіяно по всьому заповіднику, чисельність понад 3000 екз.;

•півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia L.) (ЧКУ, БЕРН) – степи на північ від хребта Сюрю-Кая, 5 локалітетів, загальна чисельність понад 5000 екз.;

•підсніжник складчатий (Galanthus plicatus Bieb.) (ЄЧС, ЧКУ) – ліси, понад 50 тис. особин різного віку;

•пізньоцвіт анкарський (Colchicum ancyrense B.L.Burtt) (ЧКУ) – степи в центральній і південно-західній частині заповідника, понад 5000 екз.;

•пізньоцвіт тіньовий (Colchicum umbrosum Stev.) (ЧКУ) – ліс

впівнічно-західній частині заповідника, 1 локалітет, бл. 300 екз.;

•редька приморська (Raphanus maritimus Smith) (ЧКУ) – узбережжя з боку сел. Коктебель, бл. 100 екз.;

•ремнепелюсник козячий (Himantoglossum caprinum (Bieb.) C.Koch) (ЄЧС, ЧКУ) – степи, галявини і узлісся, загальна чисельність понад 8000 екз., найбільша популяція (2290 екз.) знаходиться на степовому південно-східному схилі г. Балала-Кая;

•роговик Біберштейна (Cerastium biebersteinii DС.) (ЄЧС, ЧКУ) – кам’янисті ділянки, скелі, 4 локалітети, утворює дернини від 0,5 до 15 кв. м;

•роговик товстуватий (Cerastium crassiusculum Klokov) (ЄЧС) – кам’яниста ділянка на північному схилі хр. Карагач, 1 локалітет, бл. 30 екз.;

•роговик Шмальгаузена (Cerastium schmalhausenii Pacz.) (ЄЧС) – кам’янисті ділянки на хр. Береговому, розсіяно бл. 200 екз.;

•роман стерильний (Anthemis sterilis Stev.) (МСОП, ЄЧС) – ка- м’янисті степові схили, переважно на хр. Береговому, понад 5000 екз.;

•роман Траншеля (Anthemis tranzscheliana Fed.) (ЄЧС) –

кам’янисті степові схили, скелі, осипи на хр. Береговому і південно-західному схилі г. Святої, понад 3000 екз.;

•румія критмолиста (Rumia crithmifolia (Willd.) K.-Pol.) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ) – кам’янисті степові ділянки по всьому заповіднику, до 2000 екз.;

•селітрянка Шобера (Nitraria schoberi L.) (ЧКУ, БЕРН) – на морському узбережжі під хр. Кок-Кая, 3 екз.;

•сон кримський (Pulsatilla taurica Juz.) (ЄЧС, ЧКУ) – кам’янисті ділянки, скелі в північній і північно-західній частинах

184

заповідника, 5 локалітетів чисельністю від 5 особин на скелях до 3000 екз. на схилах г. Легенер;

•трагакант колючковий (Tragacantha arnacantha (Bieb.) Stev.) (МСОП, ЧКУ) – кам’янисті степові схили, 6 локалітетів, загальна чисельність бл. 5000 екз.;

•тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii Regel) (ЧКУ) – кам’янисті степові ділянки на хр. Магнітному, під г. Зуб, на вершині г. Легенер, 8 локалітетів, загальна чисельність понад 7000 різновікових особин;

•фісташка туполиста (Pistacia mutica Fisch. et Mey.) (ЧКУ) – рідколісся в центральній і південній частинах заповідника, понад 10 тис. екз.;

•холодок прибережний (Asparagus litoralis Stev.) (ЄЧС) – скелі, берег моря, 5 локалітетів, бл. 100 екз.;

•чебрець Дзевановського (Thymus dzevanovskyi Klokov et Shost.) (ЄЧС) – кам’янисті ділянки, скелі, до 1000 екз.;

•чистець вузьколистий (Stachys angustifolia Bieb.) (ЧКУ) – кам’янисті степові ділянки, 4 локалітети, понад 500 екз.;

•шавлія скабіозолиста (Salvia scabiosifolia Lam.) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ) – кам’янисті схили, вапнякові скелі в північній і північно-західній частині заповідника, понад 500 екз.;

•шафран вузьколистий (Crocus angustifolius Weston) (МСОП, ЧКУ) – степи і рідколісся по всьому заповіднику, понад 10 тис. екз.;

•шафран Палласа (Crocus pallasii Goldb.) (ЧКУ) – кам’янисті степові схили, узлісся, 4 локалітети, бл. 5000 екз.;

•шафран гарний (Crocus speciousus Bieb.) – галявини і узлісся в північній і північно-західній частинах заповідника і на г. Святій, понад 7000 екз.;

•ялівець високий (Juniperus excelsa Bieb.) (ЧКУ) – рідколісся на хр. Карагач і в Тумановій балці, а також поодинокі дерева до північно-західної границі заповідника, понад 10 тис. екз.

Узаповіднику виявлено два види мохоподібних, занесених до Червоної книги України: анектангій Ганделя (Anoectangium handelii

Schiffn.) і птерогоній граціозний (Pterogonium gracile (Hedw.) Sw.).

Із лишайників Карадазького природного заповідника до Червоої книги України занесено 10 видів:

•лассалія пухирчаста (Lassalia pustulata (L.) Merat,

Umbilicaria pustulata (L.) Hoffm.),

•лобарія легеневоподібна (Lobaria pulmonaria (L.) Hoffm.),

185

•летаріела переплутана (Lethariella intricata (Moris) Krog,

Rhytidocaulon arboricola (Jatta) Elenk.),

•пармелія грубозморшкувата (Xanthoparmelia ryssolea

(Ach.) O. Blanco et al., Neofuscelia ryssolea (Ach.) Essl., Parmelia ryssolea (Ach.) Nyl.),

•рамаліна канарська (Ramalina canariensis Steiner),

•рамаліна понтійська (Ramalina pontica Vězda),

•рочела водоростеподібна (Roccella phycopsis (Ach.);

Roccella fucoides (Dicks.) Vain.),

•сквамарина щетиниста (Squamarina cartilaginea (With.) P. James in D. Hawksw. et al.; Squamarina crassa (Huds.) Poelt),

•торнабея щитоподібна (Tornabea scutellifera (With.) J.R. Laundon),

•цетрарія степова (Cetraria steppae (Savicz) Karnef., Coelocaulon steppae (Savicz.) Barreno et Vazques).

Узаповіднику виявлено 22 види водоростей із Червоної книги України:

бурі водорості (Phaeophyta)

•діктиота дихотомічна (Dictyota dichotoma (Huds.) J.V. Lamour.),

•кладостефус губчастий (Cladostephus spongiosus (Huds.) C. Agardh),

•кладостефус кільчастий (Cladostephus verticillatus (Lightf.) C. Agardh),

•пунктарія широколиста (Punctaria latifolia Grev.),

•сперматохнус особливий (Spermatochnus paradoxus (Roth)

Kutz.,

•стилофора ніжна (Stilophora tenella (Esper) P.C. Silva; S. rhizodes (Turn.) J. Agardh),

•сфацелярія карликова (Sphacelaria nana Nageli ex Kutz.;

Sphacelaria saxatilis (Kuck.) Sauv.),

червоні водорості (Rhodophyta)

•родохортон пурпуровий (Rhodochorton purpureum (Lightf.) Rosenv.),

•хроодактилон розгалужений (Chroodactylon ramosum

(Thwait.) Hansg., Asterocystis ramosa (Thwait) Gobi),

•стілонема альсіді (Stylonema alsidi (Zanardini) K.M.Drew,

Goniotrichum elegans (Chauv.) Zanard.),

•немаліон глистовидний (Nemalion helminthoides (Velley) Batters),

186

•осмундея гібридна (Osmundea hybrida (DC.) K.W. Nam in K.W. Nam, Maggs et Garbary; Laurencia hybrіda (DC.) Lenorm.),

•осмундея зрізана (Osmundea truncata (Kutz.) K.W. Nam et Maggs; Laurencia pinnatifida (Huds.) Lamour.),

•лорансія чашоподібна (Laurencia coronopus J. Agardh),

•полісифонія дрібношипова (Polysiphonia spinulosa Grev.),

•лофосифонія повзуча (Lophosiphonia reptabunda (Suchr.)

Kylin),

•калітамніон зернистий (Callithamnion granulatum (Ducluz.) C. Agardh),

зелені водорості (Chlorophyta)

•кодіум черв’якуватий (Codium vermilara (Olivi) Delle Chiaje),

•сифонокладусмаленький(Siphonocladus pusillus (Kutz.) Hauck),

•кладофора вадорська (Cladophora vadorum (Aresch.) Kutz.),

•кладофора далматська (Cladophora dalmatica Kutz.),

•клодофоропсис шкірястий (Cladophoropsis membranacea

(Hofm. Bang. ex C.Agardh) Borg.).

Із грибів, виявлених у заповіднику, до Червоної книги України

занесені герицій коралоподібний (Hericium coralloides (Fr.) Gray.),

пізоліт безкореневий (Pisolithus arrhizus (Scop.: Pers.) S.Rauschert),

трюфель літній (Tuber aestivum Vitt), хрящ-молочник криваво-

червоний (Lactarius sanguifluus (Paulet) Fr.).

На території заповідника знаходяться кордони і селище наукового закладу загальною площею 19,1 га. Екологічна стежка займає 0,15 га. Протяжність мережі доріг і стежок до організації заповідника була 40 км. Більшість стежок заросли, а загальна їх протяжність стала менше 25 км. Дорога з твердим покриттям функціонує на відрізку від 2,6 км від сел. Коктебель до військової частини на хребті Хоба-Тепе.

Введення заповідного режиму мало позитивний вплив на стан флори і рослинності, сприяло активізації процесу відновлення дерев, на ділянках, які раніше викошувалися, випасалися і витоптувалися. Але на сухих схилах зберігаються справжні і петрофітні степи, на кам’янистих – томіляри. Має місце деградація посадок мигдалю звичайного і відновлення на їхньому місці природної деревної рослинності. Зменшилася чисельність рудерального різнотрав’я, а низка антропофітних видів в останні роки не виявлялися. Заповідний режим сприяв зростанню чисельності рідкісних видів, появі нових, раніше не зареєстрованих популяцій.

Еколого-просвітницька робота проводиться на екологічних стежках. При суворому контролі за виконанням правил, вона має лише локальний вплив на рослинний покрив.

187

Список літератури

1.Андріанова Т.В. Нові та рідкісні для мікофлори СРСР види сферопсидальних грибів з Криму // Укр. ботан. журн. – 1984 . – 41. – № 6. –

С. 87-88.

2.Андрианова Т.В. Филлотрофные анаморфные грибы Карадагского природного заповедника: разнообразие и уникальность ассоциаций // Карадаг-2009. Сборник научных трудов, посвященный 95-летию Карадагской научной станции и 30-летию Карадагского природного заповедника Национальной академии наук Украины / Ред. А.В.Гаевская, А.Л.Морозова. – Севастополь: ЭКОСИ-Гидрофизика. – 2009. – С. 68-77.

3.Бачуріна Г.Ф. Нова знахідка моху Pterogonium gracile (Hedw.) Sw. // Укр. ботан. журн. – 1954. – 11. – № 4. – С.73-75.

4.Безнис Н.Г., Копачевская Е.Г. Лишайники Карадагского государственного заповедника // V съезд Украин. ботан. о-ва (Ялта, апрель 1982 г.). – Киев: Наукова думка. – 1982. – С. 333.

5.Вассер С.П., Бухтіярова Л.Н. Прісноводні діатомові водорості (Вaccilariophyta) Ялтинського та Карадазького заповідників // Укр. ботан.

журн. – 1990. – 47. – № 6. – С. 28-30.

6.Виноградова О.М. Синьозелені водорості грунтів Карадазького державного заповідника // Укр. ботан. журн. – 1989. – 46, № 1. – С. 40-45.

7.Виноградова О.Н. Синезеленые водоросли // Флора и фауна заповедников СССР. Водоросли, грибы, мохообразные Карадагского заповедника. – М. – 1992. – С. 36-47.

8.Виноградова О.Н. Сyanophyta водоемов Карадагского государственного заповедника (Крым, Украина) // Альгология. – 1995 . - 5. – № 3. –

С. 276-286.

9.Войцехович А.А. Фотобионты и водоросли-эпифиты литофильных лишайников Берегового хребта Карадагского природного заповедника (Крым, Украина) // Актуальні проблеми ботаніки та екології. Вип.2. – Київ: Фітосоціоцентр. – 2008. – С. 46-51.

10.Войцехович А.О. Водоростевий компонент лишайників Карадазького природного заповідника. Дисс. на здобуття наукового ступеня канд.

біол. наук. – Київ, 2012. – 360 с.

11.Войцехович А.О., Димитрова Л.В. Нові та цікаві знахідки представників родів Printzina R.H.Thomps. et Wujek. і Trentepohlia C.F.P. Maretius (Trentepohliaceae, Chlopophyta) // Укр. ботан. журн. – 2011. – 68,

№5. – С. 739-752.

12.Войцехович А.О., Михайлюк Т.І., Дарієнко Т.М. Водорості наземних місцезростань хребта Карагач (Карадазький природний заповідник НАН України) // Карадаг-2009. Сборник научных трудов, посвященный 95-летию Карадагской научной станции и 30-летию Карадагского париродного заповедника Национальной академии наук Украины. – Севастополь: ЭКОСИ-Гидрофизика, 2009. – С. 50-60.

188

научной станции и 25-летию Карадагского природного заповедника НАН Украины. Книга 1-я.-Симферополь: СОНАТ. – 2004. – С. 131-148.

41.Исиков В.П., Шевченко С.В. Голландская болезнь ильмовых пород в Крыму // Бюл. Никит. ботан. сада. – 1987. – Вып. 64. – С. 89-93.

42.Исиков В.П., Шевченко С.В. Фитосанитарная оценка редкого эндемика крымской флоры – боярышника Поярковой // Тр. Никит. ботан.

сада. – 1991. – Т. 111. – С.132-138.

43.Исиков В.П., Шевченко С.В. Эпифитотии ценангиевого рака на соснах в Крыму // Бюл. Никит. ботан. сада. – 1990. – Вып. 71. – С. 92-99.

44.Калугина-Гутник А.А. Донная растительность района Карадага Черного моря и ее изменения за последние 20 лет // Биология моря. –

Киев. – 1976. – Вып. 36. – С. 3-17.

45.Калугина-Гутник А.А. Изменение донной растительности района Карадага за период 1970-1980 гг. // Многолетняя динамика структуры прибрежных экосистем Черного моря. – Краснодар: Кубанский госуниверситет. – 1984. – С. 85-96.

46.Калугина-Гутник А.А. Водоросли-макрофиты // Флора и фауна заповедников СССР. Водоросли, грибы, мохообразные Карадагского заповедника. – М. – 1992. – С. 19-35.

47.Каменских Л.Н., Миронова Л.П. Конспект флоры высших сосудистых растений Карадагского природного заповедника НАН Украины (Крым) // Карадаг (История, геология, ботаника, зоология). Сборник научных трудов, посвященный 90-летию Карадагской научной станции и 25-летию Карадагского природного заповедника Нан Украины. Книга. 1-я. – Симферополь: СОНАТ. – 2004. – С. 161-223.

48.Клюкин А.А., Костенко Н.С. Воздействие экстремальных штормов на рельеф и прибрежные сообщества эпибентоса Крыма // Гидробиологические исследования в заповедниках. – Вып. 8. – М. – 1996. – С. 140-150.

49.Конгіссер Р.А. Матеріали до вивчення деяких водоростей Чорного моря // Труди Карадагської біологічної станції. – 1940. – Вип. 6. –

С. 113-124.

50.Копачевская Е.Г.Лихенофлора Крыма и ее анализ. – Киев: Наукова думка, 1986. – 296 с.

51.Костенко Н.С. Картирование фитобентоса акватории Карадагского государственного заповедника АН УССР (Черное море) // Ботан.

журн. – 1988. – 73, №11. – С. 1590-1596.

52.Костенко Н.С. Фитобентос // Природа Карадага. – Киев: Наукова думка, 1989. – С. 163-176.

53.Костенко Н.С. Антропогенные изменения донной растительности Карадагского заповедника // Научные доклады высшей школы. Биологи-

ческие науки. – М.: Высшая школа. – 1990. – № 9 (321). – С. 101-110. 54.Костенко Н.С. Изучение фитобентоса Карадагского природного

заповедника // Карадаг. История, биология, археология. Сборник

191

научных трудов, посвященный 85-летию Карадагской научной станции. –

Симферополь: СОНАТ. – 2001. – С. 135-142.

55.Костенко Н.С. 100-летие гидробиологических исследований на Карадаге: итоги и перспективы // Заповедники Крыма. Биоразнообразие и охрана природы в Азово-Черноморском регионе. Материалы VI Международной научно-практической конференции (Симферополь, 2022 октября 2011 г.). – Симферополь. – 2011. – С. 63-68.

56.Костенко Н.С., Гринев В.В. Современное состояние биологического разнообразия альгофлоры Карадагского природного заповедника НАН Украины // Актуальные проблемы современной альгологии. Материалы III Международной конференции, Харьков, 20-23

апреля 2005 г. – Харьков. – 2005. – С. 76.

57.Костенко Н.С., Дикий Е.А., Заклецкий А.А. Итоги 35-летнего изучения динамики фитобентоса Карадагского природного заповедника НАН Украины // Тернопільський національний педагогичний університет

розподіл та зміни донної рослинності Карадазького природного заповідника // Укр. бот. журн. – 2006 а. – 63, № 2. – С. 243-251.

59.Костенко Н.С., Дикий Є.О., Заклецький О.А. Сучасний стан макрофітобентосу шельфових зон Чорного моря (Південно-Східний Крим) // Гидробиологический журнал. – 2006 б. – 42, № 2. – С. 48-54.

60.Костенко Н.С., Дикий Е.А., Заклецкий А.А., Марченко В.С. Многолетние изменения в сообществах макрофитобентоса района Карадага (Крым, Черное море) // Морской экологический журнал. Отдельный выпуск. – 2005. – № 1. – С. 48-60.

61.Костенко Н.С., Дикий Е.А., Заклецкий А.А., Марченко В.С. Воздействие экстремальных штормов на прибрежную донную растительность Карадагского природного заповедника Национальной академии наук Украины // Карадаг-2009. Сборник научных трудов, посвященный 95-летию Карадагской научной станции и 30-летию Карадагского природного заповедника Национальной академии наук Украины. -Севастополь: Экоси-Гидрофизика, 2009. – С. 327-343.

62.Костенко Н.С., Евстигнеева И.К., Дикий Е.А. Водорослимакрофиты // Карадаг. Гидробиологические исследования. Сборник научных трудов, посвященный 90-летию Карадагской научной станции и 25-летию Карадагского природного заповедника НАН Украины. Книга 2-

я- Симферополь: СОНАТ. – 2004. – С. 275-307.

63.Костенко Н.С., Канивец С.В. Сезонная и годовая динамика структуры ценопопуляций Ulva rigida Ag. и Enteromorpha linza L. в

районе Карадагского заповедника // Популяционные исследования растений в заповедниках. – М: Наука. – 1989. – С. 160-170.

64.Костіков І.Ю., Романенко П.О., Демченко Е.М. та ін. Водорості

192

119.Ходосовцев О.Є. Анотований список лишайників Карадазького природного заповідника // Вісті біосферного заповідника “Асканія-Нова”.

–2003. – Т. 5. – С. 33-45.

120.Чепурнов В.А. Бентосные диатомовые водоросли и гарпактикоиды черноморского каменистого мелководья района Карадага и их пищевые отношения / Автореф... канд. биол. наук. – Севастополь. – 1988. – 25 с.

121.Шатко В.Г., Миронова Л.П. Состояние популяций некоторых редких растений в Карадагском государственном заповеднике // Бюл. Гл.

ботан. сада. – 1986 а. – Вып. 141. – С. 61-67.

122.Шатко В.Г., Миронова Л.П. Новые виды растений для флоры Карадагского государственного заповедника // Бюл. Гл. ботан. сада. – 1986 б. – Вып. 142. – С. 47-50.

123.Шатко В.Г. Миронова Л.П. Орхидные Карадагского государственного заповедника: распространение, численность и структура ценопопуляций // Бюл. Гл. ботан. сада. – 1988. – Вып. 148. – С. 67-71.

124.Шатко В.Г. Миронова Л.П. Опыт переселения Cyclamen kuznetzovii в Карадагский природный заповедник // Бюл. Гл. Бот. сада. – 2000. – Вып. 180. – С. 56-61.

125.Шатко В.Г. Миронова Л.П. Результаты мониторинга ценопопуляции Orchis purpurea Huds. в Карадагском заповеднике (Крым)

//Бюл. Гл. ботан. сада. – 2000. – Вып. 179. – С. 52-59.

197

ПЗ Кримський

Природний заповідник Кримський розташований в гірській частині АР Крим, на території Сімферопольського та Бахчисарайського адміністративних районів, міст Алушти та Ялти. Його філіал “Лебедині острови” – в Роздольненському районі в північно-західній частині Криму. Адміністрація заповідника знаходиться в м. Алушта.

Основна територія заповідника – це типова гірська область з важкодоступними скельними вершинами, ущелинами, гірськими річками і лісами. Загальна площа гірсько-лісової території – 34563 га, філіалу “Лебедині острови” – 9612 га (в т.ч. 52 га островів і 9560 га акваторії).

За фізико-географічним районуванням України (Екологічна енциклопедія, 2006) гірсько-лісова частна заповідника знаходиться в Гірській країні Кримські гори, області Головного гірсько-лучно- лісового пасма та (меншою мірою) в Кримській південнобережній субсередземноморській області. Філіал “Лебедині острови” розміщений в Степовій зоні, Південно-степовій (сухостеповій) підзоні, Кримському степовому краю. Згідно з геоботанічним районуванням України (Національний атлас України, 2007) територія гірсько-лісової частни належить до Середземноморської області, Субсередземноморської підобласті, Кримсько-Новоросійської підпровінції, Гірськокримського округу хвойних та широколистяних неморальних та геміксерофільних лісів, степів і томілярів. Філіал “Лебедині острови” знаходиться в Степовій підобласті (зоні), Понтичній степовій провінції, Чорноморсько-Азовській степовій підпровінції.

Історія природного заповідника Кримський починається з “Заказника імператорських полювань Миколи II”, який було організовано на площі 3705 га в районі Центральної улоговини Головного пасма Кримських гір в 1913 році. Віковічні ліси, велика кількість диких тварин привернули увагу Удільного відомства до цих місць ще в 1896 р., коли був затверджений проект заказника. Після лютневої революції 1917 р. на місці царського заказника створюється Національний заповідник. Його першим комісаром став зоолог В.Є. Мартіно. У 1925 р. територія заповідника становить 23000 га. У 20-30-ті роки інтенсивно розгортається науково-дослідницька робота, створюються метеостанції,

Л.І. Прасолов, І.І. Пузанов та ін. У 1949 році до складу Кримського державного заповідника увійшли Лебедині острови. У 1957 р. Постановою Ради Міністрів УРСР заповідник було реорганізовано в

198

заповідно-мисливське господарство, завданням якого, окрім науководослідницької та охоронної роботи, була також господарська діяльність. Прикладом такої діяльності стало створення форелевих ставів.

У 1991 р. заповідно-мисливське господарство було реорганізоване в Кримський державний заповідник, а в 1992 р. – у Кримський природний заповідник. З 2000 р. заповідник виведений із складу Державного комітету лісового Господарства України та підпорядкований Державному управлінню справами Президента України.

Ще на початку ХІХ століття перші дослідники Криму у захваті писали про багатство і самобутність Кримської флори. Перші дані про флору і рослинність гірського Криму, у центрі якого розташований Кримський природний заповідник, відображені у роботах дослідників XVIII століття – К. Габлиця, П.С. Палласа, М. Біберштейна (Попов, 1963). Флору Чатир-Дага вивчали такі відомі ботаніки як Х.Х. Стевен, який наводить більше, ніж 1650 видів флори Криму, та К.Ф. Ледебур. В кінці ХІХ століття значну роботу по вивченню флори і рослинності Криму провів В.Н. Агєєнко, який вказав на зростання берези на північних схилах Бабугана і на шиферних схилах у Бешуйських лісах. Флористичні дослідження Н.М. Зеленецького дали можливість виявити у Центральній улоговині нові види для флори Криму – зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.), аденофору кримську (Adenophora taurica Juz.). В перше десятиріччя ХХ століття ботанічні дослідження на території Імператорського заказника проводили Б.А. Федченко, В.М. Талієв, М.А. Бум, А.М. Криштофович. Вчених цікавило питання про причини безлісся Кримських яйл. Вони (наприклад, В.М. Талієв) вважали головною причиною цього явища господарську діяльність людини. Зовсім до іншого висновку приходить А.А. Яната, який брав участь в експедиціях Партії водних досліджень на західних яйлах. Він вважав, що яйла по своїй природі завжди була безлісна в силу природних кліматичних умов.

Велику участь у дослідженні флори заповідника брали співробітники Нікітського ботанічного саду А.Н. Смірнова, С.С. Станков, Є.В. Вульф. Дослідження Є.В. Вульфа присвячені флорі Кримських гір, а також природним запасам беладонни звичайної (Atropa belladonna L.) та впровадженню її в культуру, систематиці кримського бука і закономірностям поширення сосен кримської та Коха.

Активне і планомірне вивчення флори і рослинності заповідної території починається з 1923 року з організацією Біологічної станції, музею природи, зоологічної і ботанічної лабораторії, керівником якої був В.М. Сукачев. В 1927 році ним разом з Г.І Поплавською була надрукована стаття про рослинність Кримського заповідника (Сукачев,

199

1927). Особлива увага була звернена на дослідження букових лісів, їх структури, верхню межу поширення, видову приналежність бука, природне поновлення. В 1928 році Г.І. Поплавська проводила дослідження фітоценозів сосни звичайної, своєрідність соснового криволісся вона описує в роботі “До рослинності Чатир-Дага” (1930). Підсумком вивчення флори заповідника стала публікація “Список растений, собранных в Крымском государственном заповеднике” (1931), де наводиться 771 вид вищих рослин та місця їх зростання. В роботі описані 11 нових для Криму видів рослин і 5 нових для науки видів: бук кримський (Fagus taurica), ранник тонкий (Scrophularia exilis), горобина кримська (Sorbus taurica), очанка кримська (Euphrasia taurica), дифеліпея Олени (Diphelypaea helenae), а також 50 дуже рідкісних рослин, які потребують особливої охорони – ялівець вонючий

(Juniperus foetidissima), трубкоцвіт Біберштейна (Solenanthus biebersteinii), глуха кропива гола (Lamium glaberrimum) та ін.

Дослідження М.Д. Троїцького присвячені вивченню дубових лісів, рослинності вапняків і вапнякових порід. У 30-50 роки ботанічні дослідження в заповіднику проводились видатними ботаніками М.В. Клоковим, Б.К. Шишкіним, С.В. Юзепчуком. Останній займався вивченням видового різноманіття яйлинських рослин гірського Криму. В 1946 році Є.А. Шаройко зібрав на північних схилах гір 540 зразків гербарію (418 видів). Л.І. Самсонова збільшила об’єм колекції флори заповідника до 2000 листів. Нею складений список-доповнення (310 видів) рослин, зібраних в Кримському заповіднику, які не були у списку Г.І. Поплавської, після чого флористичний список заповідника склав 1080 видів (Троицкий, 1934).

В 40-50 роках XX сторіччя ботанічні дослідження на території заповідника проводили співробітники Кримського педагогічного інституту М.А. Троїцький, Г.С. Циріна. Відновлють свої роботи С.В. Юзепчук, співробітники Нікітського ботанічного саду Б.М. Зефіров і І.М. Чернова, яка провела геоботанічне дослідження західних яйл. В 50-ті роки роботу по вивченню флори і рослинності Кримського нагір’я продовжила Л.О. Привалова, яка описала рослинний покрив Бабугану і Чатирдагу.

Геоботанічні дослідження на Нікітській яйлі проводили в 60-80 роках ботаніки Нікітського ботанічного саду під керівництвом В.М. Голубєва. М.І. Рубцов на схилах Нікітської яйли знайшов новий для науки вид смілку яйлинську (Silene jailensis).

Питання лісівництва знайшли своє відображені в публікаціях таких авторів, як Б.І. Іваненко, К.К. Висоцький, М.Н. Алябьєв, А.Д. Доценко (Посохов, 1963). У 1964-1972 роках проведені комплексні дослідження в букових лісах під керівництвом В.І. Мішнєва. Вивчались питання складних біогеоценотичних зв’язків,

200